Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №120/15664/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/15664/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Бошкова Ю.М.

Суддя-доповідач - Біла Л.М.

31 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Моніча Б.С. Гонтарука В. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) в якому просив:

- визнати протиправним і скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 (В/Ч НОМЕР_1 ) від 18.10.2025 про відмову в перетинанні державного кордону України;

- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (В/Ч НОМЕР_1 ) моральну шкоду, завдану внаслідок прийняття протиправного рішення в загальному розмірі 20 000,00 грн;

- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (В/Ч НОМЕР_1 ) майнову шкоду, яка заподіяна прийняттям рішення від 18.10.2025 про відмову у перетинанні державного кордону України, в загальному розмірі 5621,00 грн

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та надавши оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

18.10.2025 позивач у супроводі батька - ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю І групи, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 , з метою прибуття до офтальмологічного центру в Республіці Польща, м. Варшава, вул. Доменіко Мерліні, 9 прибув на власному транспортному засобі марки PEUGEOT 307 M1, державний номерний знак НОМЕР_3 , до пункту пропуску (пункт контролю) через державний кордон України ППр «Могилів-Подільський – Отач» МП-169.

Як підставу для перетину ДКУ військовозобов`язаного громадянина України під час дії воєнного стану надав, зокрема, паспорт та ідентифікаційний номер ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_5 , витяг з реєстру територіальної громади від 17.10.2025 №2025/015260080, військового обліковий документ з додатку «Резерв+» із відміткою про наявність відстрочки в порядку п. 13 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», свідоцтво про народження серії НОМЕР_6 від 10.01.1984, паспорт та ідентифікаційний номер ОСОБА_2 серії НОМЕР_7 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_8 , витяг з реєстру територіальної громади від 17.10.2025 №2025/015260249, посвідчення особи з інвалідністю серії НОМЕР_2 від 02.09.2024, довідку МСЕ №054767 серії 2-18 ВА, консультативний висновок спеціаліста від 12.08.2025, свідоцтво про шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 09.06.2022 серії НОМЕР_9 , свідоцтво про смерть ОСОБА_4 від 29.03.2023 серії НОМЕР_10 , протокол перевірки технічного стану транспортного засобу серії НОМЕР_11 № 00990-000867-25, докази реєстрації запланованого візиту до лікаря офтальмолога, акцепт оферти договору комплексного страхування подорожуючих за кордон №ЕМВ.002779075 від 15.10.2025 щодо ОСОБА_2 , поліс UA048.41360357 від 18.10.2025 щодо транспортного засобу PEUGEOT НОМЕР_3 , акцепт оферти договору комплексного страхування подорожуючих за кордон №EMB.002778895 від 15.10.2025.

Натомість рішенням від 18.10.2025 відмовлено позивачу в перетинанні державного кордону з підстав того, що останній не має права на перетин державного кордону України під час введення на території України надзвичайного або воєнного стану у зв`язку з обмеженнями визначеними п. 2-1-2-22 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся до суду з даним позовом.

За результатом розгляду матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів враховує наступне.

Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, Закон України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VIII (далі Закон №389-VIII) та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (ст. 2 Закону №389-VIII).

Воєнний стан в розумінні положень ст.1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VIII (далі Закон №389-VIII) - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Приписами частини 1 статті 8 Закону №389-VIII передбачено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів (п.6 ч.1ст.8 Закону №389-VIII); забороняти громадянам, які перебувають на військовому або спеціальному обліку у Міністерстві оборони України, Службі безпеки України чи Службі зовнішньої розвідки України, змінювати місце проживання (місце перебування) без дозволу військового комісара або керівника відповідного органу Служби безпеки України чи Служби зовнішньої розвідки України; обмежувати проходження альтернативної (невійськової) служби (п.16 ч.1ст.8 Закону №389-VIII).

Отже, право особи на вільний перетин державного кордону України, згідно з положеннями Конституції України та законодавчих норм, може бути обмежено в умовах воєнного стану.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-IX.

Пунктом 3 вказаного вище Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

У подальшому воєнний стан був продовжений Указами Президента України, який діє і по сьогодні.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Відтак, станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин в Україні діяв воєнний стан та було оголошено загальну мобілізацію, а тому конституційне право громадян України на вільне залишення території України може бути обмежене.

Відповідно до вимог ст. ст. 6, 10, 27, 28 Закону України "Про Державну прикордонну службу України", Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, який виконує завдання щодо забезпечення недоторканості державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) зоні, є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону. Однією із функцій Держприкордонслужби, відповідно до чинного законодавства, є здійснення прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України осіб.

Пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами (частина 3 статті 6 Закону України Про прикордонний контроль, далі - Закон №1710-VI).

Відповідно до вимог ст. 7 Закону №1710-VI, паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону.

Відповідно до обставин справи, спірним рішенням від 18.10.2025 відмовлено в перетинанні державного кордону з підстав того, що позивач не має права на перетин державного кордону України під час введення на території України надзвичайного або воєнного стану у зв`язку з обмеженнями визначеними п. 2-1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995.

Судом першої інстанції встановлено, а позивачем не спростовано, що на основі баз даних щодо перевірки обох осіб, які перетинали державний кордон, та на підставі фактичних обставин про неодноразовий перетин державного кордону особою з інвалідністю - ОСОБА_5 , встановлено, що останній у супроводі свого сина ОСОБА_6 18.10.2024 перетнув державний кордон, однак ОСОБА_7 станом на 18.10.2025 не повернувся на територію України. В подальшому, ОСОБА_8 відмовився від перетину державного кордону та вибув з пункту пропуску у супроводі працівників Національної поліції України.

З наведених підстав у відповідності до вимог та в порядку, визначеному ч. 1 ст. 14 Закону України «Про прикордонний контроль» прийнято Рішення №МП-1956 від 18.10.2025 про відмову в перетинанні державного кордону України відносно ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 2-1 Правил перетинання державного кордону у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон мають право, особи, які здійснюють постійний догляд за особами з інвалідністю I чи II групи і супроводжують таких осіб для виїзду за межі України, за наявності документів (посвідчення, довідки) про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або документів, що підтверджують інвалідність, та акта встановлення факту здійснення догляду. Акт встановлення факту здійснення догляду за особою з інвалідністю I чи II групи складається на підставі звернення особи з інвалідністю I чи II групи або особи, яка здійснює догляд, до районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради із заявою про здійснення особою такого догляду. У випадку, якщо особа з інвалідністю I чи II групи є взятою на облік внутрішньо переміщеною особою, звернення із заявою про здійснення догляду подається за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи. На підставі такого звернення особи з інвалідністю I чи II групи або особи, яка здійснює догляд, районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів після надходження заяви складається акт встановлення факту здійснення догляду в довільній формі. Зазначений акт надсилається заявнику або видається особисто за його бажанням.

Громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, зазначені в абзацах третьому - сьомому, дев`ятому і десятому цього пункту, які супроводжували осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, осіб, які потребують постійного догляду, чи дітей, визначених пунктом 2-2 цих Правил, для виїзду за межі України, зобов`язані повернутися в Україну не пізніше повернення на територію України осіб, яких вони супроводжували.

В силу приписів п. 5 ст. 6 Закону України "Про прикордонний контроль" прикордонний контроль та пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів проводяться з урахуванням оцінки ризиків, що здійснюється за методиками, визначеними спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону.

Відповідно до п.п. 2, 3 Закону України "Про прикордонний контроль" у ході перевірки документів уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України використовують технічні засоби контролю для пошуку ознак підробки у документах, здійснюють пошук необхідної інформації у базах даних Державної прикордонної служби України, а також за результатами оцінки ризиків проводять опитування осіб, які прямують через державний кордон.

Уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України з урахуванням результатів оцінки ризиків можуть проводити перевірку підтверджуючих документів та повторну перевірку документів осіб, які перетинають державний кордон.

З аналізу наведених вище норм слідує, що посадова особа прикордонної служби наділена повноваженнями проводити опитування та перевірку інформації за результатами оцінки ризиків.

В даному випадку підставою для виїзду позивача за межі України був супровід особи з інвалідністю, який за обставин встановлених посадовою особою прикордонної служби вже повертався з-за кордону без супроводжуючої особи. Більш того, на момент пропуску після встановлення відповідних обставин, батько позивача, особа яку супроводжують, відмовився від перетину державного кордону та вибув з пункту пропуску у супроводі працівників Національної поліції України.

Положення п. 2-1 Правил передбачають право особи на перетинання державного кордону, які здійснюють постійний догляд за особами з інвалідністю I чи II групи і супроводжують таких осіб для виїзду за межі України.

Враховуючи встановлені обставини, з урахуванням того, що під час проведення опитування та фільтраційних заходів батько позивача, особа з інвалідністю І групи, яку супроводжував позивач, відмовився від перетину державного кордону та вибув з пункту пропуску, суд першої інстанції вірно виснував, що у позивача відпали законні підстави для перетину державного кордону.

Більш того, ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі позивач не довів факту відсутності обставини, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, а у позивача були законні підстави для перетину державного кордону за відсутності особи, яка потребує супроводу.

Стосовно доводів апеляційної скарги про необгрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень, то судова колегія зазначає наступне.

Так, частиною 1 ст. 14 Закону України «Про прикордонний контроль» передбачено, що іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.

Форма рішення про відмову у перетинанні державного кордону встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону (ч. 2 ст. 14 наведеного вище Закону).

Наказ Міністерства внутрішніх справ України 05 червня 2023 року № 457 затверджено форми рішень про відмову в перетинанні державного кордону України.

Слід зауважити, що дана форма не містить такої вимоги для посадових осіб прикордонної служби, як конкретизацію підстав, передбачених ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», а отже посадові особи прикордонної служби не зобов`язані у своєму рішенні зазначати такі підстави.

При цьому, перелік підстав, передбачених ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», не є вичерпним, а передбачене ч. 1 ст. 33 Конституції України право кожного вільно залишати територію України може бути тимчасово обмежене в умовах воєнного стану, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а саме відповідно до Правил № 57.

Як вбачається із змісту оскаржуваного рішення, його форма відповідає затвердженій наказом Міністерства внутрішніх справ України 05 червня 2023 року № 457.

Відповідно до спірного рішення позивачу відмовлено в перетинанні державного кордону України з причини, що вищезазначений громадянин не має права на перетин державного кордону України під час введення на території України надзвичайного або воєнного стану у зв`язку з обмеженнями, визначеними п. 2-1 - 2-22 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995.

Водночас наявність такого недоліку, як не зазначення конкретної підстави для відмови у перетинанні кордону у спірному рішенні, не є безумовною підставою для скасування спірного рішення, яке в цілому відповідає критеріям, визначеним у частині другій статті 2 КАС України, та не впливає на його законність.

При цьому, суд першої інстанції доцільно зауважив, що спірне рішення відповідача вичерпало свою дію фактом його виконання, а тому за наявності на те законних підстав, які надають право позивачу на перетин державного кордону на виїзд з України та повного пакету документів, оскаржуване рішення жодним чином не створить перешкод для перетину кордону України.

В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Біла Л.М.

Судді Моніч Б.С. Гонтарук В. М.