Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №240/24870/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/24870/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Горовенко А.В.

Суддя-доповідач - Слободонюк М.В.

31 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Слободонюка М.В.

суддів: Кузьмишина В.М. Канигіної Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року позов задоволено частково. Зокрема, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо обчислення з 01 червня 2025 року пенсії ОСОБА_1 , виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01 червня 2025 року пенсію по інвалідності, передбачену статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням заробітної плати, взятої за роботу в зоні відчуження з 05 травня 1986 року по 08 серпня 1986 року, згідно з довідкою виданою Державним територіальним галузевим об"єднанням "Південно-західна залізниця" Коростенська дистанція цивільних споруд і водопостачання" №163 (без дати), без обмеження її максимальним розміром.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для врахування при обчисленні пенсії довідки про заробітну плату № 163, тоді як така довідка не відповідає встановленій формі, не підтверджена первинними документами та не може бути належною підставою для визначення заробітку за роботу в зоні відчуження.

У своєму відзиві позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до ст. 54 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

У зв`язку з отриманням у червні 2025 року пенсії у меншому розмірі позивач звернувся до відповідача щодо роз`яснення причин таких дій.

Листом від 10.06.2025 № 0600-0307-8/51894 позивача повідомлено, що пенсія позивача до 01.06.2025 обчислювалась з урахуванням заробітної плати, взятої за роботу в зоні відчуження з 05.05.1986 по 08.08.1986, згідно з довідкою, виданою Державним територіальним галузевим об"єднанням "Південно-західна залізниця" Коростенська дистанція цивільних споруд і водопостачання" № 163.

У зв`язку з тим, що вищезазначена довідка про заробітну плату не підтверджена первинними документами, з 01 червня 2025 року розмір пенсії обчислений, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, відповідно до абзаців тринадцятого - п`ятнадцятого пункту 9 постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 № 1210 та становить 18134,77 грн.

У подальшому, 26.09.2025, представник позивача - адвокат Андрій Дзісь звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою щодо пенсійного забезпечення ОСОБА_1 .

Листом від 17.10.2025 №34931-33287/В-02/8-0600/25 представника позивача повідомлено, що довідка про заробітну №163 без дати видачі, видана Державним територіальним галузевим об`єднанням «Південно-західна залізниця» Коростенська дистанція цивільних споруд і водопостачання», не відповідає встановленому зразку, а тому не може бути врахована для обчислення пенсії ОСОБА_1 в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до ст. 54 Закону.

Відповідно до довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 21.02.2003 № 000288, наявної в пенсійній справі ОСОБА_1 , він приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в складі військової частини № НОМЕР_1 в період з 05.05.1986 (наказ № 1 від 05.05.1986) по 08.08.1986 (наказ № 96 від 08.08.1986), у тому числі на об`єктах: пром.майданчик - 4, 5 серпня.

Щодо наданої до звернення копії довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 05.08.1985 № 19/340, виданої Виробничим структурним підрозділом «Київської дирекції» Центру будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівельних споруд АТ «Українська залізниця», відповідач повідомив, що у ній відсутня інформація, що заробітна плата виплачена за роботу у зоні відчуження, а тому не може бути прийнята до уваги. Також відсутня інформація, що зазначене підприємство є правонаступником Державного територіального - галузевого об`єднання «Південно-західна залізниця» Коростенська дистанція цивільних споруд і водопостачання».

Крім іншого повідомлено, що для розгляду можливості обчислення пенсії ОСОБА_1 за роботу в зоні відчуження Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області направлено лист до Виробничого структурного підрозділу "Київська дирекція" Центру будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель та споруд Акціонерного товариства "Українська залізниця" щодо надання довідки про заробітну плату ОСОБА_1 за дні роботи в зоні відчуження, зазначені в архівній довідці Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 21.02.2003 № 000288, та за формою, затвердженою листом Міністерства соціального захисту населення України від 27.02.1996 № 01-3/244-013-2.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Приймаючи оскаржуване судове рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно припинив обчислення пенсії позивача з урахуванням заробітної плати, отриманої за роботу в зоні відчуження, та здійснив її перерахунок виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, посилаючись лише на непідтвердження довідки про заробітну плату первинними документами.

При цьому суд зазначив, що відсутність або непідтвердження таких документів не може покладати на пенсіонера негативні наслідки, оскільки перевірка достовірності виданих документів належить до повноважень органу Пенсійного фонду. Саме на відповідача покладається обов`язок здійснення такої перевірки та доведення недостовірності відомостей, наведених у довідці, тоді як жодних доказів зловживання позивачем своїми правами або внесення до довідки неправдивих відомостей відповідачем не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для неврахування довідки про заробітну плату при обчисленні пенсії, а дії відповідача щодо її перерахунку із застосуванням п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати є протиправними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

У відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині задоволених позовних вимог, суд апеляційної інстанції здійснює перевірку законності та обґрунтованості цього рішення виключно в межах оскарженої частини та доводів апеляційної скарги.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796).

Метою та завданнями Закону № 796 є захист громадян, які постраждали внаслідок: 1) Чорнобильської катастрофи; 2) інших ядерних аварій та випробувань; 3) військових навчань із застосуванням ядерної зброї.

За правилами статті 54 Закону № 796-XII (в редакції від 09.07.2007 згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008) пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

У Рішенні від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 Конституційний Суд України зауважив, що "скасування пільг, компенсацій та гарантій не відповідає конституційному обов`язку держави, передбаченому у статті 16 Конституції України, щодо осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України" (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини).

Статтею 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР законодавець, ураховуючи спеціальний юридичний статус осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, на реалізацію положень статті 16 Конституції України установив у Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" саме мінімальні розміри державної пенсії для осіб із інвалідністю, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою як гарантію їх соціального захисту.

Покладення Конституцією України на державу обов`язку захищати осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, вказує на особливий статус таких осіб у контексті їх соціального захисту та охорони здоров`я, що зумовлює їх посилений соціальний захист.

У Рішенні від 07 квітня 2021 року № 1-р(П)/2021 Конституційний Суд України, здійснивши порівняльний аналіз частини четвертої статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР та пунктів 11, 12 Порядку № 1210, дійшов висновку, що Кабінет Міністрів України визначив істотно менші мінімальні розміри державної пенсії особам, на яких поширюється дія статті 54 Закону № 796-ХІІ, ніж їх було гарантовано на законодавчому рівні частиною четвертою зазначеної статті у редакції Закону № 230/96-ВР та зазначив, що приписи статей 3, 16, 50 Конституції України у їх взаємозв`язку зобов`язують державу за будь-яких обставин забезпечити особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, посилений соціальний захист, реалізацію їх права на відшкодування завданої шкоди здоров`ю.

У цьому рішенні Конституційний Суд України також вказав на те, що держава може змінювати законодавче регулювання у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, проте в разі зміни такого регулювання вона не повинна вдаватися до обмежень, що порушують сутність їх індивідуальних прав, а досягнутий рівень соціального захисту має бути збережено.

Проте держава в особі Кабінету Міністрів України визначила у Порядку №1210 мінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах істотно менших, ніж їх було гарантовано Законом № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР, знівелювавши саму сутність визначених статтями 3, 16, 50 Конституції України прав та гарантій, що фактично є недодержанням державою свого позитивного обов`язку забезпечувати цю категорію осіб гарантованим рівнем соціального захисту.

Також у зазначеному Рішенні Конституційний Суд України вказав, що соціальні зобов`язання держави перед громадянами, які втратили здоров`я внаслідок того, що держава свого часу зобов`язала їх взяти участь у подоланні наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - катастрофи планетарного масштабу, та які зазнали інвалідності внаслідок таких дій, а також перед особами з інвалідністю з числа потерпілих від цієї катастрофи не мають залежати від фінансових можливостей держави та її економічного становища.

Крім того, Конституційний Суд України у Рішенні від 03.04.2024 № 4- р(І)/2024 дійшов висновку, що пенсія за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається особам виходячи з імперативних вимог Конституції України як особлива форма відшкодування завданої їм шкоди та є такою, що не може бути скасованою чи зменшеною, поставленою в залежність від наявних фінансових ресурсів чи будь-яких інших обставин. Скасування, обмеження або зменшення пенсії для осіб з інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призведе до порушення сутнісного змісту конституційних засад, якими людське життя та здоров`я визнано найвищими соціальними цінностями. Частиною третьою статті 54 Закону № 796-ХІІ вкотре порушено належний рівень соціального захисту та засадничий обов`язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не відповідає частині першій статті 3, частині другій статті 8, статті 16, частині третій статті 22, частині першій статті 46, частині першій статті 50 Конституції України.

Системна судова практика у справах щодо захисту соціальних прав дійшла висновку, що прийняттям Закону № 1584-ІХ не досягаються всупереч Рішенню Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(П)/2021 мінімальні гарантії у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Пряме застосування Конституції у поєднанні з принципом її верховенства над іншими правовими актами неминуче передбачає правомочність судів відмовитись від застосування будь-якого правового акта, який вони визначають як неконституційний в цілому або в частині.

Частиною другою статті 6 КАС передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Закон України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" установлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Право на пенсію підпадає під сферу дії статті 1 Протоколу першого до Конвенції, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством.

Аналіз встановлених обставин справи дозволяє суду зробити висновок, що національне законодавство зазнало змін в частині зменшення мінімального розміру державної пенсії по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи, та встановлення обмеження максимального розміру заробітної плати, з якої може обраховуватись така пенсія.

Водночас, з огляду наявність Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, яким досліджено п. 11, 12 Порядку №1210 та Рішення Конституційного Суду № 4-р(І)/2024 від 03.04.2024, якими визнано частину 3 статті 54 Закону № 796-ХІІ такою, що не відповідає Конституції України, вказані норми національного законодавства не можуть бути застосовані судом до правовідносин між сторонами, однією з яких є особа щодо якої встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, та яка має право на посилений соціальний захист, що пов`язаний з реалізацією її права на відшкодування завданої здоров`ю шкоди.

Суд звертає увагу, що у даних правовідносинах між сторонами відсутній спір щодо наявності у позивача статусу особи з інвалідністю що виникла у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Як встановлено судом першої інстанції, пенсію по інвалідності, як ліквідатору аварії на ЧАЕС позивачу призначено попередньо з розрахунку заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 році на підставі довідки, виданої Державним територіальним галузевим об"єднанням "Південно-західна залізниця" Коростенська дистанція цивільних споруд і водопостачання" №163 (без дати), посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 1) Серія НОМЕР_2 , довідки до акта огляду МСЕК серія 2-18 ЖИЗ № 078283 від 19.02.2002.

Однак з 01.06.2025 відповідачем перераховано пенсію позивача без урахування заробітної плати згідно з довідкою, виданою Державним територіальним галузевим об"єднанням "Південно-західна залізниця" Коростенська дистанція цивільних споруд і водопостачання" №163 (без дати) за період роботи в зоні відчуження з 05.05.1986 по 08.08.1986.

Обґрунтовуючи вказані дії пенсійний орган вказує, що підставою для проведення розрахунку заробітної плати за період роботи в зоні відчуження є первинні документи про нараховану заробітну плату, періоду та фактичної тривалості робочого дня і місця її виконання. Довідка № 163 (без дати) про заробітну плату не підтверджена первинними документами.

Відтак, на думку суб`єкта владних повноважень, пенсію позивачу приведено у відповідність до чинного законодавства.

На переконання колегії суддів доводи апелянта про те, що довідка про заробітну плату № 163 не підтверджена первинними документами, а тому не може бути врахована при обчисленні пенсії, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, чинним законодавством саме на органи Пенсійного фонду України покладено повноваження щодо перевірки обґрунтованості видачі документів, поданих для призначення чи перерахунку пенсії. Натомість відсутність у пенсійного органу підтвердження певних документів або неможливість проведення відповідної перевірки не може покладатися на пенсіонера та бути підставою для звуження обсягу вже реалізованого права на пенсійне забезпечення.

Колегія суддів враховує, що спірна довідка №163 тривалий час використовувалася відповідачем при обчисленні пенсії позивача, а її достовірність не була спростована у встановленому законом порядку. При цьому відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу того, що відомості, зазначені у цій довідці, є недостовірними, сфальсифікованими чи виданими без належних правових підстав. Саме лише посилання на відсутність первинних документів або невідповідність довідки встановленій формі не є достатньою підставою для неврахування заробітної плати, отриманої позивачем за роботу в зоні відчуження.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 21.02.2020 у справі № 291/99/17, від 08.02.2021 у справі № 2487/68/17 та від 26.10.2022 у справі № 808/1735/18, відповідно до яких особа не може зазнавати негативних наслідків через неналежне оформлення або відсутність первинних документів у роботодавця чи неможливість їх отримання пенсійним органом, оскільки перевірка достовірності таких документів належить до компетенції саме органів Пенсійного фонду України.

Крім того, відповідач, здійснивши з 01.06.2025 перерахунок пенсії позивача із застосуванням п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, фактично звузив обсяг раніше реалізованого права позивача на пенсійне забезпечення без встановлення будь-яких обставин, які б свідчили про незаконність чи недостовірність довідки, на підставі якої пенсія обчислювалася протягом тривалого часу. Такий підхід не відповідає принципу правової визначеності, суперечить конституційним гарантіям посиленого соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та не узгоджується із практикою Конституційного Суду України.

З огляду на те, що порушення прав позивача полягає у неправомірному неврахуванні відповідачем заробітної плати за роботу в зоні відчуження при обчисленні пенсії, колегія суддів вважає, що саме визнання дій відповідача протиправними у поєднанні із покладенням на нього обов`язку здійснити нарахування та виплату пенсії з урахуванням зазначеної довідки є належним способом захисту порушеного права, який забезпечує ефективний судовий захист прав та інтересів позивача.

Отже, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Слободонюк М.В.

Судді Кузьмишин В.М. Канигіна Т.С.