Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №560/18575/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/18575/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Польовий О.Л.

Суддя-доповідач - Слободонюк М.В.

31 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Слободонюка М.В.

суддів: Канигіної Т.С. Кузьмишина В.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року позов задоволено. Зокрема, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо неврахування довідок Управління Державної казначейської служби України у Немишлянському районі м. Харкова від 15.02.2024 № 120, від 15.12.2024 № 121 при переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу" та обчисленні розміру такої пенсії при прийнятті рішення від 27.02.2025 № 204750007554.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити ОСОБА_1 з 15.02.2024 перерахунок та виплату пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу", з урахуванням довідок Управління Державної казначейської служби України у Немишлянському районі м. Харкова від 15.02.2024 № 120, від 15.12.2024 № 121.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

У своєму відзиві позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, постановою від 14.01.2025 у справі № 520/11051/24 Другий апеляційний адміністративний суд, зокрема, зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, яку призначити та розрахувати відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII та пункту 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, починаючи з 15 лютого 2024 року (день звернення).

На виконання вказаного судового рішення Головним управлінням зараховано ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди роботи з 12.05.2011 по 30.09.2013 та з 01.10.2013 по 03.03.2014.

При цьому відповідач зазначив, що, оскільки, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2025 у справі №520/11051/24 не покладено на органи Пенсійного фонду України жодних зобов`язань щодо врахування довідок про складові заробітної плати при обчисленні пенсії згідно Закону України «Про державну службу», позивачку з 15.02.2024 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», без врахування заробітної плати. А враховуючи, що перерахунок пенсії відповідно до наведеного судового рішення призводить до зменшення її розміру (2361,00 грн), тому з 15.02.2024 виплата продовжена в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в сумі 4677,51 грн, з 01.03.2025 5170,97 грн відповідно.

Вважаючи, що пенсійний орган під час призначення пенсії на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2025 у справі № 520/11051/24 протиправно не врахував довідки Управління Державної казначейської служби України у Немишлянському районі м. Харкова від 15.02.2024 № 120, від 15.02.2024 № 121, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Приймаючи оскаржуване судове рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно не враховано довідки Управління Державної казначейської служби України у Немишлянському районі м. Харкова від 15.02.2024 № 120 та від 15.02.2024 № 121 під час обчислення розміру пенсії позивачки як державного службовця, хоча пенсія була призначена з 15.02.2024, тобто до внесення змін до пункту 4 Порядку № 622, а тому її розмір повинен визначатися відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення права на пенсію.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

У відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців визначається Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ "Про державну службу" (далі - Закон № 889-VІІІ).

Відповідно до пункту 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VІІІ з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України "Про державну службу" № 3723-XII (далі - Закон №3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону "3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статті 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 (далі - Порядок № 622, чинній на час призначення пенсії позивачці) пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому:

посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);

розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;

у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;

матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016, за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 622 форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3 "Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям" затверджені форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, що додаються: форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією); форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.

Натомість 12.07.2024 постановою Кабінету Міністрів України №823 (далі Постанова 823), яка набрала чинності 20.07.2024 та застосовується з 01.01.2024, затверджено зміни, що вносяться до Порядку призначення пенсії деяким категоріям осіб. Визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, здійснюється із врахуванням пунктів 4.1 та 4.2 цього Порядку.

Цією Постановою 823 визначені нові форми довідок про заробітну плату державних службовців, які видаються для призначення пенсій згідно із пунктами 10 і 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII.

В даному випадку відповідач (апелянт) вважає, що оскільки надані позивачкою довідки від 15.02.2024 №120 та №121 не відповідають визначеній формі довідки, передбаченій постановою 823, яка набрала чинності 20.07.2024 та застосовується з 01.01.2024, відтак видані позивачці безпідставно та не могли бути враховані органом Пенсійного фонду при обрахунку її пенсії.

Однак з такими доводами відповідача суд погодитись не може.

Матеріалами справи підтверджено, що пенсія позивачці як державному службовцю призначена з 15.02.2024, тобто до внесення змін до Порядку № 622, а тому реалізація права особи мала здійснюватися за нормами, чинними на момент вираження нею волевиявлення у формі конкретних дій (звернення до суб`єкта владних повноважень), а розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу законом.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

У рішенні від 26 січня 2011 року № 1-рп/2011 Конституційний суд України вказав, що положення частини першої статті 58 Основного Закону України передбачають загальновизнані принципи дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, а саме: принцип їх безпосередньої дії, тобто поширення тільки на ті відносини, які виникли після набуття чинності законами чи іншими нормативно-правовими актами, та принцип зворотної дії в часі, якщо вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи (абзац другий пункту 5 мотивувальної частини).

До того ж, Конституційний суд України у рішенні від 13 травня 1997 року № 1-зп висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 03 травня 2018 року у справі №904/7981/17, від 19 червня 2018 року у справі №826/12868/17, від 11 липня 2019 року у справі №320/1175/17-а, від 14 листопада 2019 року у справі №826/2966/16, від 3 вересня 2020 року у справі №826/11304/16 та від 27 вересня 2022 року у справі №320/1510/20.

Разом з цим, у рішенні від 12 лютого 2019 року № 5-р (I)/2019 Конституційний Суд України підтримав раніше сформовану ним юридичну позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів: закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Окрім того, Конституційний суд України в рішенні від 29 червня 2010 року №17-рп/2010 зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Тож, щодо осіб, яким на час призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, пунктів 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII діяла норма пункту 4 Порядку №622 у редакції від 01.01.2020, вказана норма зберігає юридичну силу як для пенсіонера так і для органу, який призначає пенсію і повинна застосуватися у тій редакції, яка діяла на час призначення пенсії (окрім випадку покращення становища особи).

Поширення на таких осіб нових правил розрахунку суму пенсії, запроваджених у зв`язку із внесенням до цієї норми змін Постановою №823, свідчить про звуження змісту та обсягу існуючих прав таких осіб, що в силу статті 22 Конституції України, є неприпустимим.

Таким чином, оскільки пенсія призначена позивачці до внесення змін до пункту 4 Порядку №622 (до 20.07.2024), то остання має право на виплату пенсії на підставі довідок Управління Державної казначейської служби України у Немишлянському районі м. Харкова від 15.02.2024 № 120, від 15.02.2024 № 121, які подавались заявницею разом із заявою про переведення пенсії.

За таких обставин відповідач був зобов`язаний провести обрахунок пенсії позивачу згідно із Законом України "Про державну службу" з 15.02.2024, виходячи із даних заробітної плати державного службовця, зазначених у довідках від 15.02.2024 № 120 та № 121, виданих Управлінням Державної казначейської служби України у Немишлянському районі м. Харкова.

Колегія суддів не приймає доводи апелянта щодо застосування Постанови Кабінету Міністрів України № 823 від 12.07.2024 та внесених нею змін до Порядку № 622.

Як правильно встановив суд першої інстанції, право позивача на призначення пенсії державного службовця виникло та було реалізовано шляхом звернення із відповідною заявою 15.02.2024, тобто до набрання чинності Постановою № 823. Відтак правовідносини щодо призначення пенсії виникли за дії редакції Порядку № 622, яка існувала до внесення зазначених змін. Застосування до спірних правовідносин положень Постанови № 823 означало б надання їй зворотної дії у часі та призвело б до погіршення становища позивача, що суперечить статтям 22 та 58 Конституції України. Саме з цих підстав суд першої інстанції обґрунтовано виходив із необхідності застосування законодавства, чинного на момент виникнення права на пенсію.

Безпідставними є й твердження відповідача про те, що довідки від 15.02.2024 №120 та № 121 не відповідають формам, визначеним Постановою № 823, а тому видані безпідставно.

Колегія суддів звертає увагу, що зазначені довідки були видані до набрання чинності Постановою № 823 та відповідали нормативному регулюванню, чинному на момент їх оформлення. Крім того, сама по собі зміна форми довідки у майбутньому не може свідчити про недійсність або неналежність документів, виданих відповідно до попереднього правового регулювання.

Таким чином висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову є правомірним та повністю підтверджується судом апеляційної інстанції.

Отже, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Слободонюк М.В.

Судді Канигіна Т.С. Кузьмишин В.М.