Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №320/18136/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/18136/23 Головуючий у 1 інстанції: Дудін С.О.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Кузьмишиної О.М. Ключковича В.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року у справі за заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.02.2022 №2/3/1/562, починаючи з 01.04.2019;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити з 01.04.2019 здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.02.2022 №2/3/1/562, та виплатити різницю з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області по відмові у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 на підставі нової довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 №2/3/1/562 від 09.02.2022 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 №2/3/1/562 від 09.02.2022 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, починаючи з 01.04.2019, з урахуванням раніше виплачених сум.

10 березня 2026 року до Київського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про зміну способу і порядку виконання рішення суду, в якій просив змінити спосіб і порядок виконання рішення суду від 31.07.2023 року у справі №320/18136/23 в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити виплату різниці між фактично сплаченою та належною до сплати сумою пенсії позивачу, починаючи з 01.04.2019, встановивши новий спосіб і порядок виконання рішення, а саме: стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь позивача різницю між фактично сплаченою та належною до сплати сумою пенсії у сумі 174 210, 31 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання судового рішення.

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким заяву про зміну способу виконання судового рішення задовольнити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Так, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 320/18136/23, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення чи зміна способу або порядку виконання рішення суду підлягає вирішенню судом за заявою стягувача чи виконавця, а заява позивача щодо зміни способу та порядку виконання рішення суду у цій справі задоволенню не підлягає, оскільки заявник не набув статусу стягувача.

Враховуючи, що виконавчий лист у справі не видавався, сторони не набули статусів стягувача та боржника, у зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання судового рішення.

Разом з тим, апелянт вказує, що судом першої інстанції не враховано зміни, внесені Законом України від 21 листопада 2024 року № 4094-IX до частини третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення щодо пенсійних виплат протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення відповідних виплат.

Апелянт зазначає, що основною умовою застосування вказаної норми є набрання судовим рішенням законної сили та його невиконання протягом більше двох місяців, тоді як вимоги щодо обов`язкової наявності відкритого виконавчого провадження стаття 378 КАС України не містить.

Також, апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції про нерелевантність правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 28 жовтня 2025 року у справі № 380/7706/22, та наголошує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області нараховано, однак не виплачено ОСОБА_1 різницю пенсії у сумі 174 210,31 грн, у зв`язку з чим, наявні підстави для зміни способу виконання судового рішення із зобов`язання здійснити виплату на стягнення вказаної суми.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

За приписами ч. ч. 2, 3 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21 листопада 2024 року № 4094-IX, який набрав чинності 19 грудня 2024 року, частину третю статті 378 КАС України доповнено абзацом другим.

У відповідності до частини 3 статті 378 КАС України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Згідно з частиною 3 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

В силу вимог частини 1 статті 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року у справі № 320/18136/23, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 № 2/3/1/562 від 09 лютого 2022 року про розмір грошового забезпечення станом на 05 березня 2019 року, починаючи з 01 квітня 2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання вказаного судового рішення, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 та нараховано різницю між фактично сплаченою та належною до сплати сумою пенсії у розмірі 174 210,31 грн, яка станом на час звернення позивача із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення виплачена не була.

Водночас, виконавчий лист на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року у справі № 320/18136/23 не видавався, відомості про відкриття виконавчого провадження у матеріалах справи відсутні.

Колегія суддів враховує доводи апелянта про те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21 листопада 2024 року № 4094-IX частину третю статті 378 КАС України доповнено положенням, відповідно до якого, невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення щодо пенсійних виплат протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення відповідних виплат.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що наведені зміни стосуються саме підстав для зміни способу і порядку виконання судового рішення та не змінюють визначеного частиною першою статті 378 КАС України кола суб`єктів, наділених процесуальним правом звернення до суду із відповідною заявою.

Так, частина перша статті 378 КАС України передбачає можливість встановлення чи зміни способу або порядку виконання судового рішення за заявою стягувача чи виконавця, тоді як частина третя цієї статті визначає обставини, за наявності яких така зміна може бути здійснена.

Таким чином, наявність передбаченої абзацом другим частини третьої статті 378 КАС України самостійної підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення не усуває необхідності дотримання вимог частини першої цієї статті щодо суб`єкта, який наділений правом на звернення із відповідною заявою.

При цьому, у постанові від 14 серпня 2024 року у справі № 200/2961/21-а Верховний Суд зазначив, що у разі необхідності встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення необхідно звернути увагу на те, що:

1) із відповідною заявою варто звертатися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції;

2) із такою заявою можуть звернутися стягувач чи виконавець (у випадках, встановлених законом);

3) для зміни способу або порядку виконання судового рішення повинні існувати обставини, що істотно ускладнюють належне виконання рішення або роблять його неможливим;

4) на виконання вимог процесуального законодавства потрібно надати суду належні та допустимі докази на підтвердження вищевказаних обставин як підстави для задоволення судом відповідної заяви.

З урахуванням наведеного правового висновку Верховного Суду та приписів частини першої статті 378 КАС України, колегія суддів зазначає, що процесуальним правом на звернення до суду із заявою про встановлення чи зміну способу або порядку виконання судового рішення наділені саме стягувач та виконавець.

Водночас, відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статус стягувача пов`язується з видачею на користь відповідної особи виконавчого документа, тоді як виконання судового рішення, відповідно до частини першої статті 373 КАС України, здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, виконавчий лист у справі № 320/18136/23 ОСОБА_1 не видавався, у зв`язку з чим, на момент звернення із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення він не набув статусу стягувача та, відповідно, не був наділений процесуальним правом на подання такої заяви.

При цьому, колегія суддів погоджується з доводами апелянта в частині того, що відсутність відкритого виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення сама по собі не є перешкодою для зміни способу і порядку його виконання, оскільки приписи статті 378 КАС України не визначають наявність відкритого виконавчого провадження як обов`язкову передумову для вирішення відповідного питання.

Водночас, наведене не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки право на звернення до суду із заявою про встановлення чи зміну способу або порядку виконання судового рішення частиною першою статті 378 КАС України надано саме стягувачу чи виконавцю.

Таким чином, визначальним у межах спірних правовідносин є не факт відкриття виконавчого провадження, а набуття особою статусу стягувача, який відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» пов`язується з видачею на користь такої особи виконавчого документа.

Отже, після отримання виконавчого листа ОСОБА_1 набуде статусу стягувача та, незалежно від факту відкриття виконавчого провадження, матиме процесуальне право звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі № 320/18136/23.

Щодо посилання апелянта на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28 жовтня 2025 року у справі № 380/7706/22, колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки, фактичні обставини зазначеної справи не є подібними до обставин справи, яка переглядається.

Так, у справі № 380/7706/22 Верховним Судом установлено, що на виконання судового рішення було видано виконавчий лист та державним виконавцем здійснювалося його примусове виконання, яке не призвело до фактичного виконання рішення суду в частині виплати нарахованої суми.

Натомість, у даній справі № 320/18136/23 виконавчий лист на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року не видавався, у зв`язку з чим, ОСОБА_1 не набув статусу стягувача, а тому, правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28 жовтня 2025 року у справі № 380/7706/22, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

При цьому, колегія суддів враховує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області на виконання рішення суду здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 та визначено суму доплати у розмірі 174 210,31 грн, яка фактично не виплачена.

Разом з тим, сама по собі наявність нарахованої, але невиплаченої суми пенсії та сплив двомісячного строку з дня набрання судовим рішенням законної сили свідчать про наявність передбаченої абзацом 2 частини 3 статті 378 КАС України підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення, однак ,не усувають необхідності дотримання вимог частини першої цієї статті щодо суб`єкта, наділеного процесуальним правом на звернення із відповідною заявою.

Відтак, доводи апелянта про те, що внесення Законом України від 21 листопада 2024 року № 4094-IX змін до частини третьої статті 378 КАС України є достатньою правовою підставою для задоволення поданої ним заяви, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, зазначені зміни не передбачають набуття позивачем статусу стягувача без отримання виконавчого документа та не змінюють визначеного частиною першою статті 378 КАС України кола осіб, уповноважених звертатися до суду із заявою про встановлення чи зміну способу або порядку виконання судового рішення.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення, оскільки виконавчий лист у справі № 320/18136/23 не видавався, у зв`язку з чим, на момент звернення із відповідною заявою ОСОБА_1 не набув статусу стягувача та, відповідно, не був наділений процесуальним правом на її подання.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Судом апеляційної інстанції враховується, що, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали із дотриманням норм процесуального права, а тому, підстав для її скасування не вбачається.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями ст.ст. 241, 242, 243, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Кузьмишина О.М.

Ключкович В.Ю.