Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №320/9749/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/9749/26 Головуючий у 1 інстанції: Жукова Є.О.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Кузьмишиної О.М.

Ключковича В.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у м. Києві до ОСОБА_1 , третя особа: Київська митниця про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Головне управління ДПС у м. Києві звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 27 487,38 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року повернуто позовну заяву.

Не погодившись із ухвалою суду, позивач - Головне управління ДПС у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Згідно ч. 2 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на ухвалу, перегляд якої можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені Головним управлінням ДПС у м. Києві вимоги про стягнення податкового боргу ґрунтуються на податкових повідомленнях-рішеннях від 13 листопада 2025 року № UA1000002025432 та № UA1000002025433, які отримані ОСОБА_1 02 грудня 2025 року.

Суд першої інстанції врахував, що з позовом про стягнення податкового боргу контролюючий орган звернувся до суду 05 березня 2026 року, тобто, до закінчення шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України для судового оскарження платником податків відповідних рішень контролюючого органу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що станом на день звернення до суду у Головного управління ДПС у м. Києві право на пред`явлення позовних вимог про стягнення відповідного податкового боргу ще не виникло, у зв`язку з чим, позовна заява підлягає поверненню на підставі пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України.

Разом з тим, апелянт вказує, що суд першої інстанції помилково застосував положення частини другої статті 122 та пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки, порядок і строки стягнення податкового боргу врегульовані спеціальними нормами Податкового кодексу України.

Апелянт зазначає, що після спливу строку для добровільної сплати узгодженого грошового зобов`язання та 30 календарних днів з дня надіслання податкової вимоги контролюючий орган набуває право на примусове стягнення податкового боргу, а Податковий кодекс України не передбачає обов`язку очікувати спливу шестимісячного строку перед зверненням до суду.

Крім того, апелянт посилається на статтю 102 Податкового кодексу України та вважає, що для звернення контролюючого органу до суду з позовом про стягнення податкового боргу застосовується спеціальний строк давності, встановлений цією нормою.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з абзацами 1 та 2 частини 2 статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Пунктом 8 частини 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позовну заяву із вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, подано суб`єктом владних повноважень до закінчення строку, визначеного частиною другою статті 122 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з пунктом 95.2 статті 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

У відповідності до пункту 102.4 статті 102 ПК України, у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені Головним управлінням ДПС у м. Києві вимоги про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу ґрунтуються, зокрема, на податкових повідомленнях-рішеннях від 13 листопада 2025 року № UA1000002025432 та № UA1000002025433.

Зазначені податкові повідомлення-рішення отримані ОСОБА_1 02 грудня 2025 року, тоді як із позовом про стягнення податкового боргу Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до Київського окружного адміністративного суду 05 березня 2026 року.

Системний аналіз положень частини 2 статті 122 та пункту 8 частини 4 статті 169 КАС України свідчить, що законодавцем встановлено окрему процесуальну передумову реалізації суб`єктом владних повноважень права на звернення до адміністративного суду з вимогою про стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на прийнятому таким суб`єктом рішенні.

Так, можливість пред`явлення суб`єктом владних повноважень відповідної вимоги законодавець пов`язує із закінченням строку, протягом якого особа, якої стосується рішення суб`єкта владних повноважень, має право звернутися до адміністративного суду з вимогою про його оскарження.

Верховний Суд у постанові від 12 травня 2022 року у справі № 420/9673/20, проаналізувавши положення частини 2 статті 122 та пункту 8 частини 4 статті 169 КАС України, дійшов висновку, що позов з вимогою про стягнення коштів, яка ґрунтується на рішенні контролюючого органу, може бути поданий ним до суду у тримісячний строк з дня виникнення підстав, що дають йому повноваження на пред`явлення визначених законом вимог, але не раніше закінчення шестимісячного строку, встановленого для судового оскарження такого рішення.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 21 серпня 2025 року у справі № 120/14874/24, вирішуючи питання щодо застосування пункту 8 частини 4 статті 169 КАС України у подібних правовідносинах, зазначив, що питання застосування вказаної норми неодноразово було предметом розгляду Верховного Суду, та підтвердив правовий висновок, відповідно до якого позов з вимогою про стягнення коштів, яка ґрунтується на рішенні контролюючого органу, може бути поданий до суду не раніше закінчення строку, встановленого для судового оскарження такого рішення.

Отже, у разі якщо на момент звернення контролюючого органу до суду не закінчився встановлений частиною 2 статті 122 КАС України строк судового оскарження рішення, на підставі якого виникло грошове зобов`язання, у такого суб`єкта владних повноважень право на пред`явлення вимоги про стягнення відповідних коштів ще не виникло.

Матеріали справи свідчать, що у даній справі податкові повідомлення-рішення від 13 листопада 2025 року № UA1000002025432 та № UA1000002025433 отримані ОСОБА_1 02 грудня 2025 року, а тому станом на 05 березня 2026 року, тобто на дату звернення Головного управління ДПС у м. Києві до суду, шестимісячний строк, встановлений частиною 2 статті 122 КАС України для їх судового оскарження, не закінчився.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на момент пред`явлення цього позову у Головного управління ДПС у м. Києві право на звернення до суду з вимогою про стягнення податкового боргу, який ґрунтується на зазначених податкових повідомленнях-рішеннях, ще не виникло, що відповідно до пункту 8 частини 4 статті 169 КАС України є підставою для повернення позовної заяви.

Щодо доводів апелянта про те, що порядок та строки стягнення податкового боргу визначені спеціальними положеннями Податкового кодексу України та не передбачають обов`язку контролюючого органу очікувати закінчення шестимісячного строку, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Положення статті 95 ПК України регулюють порядок здійснення контролюючим органом заходів, спрямованих на погашення податкового боргу, та визначають часові межі вчинення таких заходів після надіслання (вручення) платнику податкової вимоги.

Натомість, пункт 8 частини 4 статті 169 КАС України регулює безпосередньо процесуальні правовідносини, пов`язані з пред`явленням суб`єктом владних повноважень до адміністративного суду позову про стягнення грошових коштів, який ґрунтується на його рішенні, та встановлює спеціальну процесуальну умову прийнятності такого позову.

Таким чином, положення статті 95 ПК України та пункту 8 частини 4 статті 169 КАС України мають різний предмет правового регулювання, а передбачене податковим законодавством настання підстав для вжиття заходів з погашення податкового боргу не виключає необхідності дотримання суб`єктом владних повноважень процесуальних вимог, установлених КАС України для звернення до адміністративного суду.

З огляду на це, сплив встановленого пунктом 95.2 статті 95 ПК України строку після надіслання (вручення) платнику податкової вимоги не усуває передбаченого пунктом 8 частини 4 статті 169 КАС України обмеження щодо пред`явлення позову до закінчення строку судового оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на якому ґрунтується відповідна вимога про стягнення коштів.

Колегія суддів також вважає необґрунтованими посилання апелянта на положення статті 102 ПК України.

Передбачений зазначеною нормою строк стягнення податкового боргу визначає часові межі реалізації контролюючим органом повноважень щодо стягнення такого боргу та не регулює питання щодо моменту виникнення у суб`єкта владних повноважень права на пред`явлення до адміністративного суду позову, вимоги якого ґрунтуються на прийнятому ним рішенні.

Відтак, обставина того, що встановлений ПК України строк для стягнення спірного податкового боргу на момент звернення Головного управління ДПС у м. Києві до суду не закінчився, не свідчить про дотримання процесуальної умови, встановленої пунктом 8 частини 4 статті 169 КАС України.

Посилання апелянта на спеціальний характер положень Податкового кодексу України також не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки, наведені норми ПК України регламентують матеріально-правові підстави та порядок погашення податкового боргу, тоді як порядок реалізації права суб`єкта владних повноважень на звернення до адміністративного суду визначається нормами адміністративного процесуального законодавства.

При цьому, пунктом 8 частини 4 статті 169 КАС України законодавцем безпосередньо врегульовано саме випадок звернення суб`єкта владних повноважень з позовом про стягнення грошових коштів, який ґрунтується на рішенні такого суб`єкта, а тому підстави для незастосування цієї норми до спірних правовідносин відсутні.

Враховуючи, що податкові повідомлення-рішення від 13 листопада 2025 року № UA1000002025432 та № UA1000002025433 отримані ОСОБА_1 02 грудня 2025 року, а позов про стягнення податкового боргу пред`явлено Головним управлінням ДПС у м. Києві 05 березня 2026 року, тобто до закінчення шестимісячного строку, встановленого для судового оскарження вказаних рішень, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно застосував положення пункту 8 частини 4 статті 169 КАС України та дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Судом апеляційної інстанції враховується, що, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали із дотриманням норм процесуального права, а тому, підстав для її скасування не вбачається.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями ст.ст. 241, 242, 243, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Кузьмишина О.М.

Ключкович В.Ю.