Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №620/2332/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/2332/25 Головуючий у 1 інстанції: Соломко І.І.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Кузьмишиної О.М.

Ключковича В.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просив:

- визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо виплати пенсії ОСОБА_1 після її перерахунку на підставі довідки від 30.05.2024 № ФЧ 51988 про розмір грошового забезпечення без врахування суми індексації, проведеної на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та з обмеженням виплати нарахованої індексації за 2024 рік у розмірі 1500,00 грн, проведеної на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» межами максимального розміру;

- зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки від 30.05.2024 № ФЧ 51988 про розмір грошового забезпечення з 01.06.2023 з урахуванням суми індексації, проведеної на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022№ 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та з 01.04.2024 з урахуванням суми індексації, проведеної на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» у розмірі 86% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром та з урахуванням раніше виплачених сум

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови у виплаті з 26.08.2024 ОСОБА_1 індексації пенсії за постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 та з 01.04.2024, з обмеженням максимальним розміром. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити з 26.08.2024 перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації пенсії за постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», та з 01.04.2024 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що судом першої інстанції не враховано положення статті 64 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки пенсія позивача перераховувалась у зв`язку з підвищенням розміру грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому, відсутні підстави для встановлення індексації за 2022 рік. Крім того, апелянт посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13 березня 2025 року у зразковій справі № 400/6254/24, відповідно до яких, перерахунок пенсії на підставі рішення суду з урахуванням підвищеного розміру грошового забезпечення є перерахунком пенсії з підвищенням, що є підставою для невиплати індексації. Також, апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо виплати пенсії без обмеження максимальним розміром, оскільки положення статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» є чинними та підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, в апеляційному порядку підлягає перегляду рішення суду першої інстанції виключно в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 .

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

На виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року у справі № 620/11303/24, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30 травня 2024 року № ФЧ 51988 про розмір грошового забезпечення, визначеного станом на 01 січня 2023 року, після проведення якого припинено нарахування та виплату позивачу індексації пенсії за 2022-2023 роки та застосовано обмеження пенсійної виплати максимальним розміром, що підтверджується розрахунком перерахунку пенсії станом на 01 квітня 2024 року.

Відповідно до розрахунку перерахунку пенсії станом на 01 квітня 2024 року, загальний розмір пенсії ОСОБА_1 визначено у сумі 28 806,83 грн, водночас розмір пенсії до виплати становив 27 306,83 грн.

За результатами розгляду звернення ОСОБА_1 щодо проведення перерахунку та виплати пенсії з урахуванням спірних сум індексації та без обмеження пенсії максимальним розміром, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області листом від 21 січня 2025 року № 852-708/Г-02/8-2500/25 відмовило у проведенні відповідного перерахунку, посилаючись на відсутність для цього правових підстав.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Правовою основою для реалізації гарантії перерахунку призначених пенсій у зв`язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців, є положення частини третьої статті 43 та частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII.

Відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-XII, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій

Так, згідно з частиною третьою статті 43 Закону № 2262-XII, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

08 липня 2011 року було прийнято Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI), який набрав чинності 01 жовтня 2011 року.

Згідно частини 1 статті 2 вищевказаного Закону № 3668-VI, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Абзацом 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

На підставі Закону № 3668-VI були внесені, також, зміни і до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

За приписами ч. 7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведеного перерахунку розмір пенсії ОСОБА_1 станом на 01 квітня 2024 року визначено у сумі 28 806,83 грн, однак Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області пенсійну виплату обмежено максимальним розміром та визначено до виплати у сумі 27 306,83 грн. (а.с. 15).

Обґрунтовуючи правомірність застосування такого обмеження, апелянт посилається на положення статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», відповідно до яких максимальний розмір пенсії, призначеної, зокрема, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, та зазначає, що вказані положення є чинними і підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а тому обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром є правомірним.

З даного приводу, колегія суддів зазначає наступне.

Так, Рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Згідно пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Слід зазначити, що, у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України Рішення від 2012.2016 № 7-рп/2016, з 20 грудня 2016 року відсутня частина 7 статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII, який, відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині сьомій статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».

Буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.

Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

Отже, внесені Законом №1774-VІІІ до частини сьомої 43 Закону №2262-XII, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, що викладена у постановах від 10.10.2019 у справі №522/22798/17, від 08.08.2019 у справі №522/3271/17, від 17.05.2021 у справі №343/870/17 та від 21.12.2021 №120/3552/21-а, від 26.01.2022 у справі №569/2950/17, від 18.05.2022 у справі № 380/12337/20.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивачці, право на пенсійне забезпечення якої встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.

Щодо здійснення виплати пенсії з урахуванням суми індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 64 Закону № 2262-XII, у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Сума індексації враховується під час подальшого перерахунку пенсії відповідно до статті 63 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (далі - Постанова № 118) установлено проведення з 01 березня 2022 року індексації пенсій із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,14.

Пунктом 2 Постанови № 118 установлено, що з 01 березня 2022 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом, та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2021 року включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови. При цьому підвищення на відповідний коефіцієнт застосовується також у разі перерахунку пенсії відповідно до Закону № 2262-XII, крім перерахунків пенсії, що проводилися у період з 01 січня 2021 року до 28 лютого 2022 року за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до частини четвертої статті 63 зазначеного Закону.

Крім того, Постановою № 118 прямо передбачено, що підвищення пенсії, встановлене цим пунктом, враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII.

Матеріали справи свідчать, що, на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року у справі № 620/11303/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30 травня 2024 року № ФЧ 51988 про розмір грошового забезпечення, визначеного станом на 01 січня 2023 року, після проведення якого припинено нарахування та виплату позивачу, зокрема, індексації пенсії за 2022 рік.

При цьому, матеріали справи не містять доказів здійснення ОСОБА_1 у 2022 році перерахунку пенсії, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців, відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII.

Обґрунтовуючи правомірність припинення виплати індексації за 2022 рік, апелянт посилається на те, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року є перерахунком пенсії, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення, а тому, на переконання апелянта, правові підстави для подальшої виплати індексації, встановленої Постановою № 118, відсутні.

Також, апелянт посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13 березня 2025 року у зразковій справі № 400/6254/24.

З даного приводу, колегія суддів зазначає наступне.

Так, у постанові від 13 березня 2025 року у зразковій справі № 400/6254/24 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що перерахунок пенсії військовослужбовця на підставі рішення суду з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет на відповідний календарний рік, на відповідний тарифний коефіцієнт, є перерахунком пенсії з підвищенням.

Водночас, вирішуючи зразкову справу № 400/6254/24, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що пенсію позивача було послідовно перераховано на підставі довідок про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року, відповідно з 01 лютого 2021 року, 01 лютого 2022 року та 01 лютого 2023 року. Саме за таких фактичних обставин Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для подальшої виплати індексації за 2022 та 2023 роки.

Натомість, у справі, що розглядається, перерахунок пенсії ОСОБА_1 здійснено на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, визначеного виключно станом на 01 січня 2023 року, тоді як перерахунок пенсії позивача, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення, відповідно до статті 63 Закону № 2262-XII, у 2022 році не проводився.

При цьому, питання застосування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 13 березня 2025 року у справі № 400/6254/24, у правовідносинах, в яких пенсію перераховано на підставі грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року, однак, відповідний перерахунок у 2022 році не здійснювався, вже було предметом розгляду Верховного Суду.

Так, у постанові від 22 жовтня 2025 року у справі № 620/13008/24 Верховний Суд, надаючи оцінку правомірності припинення виплати індексації за 2022 та 2023 роки після перерахунку пенсії виходячи з грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року, дійшов висновку про відсутність правових підстав для виплати індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168, однак, визнав протиправним припинення виплати індексації за Постановою № 118, оскільки у 2022 році перерахунок пенсії позивача у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення не проводився.

Аналогічного підходу Верховний Суд дотримався у постанові від 14 січня 2026 року у справі № 520/17250/24, залишивши без змін судове рішення в частині зобов`язання органу Пенсійного фонду України виплачувати позивачу індексацію пенсії, встановлену Постановою № 118, після проведення перерахунку пенсії виходячи з оновленого грошового забезпечення станом на 2023 рік.

в подальшому, Верховний Суд у постанові від 19 травня 2026 року у справі № 620/10967/24, правовідносини в якій виникли за участю того самого відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, зазначив, що у разі, якщо у 2022 році перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідно до статті 63 Закону № 2262-XII не здійснювався, правові передумови для незастосування механізму індексації, передбаченого Постановою № 118, відсутні.

Верховний Суд також вказав, що підвищення пенсії на коефіцієнт 1,14, встановлене з 01 березня 2022 року, стало невід`ємною складовою частиною пенсійної виплати, а здійснення подальшого перерахунку пенсії у 2023 році за іншою правовою підставою не змінює правомірності нарахування індексації, встановленої за попередній період, оскільки Постанова № 118 прямо передбачає врахування такого підвищення під час подальших перерахунків.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 19 травня 2026 року у справі № 620/10967/24 прямо зазначив, що аналогічний підхід застосовано ним у постановах від 22 жовтня 2025 року у справі № 620/13008/24 та від 14 січня 2026 року у справі № 520/17250/24.

Отже, з урахуванням наведених висновків Верховного Суду, визначальним для вирішення питання щодо збереження індексації за 2022 рік є не сам факт проведення в подальшому перерахунку пенсії, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення, а те, чи здійснювався відповідний перерахунок пенсії у тому календарному році, за який встановлено відповідну індексацію.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у спірних правовідносинах пенсія ОСОБА_1 у 2022 році, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, не перераховувалась, у зв`язку з чим, з 01 березня 2022 року позивач набув право на підвищення пенсії відповідно до Постанови № 118 із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,14.

Подальше здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30 травня 2024 року № ФЧ 51988 про розмір грошового забезпечення, визначеного станом на 01 січня 2023 року, не є правовою підставою для припинення виплати індексації, встановленої позивачу за попередній 2022 рік, оскільки, законодавством прямо передбачено врахування суми такої індексації під час подальшого перерахунку пенсії.

За таких обставин, доводи апелянта про те, що здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 виходячи з розміру грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року виключає право позивача на виплату індексації, встановленої Постановою № 118 за 2022 рік, є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Посилання апелянта на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13 березня 2025 року у справі № 400/6254/24, також не свідчать про помилковість висновків суду першої інстанції, оскільки, у зразковій справі перерахунок пенсії здійснювався, зокрема, з урахуванням грошового забезпечення станом на 01 січня 2022 року, тоді як у справі, що розглядається, перерахунок пенсії ОСОБА_1 проведено виходячи з грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року, а у 2022 році перерахунок пенсії, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення, не проводився.

Наведене розмежування відповідає сформованій після прийняття постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2025 року практиці Верховного Суду у справах № 620/13008/24, № 520/17250/24 та № 620/10967/24 щодо збереження права на індексацію за Постановою № 118 у разі проведення подальшого перерахунку пенсії виходячи з грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року за відсутності відповідного перерахунку у 2022 році.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо припинення виплати ОСОБА_1 індексації пенсії, встановленої Постановою № 118, та наявність правових підстав для зобов`язання відповідача здійснити з 26 серпня 2024 року перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахуванням зазначеної індексації.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Кузьмишина О.М.

Ключкович В.Ю.