Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №620/1863/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/1863/25 Головуючий у 1 інстанції: Лукашова О.Б.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Кузьмишиної О.М.

Ключковича В.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України, в якому просив:

- визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо повернення заяви ОСОБА_1 від 29 серпня 2023 року про виплату одноразової грошової допомоги, у зв`язку з частковою втратою працездатності без встановлення інвалідності;

- зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, у зв`язку з частковою втратою працездатності без встановлення інвалідності.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України, щодо повернення ОСОБА_1 заяви від 29 серпня 2023 року про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з частковою втратою працездатності без встановлення інвалідності. Зобов`язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.08.2023 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з частковою втратою працездатності без встановлення інвалідності, з урахуванням висновків суду. У задоволенні решти позову відмовлено.

19 травня 2025 року до Чернігівського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про стягнення судових витрат, в якій просив стягнути на його користь з Адміністрації Державної прикордонної служби України, понесені судові витрати в розмірі 12084 грн. 00 коп.

Додатковим рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року заяву позивача про стягнення судових витрат - задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Адміністрації Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погодившись з додатковим рішенням суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, просить змінити додаткове рішення суду першої інстанції в частині розміру витрат на професійну правничу допомогу на 12 084 грн, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

09 червня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Адміністрації Державної прикордонної служби України надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами частини 1 статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Частиною 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У свою чергу, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, законодавцем включено витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Норми ч.ч. 1-2 ст. 134 КАС України визначають, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076-VI).

У відповідності до частини 1 статті 26 Закону №5076-VI, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги; документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

В силу вимог ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями частини 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Матеріали справи свідчать, що на підтвердження понесених судових витрат у суді першої інстанції позивачем надано:

- Договір про надання професійної правничої допомоги від 05 лютого 2025 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Росомахою М.О.;

- акт приймання-передачі виконаних робіт від 15 травня 2025 року;

- квитанцію до прибуткового касового ордера від 15 травня 2025 року на суму 12 000,00 грн;

- Рекомендації щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару, затверджені рішенням Ради адвокатів Чернігівської області від 17 березня 2023 року № 119;

- фіскальні чеки АТ «Укрпошта» про оплату поштових послуг на суму 41,50 грн та 42,50 грн.

Відповідно до пункту 1.1 Договору про надання професійної правничої допомоги від 05 лютого 2025 року, Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання надати професійну правничу допомогу Клієнту, а Клієнт зобов`язується оплатити надану правничу допомогу та відшкодувати пов`язані з виконанням договору витрати.

Пунктом 4.1 зазначеного Договору передбачено, що отримання Адвокатом винагороди за надання професійної правничої допомоги відбувається у формі гонорару.

Згідно з пунктом 4.2 Договору, порядок визначення гонорару визначається актом виконаних робіт між Клієнтом та Адвокатом на підставі Рекомендацій щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару, затверджених рішенням Ради адвокатів Чернігівської області від 17 березня 2023 року № 119.

Зі змісту акта приймання-передачі виконаних робіт від 15 травня 2025 року вбачається, що Адвокатом надано позивачу такі послуги:

- усна консультація з вивченням документів вартістю 1 000,00 грн;

- складання позовної заяви вартістю 8 000,00 грн;

- складання відповіді на відзив вартістю 2 000,00 грн;

- складання заяви про стягнення понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 620/1863/25 вартістю 1 000,00 грн.

Загальна вартість виконаних робіт відповідно до зазначеного акта становить 12 000,00 грн.

Сплату ОСОБА_1 адвокату Росомасі М.О. коштів у розмірі 12 000,00 грн за надану правничу допомогу підтверджено квитанцією до прибуткового касового ордера від 15 травня 2025 року.

При цьому, 22 травня 2025 року Адміністрацією Державної прикордонної служби України подано до суду першої інстанції заперечення щодо заявлених ОСОБА_1 судових витрат, у яких відповідач просив відмовити у задоволенні заяви в повному обсязі.

В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, а також обсягом наданих ним послуг та виконаних робіт. Відповідач звернув увагу на те, що в акті приймання-передачі виконаних робіт не зазначено тривалості часу, витраченого адвокатом на надання кожної з послуг, а усна консультація з вивченням документів є складовою підготовки позовної заяви та не підлягає окремій компенсації.

Також, відповідач вказав, що вартість складання позовної заяви в розмірі 8 000,00 грн є неспівмірною зі складністю справи та часом, необхідним для її підготовки, а витрати на складання відповіді на відзив і заяви про стягнення судових витрат є завищеними. За розрахунком відповідача, сума витрат на професійну правничу допомогу, яка могла б підлягати стягненню у разі повного задоволення позовних вимог, не повинна перевищувати 1 500,00 грн.

Щодо заявлених до відшкодування поштових витрат у розмірі 84,00 грн відповідач зазначив, що адвокат Росомаха М.О. має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд», а тому, необхідність надсилання процесуальних документів засобами поштового зв`язку відсутня.

Отже, до ухвалення додаткового рішення відповідачем було заявлено про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу та наведено відповідні обґрунтування на підтвердження необхідності зменшення їх розміру.

Так, Верховний Суд у постанові від 19 березня 2025 року у справі № 320/39247/23 зазначив, що, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу застосовується за наявності клопотання іншої сторони, на яку покладено обов`язок обґрунтувати неспівмірність заявлених витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, до ухвалення додаткового рішення Адміністрація Державної прикордонної служби України подала заперечення щодо заявленого ОСОБА_1 розміру судових витрат.

У цих запереченнях відповідач не обмежився загальним твердженням про завищення витрат, а вказав на неспівмірність вартості окремих послуг зі складністю справи та обсягом виконаної адвокатом роботи, на включення до акта послуг, які частково охоплюють одна одну, а також навів власний розрахунок розміру витрат, який, на його думку, міг бути компенсований позивачу.

З огляду на зміст зазначених заперечень, вони фактично є клопотанням про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу в розумінні частини шостої статті 134 КАС України, а тому, суд першої інстанції мав процесуальні підстави перевірити заявлені позивачем витрати за критеріями, встановленими частиною п`ятою цієї статті.

Щодо доводів ОСОБА_1 про ненадсилання йому заперечень Адміністрації Державної прикордонної служби України, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС, що підтверджується відповіддю № 11524333 на запит про наявність зареєстрованого електронного кабінету.

Заперечення Адміністрації Державної прикордонної служби України від 22 травня 2025 року були надіслані до електронного кабінету Манойлика Д.В., що підтверджується квитанцією № 3526413 про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету користувача ЄСІТС.

За таких обставин, доводи апелянта про те, що заперечення відповідача не були йому надіслані, унаслідок чого, суд першої інстанції не мав права враховувати їх під час вирішення питання про розподіл судових витрат, є необґрунтованими.

З приводу відсутності в акті приймання-передачі виконаних робіт відомостей про кількість часу, витраченого адвокатом на надання кожної послуги, колегія суддів враховує, що вартість кожної із зазначених в акті послуг визначена у фіксованому розмірі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зазначено, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Таким чином, саме по собі незазначення в акті кількості часу, витраченого адвокатом, не є достатньою підставою для зменшення витрат, визначених у фіксованому розмірі. Водночас така обставина не позбавляє іншу сторону права доводити неспівмірність фіксованого гонорару з огляду на складність справи, обсяг матеріалів, кількість і зміст підготовлених процесуальних документів та інші критерії, встановлені частиною п`ятою статті 134 КАС України.

Дослідивши зміст наданих адвокатом послуг та матеріали адміністративної справи, колегія суддів враховує, що спір стосувався одного епізоду правовідносин, а саме, повернення Адміністрацією Державної прикордонної служби України заяви ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги.

Справа розглядалася судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та проведення судових засідань. Під час її розгляду представником позивача було складено позовну заяву та відповідь на відзив, а після ухвалення рішення - заяву про стягнення судових витрат.

При цьому, послуга з надання усної консультації та вивчення документів безпосередньо пов`язана з підготовкою позовної заяви, оскільки, складання позову об`єктивно передбачає попереднє з`ясування фактичних обставин, дослідження наданих клієнтом документів і визначення правової позиції.

За таких обставин, окреме визначення вартості усної консультації з вивченням документів у розмірі 1 000,00 грн та складання позовної заяви в розмірі 8 000,00 грн не свідчить про наявність двох повністю самостійних за змістом результатів надання правничої допомоги та підлягає врахуванню при визначенні співмірного розміру компенсації.

Складання відповіді на відзив є самостійною процесуальною дією, пов`язаною з розглядом справи. Водночас, її вартість також підлягає оцінці з урахуванням змісту цього документа, обсягу викладених у ньому доводів, складності порушених правових питань та того, що правова позиція позивача була сформована адвокатом під час підготовки позовної заяви.

Заява про стягнення судових витрат за своїм змістом є процесуальним документом, призначеним для подання доказів щодо розміру понесених витрат, а її складання у цій справі не вимагало дослідження нового значного обсягу фактичних обставин чи вирішення складних правових питань.

Рекомендації щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару, затверджені рішенням Ради адвокатів Чернігівської області від 17 березня 2023 року № 119, мають рекомендаційний характер та можуть враховуватися адвокатом і клієнтом при погодженні розміру гонорару. Водночас вони не є нормативно-правовим актом і не встановлюють обов`язкового для суду розміру витрат, які мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність.

Отже, наявність договору, акта приймання-передачі виконаних робіт і документа про сплату ОСОБА_1 адвокату 12 000,00 грн підтверджує реальність цих витрат у правовідносинах між адвокатом та клієнтом, проте, не зумовлює обов`язку суду покласти всю сплачену суму на Адміністрацію Державної прикордонної служби України.

Частиною третьою статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково: дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо повернення заяви визнано протиправними та зобов`язано відповідача повторно розглянути цю заяву, тоді як у задоволенні вимоги про безпосередню виплату одноразової грошової допомоги відмовлено.

Часткове задоволення позову не зумовлює суто арифметичного поділу витрат на правничу допомогу, однак, результат розгляду справи підлягає врахуванню судом у сукупності з критеріями реальності, необхідності, розумності та співмірності заявлених витрат.

Враховуючи характер спірних правовідносин, обсяг матеріалів справи, кількість і зміст підготовлених адвокатом процесуальних документів, розгляд справи без проведення судових засідань, часткове задоволення позовних вимог, а також часткове змістовне охоплення послугою зі складання позовної заяви попередньої консультації та вивчення документів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про співмірність і достатність компенсації витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.

Доводи апелянта про те, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на припущеннях через відсутність доказів обсягу матеріалів справи та складності виконаної адвокатом роботи, є необґрунтованими, оскільки, зміст і обсяг процесуальних документів, кількість вчинених процесуальних дій, порядок та тривалість розгляду справи безпосередньо підтверджуються її матеріалами та підлягають оцінці судом.

Водночас, позовні вимоги у цій справі мають немайновий характер, а тому критерій ціни позову до спірних правовідносин не застосовується. Разом із тим, посилання суду першої інстанції на співвідношення заявлених витрат із ціною позову не вплинуло на правильність вирішення питання про розмір їх компенсації, оскільки висновок про зменшення витрат підтверджується іншими самостійними критеріями, визначеними частиною п`ятою статті 134 КАС України.

Щодо вимоги ОСОБА_1 про відшкодування витрат на поштові послуги в розмірі 84,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 132 КАС України, до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частиною першою статті 138 КАС України передбачено, що розмір витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Верховний Суд у постанові від 02 грудня 2024 року у справі № 520/24417/23 зазначив, що вжитий у статті 138 КАС України термін «інших процесуальних дій» стосується вчинення учасниками справи або особами, які не є учасниками судового процесу, дій, пов`язаних саме з процесом доказування (збір доказів, їх огляд та забезпечення) у справі.

Встановлення законом вичерпного переліку судових витрат означає, що на присудження судом саме цих витрат у разі настання відповідних обставин, а не будь-яких інших, може розраховувати особа, яка звернулася до суду з позовом.

З матеріалів справи вбачається, що заявлені ОСОБА_1 поштові витрати понесені, у зв`язку з надсиланням Адміністрації Державної прикордонної служби України відповіді на відзив та заяви про стягнення судових витрат.

Надсилання іншому учаснику справи копій процесуальних документів не є дією, пов`язаною з витребуванням, збиранням, оглядом або забезпеченням доказів у розумінні статті 138 КАС України.

Таким чином, надані фіскальні чеки підтверджують факт оплати поштових послуг, проте сам по собі факт здійснення відповідних платежів не свідчить про належність цих витрат до визначених КАС України видів судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для додаткового стягнення з Адміністрації Державної прикордонної служби України 84,00 грн поштових витрат.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про наявність підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 усієї заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо інших доводів апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість заяви позивача про стягнення судових витрат та наявність правових підстав для її часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дослідив всі наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв додаткове рішення, з дотриманням норм процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Кузьмишина О.М.

Ключкович В.Ю.