Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №580/9435/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/9435/25 Головуючий у 1 інстанції: Каліновська А.В.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Кузьмишиної О.М. Ключковича В.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 про відмову в наданні відстрочки ОСОБА_1 від призову на військову службу під час мобілізації від (Протокол комісії з розгляду питань щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_4 №27 від 23.07.2025);

- зобов`язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_4 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених в судовому рішенні.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що суд першої інстанції безпідставно застосував положення законодавства, які регулюють надання відстрочки особам, зайнятим постійним доглядом за своїми батьками чи батьками дружини (чоловіка), відповідно до пункту 9 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII, тоді як ОСОБА_1 звернувся із заявою про надання відстрочки на підставі пункту 13 частини першої статті 23 цього Закону. Апелянт наголошує, що умовами надання відстрочки за вказаною підставою є наявність одного з батьків з інвалідністю І або ІІ групи та відсутність інших осіб, які не є військовозобов`язаними й відповідно до закону зобов`язані їх утримувати. При цьому, апелянт стверджує, що на підтвердження першої умови надав належним чином засвідчену копію довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 435910 від 06 серпня 2024 року, а на підтвердження другої - належним чином засвідчену копію повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 10 липня 2025 року № 000052310667. Крім того, апелянт посилається на подання разом із заявою від 14 липня 2025 року всіх передбачених законодавством документів, більшість копій яких була належним чином засвідчена. Водночас, апелянт зауважує, що пункт 13 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII та пункт 13 додатка 5 до Порядку № 560 не встановлюють обов`язку подавати докази потреби матері з інвалідністю ІІ групи у постійному догляді або утриманні, у зв`язку із чим, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 14 липня 2025 року ОСОБА_1 подав голові Комісії з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_5 заяву про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з наявністю підстав, передбачених пунктом 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». У вказаній заяві ОСОБА_1 просив оформити йому в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

За результатами розгляду заяви Комісія з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_5 прийняла рішення, оформлене протоколом від 23 липня 2025 року № 27, про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з підстав недоведення обставин, передбачених пунктом 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», щодо потреби в утриманні його матері, яка є особою з інвалідністю ІІ групи.

Не погоджуючись із даною відмовою, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-XII (далі - Закон №3543-XII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 13 частини першої статті 23 Закону №3543-XII передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Згідно з частиною сьомою статті 23 Закону №3543-XII, перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Частиною восьмою статті 23 Закону №3543-XII визначено, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини дев`ятої статті 23 Закону №3543-XII, Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів забезпечується неможливість надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації більше ніж одному військовозобов`язаному з підстав, зазначених у пунктах 9-14 частини першої цієї статті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560), який визначає, зокрема, процедуру надання та оформлення військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

За приписами пункту 56 Порядку №560, відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Пунктом 58 Порядку №560 передбачено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов`язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Під час подання заяви військовозобов`язаний пред`являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації в день її подання.

Згідно з абзацом 2 пункту 58-1 Порядку №560, військовозобов`язані, які відповідно до закону зобов`язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", зазначають у заяві (додаток 4) про відсутність інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а за умови наявності кількох військовозобов`язаних - додають заяву особи з інвалідністю I або II групи за формою згідно з додатком 15, в якій зазначається прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) особи, яку особа з інвалідністю обирає для здійснення свого утримання.

Абзацом 4 пункту 58-1 Порядку №560 передбачено, що районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ за місцем перебування на військовому обліку військовозобов`язаного, який відповідно до закону зобов`язаний утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", або здійснює постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", під час прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації перевіряє перебування такого військовозобов`язаного на військовому обліку, родинні зв`язки військовозобов`язаного та особи, яку відповідно до законодавства зобов`язаний утримувати військовозобов`язаний або за якою здійснює постійний догляд, наявність інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання військовозобов`язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну.

Відповідно до пункту 60 Порядку №560, комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов`язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п`ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.

Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов`язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв`язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

Про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Додатком 5 до Порядку №560 визначено перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Для військовозобов`язаних, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону №3543-XII, цим додатком передбачено такі документи:

1) для батьків військовозобов`язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи або батьків дружини (чоловіка) військовозобов`язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи - один із таких документів, що підтверджує інвалідність: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; заява за формою згідно з додатком 15 (у разі потреби) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові (за наявності) особи, яку вона обирає для здійснення свого утримання;

2) для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про народження);

3) для військовозобов`язаного, який має одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про народження дружини (чоловіка) та свідоцтво про шлюб);

4) для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов`язаними та зобов`язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 липня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до голови Комісії з розгляду питань щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

У поданій заяві ОСОБА_1 зазначив, що має одного із батьків з інвалідністю ІІ групи, у зв`язку із чим просив оформити йому в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. У відповідному розділі заяви ОСОБА_1 проставив відмітку про відсутність інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати особу, зазначену в пункті 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

До заяви від 14 липня 2025 року ОСОБА_1 додав належним чином засвідчені копії паспорта громадянина України, витягу з реєстру Уманської територіальної громади про місце проживання від 01 липня 2025 року № 2025/008767147, реєстраційного номера облікової картки платника податків, військового квитка та свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , а також електронний військово-обліковий документ і належним чином засвідчену копію повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 10 липня 2025 року № 000052310667.

Крім того, до заяви було додано копії паспорта громадянина України та реєстраційного номера облікової картки платника податків матері позивача - ОСОБА_2 , довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 435910 від 06 серпня 2024 року та пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 серії НОМЕР_3 від 29 серпня 2024 року. Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 435910 від 06 серпня 2024 року ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідності безстроково, причиною інвалідності визначено загальне захворювання. Пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 серії НОМЕР_3 від 29 серпня 2024 року також підтверджується встановлення ОСОБА_2 ІІ групи інвалідності.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 . Комісією з розгляду питань щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_5 прийнято рішення, оформлене протоколом від 23 липня 2025 року № 27, про відмову в наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Підставою для прийняття вказаного рішення визначено відсутність підстав, передбачених пунктом 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у зв`язку з поданням не завірених в установленому порядку копій документів згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 та недоведенням потреби в утриманні ОСОБА_2 , 1958 року народження.

З даного приводу, колегія суддів зазначає наступне.

Так, аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що військовозобов`язані, які претендують на оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII, повинні подати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки документ, що підтверджує інвалідність І чи ІІ групи одного з батьків військовозобов`язаного або одного з батьків його дружини (чоловіка), документи, що підтверджують родинні зв`язки, а також зазначити в заяві про відсутність інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати таку особу з інвалідністю.

Таким чином, першою умовою надання відстрочки за вказаною підставою є наявність у одного з батьків військовозобов`язаного або одного з батьків його дружини (чоловіка) інвалідності І чи ІІ групи.

При цьому, у разі наявності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати такого з батьків, військовозобов`язаний повинен подати документи, що підтверджують неможливість виконання цими особами відповідного обов`язку. У разі підтвердження такої обставини необхідно констатувати відсутність невійськовозобов`язаних осіб, які можуть здійснювати утримання особи з інвалідністю І чи ІІ групи.

Отже, другою умовою є відсутність інших невійськовозобов`язаних осіб, які відповідно до закону зобов`язані утримувати такого з батьків, або підтверджена неможливість виконання ними відповідного обов`язку з причин, прямо визначених пунктом 13 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII.

У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати утримання особи з інвалідністю І чи ІІ групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Як свідчать приписи пункту 13 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII, умовою надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаному, який має одного із батьків з інвалідністю І чи ІІ групи, є саме відсутність інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати такого з батьків.

При цьому, за наявності таких інших осіб законодавством установлено вимогу щодо подання документів, які підтверджують неможливість виконання ними обов`язку з утримання, а саме: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді, документа, що підтверджує перебування під арештом, або документа про відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.

З наведеного вбачається, що саме за наявності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати одного з батьків військовозобов`язаного, особа, зацікавлена в отриманні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, повинна підтвердити неможливість виконання цими особами відповідного обов`язку, зокрема, шляхом подання передбачених додатком 5 до Порядку № 560 документів.

Таким чином, довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, витяг із рішення експертної команди, висновок лікарсько-консультативної комісії про потребу в постійному догляді, документи про перебування під арештом або відбування покарання у цьому випадку стосуються саме інших невійськовозобов`язаних осіб і мають підтверджувати неможливість виконання ними обов`язку з утримання. Зазначені документи не призначені для підтвердження потреби батька або матері військовозобов`язаного з інвалідністю І чи ІІ групи у постійному догляді або утриманні.

Разом з тим, із аналізу пункту 13 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII та пункту 13 додатка 5 до Порядку № 560 не вбачається вимоги щодо подання до заяви про надання відстрочки інших доказів, які підтверджували б необхідність постійного догляду або утримання батька чи матері військовозобов`язаного з інвалідністю І чи ІІ групи.

Згідно з частиною першою статті 202 Сімейного кодексу України, повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Водночас, ані пунктом 13 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII, ані пунктом 13 додатка 5 до Порядку № 560 не передбачено подання окремого документа на підтвердження потреби батька або матері з інвалідністю І чи ІІ групи в утриманні як умови оформлення відстрочки.

Як вбачається з поданих ОСОБА_1 документів, свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 та повним витягом із Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 10 липня 2025 року № 000052310667 підтверджується родинний зв`язок між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 435910 від 06 серпня 2024 року та пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 серії НОМЕР_3 від 29 серпня 2024 року підтверджується встановлення ОСОБА_2 ІІ групи інвалідності безстроково.

Крім того, у заяві від 14 липня 2025 року ОСОБА_1 зазначив про відсутність інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати ОСОБА_2 , чим виконав вимогу абзацу другого пункту 58-1 Порядку № 560.

Разом з тим, зазначення військовозобов`язаним у заяві відповідної інформації не звільняє ІНФОРМАЦІЯ_6 від установленого абзацом четвертим пункту 58-1 та пунктом 60 Порядку № 560 обов`язку перевірити достовірність таких відомостей.

ІНФОРМАЦІЯ_6 під час вирішення заяви ОСОБА_1 мав перевірити його перебування на військовому обліку, родинні зв`язки з ОСОБА_2 , наявність інших осіб, які відповідно до закону зобов`язані її утримувати, а також військово-обліковий статус таких осіб із використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів і баз даних або шляхом направлення відповідних запитів.

Наявність у повному витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян від 10 липня 2025 року № 000052310667 відомостей про батька ОСОБА_1 сама по собі не підтверджує наявності іншої особи, яка на час розгляду заяви не була військовозобов`язаною та відповідно до закону була зобов`язана утримувати ОСОБА_2 .

Встановлення актуального правового та військово-облікового статусу такої особи належало до обставин, які підлягали перевірці ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів використання ІНФОРМАЦІЯ_6 відомостей державних реєстрів, направлення запитів до відповідних органів або вчинення інших дій з метою перевірки зазначеної ОСОБА_1 інформації.

Оскаржуване рішення відповідача також не містить відомостей про встановлення Комісією конкретної іншої особи, яка не є військовозобов`язаною та відповідно до закону зобов`язана утримувати ОСОБА_2 .

Таким чином, Комісія не перевірила юридично значущої для вирішення заяви обставини щодо наявності інших невійськовозобов`язаних осіб, зобов`язаних утримувати ОСОБА_2 , натомість, поклала в основу рішення недоведення потреби останньої в утриманні, хоча підтвердження такої потреби не належить до передбаченого законодавством переліку документів для оформлення відстрочки на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII.

Щодо зазначеної в оскаржуваному рішенні підстави про подання ОСОБА_1 не засвідчених в установленому порядку копій документів, колегія суддів звертає увагу, що Комісією не визначено, які саме копії документів не були засвідчені належним чином, у чому конкретно полягали недоліки їх засвідчення та які вимоги Порядку № 560 не були дотримані заявником.

При цьому, в заяві від 14 липня 2025 року значна частина доданих документів зазначена ОСОБА_1 як належним чином засвідчені копії.

За таких, обставин наведене в протоколі від 23 липня 2025 року № 27 загальне посилання на подання не засвідчених в установленому порядку копій документів без конкретизації відповідних документів та допущених недоліків не може вважатися належним обґрунтуванням відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки.

Отже, визначені Комісією підстави відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки не ґрунтуються на належному застосуванні пункту 13 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII та положень Порядку № 560.

Разом з тим, висновок суду першої інстанції щодо необхідності подання ОСОБА_1 до заяви про надання відстрочки інших доказів, які підтверджували б необхідність постійного догляду або утримання його матері, не знайшов підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Так, висновок суду першої інстанції про те, що передбачені пунктом 13 додатка 5 до Порядку № 560 документи повинні підтверджувати потребу ОСОБА_2 у постійному догляді або утриманні, не відповідає змісту вказаних положень, оскільки, такі документи призначені для підтвердження неможливості інших невійськовозобов`язаних осіб виконувати встановлений законом обов`язок щодо її утримання.

Крім того, суд першої інстанції не надав належної оцінки виконанню ІНФОРМАЦІЯ_6 обов`язку щодо перевірки відомостей, зазначених ОСОБА_1 у заяві, та не встановив, чи вчинялися відповідачем передбачені пунктами 58-1 і 60 Порядку № 560 дії для з`ясування наявності інших осіб, які відповідно до закону зобов`язані утримувати ОСОБА_2 .

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Комісії з розгляду питань щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_5 , оформлене протоколом від 23 липня 2025 року № 27, у частині відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки є протиправним та підлягає скасуванню.

Водночас, остаточне встановлення наявності або відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати ОСОБА_2 , потребує проведення ІНФОРМАЦІЯ_6 передбаченої Порядком № 560 перевірки.

Ураховуючи, що прийняття рішення за результатами такої перевірки належить до повноважень Комісії, належним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 є зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути його заяву від 14 липня 2025 року та вирішити питання щодо надання відстрочки, передбаченої пунктом 13 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII, з урахуванням правової оцінки суду.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Суд апеляційної інстанції, також, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року скасувати та прийняти нове рішення.

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити .

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з розгляду питань щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_5 , оформлене протоколом від 23 липня 2025 року № 27, у частині відмови ОСОБА_1 в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Зобов`язати Комісію з розгляду питань щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_5 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14 липня 2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених у цій постанові.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у загальному розмірі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн 90 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Кузьмишина О.М.

Ключкович В.Ю.