Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №580/9955/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/9955/25 Головуючий у 1 інстанції: Трофімова Л.В.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Кузьмишиної О.М. Ключковича В.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТЗОН» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування індивідуального акту,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «СМАРТЗОН» (далі – ТОВ «СМАРТЗОН») звернувся до суду з позовом до Одеської митниці, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000258/2 від 21.08.2025.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 21.08.2025 №UA500020/2025/000258/2.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач – Одеська митниця звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що судом першої інстанції не враховано наявність у поданих до митного оформлення документах розбіжностей та відсутність у них усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів і ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, у зв`язку з чим, у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення митної вартості за основним методом. При цьому, апелянт вказує, що декларантом не надано належних транспортних документів та документів, які підтверджують вартість перевезення товару, а подана довідка про вартість перевезення від 20 серпня 2025 року № 2008/05 не є первинним бухгалтерським документом, тоді як, передбачена договором транспортного експедирування заявка до митного оформлення не подавалася. Також, апелянт посилається на те, що у банківських платіжних документах від 26 березня 2025 року № MUR10, від 08 травня 2025 року № MUR13 та від 18 серпня 2025 року № MUR18 відсутнє посилання на документ, що стосується оцінюваної партії товару, а також підпис уповноваженої особи банку та печатка банку. Крім того, апелянт зазначає, що у поданих документах відсутні відомості щодо вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, що унеможливлює перевірку правильності визначення митної вартості товару. З огляду на наведене, Одеська митниця вважає правомірним витребування додаткових документів, відмову у застосуванні першого методу визначення митної вартості та визначення митної вартості за резервним методом з використанням інформації про митне оформлення подібних товарів за раніше визнаною митними органами митною вартістю.

01 січня 2026 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТЗОН» надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 14 вересня 2023 року між ТОВ «СМАРТЗОН» та компанією QINGDAO JINZE MACHINERY MANUFACTURING Co., Ltd. (КНР) укладено зовнішньоекономічний контракт № 14/09-23, відповідно до пункту 1.1 якого, компанія QINGDAO JINZE MACHINERY MANUFACTURING Co., Ltd. зобов`язалась у порядку та на умовах, визначених контрактом, поставляти та передавати у власність ТОВ «СМАРТЗОН» продукцію, а ТОВ «СМАРТЗОН» - приймати та оплачувати товар. Згідно з пунктом 1.2 контракту найменування, асортимент, одиниці виміру, кількість та ціна товару визначаються у специфікаціях на постачання товару.

Відповідно до специфікації на поставку товару № 5 від 25 березня 2025 року та інвойсу № UE1303 від 25 березня 2025 року, сторонами погоджено поставку наборів штампованих металевих куточків різного асортименту - 74 позиції у кількості 17 510 шт. загальною вартістю 14 494,29 дол. США; комплектів стелажу - 77 шт. за ціною 8,90 дол. США за одиницю загальною вартістю 685,30 дол. США; наборів опор ніжок з ПВХ - 1 250 шт. за ціною 0,125 дол. США за одиницю загальною вартістю 156,25 дол. США. Загальна вартість товару становила 15 335,84 дол. США, умови поставки - FOB (Інкотермс 2010), порт Ціндао, КНР.

20 серпня 2025 року ТОВ «СМАРТЗОН» з метою митного оформлення вказаного товару подано до Одеської митниці електронну митну декларацію № 25UA500020006399U7, у якій митну вартість товару заявлено за основним методом - за ціною договору.

На підтвердження заявленої митної вартості до митного оформлення подано, зокрема, пакувальний лист від 28 травня 2025 року, інвойс № UE1303 від 25 березня 2025 року, коносамент № BW25050400 від 30 травня 2025 року, навантажувальний документ № DOL00006712 від 15 серпня 2025 року, декларацію про походження товару № UE1303 від 25 березня 2025 року, банківські платіжні документи від 26 березня 2025 року № MUR10, від 08 травня 2025 року № MUR13 та від 18 серпня 2025 року № MUR18, довідку ТОВ «Інтер Транс Лоджістікс» про вартість міжнародного перевезення вантажу від 20 серпня 2025 року № 2008/05, специфікацію на поставку товару № 5 від 25 березня 2025 року, додаткові угоди до контракту від 24 грудня 2024 року № 24/12-24 та від 18 липня 2025 року № 27/12-24, контракт від 14 вересня 2023 року № 14/09-23, договір про надання послуг митного брокера № БР-565 від 03 травня 2024 року, договір транспортного експедирування № 16012024-01 від 16 лютого 2024 року та лист ТОВ «СМАРТЗОН» від 18 серпня 2025 року № 12.

Перевезення товару організовано ТОВ «Інтер Транс Лоджістікс» на підставі Договору транспортного експедирування від 16 лютого 2024 року № 16012024-01.

Відповідно до довідки ТОВ «Інтер Транс Лоджістікс» про вартість міжнародного перевезення вантажу від 20 серпня 2025 року № 2008/05, вартість морського перевезення товару за межами державного кордону України становила 89 948,65 грн.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості Одеською митницею встановлено, що подані декларантом документи, на думку митного органу, містять розбіжності та не містять усіх відомостей, необхідних для підтвердження числових значень складових митної вартості товару та ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

21 серпня 2025 року Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2025/000258/2 із застосуванням резервного методу визначення митної вартості та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № UA500020/2025/000396.

Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини у цій справі регулюються Митним кодексом України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (далі - МК України).

Відповідно до частини 1 статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За приписами частин 1-2 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 52 МК України встановлено, що декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Положеннями частини 1 статті 53 МК України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У силу частини 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За змістом частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Приписами частини п`ятої статті 53 МК України заборонено вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частиною 2 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За правилами частини 3 статті 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Положеннями частини 6 статті 54 МК України встановлено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Водночас, частиною 7 статті 54 МК України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про її коригування; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За приписами частини 1 статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною 2 статті 57 МК України закріплено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

У частині третій статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За змістом частини 4 статті 57 МК України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Частиною 8 статті 57 МК України визначено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Положеннями частини др2угої статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

За приписами частини 5 статті 58 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною десятою статті 58 МК України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, а також витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до частин 1-2 статті 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 серпня 2025 року ТОВ «СМАРТЗОН» з метою митного оформлення ввезеного на митну територію України товару подано до Одеської митниці електронну митну декларацію №25UA500020006399U7, у якій митну вартість товару визначено за основним методом - за ціною договору (контракту). Загальна фактурна вартість товару відповідно до інвойсу №UE1303 від 25 березня 2025 року становила 15 335,84 дол. США. У митній декларації заявлено митну вартість у сумі 724 173,05 грн, яка складалася з вартості товару у сумі 634 224,40 грн та витрат на його транспортування до митного кордону України у сумі 89 948,65 грн.

На підтвердження заявленої митної вартості декларантом подано, зокрема, контракт від 14 вересня 2023 року №14/09-23, специфікацію №5 від 25 березня 2025 року, інвойс №UE1303 від 25 березня 2025 року, банківські платіжні документи №(MUR)10 від 26 березня 2025 року, №(MUR)13 від 08 травня 2025 року, №(MUR)18 від 18 серпня 2025 року, коносамент №BW25050400 від 30 травня 2025 року, договір транспортного експедирування №16012024-01 від 16 лютого 2024 року, документ про вартість перевезення №2008/05 від 20 серпня 2025 року та лист ТОВ «СМАРТЗОН» №12 від 18 серпня 2025 року.

Разом з тим, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості Одеською митницею прийнято рішення від 21 серпня 2025 року №UA500020/2025/000258/2, яким заявлена декларантом митна вартість товарів №1 та №3 скоригована із застосуванням резервного методу.

Так, аналіз наведених положень МК України свідчить, що право митного органу здійснювати контроль правильності визначення митної вартості товару не є тотожним безумовному праву не визнавати заявлену декларантом митну вартість. Витребування додаткових документів та подальше коригування митної вартості допускаються за наявності конкретних обставин, передбачених статтями 53, 54 МК України, які об`єктивно свідчать про неповноту або недостовірність відомостей, що мають значення для визначення митної вартості.

Подібний підхід викладений Верховним Судом у постанові від 09 березня 2026 року у справі №826/24821/15. Верховний Суд виходив із того, що право митного органу витребувати додаткові документи виникає лише за наявності конкретних обставин, які об`єктивно ставлять під сумнів достовірність заявленої митної вартості, при цьому митний орган повинен зазначити, які саме відомості викликають сумнів, чому подані документи не усувають такого сумніву та які додаткові документи можуть підтвердити або спростувати відповідні обставини.

При цьому, сам факт ненадання декларантом усіх документів, витребуваних митним органом, не може бути самостійною підставою для відмови у застосуванні основного методу, якщо документи, фактично надані до митного оформлення, у своїй сукупності дозволяють перевірити числові значення складових митної вартості та ціну, фактично сплачену або таку, що підлягає сплаті за товар.

Водночас, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 07 квітня 2026 року у справі №818/878/18, відповідно до якої, окрема неточність у документах не завжди є достатньою підставою для сумніву, однак сукупність взаємопов`язаних розбіжностей може об`єктивно поставити під сумнів достовірність заявленої митної вартості.

Отже, наведені Одеською митницею обставини підлягають оцінці не формально, а з точки зору того, чи впливали вони фактично на можливість перевірити заявлену митну вартість.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, однією з підстав його прийняття Одеська митниця визначила неналежне документальне підтвердження транспортних витрат.

Зокрема, митний орган зазначив, що подана довідка про вартість перевезення від 20 серпня 2025 року №2008/05 не є первинним бухгалтерським документом, а також, звернув увагу на ненадання передбаченої пунктом 2.6 Договору транспортного експедирування №16012024-01 заявки на надання транспортно-експедиційних послуг.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що під час митного оформлення декларантом були подані коносамент №BW25050400 від 30 травня 2025 року, Договір транспортного експедирування №16012024-01 від 16 лютого 2024 року та довідка ТОВ «Інтер Транс Лоджістікс» №2008/05 від 20 серпня 2025 року.

Вказана довідка містила відомості про вартість міжнародного перевезення вантажу до митного кордону України у сумі 89 948,65 грн, і саме ця сума була включена декларантом до митної вартості товару.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що відповідна довідка не могла бути використана для підтвердження транспортних витрат виключно з тієї підстави, що вона не є первинним бухгалтерським документом.

Верховний Суд у постанові від 31 травня 2019 року у справі №804/16553/14 сформував висновок, згідно з яким, оскільки МК України не встановлює виключного виду доказів, якими має підтверджуватися розмір транспортних витрат, такі витрати можуть бути підтверджені будь-якими належними доказами, а довідка про транспортні витрати є допустимим доказом для їх підтвердження.

Таким чином, сама по собі та обставина, що документ №2008/05 має назву «довідка» та не є рахунком-фактурою чи актом наданих послуг, не свідчить про недостовірність зазначених у ньому відомостей та не спростовує визначений декларантом розмір транспортних витрат.

Щодо посилання Одеської митниці на ненадання заявки, передбаченої пунктом 2.6 Договору транспортного експедирування, колегія суддів звертає увагу, що у наведеному митним органом переліку додаткових документів, які декларанту запропоновано надати протягом 10 календарних днів, така заявка окремо не зазначена. Митним органом витребувано рахунки про сплату посередницьких послуг, виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти виробника, копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товару та переклад митної декларації країни відправлення.

За таких обставин, посилання вже у межах обґрунтування коригування митної вартості на відсутність заявки, яка не була конкретно визначена митним органом як документ, подання якого здатне усунути відповідний сумнів, не може саме по собі підтверджувати неможливість перевірки транспортної складової митної вартості.

Матеріали справи свідчать, що підставою коригування митної вартості Одеська митниця також визначила неможливість належної ідентифікації банківських платежів із конкретною партією товару, відсутність на платіжних документах підпису уповноваженої особи та печатки банку, а також невідповідність сум і строків платежів порядку розрахунків, установленому пунктом 4.1.1 контракту.

З даного приводу слід зазначити, що платіжна інструкція №(MUR)10 від 26 березня 2025 року складена на суму 6 357,31 дол. США, №(MUR)13 від 08 травня 2025 року - на суму 3 714,62 дол. США, а №(MUR)18 від 18 серпня 2025 року - на суму 6 134,34 дол. США.

При цьому, у призначенні кожного з платежів зазначено контракт №14/09-23 від 14 вересня 2023 року, найменування товару «rack set», країну відправлення CN та країну призначення UA. Платіжні документи також містять відомості про платника, отримувача коштів та електронний підпис платника/ініціатора.

Крім того, серед документів, поданих разом із митною декларацією, зазначений лист ТОВ «СМАРТЗОН» №12 від 18 серпня 2025 року.

Зазначеним листом сума 5 263,91 дол. США із платежу №(MUR)18 від 18 серпня 2025 року віднесена до оплати товару за інвойсом №UE1303 від 25 березня 2025 року.

Відтак, сукупний розмір платежів, що стосуються цього інвойсу, становить 6 357,31 дол. США + 3 714,62 дол. США + 5 263,91 дол. США = 15 335,84 дол. США, тобто повністю відповідає загальній фактурній вартості товару за інвойсом №UE1303.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про неможливість ідентифікувати здійснені платежі з оцінюваною поставкою, оскільки, сукупність платіжних документів, їх призначення, реквізити контракту та лист №12 дозволяли встановити зв`язок відповідних платежів із товаром, заявленим до митного оформлення, а також перевірити загальну суму фактично здійсненої оплати.

Також, є необґрунтованими посилання апелянта на відсутність у зазначених документах власноручного підпису уповноваженої особи банку та відбитка печатки, як на можливі ознаки їх підробки. Платіжні документи сформовані як електронні банківські документи через систему SWIFT, містять ідентифікаційні реквізити банківської операції, відомості про платника та отримувача, а також відмітку про підписання з використанням електронного підпису. Саме по собі припущення про можливу підробку, яке не підтверджене встановленням будь-яких неправдивих відомостей у документах або доказами їх фальсифікації, не може бути достатньою підставою для висновку про недостовірність заявленої митної вартості.

Щодо невідповідності порядку здійснення платежів пункту 4.1.1 контракту матеріали справи підтверджують, що Одеська митниця виходила з того, що перший авансовий платіж повинен був становити 30 % вартості партії та бути здійснений протягом п`яти банківських днів після підписання специфікації, тоді як фактично 26 березня 2025 року сплачено 6 357,31 дол. США, а наступний платіж здійснено 08 травня 2025 року.

Разом з тим, невідповідність фактичної послідовності або строків здійснення платежів умовам контракту сама по собі не свідчить про недостовірність ціни товару та не впливає на числове значення митної вартості, якщо надані документи дозволяють встановити суму, фактично сплачену за оцінюваний товар, а митним органом не доведено, що внаслідок такого порядку розрахунків погоджена сторонами ціна товару була змінена.

У даній справі Одеська митниця не встановила, що відступ сторін від передбаченого контрактом співвідношення платежів 30 % та 70 % призвів до зміни ціни товару за інвойсом №UE1303 або виникнення будь-яких інших платежів на користь продавця, які мали бути включені до митної вартості. Натомість сукупність платежів, віднесених до відповідного інвойсу, становить саме 15 335,84 дол. США.

Таким чином, наведені апелянтом обставини стосуються порядку виконання сторонами договірного зобов`язання щодо розрахунків, однак, не спростовують документально підтвердженого числового значення ціни товару, яка була використана декларантом при визначенні митної вартості.

Колегія суддів також вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про відсутність у поданих до митного оформлення документах відомостей щодо вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Пунктом 2.3 контракту від 14 вересня 2023 року №14/09-23 передбачено, що ціни товару визначаються сторонами на умовах FOB (Інкотермс 2010) - порт Ціндао, КНР, та включають вартість товару, вартість упаковки товару та її маркування, оформлення супровідних документів, експортне митне оформлення та навантаження товару на перевізні засоби у порту відвантаження.

Водночас, частина десята статті 58 МК України передбачає додавання відповідних складових до ціни товару лише у випадку, якщо вони не були включені до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті.

Оскільки, за умовами контракту вартість упаковки та її маркування вже включена до ціни товару, визначеної у специфікації та інвойсі, підстави для її повторного окремого включення до митної вартості відсутні. Відсутність у інвойсі окремого числового значення вартості упаковки за таких умов не свідчить про неповноту митної вартості, адже, відповідна складова є частиною договірної ціни товару.

З приводу посилання апелянта на спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками, а також, наявність у базах даних митного органу інформації про митне оформлення товарів за вищою митною вартістю, колегія суддів зазначає наступне.

Так, така інформація може бути підставою для проведення поглибленої перевірки заявленої митної вартості, однак не є самостійним доказом її недостовірності та не звільняє митний орган від обов`язку дослідити документи конкретної поставки.

Аналогічний підхід сформульований Верховним Судом у постанові від 11 лютого 2026 року у справі №560/2740/25, згідно якого, автоматизовані інформаційні системи можуть сигналізувати про можливий ризик, однак, не можуть підміняти дослідження доказів та повний аналіз обставин конкретного митного оформлення посадовою особою митного органу.

З огляду на викладене, наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість інших товарів за іншими митними деклараціями є вищою за заявлену ТОВ «СМАРТЗОН», могла обґрунтовувати необхідність перевірки, проте, сама по собі не свідчила про наявність передбачених частиною шостою статті 54 МК України підстав для невизнання митної вартості за основним методом.

Щодо застосування резервного методу визначення митної вартості, слід зазначити наступне.

Як вбачається зі змісту рішення про коригування митної вартості, Одеська митниця зазначила про відсутність інформації щодо вартості операцій з ідентичними та подібними товарами для застосування методів, передбачених статтями 59, 60 МК України, та відсутність відомостей, необхідних для застосування методів на основі віднімання та додавання вартості, після чого застосувала резервний метод.

При визначенні скоригованої митної вартості товару №1 Одеською митницею використано інформацію за митною декларацією від 13 серпня 2025 року №UA209150/2025/8883 із рівнем митної вартості 1,82 дол. США/кг порівняно із заявленими декларантом 1,003 дол. США/кг, а щодо товару №3 - митну декларацію від 19 серпня 2025 року №UA205170/2025/23079 із рівнем митної вартості 4,02 дол. США/кг порівняно із заявленими 0,717 дол. США/кг.

При цьому, митний орган послався на код товару за УКТ ЗЕД, країну виробництва, загальний опис товару, умови поставки FOB та наближеність часу митного оформлення.

Разом з тим, сама по собі вказівка на номер і дату митної декларації, код УКТ ЗЕД, країну походження, загальне найменування товару та показник митної вартості в доларах США за кілограм не є достатнім обґрунтуванням визначеного митним органом числового значення митної вартості.

Зокрема, щодо товару №1 за інвойсом №UE1303 поставлялося 74 асортиментні позиції штампованих металевих куточків, які відрізнялися за характеристиками та ціною, при цьому загальна кількість таких виробів становила 17 510 шт.

Тому, для обґрунтування використання митної вартості іншої поставки Одеська митниця мала не лише формально послатися на тотожність коду УКТ ЗЕД і країни виробництва, а й навести відомості, які дозволяли б встановити співставність товарів за їх фізичними та якісними характеристиками, асортиментом, обсягом партії, комерційними умовами поставки та іншими обставинами, що об`єктивно впливають на їх вартість.

Водночас, колегія суддів не вважає саме по собі використання митним органом кілограма як одиниці для визначення рівня митної вартості обставиною, яка автоматично свідчить про протиправність рішення. Визначальним у даному випадку є те, чи наведено митним органом належне обґрунтування співставності оцінюваного товару з товаром, митна вартість якого використана як джерело інформації, та чи пояснено здійснені коригування на відмінності між відповідними поставками.

Однак зі змісту рішення від 21 серпня 2025 року №UA500020/2025/000258/2 такого аналізу не вбачається. Одеська митниця фактично обмежилася зазначенням загальних критеріїв - коду УКТ ЗЕД, країни виробництва, загального опису, умов FOB та часу митного оформлення - без наведення характеристики товарів за референтними митними деклараціями у тому обсязі, який дозволяв би перевірити їх співставність із товарами ТОВ «СМАРТЗОН», та без обґрунтування відповідних коригувань.

За таких обставин, визначене Одеською митницею числове значення скоригованої митної вартості не відповідає вимозі частини другої статті 55 МК України щодо належного обґрунтування числового значення митної вартості та фактів, які вплинули на її коригування.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 21.08.2025 №UA500020/2025/000258/2 та наявність підстав для його скасування.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТЗОН» та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Кузьмишина О.М.

Ключкович В.Ю.