Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №320/51828/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/51828/24 Головуючий у 1 інстанції: Лисенко В.І.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Кузьмишиної О.М.

Ключковича В.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімвектор» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімвектор» про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач – Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімвектор» (далі – ТОВ «Хімвектор», Товариство), в якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімвектор» заборгованість на відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з квітня 2024 по липень 2024 року включно в сумі 5 070,64 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімвектор» (адреса: 01601, місто Київ, вул.Мечнікова, 2-А, пов.12, оф.4, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ - 41556090) заборгованість на відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з квітня 2024 року по липень 2024 року в сумі 5070,64 грн (п`ять тисяч сімдесят) грн 64 коп. за реквізитами: МФО 322669, одержувач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, назва банку одержувача - Головне управління по м. Києву та області АТ «Ощадбанк», код ЄДРПОУ 42098368.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімвектор» звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що позивач не направляв безпосередньо Товариству розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії, у зв`язку з чим, у нього не виник обов`язок з відшкодування заявленої до стягнення суми. Крім того, апелянт стверджує, що суд першої інстанції не перевірив підстав виникнення заборгованості та фактичної наявності у відповідача відповідного обов`язку, не врахувавши висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 02 липня 2020 року у справі № 809/963/17. Також, апелянт вказує, що ОСОБА_1 працював у Київській філії ТОВ «Хімвектор» електрогазозварником 6 розряду за сумісництвом, однак, подані відомості про заробітну плату та спеціальний стаж не містять даних, які підтверджують наявність у нього пільгового стажу за період роботи у філії. Водночас, апелянт наголошує, що позивачем складено щомісячні розрахунки фактичних витрат замість розрахунку на поточний рік, передбаченого Інструкцією № 21-1. Окремо апелянт зазначає, що самі по собі розрахунки та картка особового рахунку не підтверджують фактичного здійснення Пенсійним фондом витрат на виплату та доставку пільгової пенсії. Крім того, на переконання апелянта, позовні вимоги за квітень та травень 2024 року заявлені після спливу тримісячного строку звернення до адміністративного суду, а тому підлягали залишенню без розгляду.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Хімвектор» в особі Київської філії ТОВ «Хімвектор» перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та має обов`язок щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

За ТОВ «Хімвектор» рахується заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком №1 в загальній сумі 5070,64 грн.

З метою стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV), цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Покриття витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та частин другої і третьої статті 114 цього Закону до досягнення пенсійного віку, визначеного статтею 26 цього Закону, здійснюється у такому порядку:

- підприємства та організації (крім сільськогосподарських товаровиробників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України; на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та частини другої статті 114 цього Закону, - до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону за раніше діючим порядком;

- за рахунок коштів Державного бюджету України пенсії, призначені особам відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (стосовно осіб, які на дату відшкодування віднесені до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пунктів 2-8 частини другої статті 114 цього Закону (стосовно осіб, які працювали у сільськогосподарських товаровиробників, які на дату відшкодування віднесені до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) та частини третьої статті 114 цього Закону.

Відповідно до пункту 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2 цієї Інструкції, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, відшкодуванню підлягають фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до набрання чинності Законом № 2148-VIII та призначених відповідно до частини другої статті 114 Закону № 1058-IV, зокрема особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 6.2 Інструкції № 21-1, витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи. При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсії на пільгових умовах.

Пунктом 6.4 Інструкції № 21-1 передбачено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, які надсилаються підприємствам до 20 січня поточного року та протягом місяця з новопризначених або перерахованих пенсій.

Відповідно до пункту 6.7 Інструкції № 21-1, підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду України зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування, органи Пенсійного фонду України повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк із дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або припинення її виплати.

Як вбачається з матеріалів справи, Київська філія ТОВ «Хімвектор» (код ЄДРПОУ 42541834) зареєстрована в органах Пенсійного фонду України як страхувальник та є відокремленим підрозділом ТОВ «Хімвектор» (код ЄДРПОУ 41556090).

Згідно з відомостями, наявними у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, ОСОБА_1 , який працював у Київській філії ТОВ «ХІМВЕКТОР», з 19 квітня 2022 року призначено пенсію за віком на пільгових умовах. Пільговий стаж ОСОБА_1 на цьому підприємстві визначено тривалістю 1 рік 9 місяців, у зв`язку з чим частка витрат, що підлягає відшкодуванню підприємством, становить 17,5 відсотка.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві складено розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії ОСОБА_1 за квітень, травень, червень та липень 2024 року, відповідно до яких щомісячна сума витрат, що підлягає відшкодуванню Київською філією ТОВ «Хімвектор», становить 1 267,66 грн.

Отже, загальний розмір фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії за спірний період становить 5 070,64 грн.

Згідно з даними картки особового рахунку страхувальника, зазначена сума ТОВ «Хімвектор» не сплачена, що стало підставою для звернення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до суду з цим позовом.

Відповідно до частин першої та третьої статті 95 Цивільного кодексу України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами, наділяються майном юридичної особи, що їх утворила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Матеріалами справи свідчать, що Київська філія ТОВ «Хімвектор» (код ЄДРПОУ 42541834) є відокремленим підрозділом ТОВ «Хімвектор» (код ЄДРПОУ 41556090) та не має статусу юридичної особи.

Слід зазначити, що наявність у філії окремого коду та її реєстрація в органах Пенсійного фонду України як страхувальника не наділяють її самостійною правосуб`єктністю та не відокремлюють її зобов`язання від зобов`язань юридичної особи, яка її утворила.

При цьому, колегія суддів зауважує, що надані апелянтом документи підтверджують, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із ТОВ «Хімвектор» в особі Київської філії.

Отже, діяльність зазначеної філії як роботодавця здійснювалася від імені ТОВ «Хімвектор», а обов`язок із відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної працівнику філії на пільгових умовах, покладається саме на ТОВ «Хімвектор».

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28 лютого 2019 року у справі № 816/476/17, в якій установлено, що заборгованість, відображена за особовим рахунком відокремленого структурного підрозділу, який не є юридичною особою, підлягає відшкодуванню юридичною особою, до складу якої входить такий підрозділ.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що ТОВ «Хімвектор» є належним суб`єктом обов`язку з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії ОСОБА_1 , а доводи апелянта про відсутність у Товариства відповідного обов`язку, у зв`язку з обліком заборгованості за Київською філією, є необґрунтованими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23 вересня 2021 року у справі № 640/23683/19 зазначив, що обов`язок визначення сум відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій покладено на органи Пенсійного фонду України, тоді як підприємство зобов`язане відшкодувати зазначені витрати у визначених органом Пенсійного фонду України розмірах. Підставою для такого відшкодування є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період, при цьому відшкодуванню підлягають саме фактичні витрати, здійснені Пенсійним фондом України.

Також, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 05 січня 2021 року у справі № 640/18421/19 дійшов висновку, що підприємство зобов`язане щомісячно до 25 числа здійснювати покриття фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у сумі, зазначеній у відповідному розрахунку органу Пенсійного фонду України.

З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві складено розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії ОСОБА_1 за квітень, травень, червень та липень 2024 року. Зазначені розрахунки містять відомості про особу пенсіонера, дату призначення пенсії, тривалість необхідного пільгового стажу, тривалість пільгового стажу на підприємстві, загальний розмір фактичних витрат, частку підприємства у їх відшкодуванні та місячну суму, яка підлягає сплаті.

Зокрема, у розрахунках зазначено, що необхідний для призначення пенсії пільговий стаж становить 10 років, пільговий стаж ОСОБА_1 у Київській філії ТОВ «Хімвектор» - 1 рік 9 місяців, частка витрат, яка підлягає відшкодуванню підприємством, - 17,5 відсотка, а щомісячна сума відшкодування - 1 267,66 грн. Отже, загальна сума витрат за період із квітня по липень 2024 року становить 5 070,64 грн.

Нарахування зазначеної суми та відсутність її сплати підтверджуються також карткою особового рахунку страхувальника.

Водночас, ТОВ «Хімвектор» не надало доказів погашення заявленої до стягнення заборгованості, не навело конкретних арифметичних помилок у розрахунках та не подало доказів, які б спростовували факт виплати ОСОБА_1 пенсії у спірний період або визначений Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві розмір фактичних витрат.

З огляду на викладене, саме по собі посилання апелянта на ненадання окремих платіжних документів щодо виплати пенсії не спростовує відомостей розрахунків фактичних витрат та картки особового рахунку, складених уповноваженим органом Пенсійного фонду України.

Водночас, сукупність зазначених доказів підтверджує як підстави виникнення у ТОВ «Хімвектор» обов`язку з відшкодування витрат, так і розмір заборгованості за спірний період у сумі 5 070,64 грн.

Відповідно до пункту 6.4 Інструкції № 21-1, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, які надсилаються підприємствам до 20 січня поточного року та протягом місяця з новопризначених або перерахованих пенсій.

При цьому, пунктом 6.7 Інструкції № 21-1 безпосередньо передбачено обов`язок підприємства щомісячно до 25 числа сплачувати зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27 вересня 2021 року у справі № 813/1012/15 зазначив, що законодавство не встановлює такого правового наслідку порушення строку направлення розрахунку, як визнання його недійсним або протиправним. Несвоєчасність направлення органом Пенсійного фонду України розрахунку не впливає на встановлення наявності та визначення розміру витрат на виплату і доставку пільгових пенсій та не звільняє підприємство від обов`язку їх відшкодувати.

Матеріали справи містять докази направлення розрахунків фактичних витрат рекомендованими поштовими відправленнями за адресою Київської філії ТОВ «Хімвектор»: вул. Князів Острозьких, буд. 32/2, поверх 4, офіс 402, м. Київ, 01010. Зазначена адреса відповідає відомостям про місцезнаходження філії, які містяться в реєстрі страхувальників Пенсійного фонду України.

Поштові відправлення були повернуті відправнику у зв`язку із закінченням установленого строку зберігання. Отже, їх невручення відбулося не внаслідок направлення кореспонденції за неналежною адресою або невчинення Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві дій щодо її направлення, а у зв`язку з неотриманням кореспонденції адресатом у відділенні поштового зв`язку.

Доводи апелянта про те, що розрахунки не направлялися безпосередньо за місцезнаходженням ТОВ «Хімвектор», не спростовують дотримання Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві порядку їх направлення. Київська філія перебувала на обліку в органах Пенсійного фонду України як страхувальник, а спірні витрати виникли у зв`язку з роботою ОСОБА_1 саме в цьому відокремленому підрозділі.

Таким чином, направлення розрахунків за зареєстрованою адресою Київської філії є належним повідомленням ТОВ «Хімвектор» про суми, нараховані у зв`язку з діяльністю його відокремленого підрозділу.

Посилання апелянта на те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві складалися окремі розрахунки за кожний місяць, тоді як пункт 6.4 Інструкції № 21-1 передбачає визначення сум до відшкодування на поточний рік, також не свідчить про відсутність заборгованості.

Так, положення пункту 6.4 Інструкції № 21-1 регулюють порядок визначення та направлення розрахунків, тоді як обов`язок підприємства відшкодовувати фактичні витрати встановлений безпосередньо пунктом 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, а їх сплата відповідно до пункту 6.7 Інструкції № 21-1 здійснюється щомісячно.

Слід зауважити, що Інструкція № 21-1 не передбачає недійсності розрахунку або звільнення підприємства від відшкодування фактичних витрат у разі складення окремих розрахунків за кожний місяць.

При цьому, апелянт не довів, що застосована Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві періодичність складення розрахунків призвела до неправильного визначення суми витрат або подвійного нарахування платежів.

Враховуючи вищезазначене, доводи апеляційної скарги щодо неналежного направлення розрахунків та порушення періодичності їх складення не спростовують наявності у ТОВ «Хімвектор» обов`язку з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії за спірний період.

Разом з апеляційною скаргою ТОВ «Хімвектор» подало наказ від 29 листопада 2018 року № 192-к про прийняття ОСОБА_1 на роботу, витяг із наказу від 30 вересня 2020 року № 147-к про його звільнення, а також відомості про заробітну плату та спеціальний стаж за 2018-2020 роки.

Колегія суддів зазначає, що зміст наданих апелянтом документів не спростовує відомостей, наведених у розрахунках Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, оскільки, накази підтверджують, що ОСОБА_1 у період із 30 листопада 2018 року по 30 вересня 2020 року працював у Київській філії ТОВ «Хімвектор» електрогазозварником 6 розряду.

Посилання апелянта на відсутність у поданих ним відомостях про заробітну плату даних щодо спеціального стажу саме по собі не підтверджує помилковості врахування відповідного періоду під час визначення частки підприємства у відшкодуванні витрат. Такі відомості складалися роботодавцем, а тому відсутність у них окремого коду спеціального стажу не є достатнім доказом того, що ОСОБА_1 фактично не виконував роботи зі шкідливими або особливо важкими умовами праці протягом установленого Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві періоду.

В свою чергу, ТОВ «Хімвектор» не надало документів щодо режиму та обліку робочого часу ОСОБА_1 , результатів атестації відповідного робочого місця, характеру виконуваних ним робіт або інших доказів, які безпосередньо спростовували б зарахування 1 року 9 місяців роботи до стажу, врахованого при визначенні частки підприємства. Матеріали справи також не містять доказів скасування або зміни рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах.

Посилання апелянта на висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові від 02 липня 2020 року у справі № 809/963/17, є необґрунтованим, оскільки, обставини цієї справи не є подібними.

Так, у справі № 809/963/17 пенсію було призначено на підставі судового рішення, яке надалі скасовано, а зазначені в розрахунках періоди не відповідали періоду, за який заявлялися вимоги про стягнення.

Водночас, у даній справі рішення про призначення ОСОБА_1 пільгової пенсії є чинним, а розрахунки узгоджуються між собою щодо особи пенсіонера, тривалості пільгового стажу, частки підприємства, спірного періоду та суми відшкодування.

За таких обставин, доводи ТОВ «Хімвектор» щодо відсутності у ОСОБА_1 пільгового стажу не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують правильності визначення Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві суми витрат, яка підлягає відшкодуванню.

Щодо доводів апелянта про пропуск позивачем стоку звернення до суду з позовом, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень установлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що надають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

Частиною п`ятнадцятою статті 106 Закону № 1058-IV встановлено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28 листопада 2019 року у справі № 460/3113/18 зазначив, що в разі звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості, яка виникла через несвоєчасне нарахування та/або сплату сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, до правовідносин щодо стягнення такої заборгованості застосовуються положення частини п`ятнадцятої статті 106 Закону № 1058-IV. Тому строки звернення до суду, визначені КАС України, до таких вимог не застосовуються.

Аналогічного висновку Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов у постанові від 01 грудня 2021 року у справі № 140/1205/19, зазначивши, що сплата страхових внесків та відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій належать до обов`язкових платежів однієї категорії. При цьому термін «недоїмка» у відповідних правовідносинах уживається у широкому розумінні як сума фінансових зобов`язань, що підлягає погашенню у встановлений строк.

Отже, до вимог органів Пенсійного фонду України про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок несвоєчасного відшкодування підприємством фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, підлягає застосуванню спеціальне положення частини п`ятнадцятої статті 106 Закону № 1058-IV, а не загальний тримісячний строк, передбачений частиною другою статті 122 КАС України.

Таким чином, звернення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до суду 20 вересня 2024 року з вимогами про стягнення заборгованості за період із квітня по липень 2024 року не свідчить про пропуск установленого законом строку звернення до адміністративного суду.

Беручи до уваги викладене, доводи апелянта про пропуск Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві строку звернення до суду в частині вимог за квітень та травень 2024 року, необхідність подання заяви про його поновлення і залишення відповідної частини позовних вимог без розгляду є необґрунтованими.

Враховуючи вищезазначене, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Хімвектор» як юридична особа, до складу якої входить Київська філія, зобов`язане відшкодовувати Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві фактичні витрати на виплату та доставку пенсії, призначеної ОСОБА_1 на пільгових умовах.

При цьому, наявні у матеріалах справи розрахунки фактичних витрат та картка особового рахунку страхувальника підтверджують виникнення у ТОВ «Хімвектор» заборгованості за період із квітня по липень 2024 року в загальному розмірі 5 070,64 грн.

Водночас, ТОВ «Хімвектор» не надало належних та допустимих доказів сплати зазначеної суми, неправильності проведених Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві розрахунків або відсутності підстав для відшкодування визначених у них витрат.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з ТОВ «Хімвектор» заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії у розмірі 5 070,64 грн.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімвектор» залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Кузьмишина О.М.

Ключкович В.Ю.