Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №760/20087/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 760/20087/25 Головуючий у 1 інстанції: Майстренко О.М.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Безименної Н.В. Ключковича В.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 28 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління патрульної поліції у м. Києві в особі заступника командира роти Управління патрульної поліції Смолянець Віталія Олеговичап ро скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління патрульної поліції у м. Києві в особі заступника командира роти Управління патрульної поліції Смолянець Віталія Олеговичап ро скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 28 серпня 2025 року позовну заяву повернуто позивачу.

Не погодившись з ухвалою суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Згідно ч. 2 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на ухвалу, перегляд якої можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 30 липня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу п`ятиденний строк з дня вручення копії вказаної ухвали для усунення встановлених судом недоліків.

Суд першої інстанції встановив, що ухвалу від 30 липня 2025 року позивач отримав в електронному кабінеті в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, однак станом на 28 серпня 2025 року визначені судом недоліки позовної заяви не усунув, у зв`язку з чим, дійшов висновку про наявність передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України підстав для її повернення.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

За приписами ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Вимоги до форми та змісту позовної заяви встановлені статтею 160 КАС України.

Відповідно до частин 1-2 статті 160 КАС України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Відповідно до частини 1 статті 161 КАС України, до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 статті 94 КАС України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до частин 4-5 статті 94 КАС України, копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Частиною першою статті 169 КАС України закріплено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини 2 статті 169 КАС України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Згідно з частиною 3 статті 169 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовною заявою у паперовій формі про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 30 липня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, у зв`язку з її невідповідністю вимогам КАС України.

Зокрема, судом першої інстанції встановлено, що до позовної заяви не долучено її копії разом із копіями доданих до неї доказів відповідно до кількості учасників справи, а долучені до позовної заяви копії документів не засвідчені належним чином, оскільки, не містять підпису позивача із зазначенням дати засвідчення.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 визначив відповідачем Головне управління патрульної поліції у м. Києві в особі заступника командира роти Управління патрульної поліції Смолянець В.О., тоді як оскаржувана постанова серії ЕНА № 5091141 від 28 червня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП винесена посадовою особою органу Національної поліції, у зв`язку з чим, позивачу вказано на необхідність зазначення у позовній заяві належного відповідача.

Вищевказаною ухвалою суду від 30.07.2025 ОСОБА_1 надано п`ятиденний строк з дня вручення її копії для усунення встановлених недоліків та роз`яснено, що у разі їх неусунення у встановлений судом строк позовна заява буде повернута позивачу.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 251 КАС України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Згідно з частиною 1 статті 120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Як вбачається з довідки про доставку електронного документа, ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 30 липня 2025 року про залишення позовної заяви без руху доставлено до електронного кабінету Пруднікова І.В. 01 серпня 2025 року о 01:06:46.

Таким чином, перебіг встановленого судом п`ятиденного строку для усунення недоліків позовної заяви розпочався 02 серпня 2025 року та закінчився 06 серпня 2025 року.

Разом з тим, матеріали справи не містять будь-яких заяв, клопотань чи інших процесуальних документів ОСОБА_1 , поданих на виконання вимог ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 30 липня 2025 року, а також доказів усунення визначених судом недоліків позовної заяви у встановлений строк.

Отже, станом на 28 серпня 2025 року ОСОБА_1 недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк не усунув, а тому, у суду першої інстанції були наявні передбачені пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України підстави для повернення позовної заяви.

При цьому, колегія суддів враховує, що 29 серпня 2025 року, тобто після постановлення оскаржуваної ухвали про повернення позовної заяви, ОСОБА_1 подав до Солом`янського районного суду міста Києва заяву, в якій зазначив, що ним усунуто всі вказані судом недоліки у строки, встановлені відповідними ухвалами.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів вчинення ОСОБА_1 будь-яких процесуальних дій, спрямованих на усунення недоліків позовної заяви, до закінчення встановленого ухвалою від 30 липня 2025 року п`ятиденного строку.

Долучений до заяви документ під назвою «Незгода про залишення позовної заяви без розгляду» сформований у підсистемі «Електронний суд» 29 серпня 2025 року та містить лише твердження позивача про усунення ним недоліків, без зазначення конкретних документів, поданих на виконання ухвали від 30 липня 2025 року, дати їх подання до суду та доказів дотримання встановленого строку.

Крім того, долучена до вказаної заяви квитанція про направлення документів Департаменту патрульної поліції також датована 29 серпня 2025 року, тобто, після закінчення строку для усунення недоліків та після постановлення 28 серпня 2025 року оскаржуваної ухвали.

За таких обставин, зазначені документи не підтверджують доводи ОСОБА_1 про усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк та не спростовують висновку суду першої інстанції про наявність підстав для її повернення.

З приводу доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Так, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року його апеляційну скаргу на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 25 липня 2025 року залишено без руху, а 28 серпня 2025 року ним усунуто визначені цією ухвалою недоліки шляхом сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн та направлення відповідних документів до суду.

Разом з тим, зазначені обставини не стосуються підстав постановлення оскаржуваної ухвали у справі № 760/20087/25, оскільки, в межах цього апеляційного провадження переглядається ухвала Солом`янського районного суду міста Києва від 28 серпня 2025 року про повернення позовної заяви у зв`язку з неусуненням недоліків, визначених ухвалою цього ж суду від 30 липня 2025 року.

Крім того, у прохальній частині апеляційної скарги ОСОБА_1 просить направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження справу № 760/19106/25, тоді як оскаржувана ухвала постановлена у справі № 760/20087/25.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи стосуються іншого судового провадження та не спростовують висновку суду першої інстанції про неусунення ОСОБА_1 недоліків позовної заяви у встановлений судом строк.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не містять обставин, які свідчили б про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні питання про повернення позовної заяви, та не спростовують встановленого судом факту неусунення ОСОБА_1 недоліків позовної заяви у строк, визначений ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 30 липня 2025 року.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши факт неусунення ОСОБА_1 недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України підстав для повернення позовної заяви.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Судом апеляційної інстанції враховується, що, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали із дотриманням норм процесуального права, а тому, підстав для її скасування не вбачається.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 28 серпня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Безименна Н.В.

Ключковича В.Ю.