Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №320/31856/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/31856/23 Головуючий у 1 інстанції: Лапій С.М.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Безименної Н.В.

Ключковича В.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України про визнання незаконним та скасування пунктів постанови,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України про визнання незаконним та скасування пунктів постанови.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року клопотання представника третьої особи задоволено. Провадження в адміністративній справі №320/31856/23 зупинено до вирішення справи №320/8511/23.

Не погодившись з ухвалою суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

18 березня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Кабінету Міністрів України надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

28 березня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у справі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Згідно ч. 2 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на ухвалу, перегляд якої можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати незаконними та скасувати положення постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», з мотивів їх невідповідності ст. ст. 8, 19, 21,22, 24, 46, 92, 113 Конституції України, ст. 64 та розділу IX Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в частині абзацу 1 пункту 2 в частині підвищення пенсії на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії та абзацу 3 пункту 10 що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

До Київського окружного адміністративного суду від третьої особи - Міністерства соціальної політики України надійшла зава про зупинення провадження, в якій просило зупинити провадження у справі № 320/31856/23, про що винести відповіду ухвалу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року клопотання представника третьої особи задоволено. Провадження в адміністративній справі №320/31856/23 зупинено до вирішення справи №320/8511/23.

Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що адміністративні справи № 320/31856/23 та № 320/8511/23 пов`язані між собою.

При цьому, обґрунтовуючи необхідність зупинення провадження у справі, суд першої інстанції зазначив, що результат розгляду справи №320/8511/23 матиме вагоме значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі №320/31856/23.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції та вважає його помилковим, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 236 КАС України, суд має право зупинити провадження у справі в разі: перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

За приписами частини першої статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Аналіз наведених положень процесуального закону свідчить, що обов`язковою умовою для зупинення провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 236 КАС України є саме об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, при цьому така неможливість має бути належним чином обґрунтована судом з урахуванням предмета та підстав позову, а також обставин, які підлягають встановленню в межах відповідних справ.

У постанові від 20 лютого 2025 року у справі № 340/6392/23 Верховний Суд, посилаючись на висновки, викладені об`єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2019 року у справі № 826/25204/15, зазначив, що, вирішуючи питання щодо зупинення провадження в адміністративній справі з підстав, визначених пунктом 3 частини першої статті 236 КАС України, суд повинен належним чином проаналізувати ймовірні наслідки ухвалення судом рішення за результатом розгляду іншої справи, їхній взаємозв`язок із спірними правовідносинами, що є предметом розгляду в адміністративній справі, підставами позову, і відобразити відповідні висновки у своїй ухвалі щодо: а) неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи; б) наявності зв`язку між очікуваним рішенням суду та обставинами конкретної адміністративної справи.

Верховний Суд у вказаній постанові також зазначив, що під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються у такій іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо.

При цьому, для вирішення питання про зупинення провадження у справі адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати, чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається адміністративним судом, з предметом доказування в іншій справі, а також чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи. Водночас, об`єктивна неможливість розгляду справи відсутня у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Таким чином, сама по собі пов`язаність судових справ, подібність спірних правовідносин або можливе значення судового рішення, ухваленого в іншій справі, не є достатньою підставою для зупинення провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 КАС України без встановлення конкретних обставин, які об`єктивно унеможливлюють розгляд справи до вирішення іншої справи.

Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції, зупиняючи провадження у справі, обмежився посиланням на пов`язаність справ № 320/31856/23 та № 320/8511/23, а також на те, що результат розгляду справи № 320/8511/23 матиме вагоме значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення у цій справі.

Водночас, судом першої інстанції не зазначено, які саме обставини, що мають значення для вирішення справи № 320/31856/23, не можуть бути встановлені та оцінені судом самостійно до вирішення справи № 320/8511/23, а також не наведено обґрунтування того, у чому саме полягає об`єктивна неможливість продовження розгляду цієї справи.

Колегія суддів зазначає, що сама лише пов`язаність зазначених справ та можливе значення результату розгляду справи № 320/8511/23 для вирішення спору не свідчать про наявність об`єктивної неможливості розгляду справи № 320/31856/23 у розумінні пункту 3 частини першої статті 236 КАС України.

При цьому, наявні у справі матеріали дозволяють суду встановити та оцінити обставини, що входять до предмета судового розгляду, тоді як оскаржувана ухвала не містить висновків щодо існування будь-яких фактичних чи правових обставин, встановлення яких було б неможливим без попереднього вирішення справи № 320/8511/23.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що наведені судом першої інстанції мотиви не підтверджують наявності передбаченої пунктом 3 частини першої статті 236 КАС України об`єктивної неможливості розгляду цієї справи.

Крім того, колегія суддів враховує, що на момент постановлення оскаржуваної ухвали у справі № 320/8511/23 вже було прийнято рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року, яке переглянуто в апеляційному порядку постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року у справі № 320/8511/23.

Таким чином, станом на 31 січня 2025 року судове рішення у справі № 320/8511/23 вже набрало законної сили за наслідками апеляційного перегляду, а перебування цієї справи у Верховному Суді було пов`язане саме з його касаційним переглядом.

З огляду на викладене, передбачена пунктом 3 частини першої статті 236 КАС України підстава для зупинення провадження до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі на момент постановлення оскаржуваної ухвали була відсутня, оскільки, відповідне судове рішення у справі № 320/8511/23 вже набрало законної сили.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що КАС України окремо врегульовано питання зупинення провадження у справі у зв`язку з переглядом судового рішення у подібних правовідносинах у касаційному порядку.

Так, пунктом 5 частини другої статті 236 КАС України передбачено право суду зупинити провадження у справі у разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах в іншій справі у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою або Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

Отже, законодавець розмежовує підставу для зупинення провадження у зв`язку з об`єктивною неможливістю розгляду справи до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі, передбачену пунктом 3 частини першої статті 236 КАС України, та підставу, пов`язану з переглядом судового рішення у подібних правовідносинах у касаційному порядку, передбачену пунктом 5 частини другої цієї статті.

Водночас, з оскаржуваної ухвали не вбачається, що перегляд судових рішень у справі № 320/8511/23 здійснювався палатою, об`єднаною палатою або Великою Палатою Верховного Суду, а суд першої інстанції, зупиняючи провадження у справі № 320/31856/23, послався саме на положення пункту 3 частини першої статті 236 КАС України.

Таким чином, перебування справи № 320/8511/23 на стадії касаційного перегляду саме по собі не могло бути підставою для зупинення провадження у справі № 320/31856/23 на підставі пункту 3 частини першої статті 236 КАС України.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20 лютого 2025 року у справі № 340/6392/23.

Так, Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що до повноважень суду касаційної інстанції не належить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, оскільки об`єктом касаційного перегляду є питання застосування права. При цьому, якщо на час постановлення ухвали про зупинення провадження рішення в іншій справі вже набрало законної сили, фактично йдеться не про розгляд такої справи у значенні пункту 3 частини першої статті 236 КАС України, а про її касаційний перегляд з притаманними йому межами, визначеними статтею 341 КАС України.

Верховний Суд також звернув увагу, що право суду зупинити провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду касаційної інстанції передбачене пунктом 5 частини другої статті 236 КАС України, однак застосування цієї норми можливе виключно у випадку, коли касаційний перегляд судового рішення у подібних правовідносинах здійснюється палатою, об`єднаною палатою або Великою Палатою Верховного Суду, що виключає зупинення провадження лише з огляду на наявність на розгляді Верховного Суду подібної справи.

Слід зазначити, що касаційний перегляд судових рішень у справі № 320/8511/23 здійснювався Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, а матеріали справи не містять відомостей про передачу цієї справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що перебування справи № 320/8511/23 на касаційному розгляді у Верховному Суді не утворювало передбачених пунктом 3 частини першої статті 236 КАС України підстав для зупинення провадження у справі № 320/31856/23, а передбачені пунктом 5 частини другої статті 236 КАС України умови для такого зупинення були відсутні.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для зупинення провадження у справі № 320/31856/23, у зв`язку з чим, оскаржувана ухвала Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року підлягає скасуванню.

Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (Рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 № 8-рп/2002).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ у справі «Красношапка проти України»).

В своєю чергу, реалізація завдання адміністративного судочинства, визначеного статтею 2 КАС України, та ефективне поновлення порушеного (невизнаного, оспорюваного) права не можливе без дотримання судом встановлених законом строків розгляду та вирішення справи.

Частиною 3 статті 2 КАС України однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства визначено розумність строків розгляду справи судом.

Вимога щодо дотримання розумного строку розгляду справи спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту, а відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

Водночас, невиправдане зупинення провадження у справі є неприпустимим і не відповідає завданню адміністративного судочинства.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов помилкового висновку про необхідність зупинення провадження у справі, а тому, зазначена ухвала суду підлягає скасуванню, а справу слід передати на розгляд суду першої інстанції.

Згідно частини 3 статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 236, 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року скасувати, а справу передати на розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Безименна Н.В.

Ключкович В.Ю.