Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №620/1398/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/1398/25 Головуючий у 1 інстанції: Дубіна М.М.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Безименної Н.В.

Кузьмишиної О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за періоди: з 05.03.2022 по 31.03.2022, з 21.03.2023 по 11.06.2023, з 21.02.2024 по 30.05.2024;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду у збільшеному розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за періоди: з 05.03.2022 по 31.03.2022, з 21.03.2023 по 11.06.2023, з 21.02.2024 по 30.05.2024, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі до 100000 гривень щомісячно за період з 21.11.2022 по 30.11.2022 пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі до 100000 гривень щомісячно за період з 21.11.2022 по 30.11.2022 пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, з урахуванням виплачених сум за вказані періоди.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі до 100000 гривень щомісячно за період з 21.11.2022 по 30.11.2022, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі до 100000 гривень щомісячно за період з 21.11.2022 по 30.11.2022, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, з урахуванням фактично виплачених сум. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за періоди: з 05.03.2022 по 31.03.2022, з 21.03.2023 по 11.06.2023, з 21.02.2024 по 30.05.2024 та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині.

Зокрема, апелянт вказує, що його безпосередня участь у бойових діях у спірні періоди підтверджується довідками Військової частини НОМЕР_2 № 5241 від 26 грудня 2022 року та № 3020 від 18 вересня 2024 року, які видані на підставі зазначених у них документів та не спростовані відповідачем. При цьому, частина документів, які стали підставою для видачі вказаних довідок, зокрема витяги з відповідних наказів командування, була надана до суду. Також, апелянт наголошує, що суд першої інстанції не розглянув подані ним клопотання про витребування журналів бойових дій та інших документів, унаслідок чого, позивач був позбавлений можливості довести всі фактичні обставини справи. Крім того, ОСОБА_1 посилається на правові висновки Верховного Суду, відповідно до яких, підтвердженням безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях може бути довідка уповноваженого командира, а порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами не свідчить про відсутність у військовослужбовця права на додаткову винагороду. Водночас, апелянт зазначає, що, відповідно до довідки про нараховане грошове забезпечення, додаткова винагорода у спірні періоди виплачувалася йому не в повному обсязі, тоді як відповідач не довів відсутності його безпосередньої участі у бойових діях.

19 травня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

До Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_1 надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2026 року витребувано у Військової частини НОМЕР_1 належним чином завірені копії документів: копію наказу командувача оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 10.06.2022 №83; копію наказу командувача оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 28.09.2022 №105; копію журналу бойових дій НОМЕР_3 окремого стрілецького батальйону (р/з) №6ДСК від 18.09.2022 в частині ОСОБА_1 ; копію журналу бойових дій НОМЕР_3 окремого стрілецького батальйону (р/з) №85ДСК від 19.03.2023 в частині ОСОБА_1 ; копію журналу бойових дій НОМЕР_3 окремого стрілецького батальйону (р/з) №157ДСК від 20.02.2024 в частині ОСОБА_1 ; інші документи, які свідчать про безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави за періоди з 05.03.2022 по 31.03.2022, з 21.03.2023 по 11.06.2023, з 21.02.2024 по 30.05.2024.

18 серпня 2026 року до суду апеляційної інстанції від відповідача - Військової частини НОМЕР_1 надійшли додаткові пояснення у справі.

На виконання вищевказаної ухвали суду про витребування доказів, 18 серпня 2026 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Військової частини НОМЕР_1 надійшла заява про виконання ухвали суду з доданими до неї копіями документів.

28 серпня 2026 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення доказів.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, в апеляційному порядку підлягає перегляду рішення суду першої інстанції виключно в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях за періоди з 05.03.2022 по 31.03.2022, з 21.03.2023 по 11.06.2023, з 21.02.2024 по 30.05.2024 та зобов`язання нарахувати і виплатити таку винагороду за вказані періоди з урахуванням раніше виплачених сум.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 в період з 28.02.2022 по 06.11.2024 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 .

На підставі Директиви командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 " від 31.10.2024 №Д-61/ДСК проведено заходи з переформування Військової частини НОМЕР_2 з окремих військових частин у 1 стрілецький батальйон Військової частини НОМЕР_1 . Згідно цієї Директиви та наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 02.11.2024 №1722, було проведено заходи по переформатуванню військової частини НОМЕР_2 у військову частину НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_2 від 18.09.2024 № 3020, ОСОБА_1 у період з 05.03.2022 по 31.03.2022, з 21.03.2023 по 11.06.2023, з 21.02.2024 по 30.05.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в м. Чернігів Чернігівської області, м. Бахмут н.п. Вугледар н.п. Терни Донецької області. Підставами видачі довідки зазначено: наказ командувача оперативного угруповання військ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по стройовій частині) від 10.06.2022 №83; журнал бойових дій НОМЕР_3 окремого стрілецького батальйону (р/з) від 18.09.2022 №6ДСК; наказ командира оперативно-тактичного угруповання " ІНФОРМАЦІЯ_3 " (по стройовій частині) від 28.09.2022 №105; журнал бойових дій НОМЕР_3 окремого стрілецького батальйону (р/з) від 19.03.2023 №85ДСК; наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 21.03.2023 №80; журнал бойових дій НОМЕР_3 окремого стрілецького батальйону від 20.02.2024 №157/ДСК; наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 21.02.2024 №52.

Свідоцтвом про хворобу № 1466 від 02.09.2024 госпітальною військово-лікарською комісією Військової частини НОМЕР_4 встановлено, що обмежений остеохондроз хребта поперекового відділу хребта з протрузією L3-L4, L4-L5 міжхребцевих дисків, рецидивуючою килою міжхребцевих дисків, лікованих оперативно: (21.11.2022 - мікрохірургічна мікродискектомія L5-S1, 09.05.2024 - інтерлямінектомія L5-S1, дискектомія L5-S1, транспедикулярна стабілізація титановою системою та 4 гвинтами) зі значним порушенням функції. Хронічна вертеброгенна та післяопераційна радикулопатія поперекового відділу хребта, ремісія. Захворювання, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини. Деформуючий остеоартроз обох кульшових суглобів ІІ ст., на фоні асептичного некрозу голівок обох стегнових кісток, зі значним порушенням функції. Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби. Наслідки МВТ (28.09.2022) множинних вогнепальних сліпих осколкових поранень м`яких тканин поперекової ділянки спини та лівого колінного суглобу, лікований оперативно: (28.09.2022 - ПХО ран, 30.09.2022 - видалення чужорідного тіла (металевого осколка) з м`яких тканин спини, 06.10.2022 - видалення чужорідного тіла з м`яких тканин лівого коліна), у вигляді зміцнілих рубців. Згідно наказу від 04.07.2007 №370 за ступенем тяжкості травми "легка". Травма, поранення, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини.

Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 від 02.12.2024 № 5/224992, ОСОБА_1 за квітень-жовтень 2022 року отримував додаткову винагороду в розмірі до 100000,00 грн, передбачену постановою № 168.

Не погоджуючись із ненарахуванням та невиплатою йому додаткової грошової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000 грн за періоди з 05.03.2022 по 31.03.2022, з 21.03.2023 по 11.06.2023 та з 21.02.2024 по 30.05.2024, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначено Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

На виконання названого Указу Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).

Пунктом 1 Постанови № 168 у редакції, чинній у спірний період з 05.03.2022 по 31.03.2022, установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка", виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 Постанови № 168 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Наказом Міністерства оборони України від 01.04.2022 № 98, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.04.2022 за № 382/37718, розділ I Порядку № 260 доповнено пунктом 17 такого змісту:

На період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Вказаний наказ застосовується з 24 лютого 2022 року.

З метою врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, Міністром оборони України прийнято рішення від 07.03.2022 № 248/1217, від 25.03.2022 № 248/1298 та від 18.04.2022 № 248/1529, доведені до військових частин (установ) телеграмами, які діяли до 01.06.2022.

Відповідно до пункту 1 рішення Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298, під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» необхідно розуміти, зокрема, виконання військовослужбовцем:

бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу України) в районі ведення бойових дій;

бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави.

Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 44 «Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30.01.2023 за № 177/39233, Порядок № 260 доповнено розділом XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану». Наказ набрав чинності 31.01.2023 та застосовується з 01.02.2023.

Пунктом 2 розділу XXXIV Порядку № 260 передбачено:

100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):

під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно.

За змістом пункту 4 розділу XXXIV Порядку № 260, підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Відповідно до пункту 5 розділу XXXIV Порядку № 260, про підтвердження безпосередньої участі відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців (далі - відряджені військовослужбовці) у бойових діях або заходах, командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців.

Пунктом 8 розділу XXXIV Порядку № 260 встановлено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів:

командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини;

керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Пунктом 9 розділу XXXIV Порядку № 260 передбачено, що накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2023 № 836 Постанову № 168 доповнено пунктом 1-1, який у частині виплати додаткової винагороди застосовується з 01.06.2023.

Абзацом другим пункту 1-1 Постанови № 168 установлено:

військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Наказом Міністерства оборони України від 26.09.2023 № 566 «Про затвердження Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.09.2023 за № 1705/40761, розділ XXXIV Порядку № 260 викладено в новій редакції. Наказ набрав чинності 29.09.2023.

Пунктом 2 розділу XXXIV Порядку № 260 у вказаній редакції передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:

100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):

під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);

Відповідно до пункту 4 розділу XXXIV Порядку № 260, підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Згідно пункту 6 розділу XXXIV Порядку № 260, про підтвердження безпосередньої участі відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців (далі - відряджені військовослужбовці) у бойових діях або заходах командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців.

Пунктом 9 розділу XXXIV Порядку № 260 встановлено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Відповідно до пункту 10 розділу XXXIV Порядку № 260, накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Крім того, пунктом 11 розділу XXXIV Порядку № 260 передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

За приписами пункту12 розділу XXXIV Порядку № 260, підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Як вбачається з матеріалів справи, у межах апеляційного перегляду спірним є питання наявності у ОСОБА_1 права на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у збільшеному розмірі до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях за періоди з 05.03.2022 по 31.03.2022, з 21.03.2023 по 11.06.2023 та з 21.02.2024 по 30.05.2024.

Обґрунтовуючи наявність такого права, ОСОБА_1 посилається, зокрема, на довідки Військової частини НОМЕР_2 № 5241 від 26.12.2022 та № 3020 від 18.09.2024, відповідно до яких він брав безпосередню участь у бойових діях та заходах у зазначені періоди, а також на документи, що визначені підставами для видачі цих довідок.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять належного документального підтвердження безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях у спірні періоди та відповідних наказів командира про виплату додаткової винагороди.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що для правильного вирішення спору необхідним є встановлення фактичної безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях або заходах у кожному із заявлених періодів на підставі сукупності наявних у справі доказів, з урахуванням нормативного регулювання, чинного у відповідний період.

Надаючи оцінку доводам апелянта щодо доказового значення довідок Військової частини НОМЕР_2 № 5241 від 26.12.2022 та № 3020 від 18.09.2024, колегія суддів зазначає, що вказані довідки видані за формою, передбаченою Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413, та за своїм призначенням використовуються для підтвердження обставин, пов`язаних із наданням особі статусу учасника бойових дій.

Так, у постанові від 08.05.2025 у справі № 520/17688/23 Верховний Суд погодився з висновком про те, що зазначення у такій довідці певного періоду безпосередньої участі не є безумовною підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн, передбаченої Постановою № 168, за весь указаний період, оскільки така довідка може бути видана не лише для цілей підтвердження права на отримання відповідної винагороди, а й з іншою метою.

Водночас, Верховний Суд зазначив, що періоди, наведені у такій довідці, не виключають участі військовослужбовця у заходах, які дають право на отримання додаткової винагороди, а відповідні обставини підлягають встановленню з урахуванням інших доказів.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що сам по собі факт видачі ОСОБА_1 довідок № 5241 від 26.12.2022 та № 3020 від 18.09.2024 не є достатньою підставою для висновку про наявність у нього права на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі за всі зазначені в них періоди.

Разом з тим, вказані довідки є письмовими доказами, які підлягають оцінці у сукупності з документами, зазначеними безпосередньо як підстави для їх видачі, зокрема бойовими наказами (розпорядженнями), журналами бойових дій та наказами командування, а також іншими наявними у матеріалах справи доказами.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 10.10.2024 у справі № 120/14606/23 зазначив, що порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі військовослужбовця у забезпеченні бойових дій із забезпечення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії не свідчить про відсутність у нього права на таку винагороду.

Таким чином, відсутність окремих документів, пов`язаних із процедурою оформлення та виплати додаткової винагороди, у тому числі рапорту чи наказу про її виплату, сама по собі не є достатньою підставою для висновку про відсутність у військовослужбовця відповідного права, якщо його безпосередня участь у бойових діях або заходах, визначених Постановою № 168 та Порядком № 260, підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів.

Щодо періоду з 05.03.2022 по 31.03.2022 колегія суддів зазначає, що Окреме доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 застосовується з 01.06.2022, а тому його положення щодо документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях не підлягають застосуванню до правовідносин, які виникли у березні 2022 року.

Як вбачається з довідки про безпосередню участь № 5241 від 26.12.2022, ОСОБА_1 брав безпосередню участь у бойових діях у період з 05.03.2022 по 28.09.2022. Однією з підстав для підтвердження такої участі зазначено наказ командувача оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 10.06.2022 № 83.

На виконання ухвали суду апеляційної інстанції про витребування доказів, Військовою частиною НОМЕР_1 надано витяг із наказу командувача оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 10.06.2022 № 83, зміст якого свідчить, що ОСОБА_1 персонально включений до переліку військовослужбовців, які з 05.03.2022 залучалися та брали безпосередню участь в оборонній операції з метою виконання службових (бойових) завдань.

Таким чином, відомості довідки № 5241 від 26.12.2022 щодо безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях з 05.03.2022 підтверджуються документом, який був визначений підставою для її видачі та безпосередньо містить відомості щодо позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що матеріалами справи належним чином підтверджено безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях у період з 05.03.2022 по 31.03.2022, у зв`язку з чим він має право на отримання за цей період додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у збільшеному розмірі до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу такої участі.

З приводу періоду з 21.03.2023 по 11.06.2023, колегія суддів зазначає, що, відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_2 № 3020 від 18.09.2024, ОСОБА_1 у вказаний період брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи в Донецькій області. Підставами для підтвердження цього періоду у довідці зазначено журнал бойових дій НОМЕР_3 окремого стрілецького батальйону № НОМЕР_5 ДСК від 19.03.2023 та наказ командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 21.03.2023 № 80.

З витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 21.03.2023 № 80 вбачається, що ОСОБА_1 визнано таким, що вибув в оперативне підпорядкування командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » до АДРЕСА_1 . Підставами для видання цього наказу зазначено бойове розпорядження тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 19.03.2023 № 37/БР/ТГЧ/дск та бойове розпорядження командира НОМЕР_3 окремого стрілецького батальйону від 20.03.2023 № 1/25дск.

Крім того, на виконання ухвали суду апеляційної інстанції про витребування доказів, Військовою частиною НОМЕР_1 надано відповідні аркуші журналу бойових дій НОМЕР_3 окремого стрілецького батальйону № НОМЕР_5 ДСК від 19.03.2023, які містять відомості щодо виконання батальйоном бойових завдань у відповідний період. При цьому, відсутність у журналі персонального зазначення кожного військовослужбовця не спростовує відомостей інших документів щодо безпосередньої участі ОСОБА_1 .

Водночас, у військовому квитку ОСОБА_1 міститься запис про його безпосередню участь у бойових діях на лінії бойового зіткнення саме у період з 21.03.2023 по 11.06.2023.

Таким чином, відомості довідки № 3020 від 18.09.2024 щодо періоду з 21.03.2023 по 11.06.2023 узгоджуються з наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 21.03.2023 № 80, журналом бойових дій № НОМЕР_5 ДСК та відомостями військового квитка позивача, тобто, підтверджуються сукупністю взаємопов`язаних офіційних документів.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що безпосередня участь ОСОБА_1 у бойових діях у період з 21.03.2023 по 11.06.2023 належним чином підтверджена матеріалами справи, а тому, позивач має право на отримання за цей період додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у збільшеному розмірі до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу такої участі.

Щодо періоду з 21.02.2024 по 30.05.2024 колегія суддів зазначає, що, відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_2 № 3020 від 18.09.2024, ОСОБА_1 у вказаний період брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи в Донецькій області. Підставами для підтвердження цього періоду у довідці зазначено журнал бойових дій НОМЕР_3 окремого стрілецького батальйону № 157/ДСК від 20.02.2024 та наказ командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 21.02.2024 № 52.

З витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 21.02.2024 № 52 вбачається, що ОСОБА_1 прибув в оперативне підпорядкування ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » згідно з бойовим розпорядженням командира тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 19.02.2024 № 388/БР/ТГЧ/дск. У вказаному наказі ОСОБА_1 зазначений персонально як стрілець-помічник гранатометника 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти.

Крім того, на виконання ухвали суду апеляційної інстанції про витребування документів, Військовою частиною НОМЕР_1 надано відповідні аркуші журналу бойових дій НОМЕР_3 окремого стрілецького батальйону № 157/ДСК від 20.02.2024, які містять відомості щодо виконання батальйоном бойових завдань у відповідний період.

Таким чином, відомості довідки № 3020 від 18.09.2024 щодо безпосередньої участі ОСОБА_1 у відповідних заходах з 21.02.2024 підтверджуються документами, які зазначені підставами для її видачі, та у своїй сукупності дають підстави для висновку про наявність у позивача права на додаткову винагороду у збільшеному розмірі за період з 21.02.2024 по 15.04.2024.

Водночас, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог за період з 16.04.2024 по 30.05.2024.

Так, наявними у матеріалах справи медичними документами підтверджується, що з 16.04.2024 ОСОБА_1 перебував на лікуванні та реабілітації у закладах охорони здоров`я у зв`язку із захворюваннями хребта. Зокрема, у період з 16.04.2024 по 05.05.2024 позивач проходив реабілітаційне лікування, надалі перебував на стаціонарному лікуванні, 09.05.2024 йому проведено оперативне втручання, а у період з 17.05.2024 по 29.05.2024 він проходив подальше стаціонарне реабілітаційне лікування.

Наведені медичні документи містять конкретні відомості щодо фактичного перебування ОСОБА_1 у закладах охорони здоров`я та характеру отриманого ним лікування, а тому, спростовують зазначений у довідці № 3020 від 18.09.2024 загальний період його безпосередньої участі у відповідних заходах у частині з 16.04.2024 по 30.05.2024.

При цьому, передбачене Постановою № 168 та Порядком № 260 право на збереження додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн у період стаціонарного лікування пов`язується саме з лікуванням, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини. Натомість, медичні документи щодо лікування ОСОБА_1 у спірний період з 16.04.2024 по 30.05.2024 не підтверджують проходження такого лікування, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), яке б відповідало зазначеним умовам.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що право ОСОБА_1 на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі належним чином підтверджено за період з 21.02.2024 по 15.04.2024, тоді як підстави для її нарахування та виплати за період з 16.04.2024 по 30.05.2024 відсутні.

При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи Військової частини НОМЕР_1 про те, що відсутність окремих документів, передбачених Порядком № 260, та наказів про виплату додаткової винагороди безумовно свідчить про відсутність у ОСОБА_1 права на таку виплату.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, безпосередня участь ОСОБА_1 у відповідних діях та заходах за періоди з 05.03.2022 по 31.03.2022, з 21.03.2023 по 11.06.2023 та з 21.02.2024 по 15.04.2024 підтверджується не лише довідками про безпосередню участь, а й сукупністю документів, які стали підставою для їх видачі, зокрема відповідними наказами командування та журналами бойових дій, а щодо періоду з 21.03.2023 по 11.06.2023 - також відомостями військового квитка позивача. Водночас, доказів, які б спростовували наведені відомості щодо зазначених періодів, відповідачем не надано.

З огляду на викладене, неналежне оформлення або відсутність окремих внутрішніх документів, необхідних для реалізації процедури нарахування та виплати додаткової винагороди, не може бути самостійною підставою для позбавлення військовослужбовця передбаченої Постановою № 168 виплати у разі, коли його безпосередня участь у відповідних діях та заходах підтверджена належними доказами.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у збільшеному розмірі за періоди з 05.03.2022 по 31.03.2022, з 21.03.2023 по 11.06.2023 та з 21.02.2024 по 15.04.2024, неповно з`ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та дійшов висновків, які не відповідають встановленим під час апеляційного розгляду обставинам справи.

Водночас, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог за період з 16.04.2024 по 30.05.2024 є правильним, оскільки, наявними у матеріалах справи медичними документами підтверджується перебування ОСОБА_1 у цей період на лікуванні та реабілітації, а підстави для виплати йому додаткової винагороди у збільшеному розмірі за час такого лікування у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, матеріалами справи не підтверджені.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Колегія суддів приймає до уваги Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому зазначено, що при викладенні підстав для прийняття рішення суд повинен надати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Судова колегія, також, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Крім того, у рішеннях ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у частині нарахування та виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі за періоди з 05.03.2022 по 31.03.2022, з 21.03.2023 по 11.06.2023 та з 21.02.2024 по 15.04.2024, у зв`язку з чим, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог, а в іншій частині - залишенню без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі частково спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє часткове підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції частково не відповідають встановленим обставинам справи, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи в частині, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню в цій частині з прийняттям нового рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року за періоди: з 05.03.2022 по 31.03.2022, з 21.03.2023 по 11.06.2023, з 21.02.2024 по 15.04.2024, а також зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду у збільшеному розмірі до 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року за періоди: з 05.03.2022 по 31.03.2022, з 21.03.2023 по 11.06.2023, з 21.02.2024 по 15.04.2024, з урахуванням раніше виплачених сум - скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 за періоди: з 05.03.2022 по 31.03.2022, з 21.03.2023 по 11.06.2023, з 21.02.2024 по 15.04.2024.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду у збільшеному розмірі до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 за періоди: з 05.03.2022 по 31.03.2022, з 21.03.2023 по 11.06.2023, з 21.02.2024 по 15.04.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Безименна Н.В.

Кузьмишина О.М.