Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №640/20347/18 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/20347/18 Головуючий у 1 інстанції: Мачульський В.В.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Безименної Н.В.

Кузьмишиної О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІДРОЗИТ» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІДРОЗИТ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ГІДРОЗИТ» (далі - ТОВ «ГІДРОЗИТ») звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.07.2018 року № 0035731404 та № 0035721404, винесені Головним управлінням ДФС у м. Києві відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІДРОЗИТ».

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ГІДРОЗИТ» звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про нереальність господарських операцій ТОВ «ГІДРОЗИТ» з ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЕЛІЗІУМ», ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН» та ТОВ «КРОК АКТИВ», оскільки, їх фактичне здійснення, рух активів і ділова мета підтверджуються договорами, кошторисною документацією, актами виконаних робіт, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями і банківськими виписками. Водночас, апелянт зазначає, що висновки контролюючого органу та суду першої інстанції ґрунтуються переважно на узагальненій податковій інформації з інформаційних баз, відомостях щодо ланцюгів постачання та припущеннях про відсутність у контрагентів трудових і матеріальних ресурсів, без безпосереднього дослідження їх первинних документів та проведення відповідних перевірок. Крім того, відсутність у контрагентів власних працівників, основних засобів і транспортних засобів не виключає можливості виконання господарських операцій із залученням працівників за цивільно-правовими договорами, договорами аутсорсингу та аутстафінгу, а також із використанням орендованого майна. Окремо апелянт наголошує, що порушення ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН» порядку складання податкової накладної за датою першої події не може позбавляти ТОВ «ГІДРОЗИТ» права на податковий кредит, оскільки платник податків не несе відповідальності за порушення податкової дисципліни його контрагентом. Щодо операцій з ТОВ «КРОК АКТИВ» апелянт зазначає, що відсутність товарно-транспортних накладних, паспортів і сертифікатів якості не спростовує факту поставки товару, підтвердженого первинними документами та його оплатою. Посилання на кримінальне провадження та пояснення директора ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН» Фокусова В.А., на переконання апелянта, також не доводять нереальності конкретних операцій за відсутності вироку суду, яким установлено відповідні обставини щодо взаємовідносин із ТОВ «ГІДРОЗИТ».

18 серпня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Головного управління ДПС у м. Києві надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 31.05.2018 №9256 та направлення від 06.06.2018 року №950, відповідно до п.п. 78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України у період з 06.06.2018 по 12.06.2018 працівники ГУ ДФС у м Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ГІДРОЗИТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово - господарських операціях по взаємовідносинам з контрагентами, а саме: ТОВ «УКРРБУД КОНСТРАКШЕН» (код ЄДРПОУ: 41449123) за період грудень 2017 року, з ТОВ «КРОК АКТИВ» (код ЄДРПОУ: 40207204) за липень та червень 2016 року та з ТОВ «БУДВІЛЬНА КОМПАНІЯ «ЕЛІЗІУМ» (код ЄДРПОУ: 40462777) за грудень 2016 року, січень та лютий 2017 року.

За результатами перевірки складено Акт № 613/26-15-14-04-05/31092840 від 19.06.2018, яким встановлені порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 20 п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого, завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у загальній сумі 10 970 грн. за період липень 2016 року та занижено суми податку на додану вартість на загальну суму 324 623 грн., в тому числі, по періодах: ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН» (код 41449123) за період грудень 2017 року; ТОВ «КРОК АКТИВ» (код 40207204) за липень та червень 2016 року - грудень 2016 року у сумі 156 762 гривні; - січень 2017 року у сумі 52 065 гривні; - лютий 2017 року у сумі 88 171 гривні; - грудень 2017 року у сумі 27 625 гривні.

ТОВ «ГІДРОЗИТ» було подано заперечення на вищевказаний акт перевірки, проте рішенням ГУ ДФС у м.Києві №31453/10/26-15-14-04-05-12 від 06.07.2018 заперечення залишені без розгляду, у зв`язку із недотриманням платником податку термінів передбачених чинним законодавством для подання заперечень на акт перевірки.

На підставі вказаного Акту перевірки ГУ ДФС у м Києві винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- № 003573140 від 06.07.2018 про заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 324 623 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 81 156 грн;

- № 003572140 від 06.07.2018 про завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 10 970 грн.

ТОВ «ГІДРОЗИТ» оскаржило спірні податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, однак, рішенням Державної фіскальної служби України від 29.10.2018 №35193/6/99-99-11-01-02-25 податкові повідомлення-рішення від 06.07.2018 № 003573140 та № 003572140 було залишено без змін, а скаргу ТОВ «ГІДРОЗИТ» - без задоволення.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, визначеними абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, а також ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами абзацу першого пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбулася будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За приписами пункту 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

У розумінні статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 1 Закону №996-XIV (у редакції, чинній до 03 січня 2017 року), було визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. У редакції, чинній з 03 січня 2017 року, первинний документ визначено як документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV (у редакції, чинній до 03 січня 2017 року), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону №996-XIV (у зазначеній редакції), первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами частин першої та другої статті 9 Закону №996-XIV (у редакції, чинній з 03 січня 2017 року), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату складання, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з частиною шостою статті 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвалу або постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ГІДРОЗИТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «КРОК АКТИВ» за червень та липень 2016 року, ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЕЛІЗІУМ» за грудень 2016 року, січень та лютий 2017 року і ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН» за грудень 2017 року, за результатами якої складено Акт від 19 червня 2018 року №613/26-15-14-04-05/31092840.

Вказаним Актом перевірки встановлено порушення ТОВ «ГІДРОЗИТ» вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 та пункту 201.1 статті 201 ПК України, внаслідок чого, за висновком контролюючого органу, позивачем завищено суму від`ємного значення податку на додану вартість, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, за липень 2016 року на 10 970 грн та занижено податок на додану вартість на загальну суму 324 623 грн.

На підставі висновків Акта перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 06 липня 2018 року №0035731404, яким ТОВ «ГІДРОЗИТ» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 324 623 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 81 156 грн, а також №0035721404, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 10 970 грн.

Підставою для прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень слугував висновок контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача з указаними контрагентами, обґрунтований відсутністю у них достатніх трудових і матеріальних ресурсів, основних засобів та підтвердженого джерела походження товарів і послуг, недоліками в оформленні окремих первинних документів, відсутністю товарно-транспортних накладних і документів щодо якості товару, відомостями з інформаційних баз контролюючого органу та матеріалами кримінального провадження щодо діяльності ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН».

Надаючи оцінку висновкам контролюючого органу та суду першої інстанції щодо нереальності спірних господарських операцій, колегія суддів враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19, відповідно до якої, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що самі собою лише наявність вироку щодо контрагента платника податків, факт порушення кримінального провадження стосовно контрагента та отримання в його межах пояснень посадової особи про непричетність до створення і діяльності підприємства, податкова інформація щодо контрагентів у ланцюгу постачання, відсутність у них матеріальних і трудових ресурсів, а також недоліки в оформленні або відсутність окремих первинних документів не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас такі обставини підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, які характеризують фактичний зміст відповідних операцій.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду також сформулювала висновок про те, що сам собою факт використання первинних документів із недостовірними відомостями не повинен автоматично свідчити про безпідставність даних податкового обліку. Контролюючий орган у такому випадку повинен довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи відповідні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності, а також мав реальну можливість перевірити достовірність внесених до них відомостей і достатні підстави для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 04 серпня 2026 року у справі №640/294/20, у якій зазначено, що податкова інформація про відсутність у контрагентів трудових і матеріальних ресурсів, недоліки в оформленні первинних документів та відомості щодо кримінальних проваджень не доводять нереальності операцій без установлення неможливості їх фактичного виконання, недобросовісності платника податків або узгодженості його дій із контрагентами з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Крім того, у постанові від 04 серпня 2026 року у справі №808/3208/17 Верховний Суд вказав, що навіть наявність вироку стосовно керівника контрагента, яким установлено його непричетність до фактичної діяльності підприємства, не може безумовно свідчити про нереальність усіх операцій такого суб`єкта господарювання, якщо у відповідному кримінальному провадженні не досліджувалися конкретні господарські операції з платником податків та не встановлено, що вони фактично не відбулися.

У постанові від 30 грудня 2025 року у справі №380/16061/21 Верховний Суд застосував наведені висновки до операцій із виконання субпідрядних будівельних робіт та зазначив, що недостатня кількість працівників, окремі недоліки актів виконаних робіт, відсутність дат у кошторисній документації, кримінальні провадження та вироки щодо контрагентів не спростовують реальності операцій, підтверджених сукупністю первинних, платіжних та інших документів.

Разом із тим, суд першої інстанції, обґрунтовуючи відмову в задоволенні позову, застосував правовий підхід, відповідно до якого статус фіктивного підприємства є несумісним із легальною підприємницькою діяльністю, а виписані таким підприємством первинні документи не можуть підтверджувати факт придбання товарів, робіт або послуг.

Водночас, слід зауважити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19 відступила від такого висновку та зазначила, що формулювання про несумісність статусу фіктивного підприємства з легальною підприємницькою діяльністю не ґрунтується на чинних нормах матеріального права, а суб`єкт господарювання з ознаками фіктивності залишається правосуб`єктним, незважаючи на дефекти при його створенні чи мету діяльності. Тому реальність кожної спірної господарської операції підлягає встановленню на підставі безпосереднього дослідження її фактичного змісту та оцінки всіх наявних доказів у їх сукупності.

Щодо господарських операцій позивача із ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЕЛІЗІУМ», колегія суддів зазначає наступне.

На підтвердження виконання господарських операцій із ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЕЛІЗІУМ» позивач надав договори підряду, локальні кошториси, підсумкові відомості ресурсів, акти приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми № КБ-3, податкові накладні та платіжні доручення.

Так, за Договором підряду від 15 вересня 2016 року № 15/09, виконання робіт підтверджується локальними кошторисами, підсумковими відомостями ресурсів, актами форми № КБ-2в та довідками форми № КБ-3 щодо котеджу № 37 на суму 151 650 грн, підземного паркінгу за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 60-Б, на суми 143 820 грн, 202 200 грн і 133 155 грн, а також котеджу № 11 за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 62/13, на суму 184 884 грн.

Оплату зазначених робіт підтверджено платіжними дорученнями від 08 грудня 2016 року № 4266 на суму 318 039 грн, від 19 грудня 2016 року № 4299 на суму 211 341 грн та від 21 лютого 2017 року № 4438 на суму 184 884 грн.

За цими операціями ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЕЛІЗІУМ» склало податкові накладні від 08 грудня 2016 року № 118 на суму 318 039 грн, від 19 грудня 2016 року № 282 на суму 211 341 грн та від 21 лютого 2017 року № 228 на суму 184 884 грн.

Виконання Договору підряду від 05 грудня 2016 року № 05/12 підтверджується актами форми № КБ-2в і довідками форми № КБ-3 щодо котеджу № 4 за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 62/30, за грудень 2016 року на суму 210 972 грн та котеджу № 5 за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 62/29, за грудень 2016 року на суму 200 220 грн, а також актами виконаних робіт за січень і лютий 2017 року на суми 137 595 грн, 69 624 грн та 121 752 грн.

Розрахунки за цим Договором підтверджуються платіжними дорученнями від 08 грудня 2016 року № 4273 на суму 150 000 грн, від 20 грудня 2016 року № 4311 на суму 140 000 грн, від 22 грудня 2016 року № 4312 на суму 120 000 грн, від 22 грудня 2016 року № 4315 на суму 1 192 грн, від 20 січня 2017 року № 4372 на суму 90 000 грн, від 17 лютого 2017 року № 4423 на суму 121 752 грн, від 27 лютого 2017 року № 4456 на суму 47 595 грн.

На відповідні операції складено податкові накладні від 20 грудня 2016 року № 297 на суму 140 000 грн, від 22 грудня 2016 року № 356 на суму 120 000 грн, від 22 грудня 2016 року № 363 на суму 1 192 грн, від 20 січня 2017 року № 591 на суму 90 000 грн та від 17 лютого 2017 року № 194 на суму 121 752 грн.

За Договором підряду від 10 січня 2017 року № 10/01 виконання робіт на підземному паркінгу за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 60-Б, підтверджується локальними кошторисами, підсумковими відомостями ресурсів, актами приймання виконаних будівельних робіт № 1- 3 та довідками про їх вартість на суми 136 950 грн, 85 440 грн і 222 390 грн.

Оплату робіт за цим Договором підтверджено платіжними дорученнями від 18 січня 2017 року № 4358 на суму 200 000 грн, від 19 січня 2017 року № 4370 на суму 22 390 грн, від 17 лютого 2017 року № 4421 на суму 136 950 грн та від 17 лютого 2017 року № 4422 на суму 85 440 грн.

Крім того, за цими операціями складено податкові накладні від 18 січня 2017 року № 511 на суму 200 000 грн, від 26 січня 2017 року № 761 на суму 22 390 грн, від 17 лютого 2017 року № 192 на суму 136 950 грн та від 17 лютого 2017 року № 193 на суму 85 440 грн.

Колегія суддів зазначає, що наведені первинні документи узгоджуються між собою щодо змісту та вартості робіт, об`єктів їх виконання і проведених розрахунків, містять відомості, які дають змогу встановити зміст та обсяг кожної господарської операції.

Водночас, контролюючий орган не довів недостовірності відомостей, зазначених у цих документах, не спростував факту перерахування позивачем коштів та не навів доказів їх повернення позивачу або узгодженості дій учасників операцій, спрямованих на одержання необґрунтованої податкової вигоди.

Посилання відповідача на відсутність у контрагента достатньої кількості працівників, необхідних матеріальних ресурсів і підтвердженого джерела походження послуг ґрунтуються переважно на податковій інформації та самі по собі не спростовують відомостей первинних документів про фактичне виконання робіт.

Так само відкриття банківського рахунку ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЕЛІЗІУМ» 20 вересня 2016 року, тобто після укладення договору від 15 вересня 2016 року № 15/09, не свідчить про неможливість виконання цього договору, оскільки, розрахунки за ним проведено після відкриття відповідного рахунку.

Враховуючи вищезазначене, висновок суду першої інстанції про документальну непідтвердженість та нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЕЛІЗІУМ» не відповідає сукупності наявних у матеріалах справи доказів.

З приводу господарських операцій позивача із ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН», колегія суддів зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ «ГІДРОЗИТ» як генпідрядником і ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН» як субпідрядником укладено Договір субпідряду від 01 листопада 2017 року № 74 на виконання робіт з капітального ремонту резервуара чистої води центрального водозабору в м. Арцизі Одеської області.

Відповідно до пункту 1.1 цього Договору, ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН» зобов`язалося власними та залученими силами і засобами виконати передбачені договором та додатками до нього гідроізоляційні роботи, здати їх ТОВ «ГІДРОЗИТ», а позивач - прийняти й оплатити виконані роботи.

Пунктом 6.7 Договору передбачено, що субпідрядник виконує гідроізоляційні роботи з матеріалів генпідрядника своїми засобами, а строк дії договору згідно з пунктом 12.1 установлено до 31 грудня 2017 року та в будь-якому разі до повного виконання сторонами договірних зобов`язань.

Додатком № 1 до Договору визначено договірну ціну робіт. Загальна вартість робіт, матеріалів та устаткування становила 328 225,32 грн, додаткові витрати - 46 229,42 грн, а загальна вартість без ПДВ - 374 454,74 грн. Водночас, вартість матеріальних ресурсів, поставлених замовником, становила 236 329,74 грн, у зв`язку із чим вартість робіт субпідрядника без урахування таких матеріалів визначено в сумі 138 125 грн, ПДВ - 27 625 грн, а загальну договірну ціну з урахуванням ПДВ - 165 750 грн.

Фактичне виконання робіт підтверджується актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року форми № КБ-2в, у якому зазначено об`єкт, договір від 01 листопада 2017 року № 74, види, одиниці виміру, кількість і вартість виконаних робіт та використаних матеріалів.

Зокрема, в акті відображено виконання гідроізоляції бетонних поверхонь полімерцементною сумішшю проникаючої дії «ГІДРОЗИТ» типу BS в обсязі 7,22 одиниці по 100 мІ, гідроізоляції швів, тріщин та примикань в обсязі 45,55 одиниці по 10 м, ґрунтування ослаблених поверхонь і гідроізоляції окремих ділянок стін, панелей та консолей. Також, зазначено кількість використаних гідроізоляційних сумішей «ГІДРОЗИТ», зокрема 2 166 кг типу BS Premium, 911 кг типу B, 455,5 кг типу A та 540 кг типу BR.

Зміст акта узгоджується з локальним кошторисом на будівельні роботи № 2-1-1, складеним у поточних цінах станом на 01 листопада 2017 року, та відомістю витрачених ресурсів поставки генпідрядника за грудень 2017 року, у якій наведено найменування, кількість і вартість матеріалів, використаних під час виконання робіт.

Крім того, сторонами складено довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми № КБ-3 за грудень 2017 року, датовану 22 грудня 2017 року. У цій довідці загальну вартість виконаних робіт без ПДВ визначено в сумі 374 454,74 грн, з якої виключено вартість матеріальних ресурсів, поставлених замовником, у сумі 236 329,74 грн, унаслідок чого вартість робіт субпідрядника без ПДВ становила 138 125 грн, ПДВ - 27 625 грн, а загальна сума до оплати - 165 750 грн.

Оплату виконаних робіт підтверджено платіжним дорученням від 21 грудня 2017 року № 5298 на суму 165 750 грн, у тому числі ПДВ - 27 625 грн, з призначенням платежу «Оплата за будівельні роботи згідно договору № 74 від 01.11.2017». Списання зазначених коштів із рахунку ТОВ «ГІДРОЗИТ» та їх перерахування на рахунок ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН» також відображено у банківській виписці за грудень 2017 року.

За результатами цієї операції, ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН» складено податкову накладну від 22 грудня 2017 року № 106 на постачання будівельно-гідроізоляційних робіт загальною вартістю 165 750 грн, у тому числі ПДВ - 27 625 грн. Вартість послуг без ПДВ, сума податку та загальна вартість, зазначені в податковій накладній, повністю відповідають договірній ціні, довідці форми № КБ-3, платіжному дорученню та банківській виписці.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що надані позивачем документи послідовно відображають усі стадії господарської операції, зокрема укладення договору, погодження вартості робіт, визначення їх виду та обсягу, використання матеріалів генпідрядника, прийняття виконаних робіт, виникнення обов`язку з їх оплати та фактичне перерахування коштів.

Посилання суду першої інстанції на відсутність дат і номерів у частині кошторисної документації не спростовує змісту цих документів, оскільки, вони містять найменування сторін, посилання на договір від 01 листопада 2017 року № 74, назву та місцезнаходження об`єкта, звітний період, перелік і вартість робіт. Крім того, локальний кошторис містить відомості про його складення у поточних цінах станом на 01 листопада 2017 року, акт № 1 стосується робіт за грудень 2017 року, а довідка форми № КБ-3 містить дату її підписання - 22 грудня 2017 року.

Та обставина, що платіж здійснено 21 грудня 2017 року, а податкову накладну складено 22 грудня 2017 року, не спростовує фактичного виконання господарської операції. Платіжне доручення, акт № 1, довідка форми № КБ-3 і податкова накладна стосуються одного договору, одного об`єкта та однієї суми, а оплата і прийняття робіт відбулися в межах одного звітного податкового періоду. Тому, допущена постачальником одноденна розбіжність у датах не перешкоджала ідентифікації змісту операції, її сторін, періоду здійснення та суми податкових зобов`язань і сама по собі не свідчила про відсутність у позивача права на податковий кредит.

Посилання відповідача на відкриття рахунку ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН» 17 листопада 2017 року, тобто після підписання договору, також не спростовує виконання робіт, оскільки, цей рахунок був відкритий до підписання документів про їх прийняття та проведення розрахунку. Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що зазначення такого рахунку в тексті договору вплинуло на зміст домовленостей сторін або унеможливило фактичне виконання робіт.

Твердження контролюючого органу про відсутність у ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН» трудових ресурсів та основних засобів ґрунтується на неподанні цим товариством звітності, унаслідок чого, контролюючий орган фактично не встановив кількості його працівників, а не довів їх відсутності. Крім того, Договір допускав залучення субпідрядником інших осіб, а матеріали для виконання робіт відповідно до пункту 6.7 договору та відомості витрачених ресурсів поставлялися ТОВ «ГІДРОЗИТ», тому відсутність доказів придбання таких матеріалів самим субпідрядником не має визначального значення.

Відомості з кримінальних проваджень і протокол допиту ОСОБА_1 , у якому він заперечував свою участь у діяльності ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН», не підтверджують безтоварності саме спірної операції. У матеріалах справи відсутній вирок або інше судове рішення, яким встановлено підроблення договору, акта № 1, довідки форми № КБ-3 чи податкової накладної, а також відсутній висновок експерта щодо належності підписів на цих документах іншій особі.

При цьому, протокол допиту, складений під час досудового розслідування, за відсутності вироку, у межах якого відповідні показання були безпосередньо досліджені судом, не може бути належним доказом нереальності господарської операції. Сам факт наявності кримінального провадження або внесення контрагента до інформаційних баз контролюючого органу також не доводить обізнаності ТОВ «ГІДРОЗИТ» про можливі порушення з боку контрагента чи узгодженості їхніх дій, спрямованих на одержання необґрунтованої податкової вигоди.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що первинні документи в їх сукупності підтверджують фактичне виконання ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН» гідроізоляційних робіт, їх прийняття та оплату ТОВ «ГІДРОЗИТ», тоді як наведені контролюючим органом відомості не спростовують змісту цих документів та не доводять нереальності спірної господарської операції.

Відповідно, висновок суду першої інстанції про безпідставне формування позивачем податкового кредиту за цією операцією не відповідає фактичним обставинам справи та правовій оцінці доказів у їх сукупності.

Щодо господарських операцій позивача із ТОВ «КРОК АКТИВ», слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у червні та липні 2016 року ТОВ «ГІДРОЗИТ» придбало у ТОВ «КРОК АКТИВ» будівельну хімічну продукцію, зокрема полімерний порошок, валоцел та АРД-1 вищого ґатунку. Зазначені операції оформлено рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними, документами про проведення розрахунків, а також договором про відступлення права вимоги.

Так, відповідно до рахунку-фактури від 22 червня 2016 року № РФ-0000058, ТОВ «КРОК АКТИВ» поставило позивачу 100 кг полімерного порошку вартістю 6 000 грн без ПДВ та 150 кг валоцелу вартістю 14 550 грн без ПДВ.

Передання зазначеного товару підтверджено видатковою накладною від 22 червня 2016 року № РН-0000058 на загальну суму 24 660 грн, з яких вартість товару без ПДВ становила 20 550 грн, а ПДВ - 4 110 грн. Видаткова накладна містить найменування постачальника та отримувача, їх реквізити, номенклатуру, одиниці виміру, кількість, ціну й загальну вартість товару, а також підписи осіб, які передали та отримали товар.

Зі сторони ТОВ «КРОК АКТИВ» товар передано ОСОБА_2 , а зі сторони ТОВ «ГІДРОЗИТ» отримано ОСОБА_3 на підставі довіреності від 22 червня 2016 року № 96/1, про що безпосередньо зазначено у видатковій накладній.

Оплату цієї партії товару підтверджено платіжним дорученням від 11 липня 2016 року № 3819 на суму 24 660 грн, у тому числі ПДВ - 4 110 грн, з призначенням платежу «Оплата згідно рахунку № 58 від 22.06.2016 р. за будівельну хімію». Списання коштів з рахунку ТОВ «ГІДРОЗИТ» на користь ТОВ «КРОК АКТИВ» також відображено в банківській виписці за період з 01 червня до 31 липня 2016 року.

За цією операцією ТОВ «КРОК АКТИВ» складено податкову накладну від 22 червня 2016 року № 185 на загальну суму 24 660 грн, у тому числі ПДВ - 4 110 грн. Номенклатура, кількість, ціна товару, його вартість без ПДВ та сума податку, зазначені в податковій накладній, відповідають рахунку-фактурі й видатковій накладній від 22 червня 2016 року.

Крім того, відповідно до рахунку-фактури від 12 липня 2016 року № РФ-0000122 ,ТОВ «КРОК АКТИВ» поставило позивачу 300 кг полімерного порошку вартістю 18 000 грн без ПДВ, 100 кг валоцелу вартістю 9 700 грн без ПДВ та 500 кг АРД-1 вищого ґатунку вартістю 6 600 грн без ПДВ.

Передання цієї партії товару підтверджується видатковою накладною від 12 липня 2016 року № РН-0000122 на загальну суму 41 160 грн, з яких вартість товару без ПДВ становила 34 300 грн, а ПДВ - 6 860 грн. Видаткова накладна містить підписи представників обох товариств, а отримання товару від імені ТОВ «ГІДРОЗИТ» також підтверджено підписом Царика В.Ф. із посиланням на довіреність від 22 червня 2016 року № 96/1.

За результатами цієї поставки ТОВ «КРОК АКТИВ» складено податкову накладну від 12 липня 2016 року № 76 на загальну суму 41 160 грн, у тому числі ПДВ - 6 860 грн. Наведені в ній найменування, кількість і ціна товарів повністю узгоджуються з рахунком-фактурою та видатковою накладною від 12 липня 2016 року № РН-0000122.

Подальший порядок розрахунків за другою поставкою визначено Договором від 08 серпня 2016 року № 17 про відступлення права вимоги, укладеним між ТОВ «КРОК АКТИВ», як первісним кредитором, ТОВ «УКРБУД ОБ`ЄКТ», як новим кредитором та ТОВ «ГІДРОЗИТ», як боржником.

Відповідно до пункту 1 цього Договору, ТОВ «КРОК АКТИВ» відступило, а ТОВ «УКРБУД ОБ`ЄКТ» прийняло право вимоги до ТОВ «ГІДРОЗИТ» за видатковою накладною від 12 липня 2016 року № РН-0000122 на суму 41 160 грн. ТОВ «ГІДРОЗИТ», яке було стороною тристороннього договору, підтвердило заборгованість та погодилося провести розрахунок із новим кредитором.

Виконання позивачем зобов`язання підтверджується платіжними дорученнями від 09 серпня 2016 року № 3905 на суму 26 160 грн та від 10 серпня 2016 року № 3910 на суму 15 000 грн, у призначенні платежів яких зазначено договір відступлення права вимоги від 08 серпня 2016 року № 17. Перерахування цих коштів на рахунок ТОВ «УКРБУД ОБ`ЄКТ» також відображено в банківській виписці ТОВ «ГІДРОЗИТ» за період з 03 до 11 серпня 2016 року.

Сукупна вартість придбаних у ТОВ «КРОК АКТИВ» товарів становила 65 820 грн, у тому числі ПДВ - 10 970 грн. Зазначена сума складається з 24 660 грн за поставкою від 22 червня 2016 року та 41 160 грн за поставкою від 12 липня 2016 року і повністю відповідає сумам, зазначеним у видаткових і податкових накладних та документах про проведення розрахунків.

Таким чином, первинні документи послідовно відображають замовлення товару, його передання уповноваженому представнику ТОВ «ГІДРОЗИТ», виникнення заборгованості, сплату 24 660 грн безпосередньо постачальнику та погашення решти заборгованості в сумі 41 160 грн новому кредитору після відступлення права вимоги.

При цьому, товар у первинних і податкових документах ідентифіковано за однаковими найменуваннями, одиницями виміру, кількістю та ціною.

З огляду на викладене, твердження контролюючого органу про відсутність документів, які дають змогу ідентифікувати придбані товари, спростовується безпосереднім змістом рахунків-фактур, видаткових і податкових накладних.

Водночас, відсутність товарно-транспортних накладних сама по собі не свідчить про непередання товару позивачу, оскільки, товарно-транспортна накладна підтверджує господарську операцію з перевезення вантажу, тоді як спірні податкові наслідки виникли за операціями з придбання товарно-матеріальних цінностей. Контролюючий орган не встановив умов перевезення товару, не довів, що ТОВ «ГІДРОЗИТ» було замовником транспортних послуг, та не навів обставин, які б спростовували факт отримання товару ОСОБА_3 , засвідчений його підписом у видаткових накладних.

Так само сертифікати якості, паспорти або інші документи про відповідність продукції не є первинними документами бухгалтерського чи податкового обліку та не фіксують факт здійснення господарської операції. Їх відсутність може стосуватися підтвердження якісних характеристик товару, однак, не спростовує його придбання за наявності видаткових і податкових накладних та документально підтверджених розрахунків.

Крім того, контролюючий орган не встановив невідповідності між найменуванням і кількістю товарів у рахунках-фактурах, видаткових та податкових накладних, не довів недостовірності підписів осіб, які передали й отримали товар, та не навів доказів повернення позивачу коштів, перерахованих ТОВ «КРОК АКТИВ» і ТОВ «УКРБУД ОБ`ЄКТ».

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що матеріалами справи підтверджуються фактичне придбання ТОВ «ГІДРОЗИТ» у ТОВ «КРОК АКТИВ» будівельної хімічної продукції, її отримання уповноваженим представником позивача та проведення повного розрахунку за поставлений товар, а тому висновок контролюючого органу про завищення позивачем від`ємного значення податку на додану вартість у сумі 10 970 грн є необґрунтованим.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що досліджені у сукупності докази підтверджують, що господарські операції ТОВ «ГІДРОЗИТ» із ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЕЛІЗІУМ»», ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН» та ТОВ «КРОК АКТИВ» були спрямовані на фактичне виконання робіт і придбання товарів, безпосередньо пов`язаних із господарською діяльністю позивача. Зміст укладених договорів, договірних цін, локальних кошторисів, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, актів приймання виконаних робіт, рахунків-фактур, видаткових і податкових накладних, платіжних доручень та банківських виписок є взаємоузгодженим щодо сторін операцій, їх предмета, обсягів, вартості й періодів здійснення.

За таких обставин, у контролюючого органу були відсутні підстави для виключення зі складу податкового кредиту 324 623 грн за операціями з ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЕЛІЗІУМ»» і ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН», застосування штрафної санкції у розмірі 81 156 грн, а також зменшення на 10 970 грн від`ємного значення податку на додану вартість за операціями з ТОВ «КРОК АКТИВ».

Беручи до уваги вищевказане в сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що податкові повідомлення-рішення від 06 липня 2018 року №0035731404 та №0035721404 є протиправними й підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Колегія суддів приймає до уваги Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому зазначено, що при викладенні підстав для прийняття рішення суд повинен надати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Судова колегія, також, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Крім того, у рішеннях ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІДРОЗИТ», а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

У відповідності до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІДРОЗИТ» задовольнити.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року скасувати та прийняти нове рішення.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІДРОЗИТ» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 06 липня 2018 року №0035731404 та №0035721404.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІДРОЗИТ» (02098, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 23, код ЄДРПОУ 31092840) судовий збір у загальному розмірі 15 628 (п`ятнадцять тисяч шістсот двадцять вісім) грн 13 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Безименна Н.В.

Кузьмишина О.М.