Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №580/5299/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/5299/25 Головуючий у 1 інстанції: Гайдаш В.А.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Безименної Н.В.

Кузьмишиної О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової виплати до Дня Незалежності України за 2023, 2024 роки у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком за 2023, 2024 рік;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову виплату до Дня Незалежності України у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком за 2023 рік, з урахуванням вже виплачених сум;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову виплату до Дня Незалежності України у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком за 2024 рік, з урахуванням вже виплачених сум.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та не врахував висновки Верховного Суду у зразковій справі № 440/14216/23. Апелянт вказує, що за своєю правовою природою виплата, передбачена Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», є щорічною разовою грошовою допомогою, а приурочення її виплати до іншої дати та зміна порядку виплати не змінюють її правової природи. Апелянт наголошує, що запроваджену Законом № 2983-IX разову грошову виплату до Дня Незалежності України не слід вважати новим видом соціального забезпечення для осіб з інвалідністю внаслідок війни. При цьому, апелянт зазначає, що зміна розміру такої допомоги та делегування Кабінету Міністрів України повноважень щодо його визначення звужує досягнутий рівень соціального захисту осіб з інвалідністю внаслідок війни та суперечить статтям 17, 22 Конституції України і статті 2 Закону № 3551-XII. З огляду на викладене, апелянт вважає, що має право на нарахування та виплату щорічної разової грошової виплати до Дня Незалежності України за 2023 та 2024 роки у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплачених сум.

13 серпня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю внаслідок війни II групи та має право на пільги і гарантії, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

У серпні 2023 року та серпні 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області нараховано та виплачено ОСОБА_1 разову грошову виплату до Дня Незалежності України у розмірі 2900 грн за кожний відповідний рік.

28 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою щодо здійснення виплати за 2023 та 2024 роки у розмірі, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Листом від 28 березня 2025 року № 3100-2259/Ю-02/8-2300/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повідомило ОСОБА_1 про те, що разову грошову виплату до Дня Незалежності України за 2023 та 2024 роки здійснено у належному розмірі та підстави для виплати інших сум відсутні.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Перелік пільг особам з інвалідністю внаслідок війни передбачений статтею 13 Закону № 3551-XII, зокрема, однією із таких пільг є надання особам з інвалідністю внаслідок війни щорічної разової грошової виплати.

Така грошова виплата була запроваджена з 01.01.1999 шляхом внесення змін до Закону №3551-XII Законом від 25.12.1998 № 367-XIV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»: статтю 13 доповнено частиною четвертою такого змісту: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком».

В подальшому, зазначена норма зазнавала неодноразових змін та була предметом конституційного контролю в Конституційному Суді України.

Законом України від 25 грудня 1998 року № 367-XIV «Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"» статтю 13 Закону № 3551-XII викладено в наступній редакції: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком».

Статтею 29 Закону України від 19.12.2006 №489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (далі - Закон № 489-V), зокрема, установлено, що у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до законів України №3551- XII та від 23.03.2000 №1584-III «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - Закон № 1584-III) здійснюється у таких розмірах: інвалідам I групи - 450 гривень, інвалідам II групи - 360 гривень, інвалідам III групи - 300 гривень.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007, зокрема, статтю 29 розділу IV Закону № 489-V визнано такою, що не відповідає Конституції України з тих мотивів, що Верховна Рада України не є повноважною під час прийняття закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або у будь-який спосіб змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин та не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.

Надалі, Законом України від 28.12.2007 №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (Закон № 107-VI) положення статті 13 Закону № 3551-ХІІ щодо грошової допомоги інвалідам війни викладено в такій редакції: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 зазначені положення Закону № 107-VI щодо внесення змін до статті 13 Закону № 3551-ХІІ визнані неконституційними з тих мотивів, що внесення до законодавчих актів змін і доповнень та визнання законів такими, що втратили чинність, призвело до фактичного скасування чи звуження змісту і обсягу існуючих прав і свобод людини і громадянина.

Законом України від 28.12.2014 №79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким передбачено, що окремі положення ряду законів України, в тому числі Закону № 3551-ХІІ, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, з огляду на наявні фінансові ресурси державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Внаслідок таких змін протягом 2014- 2022 років Кабінет Міністрів України ухвалював постанови, якими визначались фіксовані розміри щорічної разової допомоги до 5 травня, яка підлягала виплаті, зокрема, особам з інвалідністю внаслідок війни.

Окремі з таких постанов були предметом судового оскарження і рішеннями судів у справах №640/9677/20, № 440/4157/21, були визнані протиправними та нечинними.

Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 (справа №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення пункту 26 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України в частині, яка передбачала, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, Законом України від 20 березня 2023 року № 2983-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань», який набрав чинності 15 квітня 2023 року, частину п`яту статті 13 Закону № 3551-XII викладено в новій редакції, відповідно до якої щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

21 липня 2023 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 754 «Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань», якою затверджено Порядок здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 зазначеного Порядку, грошова допомога виплачується до 24 серпня 2023 року особам з інвалідністю внаслідок війни у таких розмірах: I групи - 3100 грн, II групи - 2900 грн, III групи - 2700 грн.

02 квітня 2024 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 369 «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України», якою затверджено, зокрема, Порядок здійснення у 2024 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».

Відповідно до пункту 3 цього Порядку, разова грошова виплата до Дня Незалежності України у 2024 році виплачується особам з інвалідністю внаслідок війни у таких розмірах: I групи - 3100 грн, II групи - 2900 грн, III групи - 2700 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, у серпні 2023 року та серпні 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області нараховано та виплачено ОСОБА_1 разову грошову виплату до Дня Незалежності України у розмірі 2900 грн за кожний рік.

28 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою щодо здійснення виплати до Дня Незалежності України за 2023 та 2024 роки у розмірі, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Разом з тим, листом від 28 березня 2025 року № 3100-2259/Ю-02/8-2300/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повідомило ОСОБА_1 про те, що разову грошову виплату до Дня Незалежності України за 2023 та 2024 роки здійснено у належному розмірі та підстави для виплати інших сум відсутні.

З даного приводу, колегія суддів зазначає наступне.

Як було вищезазначено, Законом України від 20 березня 2023 року № 2983-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань», який набрав чинності 15 квітня 2023 року, частину п`яту статті 13 Закону № 3551-XII викладено в новій редакції, відповідно до якої щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, установлених законом про Державний бюджет України.

Отже, Закон № 2983-IX набрав чинності до настання визначеного законом строку здійснення спірної виплати за 2023 рік та до її фактичного нарахування і виплати ОСОБА_1 . У зв`язку із цим спірні правовідносини регулюються частиною п`ятою статті 13 Закону № 3551-XII саме в редакції Закону № 2983-IX.

Зазначена редакція частини п`ятої статті 13 Закону № 3551-XII не встановлює розміру разової грошової виплати шляхом застосування відповідної кількості мінімальних пенсій за віком, а безпосередньо передбачає визначення порядку та розмірів такої виплати Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень.

На виконання наведеного законодавчого припису, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21 липня 2023 року № 754 «Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань», якою затверджено Порядок здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».

Відповідно до пункту 3 цього Порядку, грошова допомога виплачується до 24 серпня 2023 року, зокрема, особам з інвалідністю внаслідок війни II групи в розмірі 2900 грн.

Аналогічно, постановою Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2024 року № 369 «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України» затверджено Порядок здійснення у 2024 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, відповідно до пункту 3 якого особам з інвалідністю внаслідок війни II групи така виплата здійснюється у розмірі 2900 грн.

Таким чином, установлення Кабінетом Міністрів України розміру спірної виплати не становить самостійної зміни чи обмеження передбаченого законом розміру соціальної виплати підзаконним нормативно-правовим актом, оскільки чинна на момент виникнення спірних правовідносин редакція частини п`ятої статті 13 Закону № 3551-XII не визначала її у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, а прямо уповноважувала Кабінет Міністрів України визначити порядок і розміри такої виплати.

Натомість, редакція статті 13 Закону № 3551-XII, запроваджена Законом України від 25 грудня 1998 року № 367-XIV та покладена апелянтом в основу розрахунку заявленої до виплати суми, на момент виникнення спірних правовідносин не була чинною. Застосування цієї редакції до виплати за 2023 рік означало б застосування судом норми закону, яка не регулювала спірні правовідносини.

При цьому, частина п`ята статті 13 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 2983-IX на момент нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги за 2023 та 2024 роки була чинною та неконституційною не визнавалася, а тому підлягала застосуванню Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області.

Отже, належний ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю внаслідок війни II групи, розмір разової грошової виплати до Дня Незалежності України за 2023 та 2024 роки визначався відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 2983-IX, пункту 3 Порядку № 754 та пункту 3 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 369, і становив 2900 грн за кожний відповідний рік.

Колегія суддів зазначає, що аналіз положень пункту 2 частини першої Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань», яким частину п`яту статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладено в новій редакції, яка по своїй суті є такою ж, що і частина п`ята статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», був предметом розгляду у зразковій справі № 440/14216/23, у якій Велика Палата Верховного Суду постановою від 14 травня 2025 року скасувала рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 березня 2024 року та ухвалила нове рішення, яким відмовила у задоволенні позову особи до ГУ ПФУ про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії.

За результатом розгляду апеляційної скарги органу пенсійного фонду на рішення Верховного Суду від 05 березня 2024 року у зразковій справі № 440/14216/23 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2025 року дійшла, серед іншого, таких висновків:

«...за правовою природою грошову виплату до Дня Незалежності України не можна вважати новим видом соціального забезпечення для осіб з інвалідністю внаслідок війни, оскільки вона, хоча і відрізняється за назвою, порядком визначення розміру виплати, втім по суті є щорічною разовою грошовою допомогою певним суб`єктам - особам з інвалідністю внаслідок війни, а приурочення її виплати до іншої дати і зміна порядку визначення її розміру не змінюють її природи саме як одного з видів соціальної допомоги - періодичної, одноразової виплати (допомоги) за рахунок бюджетних коштів певному колу осіб.

Тимчасове обмеження окремих соціальних пільг (допомог) особам, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність та набули статусу ветеранів війни, а також членам їх сімей, у разі запровадження режиму воєнного стану, за умови додержання вимог пункту 5 частини першої статті 6 Закону № 389-VIII, може відбуватися за умови внесення змін до спеціального Закону № 3551-ХІІ, який регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць.

Передбачена частиною п`ятою статті 13 Закону № 3551-XII щорічна разова грошова виплата не є основним грошовим забезпеченням, а є додатковою соціальною пільгою (виплатою), яка має разовий характер, є щорічною та поширюється на певне коло осіб.

Тобто, зазначена разова грошова виплата не належить до складових конституційного права громадян на соціальний захист, визначених у пунктах 1- 4 частини першої статті 46 Конституції України, які не можуть бути скасовані законом, а тому Верховна Рада України як єдиний законодавчий орган влади в Україні, з огляду на існуючі фінансово-економічні можливості, шляхом ухвалення законів може змінити умови та порядок виплати такої соціальної пільги за умови дотримання конституційних норм та принципів».

З урахуванням наведеного, Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі № 440/14216/23 дійшла висновку, що передбачена частиною п`ятою статті 13 Закону № 3551-ХІІ щорічна разова грошова виплата особам з інвалідністю внаслідок війни є видом державної допомоги в загальній системі соціального захисту населення. Така виплата має допоміжний та стимулюючий характер і надається з метою забезпечення створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, захисту їхніх інтересів відповідно до соціальної політики держави в цій сфері.

Також, Велика Палата Верховного Суду вказала, що оскільки нарахування разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни встановлено законом і конкретно не визначено в Конституції України як складова права на соціальний захист, гарантованого її статтею 46, тому Верховна Рада України має певну свободу дій щодо законодавчого регулювання порядку надання цього виду державної допомоги.

Верховна Рада України у встановленому законом порядку та в межах її власних повноважень внесла зміни до спеціального Закону № 3551-ХІІ, який регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме правила частини п`ятої статті 13 Закону № 3551-ХІІ в редакції Закону № 2983-ІХ як спеціального закону, який прийнятий в умовах запровадження в Україні воєнного стану з метою реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів, недопущення втрат Державного бюджету України, забезпечення соціальної підтримки громадян з огляду на фінансові можливості держави.

Отже, з 15 квітня 2023 року по-іншому врегульована процедура здійснення виплати особам з інвалідністю внаслідок війни, передбаченої статтею 13 Закону № 3551-ХІІ, шляхом внесення змін до спеціального законодавства, яке регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць, а не шляхом внесення змін до бюджетного законодавства з подальшим ухваленням Кабінетом Міністрів України рішення щодо визначення розмірів соціальних гарантій.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі № 440/14216/23 констатувала, що в умовах війни пріоритетним є спрямування обмежених фінансових ресурсів держави на фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, які безпосередньо беруть участь у бойових діях (членів їхніх сімей), а відповідно, на захист суверенітету і територіальної цілісності України, а не на інші цілі, що може вплинути на збалансованість державного бюджету.

За таких обставин, зменшення розміру одноразової грошової виплати, передбаченої частиною п`ятою статті 13 Закону № 3551-XII, викликане об`єктивними причинами, а саме прагненням збалансувати державний бюджет з метою належного фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, які своїми безпосередніми діями здійснюють захист суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України.

Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2025 у зразковій справі № 440/14216/23 зазначила, що, здійснивши позивачу грошову виплату в розмірі 2900 грн, ГУ ПФУ застосувало правила частини п`ятої статті 13 Закону № 3551-ХІІ в редакції Закону № 2983-ІХ, яка є чинною як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на час вирішення справи, неконституційною не визнавалася, що підтверджує те, що ГУ ПФУ діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначених законом.

Ураховуючи відповідність цієї справи ознакам типової справи, колегія суддів вважає, що наведені правові висновки Великої Палати Верховного Суду підлягають врахуванню під час вирішення спору за позовом ОСОБА_1 .

При цьому, посилання апелянта на висновки, викладені у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 березня 2024 року у зразковій справі № 440/14216/23, не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки зазначене судове рішення скасовано постановою Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2025 року, якою у задоволенні позову відмовлено.

Водночас, слід зазначити, що доводи апелянта про те, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України не є новим видом соціального забезпечення, узгоджується з наведеними висновками Великої Палати Верховного Суду, однак самі по собі не свідчать про наявність у позивача права на отримання такої виплати у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Збереження правової природи відповідної виплати не виключає можливості зміни законодавцем порядку та умов її надання шляхом внесення відповідних змін безпосередньо до спеціального Закону № 3551-XII.

Також, безпідставними є доводи апелянта про те, що визначення Кабінетом Міністрів України меншого розміру спірної виплати призвело до звуження встановлених законом соціальних гарантій та суперечить статтям 17, 22 Конституції України, оскільки Законом № 2983-IX зміни внесено безпосередньо до спеціального Закону № 3551-XII, а Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі № 440/14216/23 визнала таке законодавче регулювання правомірним.

Таким чином, виплативши ОСОБА_1 разову грошову виплату до Дня Незалежності України за 2023 та 2024 роки у розмірі 2900 грн за кожний відповідний рік, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області діяло відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 2983-IX та прийнятих на її виконання постанов Кабінету Міністрів України № 754 та № 369.

Враховуючи вищевказане, правові підстави для нарахування та виплати ОСОБА_1 разової грошової виплати до Дня Незалежності України за 2023 та 2024 роки у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відсутні, а доводи апеляційної скарги правильності висновку суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову не спростовують.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Суд апеляційної інстанції, також, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних ОСОБА_1 та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Безименна Н.В.

Кузьмишина О.М.