Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №620/5445/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/5445/25 Головуючий у 1 інстанції: Бородавкіна С.В.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Безименної Н.В.

Кузьмишиної О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 у розмірі не менше 50% відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов`язків в умовах дії карантину, за період з березня 2021 року по лютий 2022 року, за виключенням періодів перебування у відпустках, з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін та нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову доплату до грошового забезпечення у розмірі не менше 50% відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов`язків в умовах дії карантину, за період з березня 2021 року по лютий 2022 року, за виключенням періодів перебування у відпустках, з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін та нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни» від 29.04.2020 №375 за виконання службових обов`язків в умовах дії карантину, за період з березня 2021 року по лютий 2022 року.

Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову доплату до грошового забезпечення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни» від 29.04.2020 №375 за виконання службових обов`язків в умовах дії карантину, за період з березня 2021 року по лютий 2022 року, за виключенням періодів перебування у відпустках, з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін та нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення. У задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління Національної поліції в Чернігівській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що додаткова доплата, передбачена Постановою №375, виплачується на підставі наказу начальника відповідного органу поліції, встановлюється персонально у розмірі до 50 відсотків грошового забезпечення та здійснюється за рахунок і в межах видатків, передбачених відповідними бюджетними програмами. Апелянт наголошує, що судом першої інстанції не було обґрунтовано та досліджено, у які саме періоди ОСОБА_1 забезпечував життєдіяльність населення, та вважає помилковим висновок суду про наявність у позивача права на спірну доплату, оскільки, у спірний період він не забезпечував життєдіяльність населення. Крім того, апелянт зазначає про відсутність у ОСОБА_1 правомірних очікувань на отримання додаткової доплати поза межами видатків бюджетних асигнувань, виділених за відповідною бюджетною програмою, та вказує, що Головне управління Національної поліції в Чернігівській області не є розпорядником таких коштів і не має повноважень щодо прийняття рішень чи подання звернень про їх виділення. У зв`язку з цим, апелянт вважає, що спірна доплата не має обов`язкового характеру та залежить від визначених Постановою №375 обставин, у тому числі, наявності відповідного фінансування.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, в апеляційному порядку підлягає перегляду рішення суду першої інстанції виключно в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 .

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Чернігівській області на посаді інспектора відділу реагування патрульної поліції Чернігівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області.

Наказом Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 14 квітня 2025 року №206 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 17 квітня 2025 року за пунктом 2 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» - за станом здоров`я (через хворобу) на підставі рішення медичної комісії про непридатність до служби в поліції.

24 квітня 2025 року представник ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області з адвокатським запитом вих. №182, у якому, серед іншого, просив надати відомості щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №375, а у разі наявності ненарахованої та невиплаченої доплати - здійснити її нарахування та виплату за період з березня 2021 року по лютий 2022 року.

Листом від 02 травня 2025 року №249-2025 Головне управління Національної поліції в Чернігівській області повідомило представника ОСОБА_1 , що надати копії наказів про встановлення додаткової доплати за період з березня 2020 року по лютий 2021 року від 10 липня 2020 року №185 о/с, від 24 липня 2020 року №201 о/с, від 26 серпня 2020 року №237 о/с, від 28 грудня 2020 року №375 о/с та від 27 липня 2021 року №218 о/с не вбачається можливим. Водночас, відповідач зазначив, що інші документи, які підтверджують залучення ОСОБА_1 до заходів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №375, та є підставою для встановлення і нарахування додаткової доплати за час дії карантину, у Головному управлінні Національної поліції в Чернігівській області відсутні.

Не погоджуючись з вищевказаною відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 94 Закону №580-VIII, поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на території України установлено карантин, дія якого охоплювала спірний період.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни» (далі - Постанова №375) установлено, що на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами звязку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обовязків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.

Згідно з пунктом 2 Постанови №375, встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).

Відповідно до пункту 4 Постанови №375, перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику. Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.

Пунктом 5 Постанови №375 передбачено, що доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 червня 2020 року №485 «Про виділення коштів для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров`я» затверджено Порядок використання коштів, виділених для здійснення відповідної доплати (далі - Порядок №485).

Згідно з пунктом 2 Порядку №485, головним розпорядником бюджетних коштів є Міністерство внутрішніх справ України, а відповідальними виконавцями бюджетних програм є Міністерство внутрішніх справ України, Національна гвардія, Адміністрація Держприкордонслужби, Державна служба України з надзвичайних ситуацій та Національна поліція.

Абзацами 1 та 2 пункту 4 Порядку №485 визначено, що кошти, отримані органами системи Міністерства внутрішніх справ України відповідно до пункту 3 цього Порядку, використовуються виключно для доплати до грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії та Адміністрації Держприкордонслужби, особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

На виконання пункту 4 Постанови №375, Міністерством внутрішніх справ України видано наказ від 03 червня 2020 року №431 «Про окремі питання організації оплати праці на період дії карантину», яким керівникам, зокрема, Національної поліції України, визначено забезпечити встановлення на період дії карантину та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, додаткової доплати у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах; виплату додаткової доплати здійснювати поліцейським, які перебувають на штатних посадах в органах (підрозділах) Національної поліції України; нарахування додаткової доплати здійснювати у відсотковому співвідношенні до заробітної плати (грошового забезпечення) з розрахунку всіх складових, у тому числі премії, за винятком виплат, що носять одноразовий та компенсаційний характер; персональний перелік осіб, яким установлюється додаткова доплата, визначати керівником відповідного органу, закладу.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Чернігівській області на посаді інспектора відділу реагування патрульної поліції Чернігівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 на підставі наказів Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 10 липня 2020 року №185 о/с, від 24 липня 2020 року №201 о/с, від 26 серпня 2020 року №237 о/с, від 28 грудня 2020 року №375 о/с та від 27 липня 2021 року №218 о/с нараховувалась та виплачувалась додаткова доплата до грошового забезпечення, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №375, зокрема за період з березня 2020 року по лютий 2021 року включно.

Водночас, з березня 2021 року по лютий 2022 року Головним управлінням Національної поліції в Чернігівській області ОСОБА_1 додаткова доплата до грошового забезпечення, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №375, не нараховувалась та не виплачувалась.

З аналізу положень Постанови №375 вбачається, що підставою для встановлення поліцейському додаткової доплати до грошового забезпечення є фактичне виконання ним у період дії карантину службових обов`язків, пов`язаних із забезпеченням життєдіяльності населення, зокрема забезпеченням правопорядку і безпеки громадян, за умови безпосереднього контакту з населенням у зв`язку з виконанням таких обов`язків. При цьому, зазначена доплата встановлюється пропорційно відпрацьованому часу у відповідних умовах у граничному розмірі до 50 відсотків грошового забезпечення, а персональний перелік поліцейських, яким установлюється така доплата, визначається керівником відповідного органу державної влади.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що з березня 2021 року змінилися посада ОСОБА_1 , характер виконуваних ним службових обов`язків або умови проходження служби порівняно з періодом, за який Головним управлінням Національної поліції в Чернігівській області йому нараховувалась та виплачувалась додаткова доплата, передбачена Постановою №375.

Відповідачем також не наведено конкретних обставин, які б свідчили про припинення з березня 2021 року виконання ОСОБА_1 службових обов`язків, пов`язаних із забезпеченням життєдіяльності населення та безпосереднім контактом з населенням.

За таких обставин, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не доведено виконання у спірний період службових обов`язків, пов`язаних із забезпеченням життєдіяльності населення та безпосереднім контактом з населенням. Сам факт нарахування та виплати позивачу додаткової доплати, передбаченої Постановою №375, у попередній період свідчить про встановлення Головним управлінням Національної поліції в Чернігівській області наявності передбачених цією постановою умов для її виплати, тоді як доказів зміни з березня 2021 року характеру службових обов`язків ОСОБА_1 або фактичних умов їх виконання відповідачем не надано.

Посилання апелянта на те, що у спірний період накази про встановлення ОСОБА_1 додаткової доплати не видавалися та позивач не був включений до персонального переліку поліцейських, яким така доплата встановлювалася, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, невидання відповідного наказу саме по собі не свідчить про відсутність у позивача права на отримання доплати за наявності передбачених Постановою №375 умов для її встановлення. Визначення персонального переліку осіб, яким установлюється додаткова доплата, належить до повноважень керівника відповідного органу державної влади, а тому, невчинення відповідачем дій щодо включення ОСОБА_1 до такого переліку не може бути самостійною підставою для позбавлення його права на отримання відповідної виплати.

Щодо доводів апелянта про відсутність належного фінансування видатків, передбачених для здійснення додаткової доплати відповідно до Постанови №375, колегія суддів зазначає, що обставини, пов`язані з обсягом та порядком бюджетного фінансування відповідних виплат, самі по собі не свідчать про відсутність у поліцейського права на таку доплату за умови встановлення факту виконання ним службових обов`язків у визначених Постановою №375 умовах.

Ненадходження бюджетних асигнувань або їх недостатність стосується механізму фінансування відповідних видатків та не може бути самостійною правовою підставою для ненарахування особі передбаченої законодавством доплати.

При цьому, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 31 січня 2024 року у справі №280/4853/22, відповідно до якої, при вирішенні питання щодо наявності у поліцейського права на доплату, передбачену Постановою №375, підлягає з`ясуванню, як відрізнялися його функціональні обов`язки у період, коли така доплата виплачувалась, та у період, коли її нарахування і виплата не здійснювалися, а також чи змінилися функціональні обов`язки та характер роботи поліцейського у відповідні періоди.

Верховний Суд також зазначив, що відсутність коштів на рахунку відповідача для виплати доплати до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, не може бути підставою для відмови у задоволенні відповідних позовних вимог.

Аналогічний висновок щодо відсутності бюджетного фінансування як підстави для невиплати передбаченої Постановою №375 доплати викладений Верховним Судом у постанові від 26 квітня 2023 року у справі №420/19450/21.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової доплати, передбаченої Постановою №375, за спірний період.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Безименна Н.В.

Кузьмишина О.М.