Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №320/47445/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/47445/24 Головуючий у 1 інстанції: Войтович І.І.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Безименної Н.В.

Ключковича В.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01.01.2020 на підставі оновленої довідки Відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України від 17.05.2024 р. № 51/9181 про розмір грошового забезпечення без застосування максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, виходячи з 79% грошового забезпечення, та без обмеження максимального розміру пенсії.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплачувати пенсію за вислугу років ОСОБА_1 з 01.01.2020 на підставі оновленої довідки Відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України від 17.05.2024 р. № 51/9181 про розмір грошового забезпечення, з урахуванням: посадового окладу - 21 060,00 грн., окладу за військове званням - 1 770,00 грн., надбавки за вислугу років 50% - 11 415,00 грн., надбавки за службу в умовах режимних обмежень 15% - 3 159,00 грн., надбавки за особливий характер служби 80% - 18 264,00 грн., надбавки за особливості проходження служби 100% - 34 245,00 грн. та премії 25% - 5 265,00 грн. без застосування максимальної величини бази нарахування єдиного внеску у 2020 р., виходячи з 79% грошового забезпечення, та без обмеження максимального розміру пенсії з урахуванням виплачених сум.

- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на підставі оновленої довідки Відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України від 17.05.2024 р. № 51/9181 про розмір грошового забезпечення з 01.03.2022 з урахуванням індексації пенсії, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 р. № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», з 01.03.2023 з урахуванням індексації пенсії, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 р. № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» та з 01.03.2024 з урахуванням індексації пенсії, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 р. № 185 «Про індексацію пенсійних та додаткових видів підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» без застосування максимальної величини бази нарахування єдиного внеску у 2022, 2023, 2024 р.р., виходячи з 79% грошового забезпечення, та без обмеження максимального розміру пенсії.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплачувати пенсію за вислугу років ОСОБА_1 на підставі оновленої довідки Відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України від 17.05.2024 р. № 51/9181 про розмір грошового забезпечення з 01.03.2022 з урахуванням індексації пенсії, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 р. № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», з 01.03.2023 з урахуванням індексації пенсії, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 р. № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» та з 01.03.2024 з урахуванням індексації пенсії, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 р. № 185 «Про індексацію пенсійних та додаткових видів підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» без застосування максимальної величини бази нарахування єдиного внеску у 2022, 2023, 2024 р.р., виходячи з 79% грошового забезпечення, та без обмеження максимального розміру пенсії з урахуванням виплачених сум.

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 пенсії у межах суми стягнення за один місяць.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01.02.2020 на підставі оновленої довідки Відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України від 17.05.2024 р. № 51/9181 про розмір грошового забезпечення без обмеження максимального розміру пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплачувати пенсію за вислугу років ОСОБА_1 з 01.02.2020 на підставі оновленої довідки Відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України від 17.05.2024 р. № 51/9181 про розмір грошового забезпечення, виданої відповідно до статей 43, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, без обмеження максимального розміру пенсії з урахуванням виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що, відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262-XII та пункту 1 Порядку №45, перерахунок раніше призначених пенсій у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців здійснюється на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. При цьому, апелянт наголошує, що після визнання протиправними та нечинними пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України №103 та змін до пункту 5 і додатка 2 Порядку №45 нормативно-правових актів щодо визначення умов, порядку та розмірів, за якими має проводитися перерахунок пенсій, не приймалося, у зв`язку з чим, здійснити новий перерахунок пенсії позивача неможливо. Крім того, апелянт посилається на положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII щодо обмеження максимального розміру пенсії та зазначає, що Законом №1774-VIII відповідне обмеження було встановлено до 31 грудня 2017 року. Водночас, апелянт вказує, що рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 не має зворотної дії в часі, а тому, дії органів Пенсійного фонду України, вчинені на підставі чинних на відповідний час нормативно-правових актів, є правомірними.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, в апеляційному порядку підлягає перегляду рішення суду першої інстанції виключно в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 .

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, та отримує пенсію за вислугу років із розрахунку 79% грошового забезпечення згідно Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відділом координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України 17.052024 за № 51/9181 видано довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2020 року, яка включає такі види грошового забезпечення: посадовий оклад - 21 060,00 грн.; оклад за військове званням полковник - 1 770,00 грн.; надбавка за вислугу років 50% -11 415,00 грн.; надбавка за службу в умовах режимних обмежень 15% - 3 159,00 грн.; надбавка за особливий характер служби 80% - 18 264,00 грн.; надбавка за особливості проходження служби 100% - 34 245,00 грн.; премії 25% - 5 265,00 грн. усього 95 178,00 грн.

08 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою, зареєстрованою за вх. №29156/К-2600-24, у якій просив провести перерахунок та виплату пенсії з 01 січня 2020 року на підставі довідки від 17 травня 2024 року №51/9181, виходячи з 79% грошового забезпечення, без застосування максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та без обмеження пенсії максимальним розміром, а також здійснити відповідні перерахунки з урахуванням індексації пенсії з 01 березня 2022 року, 01 березня 2023 року та 01 березня 2024 року.

30 вересня 2024 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою, зареєстрованою за вх. №40850/К-2600-24, щодо проведення відповідного перерахунку пенсії.

Листами від 05 серпня 2024 року №31192-29156/К-02/8-2600/24 та від 03 жовтня 2024 року №38658-40850/К-02/8-2600-24 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило ОСОБА_1 про відсутність законодавчих підстав для проведення перерахунку його пенсії на підставі довідки Відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України від 17 травня 2024 року №51/9181.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, врегульовані Законом України від 09 квітня 1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-XII).

Частиною третьою статті 43 Закону №2262-XII передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 63 Закону №2262-XII, перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Частиною другою статті 63 Закону №2262-XII встановлено, що якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Згідно з частиною 4 статті 63 Закону №2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

За приписами частини 2 статті 51 Закону №2262-XII, перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Частиною третьою статті 51 Закону №2262-XII передбачено, що перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з частиною третьою статті 9 Закону №2011-XII, грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393» затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII (далі - Порядок №45).

Відповідно до пункту 1 Порядку №45, пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 4 Порядку №45, перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2020 року №16 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 р. №15» (далі - Постанова №16) внесено зміни до схеми посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів у 2020 році.

Відповідно до пункту 2 Постанови №16, ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 1 січня 2020 року.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону №2262-XII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, положення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону №2262-XII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії на підставі довідки Відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України від 17 травня 2024 року №51/9181 про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2020 року.

Підставою для відмови у проведенні перерахунку пенсії Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві визначило відсутність правових підстав для його здійснення, посилаючись на те, що після визнання протиправними та нечинними пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 та змін до пункту 5 і додатка 2 Порядку №45 Кабінетом Міністрів України не приймалося нормативно-правових актів щодо визначення умов, порядку та розмірів, за якими має проводитися перерахунок пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII.

Аналогічні доводи Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві наводить і в апеляційній скарзі, наполягаючи на відсутності підстав для проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії на підставі довідки від 17 травня 2024 року №51/9181.

З даного приводу, колегія суддів зазначає наступне.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 червня 2020 року у зразковій справі №160/8324/19 зазначила, що зміни, внесені Постановою №103 до додатка 2 Порядку №45, яким визначено форму довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, визнано протиправними та нечинними, у зв`язку з чим з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/3858/18 діє редакція додатка 2 до Порядку №45, яка діяла до внесення таких змін.

При цьому Велика Палата Верховного Суду безпосередньо відхилила доводи про відсутність підстав для перерахунку пенсії у зв`язку з тим, що після визнання протиправними та нечинними пунктів 1, 2 Постанови №103 Кабінетом Міністрів України не встановлено умов та порядку такого перерахунку, оскільки відповідна процедура встановлена Порядком №45.

Отже, визнання протиправними та нечинними окремих положень Постанови №103 та внесених нею змін до Порядку №45 не призвело до відсутності нормативно визначеного механізму перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII, оскільки порядок проведення такого перерахунку продовжував регулюватися Порядком №45.

Відтак доводи, апелянта про неможливість проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії виключно з підстав неприйняття Кабінетом Міністрів України після скасування відповідних положень Постанови №103 нового нормативно-правового акта є необґрунтованими.

Застосовуючи наведені правові положення до обставин цієї справи, колегія суддів враховує, що Відділом координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України 17 травня 2024 року за №51/9181 видано довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2020 року, відповідно до якої його грошове забезпечення визначено у загальному розмірі 95 178,00 грн, у тому числі посадовий оклад - 21 060,00 грн, оклад за військовим званням полковник - 1 770,00 грн, надбавка за вислугу років 50% - 11 415,00 грн, надбавка за службу в умовах режимних обмежень 15% - 3 159,00 грн, надбавка за особливий характер служби 80% - 18 264,00 грн, надбавка за особливості проходження служби 100% - 34 245,00 грн та премія 25% - 5 265,00 грн.

Таким чином, на час звернення ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві відповідний розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2020 року вже був визначений уповноваженим органом та оформлений належною довідкою, яка є документом, що підлягає врахуванню органом Пенсійного фонду України під час вирішення питання про перерахунок пенсії відповідно до статей 43, 51, 63 Закону №2262-XII та Порядку №45.

За таких обставин, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про відсутність правових підстав для проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії на підставі довідки від 17 травня 2024 року №51/9181, оскільки, сама по собі відсутність після визнання нечинними окремих положень Постанови №103 нового нормативно-правового акта Кабінету Міністрів України не нівелює встановленого Законом №2262-XII механізму перерахунку пенсії та не є підставою для неврахування належним чином виданої довідки про розмір грошового забезпечення.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що право ОСОБА_1 на перерахунок пенсії на підставі довідки Відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України від 17 травня 2024 року №51/9181 виникло з 01 січня 2020 року, оскільки зазначеною довідкою визначено розмір його грошового забезпечення саме станом на цю дату.

Враховуючи положення частини другої статті 51 Закону №2262-XII, відповідно до якої перерахунок пенсії провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії з 01 лютого 2020 року.

Щодо доводів апелянта про наявність підстав для обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром, колегія суддів зазначає наступне.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, якими передбачалося обмеження максимального розміру пенсії. Вказані положення втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 20 грудня 2016 року. Відповідні обставини та правове регулювання також покладені судом першої інстанції в основу вирішення спору в цій частині.

Верховний Суд у постанові від 25 липня 2022 року у справі №580/3451/21, вирішуючи питання щодо колізії між положеннями Закону №2262-XII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, та положеннями Закону України від 08 липня 2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», дійшов висновку, що застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням зазначеного Рішення Конституційного Суду України, а не норми Закону №3668-VI.

Верховний Суд виходив з того, що частина сьома статті 43 Закону №2262-XII та частина перша статті 2 Закону №3668-VI у відповідній частині були прийняті для регулювання одних і тих самих правовідносин та є однаковими за змістом, проте положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII визнані неконституційними. Аналогічний підхід щодо необхідності застосування Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 викладено Верховним Судом у постанові від 11 липня 2022 року у справі №300/258/19.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на положення законодавства, якими максимальний розмір пенсії тимчасово обмежувався до 31 грудня 2017 року, оскільки, спірний перерахунок пенсії ОСОБА_1 підлягає проведенню з 01 лютого 2020 року, тобто, після закінчення визначеного апелянтом періоду дії відповідного обмеження.

Доводи апелянта щодо відсутності зворотної дії Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 також не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки, спірні правовідносини щодо проведення перерахунку пенсії виникли після ухвалення зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що при обчисленні пенсії ОСОБА_1 відповідач фактично застосовував обмеження її максимальним розміром, у зв`язку з чим, вимога позивача щодо проведення перерахунку пенсії без такого обмеження стосується існуючого порушення його права та не є передчасною.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для застосування під час перерахунку пенсії ОСОБА_1 обмеження її максимальним розміром та, відповідно, про необхідність проведення перерахунку пенсії на підставі довідки Відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України від 17 травня 2024 року №51/9181 без такого обмеження.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Безименна Н.В.

Ключкович В.Ю.