Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №320/9810/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/9810/23 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Лисенко В.І.,

Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Бужак Н.П., Кузьменка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту – відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві) в якому просив:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо не зарахування заробітної плати ОСОБА_1 , за період знаходження в рейсах з 1982 року по 1988 рік, шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців виконання такої роботи, для обчислення пенсії з дати звернення та відмови в розрахунку коефіцієнту заробітку для пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням тільки заробітної плати до 01.07.2000;

- зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 07.02.2020, зарахувавши для обчислення пенсії його заробітну плату за період знаходження в рейсах (з жовтня 1982 р. по квітень 1983 р. в розмірі 3269,70 рублів, з листопада 1983 р. по квітень 1984 р. в розмірі 3261,21 рублів, з липня по листопад 1984 р. в розмірі 3856,52 рублів, з травня по листопад 1985 р. в розмірі 4770,38 рублів, з липня по грудень 1986 р. в розмірі 4899,95 рублів, з грудня 1987 р. по лютий 1988 р. в розмірі 8,65 рублів, з березня по червень 1988 р. по в розмірі 6235,28 рублів) шляхом ділення суми заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців виконання такої роботи у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2005 року №306 «Про реалізацію абзацу другого пункту 2 статті 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на підставі архівної довідки від 19.11.2018 р. № 06-06/928.1, та розрахувати коефіцієнт заробітку для пенсії ОСОБА_1 з урахуванням тільки заробітної плати до 01.07.2000.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року в задоволенні значеного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач, через свого представника, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інста нції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.07.2021 у справі №640/10021/20 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 07 лютого 2020 року, зарахувавши для обчислення пенсії його заробітну плату за період знаходження в рейсах (з жовтня 1982 року по березень 1983 року в розмірі 3269,70 рублів, з листопада 1983 року по березень 1984 року в розмірі 3261,21 рублів, з липня по жовтень 1984 року в розмірі 3856,52 рублів, з травня по жовтня 1985 року в розмірі 4770,38 рублів, з липня по листопад 1986 року в розмірі 4899,95 рублів, з грудня 1987 року по січень 1988 року в розмірі 8,65 рублів, з березня по травень 1988 року в розмірі 6235,28 рублів) шляхом ділення суми заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців виконання такої роботи у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2005 року №306 «Про реалізацію абзацу другого пункту 2 статті 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на підставі архівної довідки від 19 листопада 2018 року № 06-06/928.1, та розрахувати коефіцієнт заробітку для пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням заробітної плати до 01 липня 2000 року.

Під час розгляду справи №640/10021/20 судом встановлено, що під час роботи на Базі Океанічного риболовства характер праці позивача мав рейсовий характер. Відповідно до архівної довідки від 19 листопада 2018 року № 06-06/928.1, виданої архівним відділом Адміністрації Радянського-Гаванського муніципального району Хабаровського краю, яка знаходиться в матеріалах пенсійної справи, ОСОБА_1 нараховано заробітну плату за результатами роботи в рейсах (період):

- за рейс з 01 жовтня 1982 року по 31 березня 1983 року отримав заробітну плату в квітні 1983 року в розмірі 3269,69;

- за рейс з 01 листопада 1983 року по 31 березня 1984 року отримав заробітну плату в квітні 1984 року в розмірі 2896,65 та 364,56;

- за рейс з 01 липня 1984 року по 31 жовтня 1984 року отримав заробітну плату в листопаді 1984 року в розмірі 2104,95 та 1751,57;

- за рейс з 01 травня 1985 року по 31 жовтня 1985 року отримав заробітну плату в листопаді 1985 року в розмірі 4666,16 та 104,22;

- за рейс з 01 липня 1986 року по 31 листопада 1986 року отримав заробітну плату в грудні 1986 року в розмірі 4899,95;

- за рейс з 01 грудня 1987 року по 31 січня 1988 року отримав заробітну плату в лютому 1988 року в розмірі 8,65;

- за рейс з 01 березня 1988 року по 31 травня 1988 року отримав заробітну плату в червні 1988 року в розмірі 6235,28.

Отже, з вказаної довідки вбачається, що критерій тривалості роботи, за результатами якої здійснювалася оплата заробітної плати, більше одного місяця.

У вищезазначеній довідці про заробітну плату, наданої для призначення пенсії, вказано, що вона видана ОСОБА_1 , вказано період, за який він отримував заробітну плату за роботу, строк виконання якої перевищував один місяць (період перебування ОСОБА_1 в рейсах), вказано суму заробітної плати, яку позивач отримав за результатами виконання такої роботи. Також в довідці зазначаються підстави нарахування заробітної плати - відомості нарахування заробітної плати (а.с.7).

Підставою для виплати заробітної плати за результатами виконаної роботи виступає «Положення про умови оплати праці плаваючого складу промислових, пошукових, науково-досліджувальних, експерементальних суден и плавучих маяків, флагманських спеціалістів та плаваючого експедиційного складу флоту рибної промисловості», затверджене Першим заступником Міністра рибного господарства СРСР Кудрявцевим А.П. від 19 вересня 1984 року, узгоджене Секретарем ЦК профспілки робочих харчової промисловості від 19 вересня 1984 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що архівні довідки, надані позивачу, відповідають вимогам, визначеним Порядком № 306.

Під час розгляду справи №640/10021/20 суд дійшов висновку, що дії щодо незарахування заробітної плати ОСОБА_1 , за період знаходження в рейсах з 1982 року по 1986 рік, шляхом ділення суми заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців виконання такої роботи, для обчислення пенсії з дати призначення пенсії є протиправними.

Відповідно до вимог ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання вказаного рішення, відповідач здійснив перерахунок пенсії ОСОБА_1 , з 07 лютого 2020 року, зарахувавши для обчислення пенсії заробітну плату за період знаходження в рейсах (з жовтня 1982 року по березень 1983 року в розмірі 3269,70 рублів, з листопада 1983 року по березень 1984 року в розмірі 3261,21 рублів, з липня по жовтень 1984 року в розмірі 3856,52 рублів, з травня по жовтня 1985, року в розмірі 4770,38 рублів, з липня по листопад 1986 року в розмірі 4899,95 рублів, з грудня 1987 року по січень 1988 року в розмірі 8,65 рублів, з березня по травень 1988 року в розмірі 6235,28 рублів) шляхом ділення суми заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців виконання такої роботи на підставі архівної довідки від 19 листопада 2018 року №06-06/928.1.

03.01.2023 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою в якій просив перерахувати пенсію, з урахуванням довідки про заробітну плату до 2000 року, розбивши заробітну плату за рейси помісячно, а також розрахувати коефіцієнт заробітку для пенсії з урахуванням тільки заробітної плати до 01.07.2000.

Листом від 17.01.2023 №601-652/М-02/8-2600/23 ГУ ПФУ в м. Києві було надано роз`яснення представнику позивача щодо пенсійного забезпечення ОСОБА_1 та повідомлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду, відповідно до вимог Закону, з 01.01.2004 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку до 01.01.2004 на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. При цьому довідка про заробітну плату за період страхового стажу до 1 липня 2000 року, яка враховується для обчислення пенсії, під час вищезазначеного перерахунку, повинна бути оформлена відповідно до п. 2.1 розділу II Порядку. Довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією. Пенсію ОСОБА_1 обчислено із заробітної плати, визначеної за періоди роботи з 01.09.1983 по 31.08.1988, з 01.07.2000 по 31.03.2019, з урахуванням страхового стажу 42 роки 6 місяців 9 днів.

Не погоджуючись з вказаними діями відповідача і вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, звертаючись з новим позовом в частині позовних вимог, пред`явлених до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, фактично оскаржує рішення, дії та бездіяльність відповідача, що мали місце під час виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.07.2021 у справі №640/10021/20.

Також, суд першої інстанції зазначив, що фактично предметом спору у даній справі є невиконання пенсійним органом судового рішення у адміністративній справі №640/14279/20, і намагання позивача в такий спосіб примусити останнього виконати це судове рішення в інший спосіб.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до положень вказаного Закону України № 1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно з цим Законом і за який сплачено страхові внески. Обчислюється страховий стаж територіальними органами Пенсійного фонду за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло раніше (стаття 24).

Відповідно до пункту 5 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України № 1058-IV період роботи до 01 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01 січня 1991 року.

Згідно абзацу 2 пункту 5 «Прикінцеві положення» Закону України № 1058-IV, пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року “Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі”, постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року “Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії визначений статтею 40 Закону України № 1058-ІV.

Частиною 1 статті 40 передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.

Порядок розрахунку коефіцієнта заробітної плати визначено частиною 2 статті 40 Закону України № 1058-IV, відповідно до якої коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою:

Кз = Зв : Зс, де:

Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи;

Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу);

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), а в разі одноразової сплати єдиного внеску відповідно до частини 5 статті 10 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” - за місяць, в якому укладено договір про добровільну участь.

Системний аналіз вищевикладених норм показує, що правильне визначення коефіцієнта заробітної плати буде мати наслідком правильне обчислення розміру належної до сплати пенсії за віком.

Відповідно до абзацу 5 частини 1 зазначеної статті заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Статтею 44 Закону України № 1058-ІV встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного Фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі -Порядок № 22-1)

Відповідно до пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1, до заяви додаються такі документи: за період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 1).

Пунктом 2.10. розділу II Порядку № 22-1 передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, в матеріалах справи міститься архівна довідка про заробітну плату ОСОБА_1 від 19 листопада 2018 року № 06-06/928.1 за період з 1982 року по 1988 року (а.с. 7).

Виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії визначені статтею 41 Закону України № 1058-ІУ.

Пунктом 2 частини 1 зазначеної статті передбачено, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Для осіб, які у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, термін виконання якої перевищував календарний місяць, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися і до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні, у розрахунку на кожний місяць виконання роботи. Перелік таких осіб, а також порядок визначення для них заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядком визначення зарплати (доходу) для обчислення пенсії особам, що у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати, з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2005 року № 306 «Про реалізацію абзацу другого пункту 2 статті 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Порядок № 306), визначено, що заробітна плата (дохід), що підлягає зарахуванню до суми заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, визначається шляхом ділення суми заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців виконання такої роботи.

Пунктом 1 Порядку № 306 передбачено, що останній поширюється, зокрема, на осіб, які працювали в сільському господарстві, були зайняті на сезонних роботах, працювали в старательських артілях, виконували роботи (надавали послуги за цивільно-правовими договорами), творчі працівники, також на осіб, які до 01 липня 1998 року отримували заробітну плату за результатами роботи, строк якої перевищував 1 місяць.

Згідно Списку сезонних робіт, зайнятість на яких протягом повного сезону зараховується до стажу для призначення пенсії за рік роботи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 583, до сезонних робіт відноситься робота на підприємствах сезонних галузей рибного господарства.

Окрім того, Порядком встановлюється, що він поширюється на тих осіб, які до 01 липня 1998 року отримували заробітну плату за результатами роботи, строк якої перевищував 1 місяць.

З матеріалів справи вбачається, що під час роботи на Базі Океанічного риболовства характер праці позивача мав рейсовий характер. Відповідно до архівної довідки від 19 листопада 2018 року № 06-06/928.1, виданої архівним відділом Адміністрації Радянського-Гаванського муніципального району Хабаровського краю, яка знаходиться в матеріалах пенсійної справи, позивачу нараховано заробітну плату за результатами роботи в рейсах (період):

- за рейс з 01 жовтня 1982 року по 31 березня 1983 року отримав заробітну плату в квітні 1983 року в розмірі 3269,69;

- за рейс з 01 листопада 1983 року по 31 березня 1984 року отримав заробітну плату в квітні 1984 року в розмірі 2896,65 та 364,56;

- за рейс з 01 липня 1984 року по 31 жовтня 1984 року отримав заробітну плату в листопаді 1984 року в розмірі 2104,95 та 1751,57;

- за рейс з 01 травня 1985 року по 31 жовтня 1985 року отримав заробітну плату в листопаді 1985 року в розмірі 4666,16 та 104,22;

- за рейс з 01 липня 1986 року по 31 листопада 1986 року отримав заробітну плату в грудні 1986 року в розмірі 4899,95;

- за рейс з 01 грудня 1987 року по 31 січня 1988 року отримав заробітну плату в лютому 1988 року в розмірі 8,65;

- за рейс з 01 березня 1988 року по 31 травня 1988 року отримав заробітну плату в червні 1988 року в розмірі 6235,28.

Отже, з довідки вбачається, що критерій тривалості роботи, за результатами якої здійснювалася оплата заробітної плати, більше одного місяця.

Як вже зазначалося судом, спірні правовідносини були предметом спору у справі №640/10021/20, внаслідок розгляду якої рішенням від 21.07.2021 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 07 лютого 2020 року, зарахувавши для обчислення пенсії його заробітну плату за період знаходження в рейсах (з жовтня 1982 року по березень 1983 року в розмірі 3269,70 рублів, з листопада 1983 року по березень 1984 року в розмірі 3261,21 рублів, з липня по жовтень 1984 року в розмірі 3856,52 рублів, з травня по жовтня 1985 року в розмірі 4770,38 рублів, з липня по листопад 1986 року в розмірі 4899,95 рублів, з грудня 1987 року по січень 1988 року в розмірі 8,65 рублів, з березня по травень 1988 року в розмірі 6235,28 рублів) шляхом ділення суми заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців виконання такої роботи у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2005 року № 306 «Про реалізацію абзацу другого пункту 2 статті 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на підставі архівної довідки від 19 листопада 2018 року № 06-06/928.1, та розрахувати коефіцієнт заробітку для пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати до 01 липня 2000 року.

На виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.07.2021 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2021 по справі № 640/10021/20 за адміністративним позовом громадянина ОСОБА_1 10.11.2021 року, відповідно до резолютивної частини було здійснено перерахунок пенсії, з 07 лютого 2020 року, зарахувавши для обчислення пенсії заробітну плату за період знаходження в рейсах (з жовтня 1982 року по березень 1983 року в розмірі 3269,70 рублів, з листопада 1983 року по березень 1984 року в розмірі 3261,21 рублів, з липня по жовтень 1984 року в розмірі 3856,52 рублів, з травня по жовтня 1985, року в розмірі 4770,38 рублів, з липня по листопад 1986 року в розмірі 4899,95 рублів, з грудня 1987 року по січень 1988 року в розмірі 8,65 рублів, з березня по травень 1988 року в розмірі 6235,28 рублів) шляхом ділення суми заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців виконання такої роботи на підставі архівної довідки від 19 листопада 2018 року №06-06/928.1.

Разом з тим, позивач, звертаючись з новим позовом в частині позовних вимог, пред`явлених до ГУ ПФУ в м. Києві, фактично оскаржує рішення, дії та бездіяльність відповідача, що мали місце під час виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.07.2021 у справі №640/10021/20.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що фактично предметом спору у даній справі є невиконання зазначеним суб`єктом владних повноважень судового рішення у адміністративній справі № 640/14279/20, і намагання позивача в такий спосіб примусити пенсійний орган виконати вказане судове рішення в інший спосіб.

Водночас, умови і порядок виконання судових рішень та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі альтернативно - Закон № 1404-VIII).

Згідно ст. 1 та ч. 1 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню; виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Аналіз наведених законодавчих норм свідчить про відсутність підстав для зобов`язання суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом №1404-VIII, у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.

Таким чином, в даному випадку, обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.

Стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 816/2016/17 (К/9901 /50946/18).

Вищезазначені положення Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувана шляхом подання позову.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а на підставі аналізу положень Закону № 1404-VIII дійшла висновку, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 820/4261/18 та від 09.07.2019 у справі №826/17587/18.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_1 фактично не згоден з порядком виконання судового рішення у справі №640/14279/20, а тому не позбавлений можливості подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, в порядку статті 383 КАС України.

Так, судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з частиною першої статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, позивачем під час розгляду справи не було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не заслуговують на увагу суду, відповідно, позовна заява не підлягає задоволенню.

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н.П. Бужак

В.В. Кузьменко

Повний текст виготовлено 31.08.2026 року