Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №620/1578/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/1578/24 Прізвище судді (суддів) першої інстанції Житняк Л.О.,

Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Бужак Н.П., Кузьменка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Північного офісу Держаудитслужби на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року по справі за адміністративним позовом Північного офісу Держаудитслужби до Чернігівського обласного центру зайнятості про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Північний офіс Держаудитслужби (далі по тексту – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівського обласного центру зайнятості (далі по тексту – відповідач, Чернігівський ОЦЗ) в якому просив стягнути з Чернігівського ОЦЗ до Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України кошти в сумі 135 353,58 грн.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у задоволенні зазначеного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Управлінням Північного офісу Держаудтслужби в Чернігівській області проведена перевірка Чернігівського ОЦЗ закупівель за № UA-2019-12-06-002964-b та №UA-2021-01-04-001907-b, за результатами якої складено акт від 16.03.2023 №15-30/2 (Т.1 а.с.17-44).

В ході вказаної перевірки встановлено порушення в частині проведення закупівель за завищеними цінами електричну енергію, що призвело до втрат коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України в загальній сумі 135 353,58 грн (КЕКВ 2273 «Оплата електроенергії»).

Відповідачем подано заперечення до акта перевірки від 16.03.2023 №15-30/2 за результатами розгляду яких, Північним офісом Держаудтслужби складено висновок від 14.04.2023 (Т.2 а.с.18-77) та направлено вимогу щодо усунення виявлених перевіркою закупівель порушень законодавства від 14.04.2023 №262515-14/1271-2023 (далі по тексту – вимога).

Так, у вказаній вимозі від Чернігівського ОЦЗ вимагалось (Т.2 а.с.78-79).:

1) Розглянути результати проведеної перевірки закупівель та питання щодо притягнення у порядку, встановленому законодавством, до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях;

2) Забезпечити відшкодування на користь Чернігівського ОЦЗ понесених зайвих витрат на оплату електричної енергії здійсненої постачальнику (ТОВ «Сервіс Груп ЛТД») на загальну суму 56229,11 грн, з урахуванням вимог статей 193 Господарського кодексу України та статей 526, 629, 653 Цивільного кодексу України;

3) Забезпечити відшкодування на користь Чернігівського ОЦЗ понесених зайвих витрат на оплату електричної енергії здійсненої постачальнику (ТОВ «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ») на загальну суму 79124,47 грн, з урахуванням вимог статей 193 Господарського кодексу України та статей 526, 629, 653 Цивільного кодексу України.

Вичерпну інформацію про вжиті заходи щодо усунення порушень та недопущення їх в подальшому, разом із належним чином завіреними копіями підтверджуючих документів, копії розпорядчих документів, прийнятих за результатами перевірки, необхідно надати до Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області до 17.05.2023.

Оскільки виявлені порушення відповідачем не усунуто, позивач звернувся з даним позовом до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позовні вимоги про стягнення коштів з відповідача, як обраний позивачем спосіб захисту, є безпідставними.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України від 26.01.1993 №2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю). Орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, Бюджетним кодексом України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України (ст.1 Закону).

Частиною 1 ст.2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Відповідно до п. 7, 8 та 10 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право:

- пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства;

- порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства;

- звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

З аналізу наведених норм вбачається, що орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів і має право пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; звертатися до суду, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

У даному випадку, предметом спору є стягнення з Чернігівського ОЦЗ до Фонду загальнообов`язкового державного спеціального страхування України коштів в розмірі 135 353,58 грн.

При цьому, позов обґрунтований тим, що Чернігівським ОЦЗ укладені угоди на підвищення ціни електричної енергії з ТОВ «Сервіс Груп ЛТД» та ТОВ «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ», з порушенням положень п.2 ч.4 ст.36 Закону України «Про публічні закупівлі» та ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», внаслідок чого понесено зайві витрати на оплату електричної енергії, здійснені постачальникам на загальну суму 135 353,58 грн.

Тобто, Північним офісом Держаудитслужби пред`явлено до Чернігівського ОЦЗ позов про стягнення коштів, у зв`язку з понесенням зайвих витрат на оплату електричної енергії, тоді як, п. 8 ст.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» надає позивачу право у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що законодавцем не передбачено право позивача для звернення до суду з вимогами стягнення в дохід Держави коштів внаслідок понесення зайвих витрати.

Також, не заслуговують на увагу суду твердження, що в межах спірних правовідносин, у позивача наявне право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Як вбачається з вимоги від 14.04.2023 №262515-14/1271-2023, відшкодування з ТОВ «Сервіс Груп ЛТД» та ТОВ «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» на користь Чернігівського ОЦЗ понесених зайвих витрат на оплату електричної енергії повинно відбуватися з урахуванням вимог ст.193 Господарського кодексу України та ст.526, 629, 653 Цивільного кодексу України.

Зазначена вимога від 14.04.2023 №262515-14/1271-2023 була оскаржена Чернігівським ОЦЗ та була предметом судового розгляду.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 року у справі №620/5832/23, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2023, позов Чернігівським ОЦЗ залишено без задоволення.

Тобто, вимога від 14.04.2023 №262515-14/1271-2023 є чинною та має бути виконана Чернігівським ОЦЗ.

Відповідно до ч.1 ст.653 Цивільного кодексу України, у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В свою чергу, згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З аналізу ст.193 Господарського кодексу України та ст.526, 629, 653 Цивільного кодексу України, зазначених у вимозі, слідує, що підставою повернення витрачених коштів бюджету є застосування юридичних наслідків недійсності правовику, а не «не забезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів».

Отже, такий спосіб реалізації (здійснення) позивачем владних (управлінських) повноважень, як стягнення з Чернігівського ОЦЗ до Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України коштів в сумі 135 353,58 грн., які за своєю природою є зайвими витратами на оплату електричної енергії, немає правових підстав.

Щодо доводів скаржника в апеляційній скарзі про те, що Чернігівським ОЦЗ не забезпечено усунення порушень законодавства, які вказані у вимозі від 14.04.2023 №262515-14/1271-2023, а саме: доказів сплати до Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України коштів в сумі 135 353,58 грн. не надано, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, вимога від 14.04.2023 №262515-14/1271-2023, яка є чинною після судового розгляду, не містить вимог стягнення з Чернігівського ОЦЗ до Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України коштів в сумі 135 353,58 грн. (понесених зайвих витрат), а тому позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що доводи сторін, які стосуються цін купівлі-продажу електроенергії, не заслуговують на увагу суду, оскільки не є предметом спору в даному випадку.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що позивач звертаючись з даним позовом, діяв не у спосіб, встановлений п.8 та п.10 ст.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Північного офісу Держаудитслужби – залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н.П. Бужак

В.В. Кузьменко

Повний текст виготовлено 31.08.2026 року