Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №620/16519/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/16519/24 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Дубіна М.М., Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Бужак Н.П., Оксененка О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі по тексту – відповідач, ГУ ПФУ в Чернігівській області) в якому просила:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо зменшення, з 01.10.2024, розміру пенсії з 13 692, 00 грн до 9282, 36 грн;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Чернігівській області поновити, з 01.10.2024, розмір раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії, відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу», що складає 13 692, 00 грн, та виплатити виниклу заборгованість, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року значений позов задоволено частково, з виходом за межі позовних вимог.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 18.09.2024 № 254050008861 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.10.2024.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області поновити, з 01.10.2024, ОСОБА_1 раніше призначену пенсію за віком, відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» у розмірі, визначеному станом на день призначення (15.01.2024) – 13 692, 00 грн, та виплатити виниклу заборгованість з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу», яка з 15.01.2024 їй була призначена та виплачувалась у розмірі 13 692, 00 грн. на підставі рішення пенсійного органу від 22.01.2024 № 254050008861.

Рішенням від 18.09.2024 № 254050008861 ГУ ПФУ в Чернігівській області здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.10.2024, у зв`язку з уточненням даних в Електронній пенсійній системі, на підставі довідки від 09.09.2024 № 15-28/108 про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), станом на січень 2024 року, складеної згідно із додатком 1 до Порядку № 622 Прилуцькою районною державною адміністрацією Чернігівської області у зв`язку із внесеними постановою № 823 змінами до цього Порядку. Розмір пенсії позивачки після цього перерахунку склав 9282, 36 грн.

На звернення позивачки, зареєстроване 14.11.2024 за № 16192/М-2500-24, листом від 09.12.2024 № 17260-16192/М-02/8-2500/24 ГУ ПФУ в Чернігівській області повідомило останній про те, що на виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 823, Прилуцькою районною державною адміністрацією Чернігівської області для обчислення її пенсії надало довідку від 09.09.2024 № 15-28/108 про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), станом на січень 2024 року, складеної згідно із додатком 1 до Порядку № 622, на підставі якої, з 01.01.2024, позивачці було проведено перерахунок її пенсії, у результаті чого розмір її пенсії за віком відповідно до Закону № 3723-ХІІ з 01.10.2024 склав 9282, 36 грн (15470, 60 х 60 %).

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо зменшення пенсії, позивачка звернулася до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що проведений відповідачем, з 01.10.2024, позивачці перерахунок пенсії, внаслідок чого її розмір зменшився з 13 692,00 грн. до 9 282,36 грн., здійснено за відсутності підстав, передбачених чинним законодавством України, а тому такі дії є протиправними.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Спірним питання у даній справі є можливості застосування положень Постанови Кабінету Міністрів України № 823 до правовідносин щодо пенсії державного службовця, яка була призначена позивачці до набрання чинності зазначеною постановою, а також питання допустимості перегляду та зменшення розміру раніше призначеної пенсії на підставі нового порядку визначення складових заробітної плати для її обчислення, з урахуванням положень статей 22, 58 Конституції України та пункту 5 Порядку №622 у редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 823.

Так, до 01 травня 2016 року пенсійне забезпечення державних службовців регулювалося Законом №3723-XII, статтею 37 якого було передбачено право окремих категорій державних службовців на призначення пенсії державного службовця у розмірі 60 відсотків заробітної плати.

01 травня 2016 року набрав чинності Закон №889-VIII, підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» якого Закон №3723-XII визнано таким, що втратив чинність, крім статті 37, яка підлягає застосуванню до осіб, визначених пунктами 10 та 12 цього розділу.

Відповідно до пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII збережено за особами, які станом на 01 травня 2016 року мали необхідний стаж державної служби.

Отже, після набрання чинності Законом №889-VIII право на призначення пенсії державного службовця збережено за особами, які відповідають вимогам статті 37 Закону №3723-XII та пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII.

14 вересня 2016 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», якою затверджено Порядок №622, що визначає механізм обчислення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям (далі по тексту - Порядок №622).

Так, згідно з пунктами 1, 2 Порядку №622 (в редакції, чинній на час призначення позивачці пенсії за віком відповідно до Закону № 3723-ХІІ станом на 15 січня 2024 року) пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з пунктом 3-1 Порядку №622 державні службовці, які на день набрання чинності Законом №889-VIII займали посади державної служби та які пенсію, призначену відповідно до Закону, не отримували з дати призначення до дня набрання чинності Законом №889-VIII, мають право на обчислення пенсії на умовах цього Порядку після звільнення з посади державної служби.

Згідно з пунктом 4 Порядку №622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому:

посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);

розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;

у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;

матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

Згідно пункту 5 Порядку №622 форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.

Відповідно до пункту 7 Порядку №622 у всіх випадках заробітна плата для призначення пенсії державного службовця враховується в межах установленої законом на день призначення пенсії максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Аналіз наведених положень Порядку №622 у редакції, чинній станом на момент призначення позивачці пенсії (15.01.2024 року), дає підстави для висновку, що на момент звернення позивачки за призначенням пенсії законодавством було передбачено різний порядок визначення окремих складових заробітної плати для обчислення пенсії державного службовця.

Так, посадовий оклад, надбавка за ранг та надбавка за вислугу років підлягали врахуванню у розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії, тоді як інші виплати, що включаються до заробітку для обчислення пенсії, визначалися за вибором особи за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ГУ ПФУ в Чернігівській області рішенням від 18.09.2024 № 254050008861 здійснило позивачці перерахунок її пенсії з 01.10.2024, у зв`язку з уточненням даних в Електронній пенсійній системі, на підставі довідки від 09.09.2024 № 15-28/108 про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), станом на січень 2024 року, складеної згідно із додатком 1 до Порядку № 622 Прилуцькою районною державною адміністрацією Чернігівської області, у зв`язку із внесеними Постановою № 823 змінами до цього Порядку.

Тобто, з 01.10.2024 року розмір пенсії позивачки було зменшено з 13 692,00 грн до 9 282,36 грн.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що незалежно від формулювання, використаного органом Пенсійного фонду України («приведення у відповідність», «уточнення», «перерахунок»), зміна розміру пенсії після її призначення за своєю правовою природою є переглядом раніше призначеної пенсії, оскільки наслідком таких дій є зміна вже визначеного та реалізованого обсягу права особи на пенсійне забезпечення.

Таким чином, відповідач починаючи з 01.10.2024 року здійснив перерахунок пенсії позивачки, призначеної відповідно до Закону № 3723-ХІІ, з урахуванням положень Постанови №823, якою внесено зміни до Порядку №622. У цьому контексті Суд виходить з того, що правове значення має не назва управлінської дії суб`єкта владних повноважень, а її фактичний зміст і наслідки для особи: повторне визначення після призначення пенсії складових заробітної плати, що спричинило зменшення розміру щомісячної пенсійної виплати, є переглядом раніше призначеної пенсії.

Такий висновок узгоджується з принципом належного урядування (good governance), застосованим у практиці Європейського суду з прав людини. Зокрема, у рішенні у справі «Moskal v. Poland» (заява № 10373/05, п. 72-73) Суд наголосив, що у справах, які стосуються соціальних виплат та інших майнових інтересів особи, органи державної влади повинні діяти з особливою сумлінністю, а виправлення державою власного підходу не може покладати на особу надмірний тягар. У загальному вимірі такий підхід відображено також у рішенні «Rysovskyy v. Ukraine» (заява № 29979/04, п. 70- 71).

Так, 20 липня 2024 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 № 823 «Про внесення змін до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб» (далі – Постанова № 823), якою внесено зміни до Порядку №622.

Пунктом 3 Постанови № 823 передбачено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 січня 2024 року.

Згідно пункту 4-1 Порядку № 622 (у редакції постанови КМУ № 823) для призначення пенсії державним службовцям, які працювали з 1 січня 2024 р. в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посади яких було класифіковано, заробітна плата визначається з урахуванням:

посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років у розмірах, установлених на дату звернення за призначенням пенсії (за посадою, передбаченою штатним розписом);

розмірів виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 цього Порядку, визначених у середньомісячних сумах за період починаючи з 1 січня 2024 р. до місяця звернення особи. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у січні 2024 р., середньомісячна сума таких виплат визначається з розрахунку виплат за січень 2024 р. як за повний місяць.

Розмір посадового окладу визначається за останньою займаною особою посадою державної служби, передбаченою штатним розписом державного органу, на дату звільнення або звернення особи за призначенням пенсії.

Особам, які працювали на посадах державної служби, класифікацію яких було проведено, і мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та які на дату виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 цього Порядку, починаючи з 1 січня 2024 р. за вибором таких осіб визначається в середньомісячних сумах за період з 1 січня 2024 р. до місяця звернення особи або за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше 1 січня 2024 р., визначених за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) державної служби у штатному розписі державного органу, встановленою на основі класифікаційного коду, в середніх розмірах, визначених законодавством, таких виплат. Середньомісячна сума зазначених виплат за місяць визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за місяць на фактичну чисельність державних службовців за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі за визначеним класифікаційним кодом. При цьому для осіб, які звернулися за призначенням пенсії у січні 2024 р., середньомісячна сума таких виплат визначається з розрахунку виплат за січень 2024 р. як за повний місяць.

Для призначення пенсії державним службовцям, які працювали з 1 січня 2024 р. у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посади яких було класифіковано, подаються довідки про:

посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років, які особа отримувала за останнім місцем роботи на державній службі, за формою згідно з додатком 1;

розміри виплат, зазначених в абзаці третьому цього пункту, які особа отримувала за останнім місцем роботи на державній службі, за формою згідно з додатком 2;

середньомісячний розмір виплат, визначений за вибором особи, відповідно до абзацу п`ятого цього пункту, за формою згідно з додатком 3.

Крім цього, Постановою КМУ №823 Порядок №622 доповнено пунктом 4-2, відповідно до якого для державних службовців, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та яких не було переведено на посади, передбачені штатним розписом, форму якого затверджено наказом Мінфіну від 28 січня 2002 р. № 57 (з урахуванням змін, внесених наказом Мінфіну від 27 листопада 2023 р. № 661), або які звільнилися до 1 січня 2024 р. з таких органів, визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям здійснюється з урахуванням пункту 4 цього Порядку. При цьому посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на 31 грудня 2023 р., а розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв, але не пізніше 31 грудня 2023 року.

Для призначення пенсії державного службовця таким особам та особам, які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби, подаються довідки про:

посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 4;

розміри виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 цього Порядку, за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 5;розміри виплат, зазначених в абзаці шостому пункту 4 цього Порядку, за формою згідно з додатком 6.

Пунктом 5 Порядку №622, в редакції постанови КМУ №823 передбачено, що довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1-6, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10 грудня 2015 р. №889-VIII «Про державну службу» пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. №3723-XII «Про державну службу» та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця.

Аналіз наведених положень Порядку №622 у редакції постанови КМУ №823 свідчить про те, що Кабінетом Міністрів України було змінено механізм визначення складових заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям, у зв`язку із впровадженням класифікації посад державної служби з 01 січня 2024 року.

Разом із тим, пункт 5 Порядку №622, у редакції Постанови КМУ №823, прямо встановлює, що довідки про заробітну плату державних службовців за формами, визначеними додатками 1-6 до цього Порядку, видаються виключно для призначення пенсії, відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця.

Отже, системний аналіз наведених правових положень дає підстави колегії суддів для висновку, що зміни, внесені Постановою КМУ №823, були спрямовані на врегулювання порядку первинного призначення пенсій державним службовцям після впровадження нової системи класифікації посад державної служби та не передбачали повноважень органу Пенсійного фонду здійснювати перегляд або зменшення розміру вже призначеної пенсії державного службовця виключно у зв`язку із набранням чинності зазначеною постановою.

При цьому закріплене у пункті 3 Постанови КМУ № 823 положення про її застосування з 01 січня 2024 року не може тлумачитися ізольовано від приписів пункту 5 Порядку №622 у редакції цієї ж постанови, який прямо виключає можливість використання нових форм довідок та нового порядку визначення складових заробітної плати як підстави для перегляду раніше призначених пенсій державних службовців. Зазначене формулювання визначає часові межі застосування нового механізму при призначенні пенсії, однак не надає органу Пенсійного фонду повноваження переглядати та зменшувати пенсії державних службовців, які на час такого застосування вже були призначені.

Такі положення узгоджуються із загальними конституційними принципами дії нормативно-правових актів у часі, правової визначеності та недопустимості звуження змісту й обсягу вже реалізованих соціальних прав особи.

Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з вимогами статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У Рішенні Конституційного Суду України (далі - КСУ) від 13 травня 1997 року №1-зп зазначено, що закріплення принципу незворотності дії нормативно-правових актів у часі є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою та громадянином, та породжує у особи впевненість у тому, що її існуюче правове становище не буде погіршено прийняттям більш пізнього нормативно-правового акта.

У рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 КСУ зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У Рішенні КСУ від 05 квітня 2001 року №3-рп/2001 зазначено, що дія закону або іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання ним чинності.

Аналогічного висновку дійшов КСУ у рішенні від 12 липня 2019 року № 5-р(I)/2019, де вказав, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини). Отже, у разі безпосередньої (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.

Виходячи з наведеного у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій, принципу правової визначеності та недопустимості звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на пенсійне забезпечення у визначеному законом розмірі після його реалізації та призначення пенсії підлягає державному захисту і не може бути погіршене шляхом подальшої зміни нормативного регулювання.

Крім того, призначена позивачці пенсія державного службовця становить майновий інтерес, який підпадає під захист статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У практиці Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Stec and Others v. the United Kingdom» ((dec.) [GC], заяви № 65731/01 та № 65900/01, п. 51) та у рішенні у справі «Bйlбnй Nagy v. Hungary» ([GC], заява № 53080/13, п.п. 74- 79, 86- 89), сформульовано підхід, за яким стаття 1 Першого протоколу не гарантує права на пенсію певного розміру, однак установлене національним законодавством право на соціальну виплату утворює захищений майновий інтерес особи, яка відповідає умовам її отримання. Якщо зменшення пенсії зумовлене не зміною обставин самої особи, а зміною законодавства або способу його застосування, таке зменшення може становити втручання у право на мирне володіння майном. У цій справі розмір уже призначеної позивачці пенсії було зменшено саме внаслідок застосування відповідачем нового порядку визначення складових заробітної плати, причому всупереч прямому припису пункту 5 Порядку № 622.

Конституційний принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі означає, що норми права регулюють лише ті правовідносини, які виникли після набрання ними чинності, якщо інше прямо не передбачено Конституцією України. Такий принцип є складовою принципу правової визначеності та гарантує особі стабільність її правового становища, а також захист від погіршення вже набутого обсягу прав унаслідок прийняття нових нормативно-правових актів. Отже, законодавчі зміни, які встановлюють новий порядок реалізації або обчислення соціального права, можуть застосовуватись лише до правовідносин, що виникли після набрання ними чинності, та не можуть бути підставою для звуження змісту чи обсягу вже реалізованого права особи, зокрема шляхом зменшення раніше призначеного розміру пенсії.

Отже, положення Постанови КМУ №823 не можуть тлумачитися як такі, що наділяють орган Пенсійного фонду повноваженнями на повторне визначення складових заробітної плати та зменшення розміру вже призначеної пенсії державного службовця лише у зв`язку з набранням чинності новим нормативним регулюванням.

Інше тлумачення зазначених положень фактично призводило б до надання Постанові КМУ №823 зворотної дії у часі в частині погіршення правового становища особи, яка до набрання чинності цією постановою вже реалізувала право на пенсію державного службовця у визначеному законом порядку.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що право ОСОБА_1 на пенсію державного службовця було реалізовано 15.01.2024 року, відповідно до положень Порядку №622 у редакції, чинній на момент звернення за призначенням пенсії. Саме в межах такого нормативного регулювання органом Пенсійного фонду було визначено складові заробітної плати, що підлягали врахуванню при обчисленні пенсії, та здійснено її призначення.

Водночас зміни до Порядку №622, внесені Постановою КМУ №823, набрали чинності лише 20.07.2024 року та запровадили новий порядок визначення окремих складових заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям.

За встановлених у цій справі обставин, застосування органом Пенсійного фонду нових положень Порядку №622 до пенсії, яка вже була призначена позивачці, фактично призвело до перегляду раніше визначеного розміру пенсії та його зменшення з 13 692,00 грн до 9 282,36 грн.

Отже, колегія суддів доходить висновку, що здійснений ГУ ПФУ в Чернігівській області, з 01.10.2024 року, перерахунок пенсії позивачки, із застосуванням положень Постанови КМУ №823, суперечить принципу незворотності дії нормативно-правових актів у часі, призводить до звуження обсягу раніше реалізованого права позивачки на пенсійне забезпечення та не узгоджується зі змістом пункту 5 Порядку №622 у редакції постанови КМУ №823, яким прямо виключено можливість перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця на підставі нових форм довідок про заробітну плату та нового порядку визначення складових заробітної плати.

Подібний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 02.06.2026 року в справі № 240/25473/24.

Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність законних підстав для виходу за межі позовних вимог, визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області від 18.09.2024 №254050008861 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 та зобов`язання ГУ ПФУ в Чернігівській області поновити, з 01.10.2024, ОСОБА_1 раніше призначену пенсію за віком, відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» у розмірі, визначеному станом на день призначення (15.01.2024) – 13 692, 00 грн, та виплатити заборгованість, з урахуванням раніше виплачених сум.

Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду.

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н.П. Бужак

О.М. Оксененко

Повний текст виготовлено 31.08.2026 року