Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №640/34366/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/34366/21 Суддя (судді) першої інстанції: Дмитрієв В.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Компанієць І.Д., Кузьмишиної О.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 р. у справі за адміністративним позовом Приватно-орендної агрофірми «Україна» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

24.11.2021 Приватно-орендна агрофірма "Україна" звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.06.2021 р. № 126020703 форма "Р" та № 126030703 форма "Н".

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірні рішення є протиправними, оскільки нарахування позивачу грошових зобов`язань з податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ «ВКП Форсаж» відбулося поза межами строку, встановленого ст. 102 ПК України. Під час списання майнових сертифікатів, придбаних до 01.07.2015 року, податкові зобов`язання з ПДВ на таку господарську операцію не нараховується. Також реалізація жаток відбулась за ціною не нижче ніж їх балансова вартість. Позивач не може нести відповідальності за невиконання контрагентом ТОВ «БлагостройА» обов`язку щодо подання звітності. Постанови місцевого суду підтверджують відсутність порушення посадовими особами позивача правил бухгалтерського обліку.

В наслідок ліквідації Окружного адміністративного суду м.Києва вказана справа 13.05.2025 року надійшла на розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02.10.2025 р. позовні вимоги задоволено повністю.

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції зробив висновок, що відповідачем не доведено правомірність спірних рішень належними та достатніми доказами.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апелянт наголосив на обґрунтованості спірних рішень з огляду на відповідність цих рішень вимогам чинного законодавства.

Крім того, апелянт зазначив, що судом першої інстанції не правильно встановлені обставини у справі, і позивач має нести відповідальність за порушення чинного законодавства.

Апелянт наполягає, що позивачем реалізовані жатки за ціною нижче ніж їх балансова вартість. ПОА "Україна" без наявності первинних бухгалтерських документів списано до складу інших витрат звичайної діяльності залишкову вартість необоротних активів (майнових сертифікатів) на суму 2 855 592, 50 грн., без відображення у бухгалтерському обліку оприбуткування майна, за яким позивач залишився власником (співвласником). Просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2025 відкрито апеляційне провадження та витребувано справу зі суду першої інстанції, а після надходження справи до суду, 18.12.2025 призначено справу до слухання у порядку письмового провадження.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, яким підтримали висновки суду першої інстанції.

З поважних причин слухання справи продовжувалось.

Розгляд справи відбувся у порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Обставини встановлені судом.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Приватно-орендна агрофірма "Україна" є платником податку на додану вартість з жовтня 1997 та перебуває на обліку у відповідача.

Головним управлінням ДПС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку Приватно-орендної агрофірми "Україна", про що складено Акт від 18.05.2021 №7101/10-36-07-02-07/03756327, яким встановлено наступні порушення:

-п. 44.1 ст. 44, п. 188.1 ст. 188, п. 192.1, п. 192.3 ст. 192, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2018, за березень, серпень 2019 на загальну суму 693 226 грн.

-п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України щодо відсутності реєстрації податкових накладних на суму 3188 845 грн.

Висновок податкового органу мотивований тим, що в ході перевірки встановлено реалізацію основних засобів (жаток кукурудзяних) за ціною, нижчою ніж їх балансова (залишкова) вартість, що склалась у бухгалтерському обліку на загальну суму ПДВ 66650 грн.; безпідставно списано до складу інших витрат звичайної діяльності залишкову вартість необоротних активів (майнових сертифікатів), без відображення в бухгалтерському обліку оприбуткування майна, за яким ПАО «Україна» залишилось власником (співвласником) на загальну суму ПДВ 571119 грн.; не відкоригована сума податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «ВКП Форсаж» на суму зареєстрованого в реєстрі розрахунку коригування №1218 від 28.11.2017 та видаткової накладної на повернення постачальнику від 28.11.2017 №3 на загальну суму ПДВ 1290 грн.; в порушення п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України завищено податковий кредит по взаємовідносинам із ТОВ «БлагостройА» на загальну суму 54167 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 693226 грн.

Листом від 17.06.2021 №10522/12/10-36-07-03 Головне управління ДПС у Київській області залишено без задоволення заперечення позивача на Акт перевірки.

18 червня 2021 року відповідачем на підставі Акту перевірки від 18.05.2021 №7101/10-36-07-02-07/03756327, винесено наступні оскаржувані податкове повідомлення-рішення, а саме:

- 126020703, яким позивачу за порушення п. 44.1 ст. 44, п. 188.1 ст. 188, п. 192.1, п. 192.3 ст. 192, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 693 226 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 69323 грн.;

- 126030703, яким позивачу за порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України застосовано штраф у розмірі 6800 грн.

За результатами розгляду скарги позивача Державною податковою службою України прийнято рішення від 20.07.2021 №16603/6/99-00-06-01-01-06 про залишення скарги без задоволення, а податкових повідомлень-рішень від 18 червня 2021 року №126020703, №126030703 без змін.

Не погоджуючись із правомірністю та обґрунтованістю наведених в акті перевірки доводів контролюючого органу, як наслідок, правомірністю оскаржуваних ППР, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить його задовольнити.

Вказані обставини підтверджені належним, достатніми та допустимими доказами, і не є спірними.

Нормативно-правове обґрунтування.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (в редакції на день виникнення спірних правовідносин) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до п.п.19-1.1 п. 19-1.1 ст. 19 ПК України контролюючі органи здійснюють, зокрема, адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Підпунктом14.1.156-1пункту14.1статті 14.1 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов`язання (для цілейрозділу V цього Кодексу) - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом.

Положеннями пункту187.1 статті 187 Податкового кодексу Українивстановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно доЗакону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно з пунктом188.1 статті 188 Податкового кодексу Українибаза оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів213.1.9,213.1.14 пункту 213.1 статті 213цьогоКодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

Висновки суду.

Отже, зі системного аналізу вказаних норм можна зробити висновок, що положення абзацу другого пункту188.1 статті 188 Податкового кодексу України визначають, що база для оподаткування операцій з постачання товарів не може бути нижче ціни придбання таких товарів.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач придбав у ТОВ «Габен Україна» дві жатки кукурудзяні Ziegler Corn Champion CC8S за договором купівлі-продажу №11/07/2017 від 11.07.2017 за 772675,68 грн. за шт.

У подальшому жатки були продані на користь ТОВ «Велмакс Україна» за 941666,66 грн., що підтверджується договором поставки №15/18 від 15.08.2019.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано Акт огляду від 22.08.2018, рахунок ТОВ «Габен Україна» №0000386 від 23.08.2018, видаткову накладну від 07.09.2018, заяву позивача до ТОВ «Габен Україна» від 17.09.2018, доповідну записку працівників ПАО «Україна» від 24.12.2018, протокол загальних зборів учасників №11 від 27.12.2018, наказ №14 від 27.12.2018, лист №72 від 01.08.2019, акт огляду від 07.08.2019 року.

За таких обставин, позивачем обґрунтовано економічні причини та доведено ділову мету реалізації основних засобів (жаток кукурудзяних) за ціною, визначеною договором поставки №15/18 від 15.08.2019.

Відтак, висновки контролюючого органу про заниження Товариством податкових зобов`язань з податку на додану вартість у серпні 2019 року на суму 66650 грн. є помилковим. Тому позов в цій частині є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції проаналізував правові позиції Верховного Суду з приводу визначення бази оподаткування податком на додану вартість, зокрема у №200/12345/18-а, щодо дотримання вимог пункту188.1 статті 188 Податкового кодексу України, щодо звичайних цін як мінімального рівня, якому повинна відповідати база оподаткування, особливо важливе значення має факт доведення реалізації товарів/послуг за цінами, які не відповідають ринковим.

Прибутковість кожної окремої операції не є обов`язковою ознакою господарської діяльності, адже вона може включати і окремі збиткові операції, які, хоча і були спрямовані на одержання прибутку, однак з об`єктивних причин призвели до негативних фінансово-економічних наслідків. Натомість визначальною ознакою господарської діяльності є наявність мети з отримання прибутку, а збитковість операції може бути обумовлена комерційним ризиком.

Віднесення збиткових операцій до господарських можливе у випадках обґрунтування платником податку економічних причин чи ділової мети (зважаючи на ризики підприємницької діяльності) укладення угод за ціною нижчою за виробничу собівартість.

Щодо списання до складу інших витрат звичайної діяльності залишкову вартість необоротних активів (майнових сертифікатів), без відображення в бухгалтерському обліку оприбуткування майна, за яким ПАО «Україна» залишилось власником (співвласником) на загальну суму ПДВ 571119 грн, суд зазначає.

Нормативно-правове обґрунтування.

Пунктом 34 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затвердженого Наказ Міністерства фінансів України 18.10.99 N 242 передбачено, що нематеріальний актив списується з балансу в разі його вибуття внаслідок безоплатної передачі або неможливості отримання підприємством надалі економічних вигод від його використання.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) Об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

За правилами п. 188.1 ст. 188 ПК України База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення;

електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Згідно з п. 198.5 ст. 195 ПК України Платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197,підрозділу 2розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9статті 189 цього Кодексу).

Висновки.

Згідно із Статутом ПАО «Україна» є правонаступником реорганізованого КСП «Україна». Протягом 2000-2016 роках позивач придбав частину майнових сертифікатів у громадян (колишніх членів КСП «Україна») на суму 6849450 грн. У 2016 році було проведено часткове розпаювання майна пайового фонду реорганізованого КСП «Україна». Під час розпаювання позивачу виділено в натурі у власність частину майна пайового фонду КСП «Україна» на суму 3993950 грн. в рахунок частини його майнових сертифікатів, про що свідчить протокол №1 Загальних зборів співвласників майна реорганізованого КСП «Україна» від 26.03.2016 року. Відповідно до бухгалтерської довідки №14 від 01.08.2017 позивач списав решти майнових сертифікатів на суму 2885592,50 грн., оскільки вважав, що не зможе отримати економічної вигоди від використання майна із цього пайового фонду. Вартість списаних сертифікатів були віднесені до складу інших витрат звичайної діяльності позивача.

Аналізуючи вищенаведені положення законодавства, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що придбання майнових сертифікатів від не платників податку на додану вартість (громадян) робить неможливим включення позивачем до складу свого податкового кредиту з податку на додану вартість сум, що були сплачені фізичним особам за спірні майнові сертифікати, тому у позивача не могло виникнути податкових зобов`язань з податку на додану вартість при списанні у 2017 року цих майнових сертифікатів.

Також є обґрунтованими доводи представника позивача в частині того, що списання майнових сертифікатів відбулось у серпні 2017 року, а відповідачем здійснено донарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість у червні 2021 року, тобто з порушенням строку визначеного п. 102.1 ст. 102 ПК України.

Отже, колегія судді погоджується з висновками суду першої інстанції, що донарахування контролюючим органом податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 571119 грн. є безпідставним, а позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Доводи апелянта не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, оскільки вони не грунтуються на нормі закону.

Щодо іншого висновку суду першої інстанції щодо не відкоригованої суми податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «ВКП Форсаж» на суму зареєстрованого в реєстрі розрахунку коригування №1218 від 28.11.2017 та видаткової накладної на повернення постачальнику від 28.11.2017 №3 на загальну суму ПДВ 1290 грн. слід зазначити таке.

За приписами п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Отже, під час перевірки, у листопаді 2017 року позивачем завищено суму податкового кредиту на 1290 грн. по взаємовідносинам із ТОВ «ВКП Форсаж» відповідно до розрахунку коригування №1218 від 27.11.2017 року, проте відповідачем у червні 2021 року донараховано податкове зобов`язання з податку на додану вартість, тобто поза межами строку встановленого п. 102.1 ст. 102 ПК України, що також свідчить про обґрунтованість позову в цій частині.

Цей висновок грунтується на нормі закону, а позиція апелянта є необгрунтованою.

Також правильні висновки зроблено судом першої інстанції щодо висновків відповідача з приводу завищення податкового кредиту по взаємовідносинам із ТОВ «БлагостройА» на загальну суму 54167 грн.

Так, з акту перевірки вбачається, ПАО «Україна» (Замовник) мав господарські відносини із ТОВ «БлагостройА» (виконавець), і позивач сплатив 05.02.2019 виконавцю передплату в сумі 325000 грн. з ПДВ за виконання ремонтних робіт та отримав від ТОВ «БлагостройА» зареєстровані податкові накладні від 05.02.2019 на суму 325000 грн., в т.ч. ПДВ 54167 грн. На час проведення перевірки ТОВ «БлагостройА» не задекларувало податкові зобов`язання (остання декларація подана у січні 2019 року), свідоцтво платника ПДВ ТОВ «БлагостройА» анульовано податковим органом 27.02.2020 через неподання декларацій протягом року.

За приписами абз. 2 п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, висновок контролюючого органу про завищення ПАО «Україна» податкового кредиту по взаємовідносинам із ТОВ «БлагостройА» на загальну суму 54167 грн. у зв`язку із неподання останнім податкової декларації є хибним, оскільки право на податковий кредит не може залежить від дотримання контрагентом податкової дисципліни.

За таких обставин, з урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог та правильність висновків суду першої інстанції з цього приводу.

З огляду на вказане доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Надаючи оцінку всім іншим доводам сторін, судова колегія наголошує що приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Отже, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 р.- залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 р. у справі за адміністративним позовом Приватно-орендної агрофірми «Україна» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 ст.263 , п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

І.Д. Компанієць

О.М. Кузьмишина