Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №320/12615/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/12615/24 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Вівдиченко Т.Р., Карпушової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у місті Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції України в місті Києві щодо відмови в підготовці і направленні всіх необхідних до Пенсійного фонду України та/або його територіальних і структурних підрозділів та/або управлінь для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до п. "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";

- зобов`язати Головне управління Національної поліції Україні у місті Києві підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві необхідні документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до п. "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має необхідний стаж для призначення пенсії за вислугою років згідно з пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ, з приводу чого звернувся до відповідача. Однак відповідач відмовив у направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві документів для призначення пенсії за вислугою років з тих підстав, що на день звільнення зі служби позивач не мав календарної вислуги в 24 календарних роки та 6 місяців і більше, що є необхідною умовою для призначення такого виду пенсії.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції у місті Києві звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що рішення суду першої інстанції винесено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому підлягає скасуванню.

Апелянт зазначає, що після прийняття постанови КМУ від 16.02.2022 №119 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393» і стаття 12 Закону України №2262-XII, і Постанова №393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, в порядку її обчислення та застосування.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт стверджує, що згідно законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин у цій справі, необхідною умовою для призначення спірної пенсії є наявність необхідної календарної вислуги років.

Звертає увагу суду, що судом першої інстанції при ухваленні рішення проігноровано наявність постанови КМУ №119 від 16.02.2022 на момент виникнення спірних правовідносин, яка передбачала зміни до Постанови №393 та яка була чинною на момент звернення позивача із заявою від 22.02.2024 про оформлення документів для призначення пенсії за вислугу років.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2025 та від 24.02.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Від ОСОБА_1 26.11.2025 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до витягу з наказу від 05.03.2020 №229о/с підполковника поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції згідно з п. 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 13.03.2020.

Відповідно до витягу з послужного списку архівної особової справи колишнього підполковника поліції ОСОБА_1 стаж служби у поліції на день звільнення складає 20 років 07 місяців 10 днів, у пільговому обчисленні - 24 роки 07 місяців 12 днів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача із заявою про підготовку та направлення матеріалів для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ.

Листом від 05.03.2024 №СЕД-1171-2024 Головне управління Національної поліції у м. Києві повідомило позивача, що відповідно до п. «а» статті12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців, незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 01.10.2019 по 30.09.2020 і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше, оскільки на час звільнення зі служби в поліції вислуга років у календарному обчисленні позивача складає 20 років 07 місяців 10 днів, то відсутні підстави для оформлення документів для призначення пенсії та направлення їх до Пенсійного органу.

Не погоджуючись із вказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

За змістом частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 59, статті 78 Закону України “Про Національну поліцію” служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

До стажу служби в поліції зараховуються: служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони; дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.

Під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення.

Порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 102 Закону України “Про Національну поліцію” пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

Відповідно до статті 1, 12, 17 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Пенсія за вислугу років призначається: а) особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах “б”-“д”, “ж”, “з” статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше; з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше; з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, регламентовані ст. 17 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, серед яких: служба в органах внутрішніх справ, поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.

Отже, Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” визначено умови призначення пенсії за вислугою років та види служби і періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії.

Відповідно до статті 17-1 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз. 3 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей” для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах “б” - “д”, “ж” і “з” статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній кримінально-виконавчій службі, податковій міліції на посадах начальницького і рядового складу, в Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу, в Національному антикорупційному бюро, Бюро економічної безпеки на посадах начальницького складу, Державному бюро розслідувань на посадах рядового і начальницького складу з дня призначення на відповідну посаду.

Кабінетом Міністрів України не визначено іншого порядку обчислення вислуги років у поліції, в тому числі і під час проходження служби, окрім того, що передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393.

Так, Порядком №393 було передбачено умови пільгового зарахування вислуги років в цілях обчислення вислуги років для призначення пенсії за вислугу років.

Пунктом «в» пункту 3 Порядку № 393 (у редакції, яка діяла на момент проходження позивачем служби), до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним

в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на

пільгових умовах:один місяць служби за півтора місяця час проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у підрозділах кримінальної міліції у справах неповнолітніх, кримінальної міліції у справах дітей, боротьби з незаконним обігом наркотиків та боротьби із злочинами, пов`язаними з торгівлею людьми, за переліком посад і умовами, визначаються Міністерством внутрішніх справ.

Відповідно до наказу МВС №366 від 01.10.2007 «Про затвердження Переліку посад начальницького складу підрозділів кримінальної міліції у справах неповнолітніх, кримінальної міліції у справах дітей, боротьби з незаконним обігом наркотиків, боротьби зі злочинами, пов`язаними з торгівлею людьми, органів внутрішніх справ, за якими зараховується час проходження служби на пільгових умовах з розрахунку один місяць за півтора місяця» вислуга років для призначення пенсій на пільгових умовах зараховується особам, зазначеним у пункті 1 цього наказу, які перебували на службі після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2007 року №1144 (1144-2007-п), при цьому таким особам на пільгових умовах зараховується весь час

проходження служби на відповідних посадах.

Згідно Переліку посад начальницького складу підрозділів боротьби з незаконним обігом наркотиків органів внутрішніх справ, за якими зараховується час проходження служби на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за півтора місяця, затвердженого наказом МВС України №366 від 01.10.2007 посади оперуповноваженого, начальника сектору, начальника відділення, начальника відділу, заступника начальника управління відносяться до посад, перебування яких дає право позивачу на зарахування часу проходження служби на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за півтора місяця.

Аналіз наведених правових норм у поєднанні з положеннями Порядку № 393 дає підстави для висновку, що визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, чи інших соціальних виплат.

Таким чином, з часу затвердження у 1992 році пунктом 3 Порядку №393 було передбачено умови пільгового зарахування вислуги років в цілях обчислення вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII.

Верховний Суд з метою забезпечення єдності та сталості судової практики неодноразово на рівні судових палат висловлювався щодо застосування положень Закону №2262-ХІІ та Порядку №393 з питань пільгового обчислення календарної вислуги років.

Так, вирішуючи справу №805/3923/18-а Верховний Суд у постанові від 03.03.2021 дійшов висновку, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

Крім того, у постанові від 14.04.2021 у справі №480/4241/18 Верховний Суд в складі судової палати дійшов таких висновків:

«…Закон №2262-ХІІ як єдину, обов`язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи.

Визначення у Законі №2262-ХІІ вислуги саме в календарних роках передбачає обов`язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.

Таким чином, передбачена Законом №2262-ХІІ календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).

В свою чергу, передбачені статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку 393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.

При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.

Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ.».

Отже, до 16.02.2022 перший абзац пункту 3 Порядку №393 звучав таким чином:

«До вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах…».

Такий зміст цієї норми вказував на те, що пільгове обчислення вислуги років передбачене в цілях саме призначення пенсії, що відповідало вимогам статті 17-1 Закону №2262-ХІІ, на виконання якої і було затверджено Порядок №393.

Водночас, постановою від 16.02.2022 №119 Кабінетом Міністрів України до Порядку №393 внесено зміни.

Цими змінами, серед іншого, перший абзац пункту 3 Порядку №393 викладено у наступній редакції:

«До вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах…».

Такими змінами запроваджено пільгове зарахування вислуги років вже не під час визначення права на призначення пенсії, а в цілях визначення розміру пенсії.

Водночас, умови призначення пенсії та визначення її розміру за своїм змістом є різними процедурами, які відбуваються в певній послідовності.

Так, спочатку встановлюється право на пенсію та його відповідність визначеним законом умовам її призначення і лише після цього, в разі якщо особа має право на пенсію за вислугу років, визначається її розмір.

В разі, якщо особа не відповідає таким умовам, то питання визначення розміру пенсії взагалі не стоятиме.

Виключний перелік умов призначення пенсії за вислугу років передбачено статтею 12 Закону №2262-ХІІ і такі умови полягають власне у встановленні наявності необхідної вислуги років.

Визначення розміру пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону №2262-ХІІ не належить до умов призначення пенсії за вислугу років.

Своєю чергою, визначення розміру пенсії унормовано статтею 13 Закону №2262-ХІІ, якою не передбачено такого поняття як «пільгове визначення розміру пенсії за вислугу років».

Також цією статтею, як і в цілому Законом №2262-ХІІ, Кабінет Міністрів України не уповноважувався на визначення пільгових умов визначення розміру пенсії за вислугу років.

Натомість, статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ Кабінет Міністрів України був уповноважений встановити порядок визначення пільгових умов саме призначення пенсій за вислугу років.

Такий порядок був встановлений Кабінетом Міністрів України у Порядку №393 і діяв до 16.02.2022.

Однак, запровадивши постановою від 16.02.2022 №119 зміни до Порядку №393, Кабінет Міністрів України скасував порядок визначення пільгових умов призначення пенсій, тим самим, позбавивши осіб які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, права на пільгове обчислення вислуги років, а відтак і права на призначення пенсій на пільгових умовах.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до витягу з наказу від 05.03.2020 №229о/с підполковника поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції згідно з п. 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 13.03.2020.

Станом на дату звільнення у 2020 році стаж служби у поліції на день звільнення складає 20 років 07 місяців 10 днів, у пільговому обчисленні - 24 роки 07 місяців 12 днів (а.с.21).

Щодо доводів апелянтів про те, що Постанова № 393, яка у спірних правовідносинах є релевантним та спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає порядок обчислення вислуги років та пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію згідно Закону № 2262-XII, з 19.02.2022 від 16.02.2022 № 119 (дата набрання чинності постанови), встановлює можливість врахування пільгового періоду служби виключно для визначення розміру пенсії та закріплює, що для призначення пенсій застосовується обчислена календарна вислуга років, колегія суддів зазначає таке.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції із загальнодоступного джерела – Єдиного державного реєстру судових рішень судом отримано інформацію про те, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року по справі №640/13694/22, визнано протиправними та нечинними, зокрема, підпункт 1 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393», яким внесено зміни до п.3 Порядку № 393 в частині пільгового зарахування вислуги років лише в цілях визначення розміру пенсії, а не під час визначення права на призначення пенсії.

Скасовуючи зміни, внесені до п.3 Порядку № 393, суд зазначив, про те, що у Кабінету Міністрів України не має права скасовувати законні сподівання на призначення та виплату пенсії за вислугу років на пільгових умовах, які є легітимними очікуваннями (або законними сподіваннями) військовослужбовців на призначення пенсії за вислугу років на пільгових умовах.

Отже, станом на час розгляду даної справи відновлена попередня редакція п.3 Порядку № 393, яка дає право ОСОБА_2 на зарахування пільгової вислуги років не лише для визначення розміру пенсії, а і до вислуги, яка дає право на призначення пенсії.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.05.2026 у справі №420/21549/25.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанова Верховного Суду.

Оскільки зазначене рішення (постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року по справі №640/13694/22) стосується нормативно-правового акта загальної дії, положення такого акта не підлягають застосуванню судами після втрати ним чинності. Відтак застосування підходу, сформованого виключно на підставі такого акта, означало б його фактичне відновлення поза межами чинного правового регулювання.

Суд також бере до уваги, що до прийняття постанови №119 правове регулювання передбачало врахування пільгових періодів служби при визначенні вислуги років, а особи, які проходили службу в особливих умовах, обґрунтовано розраховували на сталість такого підходу.

Раптова зміна порядку обчислення вислуги без належного перехідного механізму призводила до непропорційного втручання у принцип правової визначеності та створювала ситуацію нерівності між особами з однаковими фактичними обставинами служби.

За відсутності чинного підзаконного акта, який би прямо виключав можливість врахування пільгових періодів, суд виходить із необхідності забезпечення узгодженості правового регулювання та однакового підходу до оцінки одного й того самого періоду служби. Пільгові періоди служби є фактичними періодами проходження служби, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, а їх неврахування при визначенні вислуги років за відсутності чіткої законодавчої заборони суперечило б принципу правової визначеності.

Варто врахувати, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19, від 08.12.2025 року у справі № 440/254/25 тощо).

Конституційний Суд України у рішеннях висловлюється також на недопустимості звуження чи скасування заходів соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях.

Зокрема, у рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 у справі № 1-38/2016 Конституційний Суд України дійшов висновку, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв`язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.

У зв`язку із вищевикладеним, суд зазначає, що статтею 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено саме порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України.

Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.

Постановою № 393 (у відновленій редакції) визначено, зокрема порядок обчислення та призначення пенсій за вислугу років. Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах.

Таким чином, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393.

Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а.

Враховуючи викладене, вислуга років, з врахуванням часу служби, який підлягає зарахуванню на пільгових умовах (24 роки 07 місяців 12 днів), є календарною одиницею виміру та повинна бути врахована до вислуги років, яка підлягає обчисленню та застосуванню в порядку статей 12, 17 та 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Постанови № 393 (в редакції, що діяла до внесення змін згідно Постанови № 119 і яка діє наразі), разом із визначеним періодом часу 20 років 07 місяців 10 днів.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що твердження відповідача щодо обрахунку вислуги років для призначенні пенсій згідно з п.«а» статті 12 Закону №2262-XII, виходячи виключно з календарних днів служби, без врахування періодів служби, яка обчислюється на пільгових умовах, безпідставні та необґрунтовані.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у місті Києві – залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі № 320/12615/24 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина

Судді О.В.Карпушова

Т.Р.Вівдиченко