Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №640/20542/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/20542/21 Суддя (судді) першої інстанції: Денисюк Руслан Степанович

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Василенка Я.М.,

Кузьменка В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, та рішення,

У С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.03.2021 № 00/3868/0712 та рішення ДПС України від 15.06.2021 № 13374/6/99-00-06-03-02-06.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що працівниками ГУ ДПС в Київській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка, за результатами якої складено акт, яким серед іншого встановлено порушення вимог п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування послуг», в частині проведення розрахункових операцій із застосуванням платіжних карток без застосування реєстраторів розрахункових операцій та без роздрукування відповідних розрахункових документів за період з 01.01.2017 по 30.08.2019 на загальну суму 2182079,94 грн., в т. ч. за 2017 рік в сумі 522175,10 грн, за 2018 рік в сумі 705102,31 грн та за 2019 рік в сумі 954802,53 грн. Позивач наголошувала на тому, що у перевіряємому періоді здійснювала роздрібну торгівлю продуктами харчування на ринку на підставі відповідного дозволу. А тому, відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 23.08.2000 № 1336, підпадає під коло осіб, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій. Також, позивач хоч і не використовувала РРО під час здійснення касових операцій, але і не проводила розрахункових операцій за готівку, оскільки всі операції проводилися через POSтермінал ПАТ АК «Приватбанк» та одразу відображались на поточному банківському рахунку, що відображено у банківській виписці, яка надавалась до перевірки. Крім цього, відповідно до вимог Порядку № 833, на кожну розрахункову операцію позивач виписувала кожному покупцю товарний чек з переліком товарів і зазначенням повної суми розрахункової операції, що в розумінні статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів», забезпечує право споживача на повернення товару неналежної якості і в розумінні Закону № 265, є розрахунковим документом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Станом на 15.12.2022 день набрання чинності Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX, адміністративну справу Окружним адміністративним судом міста Києва не було розглянуто.

Згідно із переліком судових справ за формою додатку 3 до Порядку № 399, адміністративна справа № 640/20542/21 передана на розгляд Волинського окружного адміністративного суду

Ухвалою суду від 04.03.2025 дану справу прийнято до провадження та ухвалено її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 11.03.2021 № 00/3868/0712.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2026 та від 18.02.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у письмовому провадженні.

09.03.2026, під № 8004 до суду від сторони позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу від 18.01.2021 № 66-п, виданого Головним управлінням ДПС у Київській області, на підставі п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82, підрозділу 52-2 підпункту 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», та у зв`язку із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань запису № 23570060007004566 від 30.08.2019 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи платника податку ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та з питань нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичною особою - платником податків за період діяльності з 01.01.2011 по 30.08.2019. Результати перевірки оформлені актом від 01.02.2021 № 1189/10-36-07-13/ НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 64-97).

Перевіркою встановлено порушення, серед іншого, вимог п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування послуг», в частині проведення розрахункових операцій із застосуванням платіжних карток без застосування реєстраторів розрахункових операцій та без роздрукування відповідних розрахункових документів за період з 01.01.2017 по 30.08.2019 на загальну суму 2182079,94 грн., в т. ч. за 2017 рік в сумі 522175,10 грн, за 2018 рік в сумі 705102,31 грн та за 2019 рік в сумі 954802,53 грн.

На підставі акту перевірки, відповідачем було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11.03.2021 № 00/3868/0712 про застосування штрафної санкції за порушення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у розмірі 218207,99 грн (т. 1 а.с. 106).

Відповідно до розрахунку штрафних санкцій до акту перевірки від 01.02.2021, до позивача застосовано штрафні санкції за таке порушення: проведення розрахункових операцій із застосуванням платіжних карток без застосування реєстраторів розрахункових операцій та без роздрукування відповідних розрахункових документів за період з 01.01.2017 по 30.08.2019 на загальну суму 2182079,94 грн. в розмірі 10 % вартості проданих товарів 218207,99 грн (т. 1 а.с. 108).

Не погоджуючись із застосуванням фінансових санкцій, позивач оскаржила вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку до ДПС України.

Рішенням ДПС України за результатами розгляду скарги від 15.06.2021 № 13374/6/99-00-06-03-02-06, податкове повідомлення-рішення від 11.03.2021 № 00/3868/0712 в частині застосування штрафних санкцій, застосованих поза межами строків, визначених п. 114.1 ст. 114, ст. 102 ПК України в сумі 7291,30 грн скасовано, в іншій частині ППР залишено без змін, а скаргу - без задоволення (т. 1 а.с. 111-112).

Наведене зумовило на звернення до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що, оскільки позивач здійснювала роздрібну торгівлю продуктами харчування на ринках, ярмарках, тому підпадає під коло осіб, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій. Тому, висновок відповідача про порушення позивачем пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є необґрунтованим, безпідставним та таким, що не відповідає вимогам чинного на той час законодавства, що в свою чергу робить протиправним застосування штрафних санкцій.

Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк ГУ ДПС у Київській області було правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.03.2021 № 00/3868/0712, яким до позивача застосовано фінансові санкції за непроведення розрахункових операцій через РРО.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Так, правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, визначає Закон України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до норм п. 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

За визначенням, наведеним в абз. 6 статті 2 Закону № 265/95-ВР, реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп`ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо; розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Тож, дійсно, суб`єкти господарювання, зокрема і фізичні особи-підприємці, зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції.

Відповідно до абз. 4 пункту 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (далі Інструкція № 22), безготівкові розрахунки - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Пунктом 1.14 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346 (далі Закон № 2346, чинного на момент виникнення спірних правовідносин) спеціальний платіжний засіб (платіжна картка тощо) - платіжний інструмент, що виконує функцію засобу ідентифікації, за допомогою якого держателем цього інструмента ініціюється переказ грошей з відповідного рахунка платника або банку, а також здійснюються інші операції, передбачені відповідним договором. За допомогою спеціальних платіжних засобів формуються документи за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів або надаються інші послуги держателям спеціальних платіжних засобів.

Пунктом 12 ч. 1 ст. 9 Закону № 265/95-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються: якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).

Відповідно до положень ст. 10 Закону №265/95-ВР, перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, а також граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), при перевищенні якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов`язковим, встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної економічної, фінансової політики. Розрахункові книжки не застосовуються у випадках здійснення підприємницької діяльності, визначених статтею 9 цього Закону.

Так, постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 23.08.2000 № 1336, затверджено Перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій. Пунктом 3 якого, дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій під час здійснення роздрібної торгівлі на ринках, ярмарках (за винятком розташованих на їх території магазинів, кіосків, палаток, павільйонів, приміщень контейнерного типу).

Отже, суб`єкту господарювання в сфері торгівлі продуктами харчування на ринку дозволяється не застосовувати реєстратори розрахункових операцій або програмні реєстратори розрахункових операцій тільки у разі проведення ними розрахунків з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення.

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що у спірний період, охоплений перевіркою, позивач здійснювала торгівельну діяльність продуктами харчування на ринках, ярмарках, про що їй Виконавчим комітетом Коцюбинської селищної ради видано дозвіл № 19/1 на розміщення на території смт. Коцюбинське, вул. Залізнична об`єктів благоустрою будівель і споруд соціального, побутового, торговельного та іншого призначення. Строк дії дозволу з 22.03.2016 по 21.03.2020 (т. 2 а.с. 166). Оскільки позивач здійснює роздрібну торгівлю продуктами харчування на ринках, ярмарках, тому, як обґрунтовано визначив суд першої інстанції, підпадає під коло осіб, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій.

Слід врахувати, що на кожну розрахункову операцію позивач виписувала товарний чек із зазначенням повної суми розрахункової операції розрахунки позивачем у перевіряємий період здійснювались безготівковим, шляхом за допомогою банку-еквайєра та наданого ним POS-терміналу, що не заперечується і в акті перевірки та підтверджено заключною випискою за період з 01.01.2011 по 30.08.2019 (т. 1 а.с. 113-171), товарними чеками (т. 1 а.с. 172-250, т. 2 а.с. 1-165).

Таким чином, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що висновок відповідача є необґрунтованим, безпідставним та таким, що не відповідає вимогам чинного на той час законодавства, що виключає застосування штрафних санкцій, передбачених ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». ГУ ДПС у Київській області, приймаючи податкове повідомлення-рішення № 00/3868/0712 від 11.03.2021 безпідставно застосувало до позивача фінансові санкції у розмірі 218207,99 грн. Отже, вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

У контексті доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що як вбачається з акту перевірки та фактичних обставин справи, при здійсненні перевірки ГУ ДПС досліджувалася виписка з банківського рахунку позивача, яку додано до позовної заяви і з якої слідує, що всі розрахункові операції, за які до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції, здійснювались за допомогою еквайрингу. Тобто, розрахунки за допомогою банківської (платіжної) карти, є безготівковими розрахунками, адже платіжна картка є лише інструментом для здійснення операції з коштами, які знаходяться на рахунку платника і які фактично списуються з такого рахунку та зараховуються на поточний рахунок банківської установи для подальшого перерахування отримувачу, у даному випадку позивачу. Варто зауважити, що п. 12 ст. 9 Закону № 265/95-ВР стосувався всіх без виключення суб`єктів господарювання, а не тільки платників єдиного податків, як стверджує апелянт.

Що стосується тверджень апелянта про нерозповсюдження дії Постанови №1336 на позивача, колегія суддів зауважує, що Постанова № 1336 в редакції, що діяла до 20.12.2017 не містила будь-яких уточнень щодо розповсюдження її дії на платників податків на загальній або спрощеній системі оподаткування, а з 20.12.2017 пункт 2 Постанови №1336 було доповнено новим абзацом в наступній редакції: «Для форм і умов проведення діяльності, визначених у переліку, платники єдиного податку другої та третьої груп (фізичні особи - підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року перевищив 1 млн. гривень, обов`язково застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до пункту 296.10 статті 296 Податкового кодексу України (2755-17).». Крім цього, новим пунктом 2-1 Постанови № 1336 з 20.12.2017 було встановлено, що її дія не поширюється на суб`єктів господарювання, що здійснюють роздрібну торгівлю підакцизними товарами. Вказані зміни були внесені на виконання п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 № 1797, який набрав чинності 01.01.2017 та яким були внесені аналогічні обмеження для платників єдиного податку в п. 296.10 ст. 296 ПК України. При цьому, слід зауважити, що надалі зміст п. 2 Постанови № 1336 аналогічно не містив та не містить заборони та положень про не розповсюдження її дії на фізичних осіб-підприємців на загальній системі оподаткування, що свідчить про необґрунтованість та безпідставність тверджень апелянта в цій частині.

З аналізу пункту 2 Постанови № 1336 вбачається, що застосування реєстраторів розрахункових операцій, є обов`язковим виключно у разі перевищення суми граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій. Таким чином, штрафні (фінансові) санкції на підставі пункту 2 Постанови № 1336 можуть застосовуватися виключно у разі перевищення такого ліміту та лише на суму такого перевищення, адже тільки після перевищення ліміту у суб`єкта господарювання виникає обов`язок застосовувати РРО та/або ПРРО.

На переконання колегії суддів, спірне порушення обґрунтовано виключно посиланням на дані банківської виписки, проте без належного аналізу специфіки господарської діяльності платника податків, що здійснювалась (роздрібна торгівля на ринку); без врахування місця та способу здійснення розрахунків (безготівково), а також місця отримання товарів; без дослідження відповідних розрахункових документів з метою визначення дати та суми перевищення ліміту, встановленого п. 2 Постанови № 1336. Висновки контролюючого органу не можуть ґрунтуватись на припущеннях та недоведених обставинах.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді Я.М. Василенко

В.В. Кузьменко