Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №320/36397/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/36397/24 Головуючий у 1 інстанції: Лисенко В.І.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Кузьмишиної О.М. Ключковича В.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив:

1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром та щодо відмови у встановленні та виплаті з 01.07.2021 року щомісячної доплати у розмірі 2000 грн. до призначеної ОСОБА_1 пенсії, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві:

- здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01 квітня 2019 року;

- здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням щомісячної доплати в сумі 2000 грн., відповідно до Постанови КМУ від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01 липня 2021 року;

- здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням індексації пенсії згідно постанови КМУ від 16 лютого 2022 р. № 118, без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01 березня 2022 року;

- здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням індексації пенсії згідно постанови КМУ від 24 лютого 2023 р. № 168, без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01 березня 2023 року;

- здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням індексації пенсії згідно постанови КМУ від 24.02.2024 №185, без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01 березня 2024 року, з урахуванням сум вже отриманих позивачем.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати пенсії ОСОБА_1 в розмірі десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01.04.2019.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.04.2019 виплату нарахованої пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність з урахуванням раніше проведених виплат.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 установити та виплачувати з 01.07.2021 щомісячну доплату у розмірі 2000 гривень до призначеної пенсії у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві встановити та виплачувати ОСОБА_1 з 01.07.2021 щомісячну доплату у розмірі 2000 гривень до призначеної пенсії у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати з 01 березня 2022 року пенсії ОСОБА_1 з урахуванням індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16 лютого 2022 року №118 з обмеженням її максимального розміру.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум, починаючи з 01 березня 2022 року.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати з 01 березня 2023 року пенсії ОСОБА_1 з урахуванням індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» №168 від 24 лютого 2023 року з обмеженням її максимального розміру.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» №168 від 24 лютого 2023 року без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум, починаючи з 01 березня 2023 року.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати з 01 березня 2024 року пенсії ОСОБА_1 з урахуванням індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» №185 від 23 лютого 2024 року з обмеженням її максимального розміру.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» №185 від 23 лютого 2024 року без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум, починаючи з 01 березня 2024 року.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що після набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18, яким визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, нормативно-правових актів щодо визначення умов, порядку та розмірів проведення нового перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII, не приймалося, у зв`язку з чим, підстави для проведення нового перерахунку пенсії позивача відсутні. Крім того, апелянт вказує, що пенсія ОСОБА_1 після 01 березня 2018 року переглядалася та перераховувалася, на виконання судового рішення, внаслідок чого, її розмір збільшився більше ніж на 2000 грн, а тому, підстави для встановлення щомісячної доплати, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713, відсутні. Також, апелянт зазначає, що законодавством передбачено обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, а Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 не скасовує відповідного обмеження на наступні періоди та не має зворотної дії в часі, у зв`язку з чим, вважає правомірним застосування такого обмеження, у тому числі до пенсії з урахуванням індексації.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданим 29 грудня 1995 року Сокальським РВ УМВС України у Львівській області.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XII.

16 липня 2021 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», якою, зокрема, з 01 липня 2021 року особам, яким пенсію призначено до 01 березня 2018 року відповідно до Закону №2262-XII, крім військовослужбовців строкової служби, встановлено до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 цього Закону станом на 01 березня 2018 року, щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2020 року у справі №640/20286/20, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 01 квітня 2019 року на підставі довідки Державної прикордонної служби України про розмір грошового забезпечення від 01 липня 2020 року №11/61.

На виконання зазначеного судового рішення, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року на підставі довідки Державної прикордонної служби України від 01 липня 2020 року №11/61, з урахуванням фактично виплачених сум.

Водночас, під час проведення вказаного перерахунку Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві припинено виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713, та застосовано обмеження пенсійної виплати максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Правовою основою для реалізації гарантії перерахунку призначених пенсій у зв`язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців, є положення частини третьої статті 43 та частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII.

Відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-XII, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій

Так, згідно з частиною третьою статті 43 Закону № 2262-XII, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача відновити позивачу нарахування та виплату щомісячної доплати, слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2020 року у справі №640/20286/20 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві проведено ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 01 квітня 2019 року на підставі довідки Державної прикордонної служби України від 01 липня 2020 року №11/61, внаслідок чого, розмір пенсії позивача було збільшено.

Після проведення зазначеного перерахунку Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві припинено виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713, з огляду на те, що пенсія позивача після 01 березня 2018 року була перерахована на виконання судового рішення.

Так, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» (далі - Постанова № 713).

У преамбулі Постанови №713 зазначено, що ця постанова прийнята з метою поетапного зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та деяким іншим особам, та до прийняття Верховною Радою України законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб.

Пунктом 1 Постанови № 713 установлено з 1 липня 2021 року особам, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 1 березня 2018 року, щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону.

Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 1 березня 2018 року, розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 1 березня 2018 року або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту.

Особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, пенсії яких переглядалися (перераховувалися) після 1 березня 2018 року (крім перерахунку пенсій на виконання Закону України від 24 березня 2022 року № 2146-IX «Про внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо пенсій в разі втрати годувальника), щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000 гривень, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.

Щомісячна доплата, передбачена цим пунктом, встановлюється у межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом, починаючи з 1 липня 2021 року.

Пунктом 3 Постанови № 713 встановлено Пенсійному фонду України забезпечити встановлення з 01.07.2021 виплат, передбачених пунктами 1 і 2 цієї постанови, а також виплат, передбачених абзацом другим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 №656 «Про встановлення щомісячної державної адресної допомоги до пенсії особам з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій» для учасників бойових дій та постраждалих учасників Революції Гідності, за матеріалами пенсійних справ.

Колегія суддів зазначає, що подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді у складі Касаційного адміністративного суду.

У постанові від 08 листопада 2022 року у справі № 420/2473/22 Верховний Суд дійшов наступного висновку:

«…44. Відповідно до пояснювальної записки до проекту постанови № 713 метою її ухвалення зазначено поетапне зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01.03.2018, які мають місце після перерахунку пенсії.

Прийняття постанови зумовлено тим, що в червні 2021 року в осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), яким пенсію призначено відповідно до Закону № 2262-ХІІ, завершується період виплати частини коштів компенсації підвищеного розміру пенсії за 2016-2017 роки і підвищення розмірів пенсій з 2016 року для цієї категорії пенсіонерів не відбувалося. Сумарна виплата пенсії з цією доплатою з 01.07.2021 зменшилася до місячного розміру пенсії та середній розмір цієї виплати складає біля 2000,00 грн. Крім того, після перерахунку пенсій колишнім військовослужбовцям Збройних Сил України у 2018 році, їхні пенсії не індексувалися через відсутність відповідного механізму, а диспропорція у розмірах пенсій в залежності від часу їх призначення складає більше 70 відсотків. Мінімальні пенсійні виплати для військовослужбовців, зокрема складають близько 2000,00-2700,00 грн.

45. Таким чином, внаслідок ухвалення вказаного нормативно-правового акта Уряду з 01.07.2021 колишнім військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та іншим особам, пенсії яким призначено за нормами Закону № 2262-ХІІ до 01.03.2018 було установлено щомісячну доплату в сумі 2000,00 грн виплата якої не здійснюється у разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 01.03.2018.

46. Водночас, аналіз наведених норм права, а також мети прийняття Урядом вказаної постанови № 713 свідчить про те, що перерахунок пенсії, проведення якого згідно з абзацом третім пункту 1 постанови № 713 є обставиною, що виключає можливість нарахування щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн до розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ має бути обумовлений підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ на підставі нормативно-правого акта компетентного органу, оскільки в такий спосіб досягається мета, яка слугувала підставою для ухвалення постанови №713, а саме зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, визначених на законних підставах. Натомість перерахунок пенсії, проведений на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на отримання якої у особи винило до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії у зв`язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії.

47. У зв`язку із чим колегія суддів не може погодитись із висновком суду апеляційної інстанції про те, що проведений на виконання судового рішення по справі №420/18380/21 перерахунок пенсії позивача відбувся не з метою відновлення порушеного права позивача, а фактично внаслідок зміни правового врегулювання спірних правовідносин після набрання законної сили рішенням суду по справі № 826/12704/18 у 2019 році, внаслідок чого змінились складові грошового забезпечення.

48. Таким чином, оскільки перерахунок пенсії позивача, проведений ГУ ПФУ 06.01.2022 на виконання судового рішення з метою усунення порушеного його права на належний розмір пенсії, право на отримання якого у нього виникло до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії у зв`язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії, то позивач має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови № 713, яка має виплачуватись для досягнення мети прийняття постанови № 713 - поетапного зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01.03.2018.».

Матеріали справи свідчать, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2020 року у справі №640/20286/20, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної прикордонної служби України від 01 липня 2020 року №11/61 про розмір грошового забезпечення станом на 05 березня 2019 року, починаючи з 01 квітня 2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Колегія суддів наголошує, що проведений на виконання судового рішення у справі №640/20286/20 перерахунок пенсії ОСОБА_1 відбувся з метою відновлення порушеного права позивача на належний розмір пенсії, а не внаслідок підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.

Отже, перерахунок пенсії ОСОБА_1 , проведений Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві на виконання судового рішення з метою усунення порушеного його права на належний розмір пенсії, право на отримання якого у нього виникло до 01 березня 2018 року, не є перерахунком пенсії у зв`язку зі зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії.

Вказана позиція підтримана Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 26 квітня 2023 року у справах №380/14122/22 та №380/4510/22, від 01 травня 2023 року у справі №300/2963/22, від 24 травня 2023 року у справі №400/2732/22, від 29 червня 2023 року у справі №420/343/22, від 11 липня 2023 року у справі №420/342/22, від 29 серпня 2023 року у справі №440/733/22, від 06 вересня 2023 року у справі №580/5732/22, від 12 вересня 2023 року у справі №580/5107/22, від 19 вересня 2023 року у справі №420/6269/22.

Посилання апелянта на зразкову справу №400/6254/24 колегія суддів вважає необґрунтованим, з огляду на наступне.

Так, предметом розгляду у справі №400/6254/24 є припинення виплати доплати, передбаченої Постановою №713, після здійсненого на виконання рішення суду перерахунку пенсії у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет на певний рік, що мало наслідком зміну розміру грошового забезпечення військовослужбовців, зокрема посадового окладу.

Натомість, предметом розгляду даної справи є припинення виплати доплати, передбаченої Постановою №713, після здійсненого на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2020 року у справі №640/20286/20 перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року на підставі довідки Державної прикордонної служби України від 01 липня 2020 року №11/61.

При цьому, підставою прийняття рішення суду у справі №640/20286/20 стало визнання у судовому порядку в межах справи №826/3858/18 протиправними та нечинними пунктів 1, 2 Постанови №103 та змін до пункту 5 і додатка 2 до Порядку №45.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновки Верховного Суду у зразковій справі №400/6254/24 не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки перерахунки, які стали підставою для припинення виплати доплати, передбаченої Постановою №713, хоча й проведені на виконання судових рішень, однак здійснені з різних правових підстав.

Щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, слід зазначити наступне.

08 липня 2011 року було прийнято Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI), який набрав чинності 01 жовтня 2011 року.

За приписами частини 1 статті 2 вищевказаного Закону № 3668-VI, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Згідно абзацу першого пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

На підставі Закону № 3668-VI були внесені, також, зміни і до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до частини 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно з розрахунком пенсії за вислугу років по пенсійній справі №2610025023, пенсія ОСОБА_1 перерахована з 01 березня 2023 року, підсумок пенсії з надбавками склав 24 153,86 грн, однак, з урахуванням максимального розміру пенсії - 20 930,00 грн.

Так, апелянт посилається на положення статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року №3668-VI, як на підставу для обмеження розміру пенсії позивача максимальним розміром.

З даного приводу, слід зазначити наступне.

Рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 09 вересня 2019 року у справі №463/925/17, від 14 травня 2019 року у справі №591/2109/17, від 15 квітня 2019 року у справі №127/4270/17, від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17 зазначив наступне: «…буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими».

Таким чином, з 20 грудня 2016 року відсутня частина сьома статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.

Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

При цьому, положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто, є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Отже, суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VI.

Оскільки, норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів вважає, що вони явно суперечать один одному.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас, положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13 лютого 2019 року, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також, на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постановах від 14 листопада 2022 року у справі №580/5957/21, від 16 грудня 2021 року у справі №400/2085/19, від 27 січня 2022 року у справі №240/7087/20, від 17 лютого 2022 року у справі №640/11168/20, від 18 травня 2022 року у справі № 380/12337/20, від 11 липня 2022 року у справі №620/613/21, від 29 червня 2022 року у справі №640/19118/18.

Враховуючи вищезазначене, обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 , право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.

З приводу здійснення виплати пенсії з урахуванням суми індексації, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України від 03 липня 1991 року №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення», пенсії є одним із об`єктів індексації грошових доходів населення. Індексація пенсій здійснюється шляхом їх підвищення відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

16 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (далі - Постанова №118), пунктом 2 якої установлено, що з 01 березня 2022 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону №2262-XII, військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом, та членам їх сімей, строк призначення яких до 31 грудня 2021 року включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

24 лютого 2023 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (далі - Постанова №168), відповідно до пункту 1 якої з 01 березня 2023 року перерахунок пенсій проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,197.

Згідно з пунктом 2 Постанови №168, з 01 березня 2023 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону №2262-XII, з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 Постанови №118, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

23 лютого 2024 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (далі - Постанова №185), якою передбачено проведення з 01 березня 2024 року чергової індексації пенсій.

Як свідчать матеріали справи, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві при проведенні перерахунків пенсії ОСОБА_1 здійснювалося нарахування індексації, передбаченої Постановами №118, №168 та №185, однак, розмір пенсійної виплати обмежувався максимальним розміром пенсії.

Так, згідно з розрахунком пенсії за вислугу років по пенсійній справі №2610025023 з 01 березня 2023 року підсумок пенсії ОСОБА_1 з надбавками становив 24 153,86 грн, тоді як з урахуванням максимального розміру пенсії її розмір визначено у сумі 20 930,00 грн.

Таким чином, нарахування індексації пенсії ОСОБА_1 не призвело до відповідного збільшення розміру фактичної пенсійної виплати у зв`язку із застосуванням Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві обмеження пенсії максимальним розміром.

Оскільки, як встановлено вище, застосування до пенсії ОСОБА_1 обмеження максимальним розміром є протиправним, колегія суддів вважає, що таке обмеження не може застосовуватися і до пенсії позивача після її підвищення внаслідок індексації відповідно до Постанов №118, №168 та №185.

Водночас, посилання апелянта на висновки Верховного Суду, викладені у зразковій справі №400/6254/24, в частині припинення виплати індексації колегія суддів вважає необґрунтованими.

У вказаній зразковій справі підставою для припинення виплати індексації стало проведення перерахунку пенсії, у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що спричинило збільшення розміру грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців.

Натомість, пенсію ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року перераховано на підставі довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05 березня 2019 року з метою відновлення його права на належний розмір пенсії. При цьому, матеріали справи не містять відомостей про проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За таких обставин, правові висновки Верховного Суду у зразковій справі №400/6254/24 ґрунтуються на інших фактичних обставинах та не можуть бути застосовані до спірних правовідносин у цій справі.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для здійснення ОСОБА_1 виплати пенсії з 01 березня 2022 року з урахуванням індексації, передбаченої Постановою №118, з 01 березня 2023 року з урахуванням індексації, передбаченої Постановою №168, та з 01 березня 2024 року з урахуванням індексації, передбаченої Постановою №185, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Кузьмишина О.М.

Ключкович В.Ю.