Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №640/14562/20 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/14562/20 Головуючий у 1 інстанції: Рябчук О.С.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Кузьмишиної О.М. Ключковича В.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРПОСТ ТРЕЙД» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОРПОСТ ТРЕЙД» (далі – ТОВ «ФОРПОСТ ТРЕЙД») звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України, в якому просив:

1) визнати протиправним та скасувати Рішення від 05.02.2020 року про внесення ТОВ «ФОРПОСТ ТРЕЙД» до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризикованості за п. 8 критеріїв ризиковості;

2) зобов`язати Головне управління ДФС у м. Києві виключити ТОВ «ФОРПОСТ ТРЕЙД» з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості;

3) зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві розблокувати податкові накладні ТОВ «ФОРПОСТ ТРЕЙД»:

- №1 від 09.12.2019 року на суму 76800,00 гривень;

- №2 від 12.12.2019 року на суму 377000,00 гривень;

- №1 від 14.04.2020 року на суму 120000,00 гривень;

4) зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві зареєструвати податкові накладні ТОВ «ФОРПОСТ ТРЕЙД»:

- №1 від 09.12.2019 року на суму 76800,00 гривень;

- №2 від 12.12.2019 року на суму 377000,00 гривень;

- №1 від 14.04.2020 року на суму 120000,00 гривень;

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року залишено без розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРПОСТ ТРЕЙД» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії в частині вимог щодо:

- зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві розблокувати податкові накладні ТОВ "ФОРПОСТ ТРЕЙД" (ідентифікаційний код юридичної особи 42733460): №1 від 09.12.2019 року на суму 76800,00 гривень; №2 від 12.12.2019 року на суму 377000,00 гривень; №1 від 14.04.2020 року на суму 120000,00 гривень;

- зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві зареєструвати податкові накладні ТОВ "ФОРПОСТ ТРЕЙД" (ідентифікаційний код юридичної особи 42733460): №1 від 09.12.2019 року на суму 76800,00 гривень; №2 від 12.12.2019 року на суму 377000,00 гривень; №1 від 14.04.2020 року на суму 120000,00 гривень.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасувати Рішення від 05.02.2020 року про внесення ТОВ «ФОРПОСТ ТРЕЙД» до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризикованості за п. 8 критеріїв ризиковості. Зобов`язано Головне управління ДПС в м. Києві виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОРПОСТ ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 42733460) з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку на додану вартість. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРПОСТ ТРЕЙД» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач – Головне управління ДПС у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що судом першої інстанції не враховано обставини, які стали підставою для прийняття органом рішення про відповідність позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, та фактично перебрано на себе функції контролюючого органу в частині дослідження документів і визначення права позивача на формування відповідних податкових наслідків. Крім того, апелянт вважає безпідставним відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на необхідність підтвердження фактичності, неминучості та розумності таких витрат.

28 серпня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРПОСТ ТРЕЙД» надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОРПОСТ ТРЕЙД» зареєстровано, як юридична особа за кодом ЄДРПОУ 42733460 та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві.

05 лютого 2020 року комісією Головного управління ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних було прийнято рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку № 21465, яким комісія регіонального рівня, відповідно до п. 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1165 від 11.12.2019 року, встановила відповідність платника податків ТОВ «ФОРПОСТ ТРЕЙД» п. 8 Критеріїв ризиковості платник податків.

Вказаним рішенням, на підставі пункту 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165, ТОВ «ФОРПОСТ ТРЕЙД» включено до переліку ризикових підприємств.

Підставою зазначено пункт 8 Критеріїв ризиковості платника податку, а саме: «інформація, за якою встановлена відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку: « наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі поточної діяльності при реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданій на реєстрацію податковій накладній/розрахунку коригування».

Не погоджуючись із рішенням про віднесення до ризикових платників податків, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 1165), який на час прийняття оскаржуваного рішення діяв у первинній редакції.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1165, автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.

За приписами пункту 5 Порядку № 1165, платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Пунктом 6 Порядку № 1165 передбачено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4).

У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість, які є додатком 1 до Порядку № 1165, у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

При цьому, формою рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, встановленою додатком 4 до Порядку № 1165, у графі «Підстава» передбачено: «зазначається відповідний пункт критеріїв ризиковості платника податку та, у разі відповідності пункту 8 критеріїв ризиковості платника податку, розшифровується, яка саме податкова інформація».

Як вбачається з матеріалів справи, 05 лютого 2020 року Комісією Головного управління ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення №21465 про відповідність ТОВ «ФОРПОСТ ТРЕЙД» критеріям ризиковості платника податку на додану вартість, яким встановлено відповідність позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Підставою для прийняття зазначеного рішення контролюючим органом визначено наявність податкової інформації, яка стала відома у процесі поточної діяльності при реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій та визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної у поданій на реєстрацію податковій накладній/розрахунку коригування.

Водночас, у рішенні №21465 не конкретизовано, яка саме податкова інформація стала підставою для висновку про відповідність ТОВ «ФОРПОСТ ТРЕЙД» пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, а також, не зазначено господарську операцію, якої така інформація стосується.

Аналіз наведених положень Порядку №1165 свідчить, що підставою для віднесення платника податку до категорії ризикових за пунктом 8 Критеріїв ризиковості є наявність у контролюючого органу конкретної податкової інформації, отриманої під час виконання покладених на нього завдань і функцій, яка визначає ризиковість здійснення господарської операції.

При цьому, у разі встановлення відповідності платника податку пункту 8 Критеріїв ризиковості контролюючий орган зобов`язаний у прийнятому рішенні конкретизувати податкову інформацію, яка стала фактичною підставою для такого висновку, що забезпечує можливість платника податку встановити причини віднесення його до категорії ризикових та надати відповідні документи і пояснення на спростування такої інформації.

Таким чином, саме по собі посилання контролюючого органу на пункт 8 Критеріїв ризиковості без зазначення конкретної податкової інформації, яка зумовила прийняття відповідного рішення, не може вважатися достатнім обґрунтуванням відповідності платника податку зазначеному критерію ризиковості.

Колегія суддів зауважує, що зі змісту рішення від 05 лютого 2020 року №21465 вбачається, що контролюючим органом як підставу відповідності ТОВ «ФОРПОСТ ТРЕЙД» пункту 8 Критеріїв ризиковості зазначено лише наявність податкової інформації, яка стала відома у процесі поточної діяльності при реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій та визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної у поданій на реєстрацію податковій накладній/розрахунку коригування.

Разом з тим, оскаржуване рішення не містить будь-якої конкретизації такої податкової інформації, зокрема не зазначено, які саме відомості були встановлені контролюючим органом, якої господарської операції та податкової накладної вони стосуються, а також які обставини свідчать про ризиковість відповідної операції.

Таким чином, наведене у рішенні формулювання фактично відтворює загальний зміст пункту 8 Критеріїв ризиковості та не розкриває фактичних підстав, з яких контролюючий орган дійшов висновку про відповідність ТОВ «ФОРПОСТ ТРЕЙД» зазначеному критерію, що не дає можливості встановити обставини, покладені в основу прийняття рішення №21465, та перевірити їх обґрунтованість.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05 січня 2021 року у справі №640/11321/20, відповідно до якої, при вирішенні спорів щодо правомірності рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості суди мають досліджувати та надавати оцінку змісту оскаржуваного рішення, змісту протоколу засідання комісії та наданим контролюючим органом документам, порядку прийняття рішення та повноваженням відповідної комісії.

Верховний Суд також зазначив, що комісія контролюючого органу, приймаючи рішення з посиланням на наявність податкової інформації, яка визначає ризиковість здійснення господарської операції, має обґрунтувати, на підставі якої саме інформації вона дійшла такого висновку, та надати належні і допустимі докази на її підтвердження.

Аналогічний підхід викладено у постановах Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі №340/474/20, від 05 січня 2021 року у справі №640/10988/20, від 19 листопада 2021 року у справі №140/17441/20 та від 30 листопада 2021 року у справі №340/1098/20.

У спірному випадку посилання Головного управління ДПС у м. Києві на те, що Комісією враховано інформацію та документи ТОВ «ФОРПОСТ ТРЕЙД», а також інформацію, отриману з ІС «Податковий блок», не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки, таке посилання має загальний характер та не розкриває змісту податкової інформації, яка фактично стала підставою для висновку про відповідність позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості.

Матеріали справи не містять відомостей, які давали б можливість установити, яка саме господарська операція визнана контролюючим органом ризиковою та якими конкретними обставинами обумовлений відповідний висновок, тоді як саме на Головне управління ДПС у м. Києві покладено обов`язок доведення правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення від 05 лютого 2020 року №21465 про відповідність ТОВ «ФОРПОСТ ТРЕЙД» пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку та обґрунтованість зобов`язання Головного управління ДПС у м. Києві виключити ТОВ «ФОРПОСТ ТРЕЙД» з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку на додану вартість.

При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги, які зводяться до необхідності дослідження первинних документів ТОВ «ФОРПОСТ ТРЕЙД», встановлення реальності здійснених ним господарських операцій та застосування положень Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року №520.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року позовні вимоги щодо розблокування та реєстрації податкових накладних ТОВ «ФОРПОСТ ТРЕЙД» залишено без розгляду.

Відтак, питання достатності поданих платником первинних документів для реєстрації конкретних податкових накладних, реальності відповідних господарських операцій та правомірності відмови в їх реєстрації не входять до предмета розгляду цієї справи.

З огляду на наведене, посилання апелянта на судову практику Верховного Суду щодо оцінки первинних документів у спорах про реєстрацію податкових накладних та на положення Порядку №520 не спростовують висновків суду першої інстанції щодо протиправності рішення від 05 лютого 2020 року №21465, оскільки, стосуються правовідносин, відмінних від тих, що є предметом судового розгляду у цій справі.

Також, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта щодо втручання суду першої інстанції у дискреційні повноваження контролюючого органу шляхом зобов`язання виключити ТОВ «ФОРПОСТ ТРЕЙД» з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Пунктом 6 Порядку №1165 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Відтак, після визнання протиправним та скасування рішення, на підставі якого платника включено до відповідного переліку, зобов`язання контролюючого органу виключити такого платника з переліку ризикових є належним способом поновлення його порушених прав та не становить втручання у дискреційні повноваження контролюючого органу.

Аналогічний спосіб захисту застосовано Верховним Судом, зокрема, у постанові від 05 січня 2021 року у справі №640/11321/20.

Щодо посилань апелянта на незазначення у резолютивній частині рішення суду першої інстанції номера оскаржуваного рішення контролюючого органу колегія суддів зазначає, що з мотивувальної частини судового рішення та матеріалів справи однозначно вбачається, що предметом судового контролю було рішення Комісії Головного управління ДПС у м. Києві від 05 лютого 2020 року №21465 про відповідність ТОВ «ФОРПОСТ ТРЕЙД» критеріям ризиковості платника податку.

За таких обставин, незазначення номера відповідного рішення у резолютивній частині рішення суду першої інстанції саме по собі не свідчить про неправильне вирішення спору по суті та не є підставою для скасування судового рішення.

З приводу доводів апелянта щодо необґрунтованості стягнення на користь ТОВ «ФОРПОСТ ТРЕЙД» витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «ФОРПОСТ ТРЕЙД» надано Договір про надання правничої допомоги №2-2020 від 27 січня 2020 року та акт №1 від 24 лютого 2020 року до вказаного Договору.

Умовами Договору передбачено, що оплата наданих послуг здійснюється на підставі підписаних актів приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до акта №1 від 24 лютого 2020 року, Адвокатським об`єднанням «Кидалов і партнери» надано, а ТОВ «ФОРПОСТ ТРЕЙД» прийнято послугу зі складання позовної заяви до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання рішення протиправним та його скасування, зобов`язання вчинити певні дії, вартість якої визначено у розмірі 5 000,00 грн.

Таким чином, наданими позивачем документами підтверджено безпосередній зв`язок наданої правничої допомоги з розглядом цієї адміністративної справи, характер виконаної адвокатом роботи та її погоджену сторонами вартість.

При цьому, положення статті 134 КАС України пов`язують можливість розподілу витрат на професійну правничу допомогу не виключно з фактом їх фактичної сплати на момент вирішення справи, оскільки для цілей розподілу враховується вартість правничої допомоги, яка сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною на підставі договору про надання правничої допомоги та доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт.

Такий підхід підтверджено Верховним Судом, зокрема, у постанові від 19 грудня 2025 року у справі №260/8573/23, у якій зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, а розмір витрат на оплату послуг адвоката оцінюється з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом, обсягу наданих послуг та значення справи для сторони.

Водночас, визначення розміру витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок іншої сторони, не означає автоматичного присудження всієї суми гонорару, погодженої між адвокатом та клієнтом. Суд має оцінити заявлені витрати з огляду на критерії їх реальності, необхідності, обґрунтованості та співмірності зі складністю справи й фактичним обсягом виконаної адвокатом роботи.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 26 серпня 2022 року у справі №520/6658/21, на яку обґрунтовано послався суд першої інстанції, відповідно до якого суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі понесені витрати на адвоката, якщо з урахуванням складності справи, обсягу наданих послуг та інших істотних обставин їх розмір є неспівмірним.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 19 грудня 2025 року у справі №260/8573/23 наголосив, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка порушує питання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів зауважує, що у даній справі суд першої інстанції, вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, надав оцінку заявленому до відшкодування розміру таких витрат з урахуванням критеріїв їх співмірності, обґрунтованості та пропорційності.

При цьому, судом враховано характер і складність спірних правовідносин, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а також наявність сформованої судової практики у відповідній категорії спорів.

З урахуванням зазначених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлений позивачем до відшкодування розмір витрат у сумі 12 000,00 грн є надмірним та неспівмірним із фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, у зв`язку з чим, визначив до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

Колегія суддів враховує, що підтверджена актом вартість безпосередньо пов`язаної з цією справою послуги зі складання позовної заяви становила 5 000,00 грн, тоді як судом першої інстанції до відшкодування присуджено лише 2 000,00 грн, тобто, розмір відповідних витрат був істотно зменшений з урахуванням критеріїв їх співмірності та розумної необхідності.

При цьому, апеляційна скарга не містить конкретних доводів та обґрунтувань, які б свідчили про неспівмірність визначеної судом першої інстанції суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн із фактичним обсягом наданих адвокатом послуг або про відсутність зв`язку таких послуг з розглядом цієї справи.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь ТОВ «ФОРПОСТ ТРЕЙД» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн, оскільки, такий розмір витрат є документально підтвердженим, пов`язаним з розглядом цієї справи, обґрунтованим та співмірним із характером і обсягом наданої правничої допомоги.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРПОСТ ТРЕЙД» та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Кузьмишина О.М.

Ключкович В.Ю.