Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №580/11011/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/11011/25 Суддя (судді) першої інстанції: Віталіна ГАЙДАШ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Карпушової О.В., Ключковича В.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просить:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Черкаській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 в подвійному розмірі періодів його роботи з 01.01.2004 по теперішній час на посаді завідувача дитячого інфекційного відділення, лікаря-інфекціоніста дитячого відділення у КНП «Уманська дитяча лікарня» Уманської міської ради;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі періодів його роботи з 01.01.2004 по теперішній час на посаді завідувача дитячого інфекційного відділення, лікаря-інфекціоніста дитячого відділення у КНП «Уманська дитяча лікарня» Уманської міської ради з дати призначення пенсії, а саме з 28.05.2020.

На обґрунтування заявлених вимог зазначено про те, що відповідач протиправно листом відмов у зарахуванні до страхового стажу позивача в подвійному розмірі періодів його роботи з 01.01.2004 по теперішній час на посаді завідувача дитячого інфекційного відділення, лікаря-інфекціоніста дитячого відділення у КНП «Уманська дитяча лікарня» Уманської міської ради.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.05.2025 про зарахування до страхового стажу позивача в подвійному розмірі періодів його роботи з 01.01.2004 по теперішній час на посаді завідувача дитячого інфекційного відділення, лікаря-інфекціоніста дитячого відділення у КНП «Уманська дитяча лікарня» Уманської міської ради.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.05.2025 про зарахування до страхового стажу позивача в подвійному розмірі періодів його роботи з 01.01.2004 по теперішній час на посаді завідувача дитячого інфекційного відділення, лікаря-інфекціоніста дитячого відділення у КНП «Уманська дитяча лікарня» Уманської міської ради та прийняти рішення по суті, з урахуванням правової оцінки суду, наданої у цьому рішенні.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

До суду першої інстанції надійшла заява представника позивача - адвоката Ольховікової Т.В. про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 6000 грн.

Додатковим рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02 січня 2026 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №580/11011/25 задоволено частково.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Головне управління ПФУ в Черкаській області подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02.01.2026, прийняти нове рішення суду, яким ОСОБА_1 у задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду винесено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому підлягає скасуванню з наступних підстав.

Апелянт просить суд звернути увагу на те, що заявлені позивачем до відшкодування витрати на правову допомогу є завищеними та не співмірними зі складністю справи, обсягом наданих послуг та тривалістю розгляду справи.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2026 та від 10.03.2026 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Позивач не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За приписами статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною дев`ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Разом з цим, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Колегія суддів зазначає, що на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано до суду копії наступних документів:

- ордер на надання правничої допомоги серії ВН №1575129;

- договір №36/25 про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 26.09.2025;

- акт виконаних робіт (наданих послуг) №2 від 23.12.2025 до договору №36/25 про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 26.09.2025;

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ОД №005110.

Згідно з актом виконаних робіт (наданих послуг) №2 від 23.12.2025 сторони підтверджують, що адвокат надав клієнту під час розгляду Черкаським окружним адміністративним судом справи №580/11011/25 за позовною заявою клієнта до Головного управління ПФУ в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії наступні юридичні послуги (правову допомогу):

- аналіз документів по справі та узгодження з клієнтом правової позиції по справі та аналіз актуальної судової практики у подібних правовідносинах - 1500,00 грн;

- обрання (визначення) підсудності. Підготовка позовної заяви про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, підготовка необхідних доказів та подання позовної заяви з додатками до Черкаського окружного адміністративного суду - 3750,00 грн;

- підготовка та подання до суду заяви про поновлення процесуального строку - 750, 00 грн.

Загальна вартість наданих юридичних послуг становить 6000,00 грн.

Подані докази судова колегія бере до уваги, аналізуючи обґрунтованість суми, заявленої до відшкодування витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.

Згідно постанови Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, у разі недотримання вимог про співмірність суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на адвоката, що підлягають розподілу між сторонами. Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

За результатами вивчення зазначених документів, колегія суддів зазначає, що заява про ухвалення додаткового рішення у справі направлена на адресу відповідача представником позивача, що підтверджується квитанцією №5457489 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС (а.с.30).

Суд звертає увагу на те, що відповідач як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язана навести обґрунтування/розрахунок та надати відповідні докази на підтвердження доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами.

Відповідачем заперечення до суду апеляційної інстанції щодо відшкодування витрат на правничу допомогу не подано.

Суд першої інстанції приймаючи рішення про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, проаналізував надані представником позивача документи на підтвердження таких витрат та надані послуги.

Судом зменшено розмір витрат на правничу допомогу з урахуванням наданим адвокатом обсягом послуг.

При цьому, судова колегія звертає увагу, що в апеляційній скарзі апелянт в обґрунтування своїх вимог зазначає, що розмір стягнутих витрат у розмірі 4000,00 грн є завищеним, не співмірним зі складність справи, обсягом наданих послуг та тривалістю розгляду справи.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки апелянтом не надано належних доказів, які б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції щодо стягнення витрат на правничу допомогу, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення в цій частині з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Відтак, апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про те, що витрати на правничу допомогу позивачем не підтверджено належним чином.

Зміст апеляційної скарги полягає виключно у зазначенні норм права, які визначають порядок розподілу судових витрат та практики застосування цих норм судами різних інстанцій та спеціалізацій.

Водночас, фактично заперечення Головного управління ПФУ в Черкаській області проти співмірності витрат на професійну правничу допомогу відсутні в апеляційній скарзі.

Доводи апелянта про те, що надані представником позивача документи не містять посилання на адміністративну справу, у межах якої заявлені витрати на відшкодування правової допомоги, а також те, що в договорі про надання правової допомоги взагалі відсутній детальний розрахунок понесених витрат, судова колегія оцінює критично, оскільки в наданому представником позивача ордері та договорі про надання правової допомоги зазначено про надання такої допомоги в Черкаському окружному адміністративному суду, а в акті виконаних робіт (наданих послуг) №2 зазначено про надання правової допомоги у справі №580/11011/25 та чітко визначено вид робіт, погодинну ставку, кількість годин та суму наданих послуг.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з додержання норм процесуального та матеріального права, в зв`язку з чим вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління ПФУ в Черкаській області підлягає залишенню без задоволення, а додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 січня 2026 року - без змін.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення, а додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 січня 2026 року у справі №580/11011/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Суддя-доповідач О.М.Кузьмишина

Судді О.В.Карпушова

В.Ю.Ключкович