Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №640/9653/20 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/9653/20 Суддя (судді) першої інстанції: Панікар І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Златіна С.В., Карпушової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльності Головного управління Державної служби України у Луганській області щодо не оформлення і неподання висновку до Державної служби з надзвичайних ситуацій України про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням II групи інвалідності, внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, передбаченої статтею 118 Кодексу цивільного захисту України;

- зобов`язати Державну службу України з надзвичайних ситуацій призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням II групи інвалідності, внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, передбаченої статтею 118 Кодексу цивільного захисту України у розмірі 54-місячного грошового забезпечення виходячи з окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, посадового окладу за останньою посадою, яку займав позивач на день звільнення зі служби.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що лист начальника Головного управління ДСНС від 06.03.2020 №01-1218/23 є відмовою розпорядника коштів у призначенні одноразової грошової допомоги та проявом бездіяльності Державної служби України з надзвичайних ситуацій щодо призначення виплати у разі настання інвалідності особі начальницького складу служби цивільного захисту.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є таким, що прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, також в порушення чинного законодавства не з`ясовані всі обставини справи, не досліджені та не враховані надані до суду докази, а тому наведені порушення призвели до необ`єктивного, неправильного та незаконного вирішення справи.

Апелянт зазначає, що позивач був позбавлений виплати у законно встановленому розмірі, позбавлений інформації про прийняте рішення та позбавлений можливості захистити свої права своєчасно.

В обґрунтування своїх вимог наголошує, що держава в особі відповідачів фактично позбавила позивача частини належного йому майна, що є втручанням у його право, гарантоване статтею 1 Протоколу №1.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2026 та від 31.03.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Від представника Державної служби України з надзвичайних ситуацій до суду 07.04.2026 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильності застосування норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 1983 по 2010 роки ОСОБА_1 проходив службу цивільного захисту.

Згідно наказу Міністра надзвичайних ситуацій України № 89 від 16.10.2010 ОСОБА_1 звільнено зі служби у відставку за підпунктом 3 пункту 99 (за станом здоров`я) Порядку проходження служби особами рядового і начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 629 від 21.07.2005.

Відповідно до свідоцтва про хворобу за № 3548 позивачу у 2010 році встановлено II групу інвалідності, внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків.

В подальшому, у грудні 2011 року позивач звернувся до спеціальної комісії Міністерства надзвичайних ситуацій із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок виконання службових обов`язків, передбаченої статтею 56 Закону України «Про правові засади цивільного захисту».

Не отримавши належної відповіді, 12.12.2019 позивач надіслав на адресу Державної служби України з надзвичайних ситуацій запит на інформацію, відповідно до якої просив повідомити про рішення, прийняте спеціальною комісією Міністерства надзвичайний ситуацій України за результатами розгляду заяви про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із настанням інвалідності.

Державна служба України з надзвичайних ситуацій 26.12.2019 листом за № 03-18867/201 повідомила позивача про те, що від Головного управління ДСНС України у Луганській області документи щодо виплати одноразової допомоги не надходили. Після надходження належно оформленого пакету документів Комісією з призначення одноразової грошової допомоги буде розглянуто їх у встановленому порядку.

Позивач 17.01.2020 надіслав на адресу Головного управління ДСНС України у Луганській області запит на інформацію, відповідно до якої просив повідомити про рішення, прийняте спеціальною комісією Міністерства з надзвичайних ситуацій України за результатами розгляду заяви про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із настанням інвалідності.

Головне управління ДСНС України у Луганській області 29.01.2020 листом за № 01-503/23 повідомило позивача про те, що матеріали облікової групи, архівні матеріали Головного управління до жовтня 2014 року знаходяться на території тимчасово не контрольованій Урядом України, у місті Луганську, у зв`язку з чим Головне управління не має можливості надати запитувану інформацію.

Позивач 06.02.2020 надіслав на адресу Державної служби України з надзвичайних ситуацій, через Головне управління ДСНС України у Луганській області, заяву на виплату одноразової грошової допомоги, відповідно до якої просив призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, передбачену частиною 2 статті 118 Кодексу цивільного захисту у зв`язку з встановленням II групи інвалідності внаслідок виконання службових обов`язків в органах цивільного захисту.

За результатами розгляду вказаної заяви Головне управління ДСНС України у Луганській області листом від 06.03.2020 № 01-1218/23 повідомило позивача, що оскільки йому встановлено II другу групу інвалідності у 2010 році, то у нього немає права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до чинного законодавства.

Не погоджуючись із бездіяльністю Головного управління Державної служби України у Луганській області щодо не оформлення і неподання висновку до Державної служби з надзвичайних ситуацій України про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням II групи інвалідності, внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, передбаченої статтею 118 Кодексу цивільного захисту України, позивач звернувся до суду.

Переглядаючи оскаржуване рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі -одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

На момент подання первинної заяви позивача про виплату оскаржуваної винагороди правові та організаційні засади у сфері цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та військового характеру, повноваження органів виконавчої влади та інших органів управління, порядок створення і застосування сил, їх комплектування, проходження служби, а також гарантії соціального і правового захисту особового складу органів та підрозділів цивільного захисту здійснював Закон України «Про правові засади цивільного захисту», яким передбачено, що служба цивільного захисту - державна служба особливого характеру, пов`язана із забезпеченням пожежної безпеки, запобіганням і реагуванням на інші надзвичайні ситуації техногенного, природного та військового характеру, ліквідацією їх наслідків, захистом населення і територій від їх негативного впливу.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 56 Закону України «Про правові засади цивільного захисту» вказано, що у разі загибелі (смерті) особи рядового чи начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту під час виконання службових обов`язків сім`ї загиблого (померлого), а в разі її відсутності його батькам та утриманцям виплачується одноразова грошова допомога в розмірі десятирічного грошового забезпечення загиблого (померлого) за останньою посадою, яку він займав, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України (908-2007-п). За сім`єю загиблого (померлого) зберігається право на одержання жилого приміщення.

У разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного особі рядового чи начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту під час виконання службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, пов`язаного з виконанням службових обов`язків, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності особою рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту в період проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

В подальшому, Закон України «Про правові засади цивільного захисту» втратив чинність на підставі Кодексу цивільного захисту України за №5403-VI (5403-17) від 02.10.2012.

При цьому, частинами першою та другою статті 101 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини другої статті 118 Кодексу цивільного захисту України у разі травми або поранення, заподіяного особі рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту під час виконання службових обов`язків, а також інвалідності, що настала у період проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що стався у період проходження служби, пов`язаного з виконанням службових обов`язків, залежно від ступеня втрати працездатності такій особі виплачується одноразова грошова допомога у розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою у порядку та на умовах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності особою рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту у період проходження служби у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 № 908 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту» затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі – Порядок № 908).

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 Порядку № 908 - грошова допомога виплачується: особам рядового і начальницького складу у разі травми або поранення, захворювання без настання інвалідності, пов`язаного з виконанням службових обов`язків, у розмірі, який визначається з урахуванням ступеня втрати працездатності у відсотках трирічного грошового забезпечення.

Підпунктом 3 пункту 2 Порядку № 908 передбачено, що грошова допомога виплачується: особам рядового і начальницького складу та особам, звільненим із служби, у разі настання інвалідності внаслідок виконання службових обов`язків у розмірі:

60-місячного грошового забезпечення - інвалідам I групи;

54-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи;

48-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 908 розмір одноразової грошової допомоги визначається виходячи з окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, посадового окладу за останньою посадою, яку займала особа рядового або начальницького складу на день загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання, установлення інвалідності, а особа, звільнена із служби, - на день звільнення.

Відповідно до пунктом 5 Порядку № 908 для виплати одноразової грошової допомоги у разі травми або поранення, захворювання чи інвалідності особи, зазначені у пункті 2 вказаного Порядку, подають до підрозділу або його правонаступника такі документи:

- заяву про виплату одноразової грошової допомоги;

- довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або ступінь втрати працездатності разом з рішенням відповідної військово-медичної установи про визнання травми або поранення, захворювання;

- постанову центральної лікарсько-експертної комісії ДСНС про придатність до служби і причинно-наслідковий зв`язок травми або поранення, захворювання з виконанням службових обов`язків або проходженням служби;

- копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я, по батькові та місце реєстрації;

- довідку про те, що їм не провадилися інші передбачені законами виплати у разі травми або поранення, захворювання чи настання інвалідності;

- копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 908 підрозділ подає ДСНС висновок щодо можливості виплати грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 4 і 5 вказаного Порядку, а також довідку про грошове забезпечення та копію документа, що свідчить про обставини загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання, захворювання чи нещасного випадку, який трапився з особою рядового або начальницького складу.

Служба приймає на підставі поданих документів рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги та надсилає його разом із зазначеними документами підрозділу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога виплачується не пізніше ніж протягом двох місяців з дня прийняття відповідного рішення у межах коштів, передбачених у державному бюджеті на такі цілі, шляхом її перерахування на рахунок в установі банку, відкритий отримувачем допомоги.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 908 особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги можуть звернутися до підрозділу для її виплати протягом трьох років з дня загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи настання інвалідності; за наявності підстав для здійснення також інших передбачених законами виплат у зв`язку із загибеллю (смертю), травмою або пораненням, захворюванням чи інвалідністю осіб рядового або начальницького складу мають право лише на одну з таких виплат за їх вибором.

Так, на момент виникнення спірних правовідносин Порядок № 908 зі змінами та доповненнями був чинним. Зазначені правові норми є нормами прямої дії і поширюються на всіх осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, спірні правовідносини щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням II групи інвалідності виникли у 2011 році, тобто на час дії Закону України «Про правові засади цивільного захисту» та Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 № 908.

Водночас, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у грудні 2011 року позивач уже звертався до спеціальної комісії Міністерства надзвичайних ситуацій України із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням II групи інвалідності внаслідок виконання службових обов`язків.

За результатами розгляду заяви позивача та поданих ним документів Комісією Міністерства надзвичайних ситуацій України у грудні 2011 року прийнято рішення, оформлене витягом з протоколу № 10, яким ОСОБА_1 призначено одноразову грошову допомогу у розмірі 78 300,00 грн.

Таким чином, на момент звернення позивача у 2020 році питання щодо наявності у нього права на одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням II групи інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, уже було розглянуто уповноваженим органом, а відповідне рішення про призначення допомоги прийнято.

Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що звернення позивача у 2020 році фактично стосувалося тієї самої одноразової грошової допомоги, право на яку виникло у зв`язку з одним і тим самим юридичним фактом — встановленням II групи інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків.

Посилання апелянта на те, що лист Головного управління ДСНС України у Луганській області від 06.03.2020 № 01-1218/23 є відмовою у призначенні одноразової грошової допомоги, не спростовує наведених висновків.

Зазначеним листом позивачу повідомлено про відсутність права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до чинного законодавства з огляду на те, що II групу інвалідності йому встановлено у 2010 році.

Однак такий лист не може розглядатися як первинне рішення щодо реалізації права позивача на відповідну допомогу, оскільки на момент його направлення питання про призначення допомоги вже було вирішено Комісією Міністерства надзвичайних ситуацій України у 2011 році.

При цьому сама по собі обставина, що позивач не був належним чином повідомлений про прийняте у 2011 році рішення або не мав можливості ознайомитися з відповідними матеріалами, не створює нового права на повторне призначення одноразової грошової допомоги за тим самим страховим випадком.

Колегія суддів також враховує, що позивач у заяві від 06.02.2020 сам зазначив, що у травні 2011 року звертався із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням II групи інвалідності, тобто йдеться про той самий страховий випадок, який був предметом розгляду Комісії у 2011 році.

Доводи апелянта про те, що його позбавлено інформації щодо прийнятого рішення та можливості своєчасно захистити свої права, не свідчать про незаконність оскаржуваного рішення суду першої інстанції, оскільки такі обставини не змінюють факту прийняття Комісією у 2011 році рішення про призначення відповідної одноразової грошової допомоги.

Більше того, судова колегія приймає до уваги доводи представника відповідача та зазначає, що Порядком №908 (в редакції, чинній на момент призначення виплати одноразової грошової допомоги позивачу, що діяла у 2011 році) не було передбачено обов`язку Міністерства або підрозділу направляти позивачу копію рішення (протоколу) про призначення допомоги або письмове повідомлення про прийняте рішення.

Зокрема, відповідно до пункту 6 Порядку №908 (в редакції, чинній на момент призначення виплати одноразової грошової допомоги позивачу, що діяла у 2011 році) підрозділ подає МНС висновок щодо можливості виплати грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 4 і 5 цього Порядку, а також довідку про грошове забезпечення та копію документа, що свідчить про обставини загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання чи нещасного випадку, який трапився з особою рядового або начальницького складу.

Міністерство приймає на підставі поданих документів рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги та надсилає його разом із зазначеними документами підрозділу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога виплачується не пізніше ніж протягом двох місяців з дня прийняття відповідного рішення у межах коштів, передбачених у державному бюджеті на такі цілі, шляхом її перерахування на рахунок в установі банку, відкритий отримувачем допомоги.

Отже, аналіз пункту 6 Порядку № 908 свідчить, що процедура призначення допомоги заверушувалася виплатою каоштів на рахунок отримувача, що і було належним чином виконано Головним управлінням у грудні 2011 року.

Таким чином, саме по собі ненадання позивачу копії протоколу Комісії або окремого письмового повідомлення про прийняте рішення не може бути підставою для висновку про те, що рішення Комісії від 2011 року не було прийнято або що право позивача на отримання одноразової грошової допомоги не було реалізоване шляхом прийняття відповідного рішення уповноваженим органом.

Крім того, судом апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду із загальнодоступного джерела – Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ОСОБА_1 24 жовтня 2016 року звертався з адміністративним позовом до суду щодо стягнення з Державної служби України з надзвичайних ситуацій суми недоотриманої ним одноразової грошової допомоги в розмірі 304 614,00 грн.

В ухвалі Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року у справі № 802/1730/16-а зазначено, що позивач у травні 2011 року на підставі пп. 3 п. 2 Постанови КМУ "Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту" від 11.07.2007 №908 звернувся із заявою до спеціальної комісії Міністерства надзвичайних ситуацій України про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із настанням ІІ групи інвалідності.

За рішенням спеціальної комісії Міністерства надзвичайних ситуацій України Кирилюку В.В., як особі, що звільнена із служби у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок виконання службових обов`язків, в грудні 2011 року виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 78300, 00 грн (54 посадових окладів). Даний факт підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 , яка видана останньому 17.01.2011 року, та не заперечувалось ним в судовому засіданні суду першої інстанції.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому колегія суддів враховує, що зазначена обставина встановлена судовим рішенням у справі № 802/1730/16-а, учасником якої був безпосередньо ОСОБА_1 , а тому посилання апелянта у цій справі на те, що відповідачами його не повідомлено про прийняте рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, є безпідставними та спростовуються встановленими судом обставинами.

Враховуючи, що рішенням спеціальної комісії Міністерства надзвичайних ситуацій України у 2011 році ОСОБА_1 вже було призначено одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок виконання службових обов`язків, а у грудні 2011 року зазначену допомогу фактично виплачено у розмірі 78 300,00 грн, відсутні правові підстави для висновку про протиправну бездіяльність відповідачів щодо оформлення та подання висновку про призначення такої допомоги.

Таким чином, звернення ОСОБА_1 у 2020 році із заявою про призначення одноразової грошової допомоги не може породжувати повторного права на отримання такої допомоги, оскільки відповідна виплата вже була призначена та здійснена позивачу у 2011 році.

Разом із тим, питання щодо правильності визначення та виплати розміру одноразової грошової допомоги є окремим предметом правового регулювання.

Зокрема, саме із такими вимогами позивач звертався до Вінницького окружного адміністративного 24 жовтня 2016 року, що підтверджується ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року у справі № 802/1730/16-а.

При цьому колегія суддів враховує, що друга позовна вимога безпосередньо містить посилання на необхідність виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 54-місячного грошового забезпечення. Проте визначення такого розміру можливе лише за наявності самого права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги. Оскільки у спірних правовідносинах встановлено факт її призначення та виплати позивачу у 2011 році, підстав для повторного виникнення права на таку виплату та визначення її розміру за правилами, чинними на момент повторного звернення, немає.

Посилання апелянта на те, що йому фактично виплачено суму, меншу від тієї, яку він вважає належною, не спростовує факту призначення та виплати одноразової грошової допомоги у 2011 році. Такі доводи фактично стосуються правильності визначення розміру вже призначеної та виплаченої одноразової грошової допомоги, а не питання її первинного призначення.

Водночас вимога про стягнення недоотриманої, на думку позивача, суми одноразової грошової допомоги не є тотожною вимозі про зобов`язання відповідача повторно призначити та виплатити одноразову грошову допомогу. Відтак, сам по собі факт незгоди позивача з розміром отриманої у 2011 році виплати не може бути правовою підставою для повторного призначення йому одноразової грошової допомоги за його заявою від 06.02.2020.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про протиправність бездіяльності відповідача або необхідність повторного призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта про необхідність застосування до спірних правовідносин частини другої статті 118 Кодексу цивільного захисту України.

Кодекс цивільного захисту України набрав чинності після виникнення та реалізації спірних правовідносин щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги. Сам факт подальшої зміни законодавчого регулювання не створює для особи права на повторне отримання виплати, якщо відповідне право вже було реалізоване шляхом прийняття компетентним органом рішення про призначення допомоги.

Застосування до спірних правовідносин положень статті 118 Кодексу цивільного захисту України як нової правової підстави для повторного призначення допомоги за тим самим юридичним фактом суперечило б принципу дії нормативно-правових актів у часі та призвело б до фактичного подвійного призначення одноразової грошової допомоги на одній і тій самій підставі.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а фактично зводяться до незгоди з оцінкою встановлених у справі обставин.

Суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам та правильно застосував норми матеріального і процесуального права.

ОСОБА_1 не надано до суду першої та апеляційної інстанції доказів на підтвердження своїх тверджень щодо бездіяльності відповідачів.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року у справі №640/9653/20 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина

С.В.Златін

О.В.Карпушова