Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №320/18992/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/18992/24 Суддя (судді) першої інстанції: Білоноженко М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В.В.,

суддів: Ганечко О.М., Василенка Я.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТР ПРОДАКШН» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, за апеляційною скаргою Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТР ПРОДАКШН» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці, в якому просило визнати протиправний та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100100/2024/000009/2 від 09.02.2024.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального права, та відмовити у задоволенні позову.

Доводи апелянта аналогічні тим, які викладені у відзиві на позовну заяву та обґрунтовані зокрема тим, що дії відповідача в межах спірних правовідносин вчинено з дотриманням вимог закону. Вартість заявлених до митного оформлення товарів є меншою від мінімального рівня митної вартості товарів, інформація по яким міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ТР ПРОДАКШН» з метою декларування Товару № 1 «Картон стрічковий в рулонах, призначений для виготовлення гільз паперових спірального навивання, макулатурний: 155_G230751000 Картон-основа для в-ва гільзи сірий 230 г/м2, шир.7,5 см, діам. рулону 1 м- 828 кг. Виробник: CARTIERA TORRE MONDOVI S.p.A» та Товару № 2 «Картон стрічковий в рулонах, призначений для виготовлення гільз паперових спірального навивання, макулатурний: 155_G175751000 Картон-основа для в-ва гільзи сірий 175 г/м2, шир.7,5 см, діам. рулону 1 м- 901кг Виробник: CARTIERA TORRE MONDOVI S.p.A, 155.BG21575100 Картон-основа для в-ва гільзи білий/сірий 215 г/м2, шир.7,5 см, діам. рулону 1 м- 817кг, Виробник: CARTIERA TORRE MONDOVI S.p.A», подав митну декларацію № 24UA10010023642U6.

Одночасно позивачем надані до митного оформлення документи на підставі яких товар був куплений та доставлений до митного кордону України: Рахунок-проформа № PF/68/2023 від 04.12.2023; Рахунок-фактура (інвойс) № FBD/22/2024 від 01.02.2024; Автотранспортна накладна № б/н від 01.02.2024; Платіжна інструкція в іноземній валюті № 33 від 05.01.2024; Довідка про транспортні витрати № 9 від 05.02.2024; Зовнішньоекономічний контракт № 041023 від 04.10.2023; Договір про надання послуг митного брокера № 260222-ТР від 26.01.2022.

Ввезення товарів на митну територію України відбулося на підставі зовнішньоекономічного Контракту № 041023 від 04.10.2023, укладеного між ТОВ «ТР ПРОДАКШН» (Україна) (Покупець) та CARTIERA TORRE MONDOVI S.p.А. (Італія) (Продавець).

Для організації перевезення товарів до України ТОВ «ТР ПРОДАКШН» 21.01.2022 уклало з ФОП ОСОБА_1 . Договір-доручення 1/3-22 експедиційних послуг на перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполучення.

Вважаючи, що митна вартість товару непідтверджена, Київською митницею було направлено вимогу № 1249 від 08.02.2024 про надання додаткових документів, у відповідь на яку декларантом 09.02.2024 було направлено листи Вих. № 090224.

Однак, відповідачем було винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA100100/2024/000009/2 від 09.02.2024 та складено картку відмови у прийнятті митої декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100100/2024/000167, з підстав того, що:

при митному оформленні надано довідку про транспорті витрати від 05.02.2024 № 9 від ТОВ «ЮГ-РЕЙН», що не передбачено як документ, який підтверджує вартість перевезення, відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599;

у довідці про транспорті витрати від 05.02.2024 ТОВ «ЮГ-РЕЙН» вказана вартість перевезення 20 000 грн. У рахунку на оплату від 08.02.2024 № 26 ФОП ОСОБА_1 вказана вартість перевезення до м. Києва з винагородою експедитора - 35 770 грн без розділення вартості перевезення до кордону України та після;

банківський платіжний документ не містить печатки банку;

згідно документа, що підтверджує вартість перевезення послуга, як навантаження товару на транспортний засіб відсутня;

Джерелом коригування митної вартості є відомості митних декларацій від 22.01.2024 № 24UA209120001791U0, від 22.01.2024 № 24UA209120001772U, за якими проведено митне оформлення Товару № 1 на рівні 0,6535 EUR/кг;

Джерелом коригування митної вартості є відомості митної декларації від 25.01.2024 № 24UA209230007710U, за якими проведено митне оформлення Товару № 2 на рівні 1,4941 EUR/кг.

Позивач вважаючи, що діями та рішенням відповідача допущено порушення його прав та інтересів, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів, є необґрунтованим та прийнятим без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частини 4 статті 52 МК України встановлено, що у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частини 2 та 3 статті 57 МК України).

Відповідно до положень частини 4 та 5 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частина 9 статті 58 МК України).

Відповідно до приписів частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В той же час, відповідно до частини 5 статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з визначеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Частиною 3 статті 53 МК України передбачено що, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частинами 4 та 5 статті 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина 2 статті 54 МК України).

З метою забезпечення єдиного підходу до організації роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час митного контролю та митного оформлення Наказом Державної митної служби України від 01.07.2021 № 476 затверджено Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України (далі - Методичні рекомендації № 476).

Згідно з приписами глави 2 Методичних рекомендацій № 476 робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється, серед іншого, шляхом: перевірки повноти інформації, що міститься у документах, які подаються до митного оформлення; перевірки товаросупровідних документів щодо наявності достатнього опису товарів, що декларується, їх кількості, ціни за одиницю товару та загальної вартості; ідентифікації цих даних з товарами, що подаються до митного оформлення; перевірки документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування; перевірка документів, що містять відомості про страхування; перевірки включення/не включення складових митної вартості; перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість; вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; перевірки та аналізу документів, додатково поданих митному органу декларантом або уповноваженою ним особою відповідно до ст. 53 МК України; порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення "Інспектор".

За приписами глави 5 Методичних рекомендацій № 476 під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися, серед іншого, такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана Держмитслужбою, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація отримана з мережі Інтернет.

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 - 4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція щодо витребування митницями додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості товару викладена Верховним Судом в постанові від 04.04.2018 по справі № 826/27058/15.

Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України, а саме статтею 53, заборонено.

Водночас, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.03.2019 у справі № 815/5791/17.

Колегія суддів зазначає, що наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим, в силу частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частиною 3 статті 54 МК України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Матеріалами справи встановлено, що на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем митному органу подані: Рахунок-проформа № PF/68/2023 від 04.12.2023; Рахунок-фактура (інвойс) № FBD/22/2024 від 01.02.2024; Автотранспортна накладна № б/н від 01.02.2024; Платіжна інструкція в іноземній валюті № 33 від 05.01.2024; Довідка про транспортні витрати № 9 від 05.02.2024; Зовнішньоекономічний контракт № 041023 від 04.10.2023; Договір про надання послуг митного брокера № 260222-ТР від 26.01.2022.

Митна вартість товарів визначена позивачем за основним методом - ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Водночас, митницею, з посиланням на ст. 64 МК України, здійснено розрахунок за другорядним методом визначення митної вартості, яке оформлене рішенням про коригування митної вартості товарів № UA100100/2024/000009/2 від 09.02.2024.

Частиною 3 ст. 54 МК України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару слугували наступні висновки відповідача: при митному оформленні надано довідку про транспорті витрати від 05.02.2024 № 9 від ТОВ «ЮГ-РЕЙН», що не передбачено як документ, який підтверджує вартість перевезення, відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599; у довідці про транспорті витрати від 05.02.2024 ТОВ «ЮГ-РЕЙН» вказана вартість перевезення 20 000 грн. У рахунку на оплату від 08.02.2024 № 26 ФОП ОСОБА_1 вказана вартість перевезення до м. Києва з винагородою експедитора - 35 770 грн без розділення вартості перевезення до кордону України та після; банківський платіжний документ не містить печатки банку; згідно документа, що підтверджує вартість перевезення послуга, як навантаження товару на транспортний засіб відсутня.

В той же час, відповідно до умов контракту № 041023 від 04.10.2023 Продавець продав, а Покупець придбав Товар № 1 Картон стрічковий в рулонах, призначений для виготовлення гільз паперових спірального навивання, макулатурний за ціною 0,37 Євро за кг., а всього - 306,36 Євро. Товар № 2 Картон стрічковий в рулонах, призначений для виготовлення гільз паперових спірального навивання, макулатурний за ціною 0,37 Євро за кг., а всього - 333,37 Євро; Картон-основа для в-ва гільзи білий/сірий за ціною 0,45 Євро за кг., а всього - 367,65 Євро.

Відповідно до Розділу 4 Контракту ціна кожної Партії погоджується Сторонами і відображається в проформа-інвойсі. Остаточна вартість замовленої Партії відображається в інвойсі, який є невід`ємною частиною даного Контракту. У випадку, якщо сума інвойсу більше або менше суми проформи-інвойсу, різниця зараховується в рахунок наступної Партії.

Розділом 5 Контракту передбачено, що оплата з урахуванням акційних знижок та інших спеціальних знижок на товар проводиться наступним чином: - попередня оплата на основі копії проформа-інвойсу на Партію, при цьому Покупець має право з урахуванням балансу розрахунків між Сторонами сплатити суму менше ніж сума, що вказана в проформа-інвойсі.

Згідно з п. 3.1. та п. 3.3. Контракту товар за цим Контрактом постачається на умовах EXW TORRE MONDOVI, Італія (умови INCOTERMS 2010) згідно домовленості Сторін, що зазначається в інвойсі. Покупець зобов`язаний забрати товар зі складу Продавця не пізніше, ніж через 7 днів після отримання повідомлення про готовність Товару.

На виконання умов укладеного Контракту компанією-експортером було сформовано рахунок-проформа № РЕ/68/2023 від 04.12.2023 та рахунок - фактура (інвойс) № FBD/22/2024 від 01.02.2024.

Дотримуючись положень щодо попередньої оплати за імпортовані товари Позивачем сплачено 1 190 Євро відповідно до сформованого Продавцем рахунку-проформи № PF/68/2023 від 04.12.2023, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті № 33 від 05.01.2024.

Отже, товари було ввезено на митну територію України після повної оплати. Також, у графі № 70 «Призначення платежу» міститься посилання на укладений між сторонами Контракт та рахунок-проформи, проведена оплата чітко узгоджується із тією, що вказана у рахунку-проформі, Контракті та інших товаросупровідних документа.

Суд першої інстанції також вірно не взяв до уваги висновок оскаржуваного рішення щодо відсутності печатки установи Банку на платіжних інструкціях, оскільки платіжні інструкції Банку мають електронну форму та підписуються електронно-цифровим підписом, що має тотожну юридичну силу і до паперового екземпляру.

Для підтвердження витрат на транспортування товару позивачем був наданий Договір-доручення 1/ 3-22 експедиційних послуг на перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 21.01.2022 заявка на перевезення вантажу від 26.01.2024, довідка про транспортні витрати вих. № 9 від 05.02.2024 та рахунок № 26 від 08.02.2024.

Відповідно до п. 1.2. Договору-доручення, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Експедитор-повірений бере на себе зобов`язання за винагороду і за рахунок Замовника-довірителя виконати певні послуги, пов`язані з організацією перевезення вантажу Замовника-Довірителя, залучаючи при цьому третіх осіб (перевізників).

Відповідно до п. 1.1. Договору-доручення 7/Т-24 експедиційних послуг на перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 26.01.2024, перевізник приймає на себе зобов`язання надати послуги по здійсненню міжнародних перевезень вантажів своїми силами і засобами, а також забезпечити цілісність і повне збереження довіреного йому до перевезення вантажу. 05.02.2024 перевізником була видана довідка про транспортні витрати за вих.№ 9 відповідно до якої транспортні витрати з доставки вантажу «CARTIERA TORRE MONDOVI S.p.A. (Італія) для ТОВ «ТР ПРОДАКШН», в складі збірного, а/м НОМЕР_1 н/гір. Ао 1850 ХТ за маршрутом 1-12080 Torre Mondovi' (Італія) - до кордону України (п/перехід Чоп) - складає 20 000 грн, в тому числі навантажувальні роботи - 100 грн.

Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 (далі - Наказ № 599) затверджено форму декларації митної вартості та Правила її заповнення.

Відповідно до Наказу № 599 для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

Тобто, згаданий Наказ не встановлює вичерпного переліку документів для підтвердження витрат на транспортування. Повний перелік документів для підтвердження витрат на транспортування також відсутній у Митному кодексу України.

З урахуванням викладеного, оскільки відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що із наданих позивачем документів неможливо встановити вартість транспортних витрат, суд вважає, що позивач подав всі необхідні документи на підтвердження транспортних витрат у межах спірних відносин.

Відтак, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що надані митному органу та суду позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну та зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Також, колегія суддів також звертає увагу на постанови Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 815/329/17, від 19.11.2024 у справі № 420/23588/23, в яких викладено правовий висновок, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом.

Крім того, колегія суддів наголошує, що у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 05.03.2019 у справі № 810/4296/16 вказав: «у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів».

Як вбачається з оскаржуваного рішення, в ньому зазначено лише дату та номер митних декларацій, на підставі яких, здійснено коригування митної вартості, при цьому, вказане рішення не містить інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації для застосування резервного методу, які числові значення митної вартості таких товарів, обсяги та умови їх поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з тим, що висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються є необґрунтованими, а доцільність застосування резервного методу - недоведеною.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що подані декларантом документи є належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару за ціною договору, а тому рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними, що вказує на правомірне задоволення позовних вимог судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій та були враховані судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення, яке, на переконання колегії суддів, є законним та прийнято з дотриманням норм матеріального права.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку за наслідками розгляду даного спору.

Керуючись статтями 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТР ПРОДАКШН» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач В. В. Кузьменко

Судді: О. М. Ганечко

Я. М. Василенко