Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №320/18669/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/18669/25 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Василенка Я.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві, про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві, в якому позивач просив суд визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві підготувати та направити подання до Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві для повернення 1% пенсійного збору на обов`язкове державне пенсійне страхування для проведення реєстрації права власності на житло в розмірі: 26962,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що особи, які придбали житло вперше, звільняються від сплати збору на обов`язкове пенсійне страхування, у зв`язку з чим, позивачем було подано до відповідача заяву про повернення помилково сплачених коштів, однак, відповідачем було безпідставно відмовлено в задоволенні зазначеної заяви.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладене у листі від 01.04.2025 № 2600-0503-8/57408 про відсутність правових підстав для складання щодо ОСОБА_1 подання на повернення збору з операції купівлі-продажу нерухомого майна.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати подання до Головного управління Державної казначейської служби в м. Києві про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 26962,00 грн, сплаченого відповідно до квитанції від 17.05.2024 № 69515580.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2026 та від 24.02.2026 відкрито апеляційне провадження, призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

05.02.2026, під № 4206 до суду від сторони позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 17.05.2024, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гапон Т.В., зареєстрованим в реєстрі за № 2614, придбано у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Продаж вчинено за 2696200,00 грн.

Оскільки податковим агентом при посвідчені договору купівлі-продажу виступив нотаріус, 17.05.2024 на відповідний бюджетний рахунок було перераховано 26962,00 грн сплаченого позивачем збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості нерухомого майна з операції придбання нерухомого майна згідно з копією квитанції від за квитанцією від 17.05.2025 № 69515580.

Відповідно до відомостей витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 13.12.2024, квартира за адресою: АДРЕСА_1 є нерухомим майном, яке було придбане позивачем.

Вважаючи, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування сплачений помилково, позивач звернувся до відповідача із заявою від 11.03.2025 з проханням здійснити подання до територіального управління Державної казначейської служби в м. Києві для повернення позивачу помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування для проведення реєстрації права власності на житло у розмірі 26962,00 грн.

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 01.04.2025 № 2600-0503-8/57408, на звернення позивача відмовило позивачу у поверненні коштів, мотивуючи це недостатністю доказів придбання майна вперше.

Наведене зумовило на звернення до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що, оскільки позивачем документально доведено придбання ним квартири вперше, а будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним квартири вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у позивача права на звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, відповідачем не надано, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві протиправно не вчинило дій щодо направлення до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві подання про повернення позивачу збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Натомість, відповідач вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, оскільки при подачі заяви до ПФУ, позивач не надав повний перелік документів, а саме документ про відсутність частки в спільному майні подружжя, визначених п. 15-2 Порядку.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 № 400/97-ВР (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на час придбання позивачем квартири та сплати збору), платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше (абзац перший). Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України (абзац другий).

Аналогічні норми передбачені пунктом 15-1 «Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, тому числі, зі змінами внесеними постановою від 23.09.2020 № 866).

За змістом наведених норм громадянин не є платником збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, зокрема, в разі придбавання житла вперше.

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що на підтвердження придбання житла вперше позивачем додано, серед іншого: копію договору купівлі-продажу квартири від 17.05.2024 № 2614; копію квитанції про сплату збору від 17.05.2024 № 69515580; довідку про інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 13.12.2024 №408048525 відповідно до якої за позивачем зареєстровано право приватної власності на одну квартиру АДРЕСА_1 ; довідка Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 11.12.2024 № 7640/1-10/2024/вих/Д-8145-1-09 щодо участі позивача у приватизації; довідка Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 17.12.2024 № 109-109/Д-1280 щодо участі позивача у приватизації; довідка Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 11.12.2024 № 102-102/Д-2158-1291.

Водночас, підставою для відмови в складенні подання для повернення позивачу 1% збору на обов`язкове державне пенсійне страхування за придбання квартири, слугували добровільна сплата позивачем цього збору під час нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу та ненадання доказів придбання квартири вперше.

Відповідно до пункту 15-2 «Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 866, набрала чинності 26.09.2020), збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо: право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (підпункт «б»); особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року) (підпункт «в»); особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов (підпункт «г»).

Судом першої інстанції було встановлено сплату позивачем 1% збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 26962,00 грн. за придбання квартири згідно з договором купівлі-продажу відповідно до квитанції від 17.05.2024 № 69515580.

Позивачем до матеріалів справи долучено копію довідки від 11.12.2024 №7640/1-10/2024/вих/Д-8145-1-09, видана Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради, відповідно до якої позивач не брав участь у приватизації житла за адресою: АДРЕСА_3 .

Також, відповідно до наданої позивачем довідки від 17.12.2024 №109-109/Д-1280 видана Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією, відповідно до якої відсутня інформація про використання позивачем права на приватизацію державного житлового фонду за адресою АДРЕСА_4 , оскільки будинок не передано до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації.

Відповідно до довідки від 11.12.2024 №102-102/Д-2158-1291, виданої Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією, відповідно до якої, через орган приватизації не проходила передача у власність квартири АДРЕСА_5 з 2009 по червень 2017 року.

Отже, наданими позивачем доказами підтверджується, придбання ним житла вперше, що є підставою для звільнення позивача від сплати 1% збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі квартири за договором від 17.05.2024 №2614.

Оскільки позивачем документально доведено придбання ним квартири вперше, а будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним квартири вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у позивача права на звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, відповідачем не надано, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві протиправно не вчинило дій щодо направлення до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві подання про повернення позивачу збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до приписів пункту 5 Порядку № 787 (в чинній редакції), у разі повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до цього Порядку та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.

Тож, оскільки відповідачем не було сформовано та направлено до територіального органу Державної казначейської служби України подання про повернення позивачу сплаченої ним суми збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна, наявні підстави для зобов`язання відповідача сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 26 962,00 грн, сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна.

Щодо доводів апелянта про те, що при подачі заяви до ПФУ, позивач не надав повний перелік документів, а саме документ про відсутність частки в спільному майні подружжя, визначених п. 15-2 Порядку, колегія суддів зазначає, що саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок довести правомірність свого рішення чи відмови. Якщо у відповідача були сумніви щодо наявності частки у майні подружжя, останній мав самостійно перевірити це через доступні дані чи запитати вказане у позивача, згідно процедури за Законом України «Про адміністративну процедуру». Оскільки апелянт не надав доказів наявності у позивача іншого майна, формальне посилання на ненадання довідки про майно подружжя не може бути підставою для позбавлення особи її законного права на звільнення від сплати збору.

З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Я.М. Василенко