Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №320/46560/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/46560/24 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Василенка Я.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про те, що записи в його трудовій книжці, хоча й мають формальні недоліки, не містять внутрішніх суперечностей, узгоджуються між собою та підтверджують факт роботи у відповідні періоди. Позивач наголосив також на тому, що працівник не може нести відповідальність за порушення порядку ведення трудових книжок, які є обов`язком роботодавця.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 262140012101 від 02.09.2024 року щодо незарахування ОСОБА_1 до страхового стажу при призначенні пенсії періоди роботи з 01.12.1980 по 31.08.1981 рр., з 19.10.1983 по 27.01.1985 рр., з 30.01.1992 по 30.06.1993 рр., з 01.07.1993 по 30.09.1993 рр., 01.04.2000 по 31.12.2001 рр., з 01.01.2002 по 31.12.2006 рр., з 01.12.2006 по 17.08.2007 рр., з 01.04.2011 по 26.09.2012 рр., з 18.02.2018 по 20.05.2018 рр., з 01.02.2020 по 30.06.2024 рр., з 01.04.2022 по 31.05.2022 рр.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи:

з 01.12.1980 по 31.08.1981 рр., в Науково-дослідному відділі Київського ордена Леніна Державного університету ім. Т.Г. Шевченка;

з 19.10.1983 по 27.01.1985 рр. в Київській кінокопіювальній фабриці;

з 30.01.1992 по 30.06.1993 рр. в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Альпсервіс";

з 01.07.1993 по 30.09.1993 рр. в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Декор";

з 01.04.2000 по 31.12.2001 рр. в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Нормаль";

з 01.01.2002 по 31.12.2006 рр. в Дочірньому підприємстві "Гейл";

з 01.12.2006 по 17.08.2007 рр. в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Видавничий Дім Макса";

з 01.04.2011 по 26.09.2012 рр. в Товаристві з обмеженою відповідальністю "БО- КО";

з 18.02.2018 по 20.05.2018 рр. в Товаристві з обмеженою відповідальністю "ААЗ Трейдінг-Автолюкс";

з 01.11.2018 по 30.11.2018 рр. в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Украгростратегія";

з 01.02.2020 по 30.06.2024 рр. в Державному закладі професійної (професійно- технічної) освіти зі специфічними умовами навчання "Академія патрульної поліції";

з 01.04.2022 по 31.05.2022 рр. в Хмельницькому комунальному підприємстві "Електротранс".

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 24.08.2024.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2026 та від 24.02.2026 відкрито апеляційне провадження, призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 24.08.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою № 76 про призначення/перерахунок пенсії з метою призначення пенсії за віком (а.с. 80). Заява була подана в електронній формі через Веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням засобу автентифікації BankID.

До заяви позивач додав анкету-опитування (а.с. 81), пам`ятку пенсіонера та скановані копії документів. Також, позивачем у заяві за призначенням/перерахунком пенсії було зазначено, що трудова книжка відцифрована.

Відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 "Про затвердження Порядку екстериторіального призначення пенсій", електронна пенсійна справа позивача була передана до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області для розгляду та прийняття рішення.

02.09.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області ухвалило рішення №262140012101 про відмову у призначенні пенсії за віком (а.с. 79) у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку та невідповідністю поданих документів реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. У рішенні зазначено, що страховий стаж позивача, обчислений за даними персоніфікованого обліку, становить 14 років 3 місяці 6 днів; мінімально необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком у 2024 році становить 30 років; частина періодів роботи, зазначених у трудовій книжці, не була зарахована до страхового стажу через невідповідності.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача-2, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач, відмовляючи зараховувати періоди роботи позивача 01.12.1980 31.08.1981; 19.10.1983 27.01.1985; 30.01.1992 30.06.1993; 01.07.1993 30.09.1993; періоди 2000 2007, 2011 2024 до загального стажу позивача, діяв не на підставі та не в спосіб, що визначені Конституцією та законами України, позаяк, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі, не можуть бути підставою для відмови в призначенні пенсії або в зарахуванні відповідного періоду роботи в стаж, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Натомість, відповідач вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, оскільки окремі періоди роботи, зазначені в трудовій книжці, не можуть бути зараховані до страхового стажу позивача через наявність порушень (розбіжність між датою запису про звільнення та датою відповідного наказу, що перевищує допустимий тримісячний термін; відсутність дати наказу при звільненні; відсутність підстав при прийнятті та звільненні з роботи, що унеможливлює підтвердження факту трудових відносин; розбіжність у по батькові, що не узгоджується з даними паспорта), у зв`язку з чим, необхідне внесення коригуючих змін до персоніфікованих даних.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII “Про пенсійне забезпечення” (далі - Закон №1788-XII), громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Таке ж визначення містить і частина 1 статті 24 Закону № 1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до норм частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Згідно з частиною 1 статті 44 Закону № 1058-IV, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 3 статті 44 Закону № 1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Так. для призначення позивачу пенсії за віком, необхідна наявність двох обов`язкових умов у сукупності: вік 60 років; страховий стаж не менше 30 років.

Позивач на час звернення до ГУ ПФУ у м. Києві із заявою № 76 про призначення пенсії за віком (24.08.2024), згідно з паспортними даними досяг віку 60 років.

Зі змісту оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 02.09.2024 № 262140012101, слідує, що підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком, є відсутність необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку та невідповідність поданих документів реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

До загального страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою: 01.12.1980 31.08.1981 (у трудовій книжці зазначено дату звільнення 31.08.1981, тоді як наказ про звільнення датований 19.01.1982, що перевищує допустимий тримісячний термін, передбачений пунктом 2.21 Інструкції №58), 19.10.1983 27.01.1985 (відсутня дата наказу про звільнення, що унеможливлює підтвердження факту припинення трудових відносин), 30.01.1992 30.06.1993 (відсутні реквізити наказів про прийняття та звільнення, не зазначено підстави припинення трудових відносин), 01.07.1993 30.09.1993 (дані персоніфікованого обліку містять розбіжність у по батькові, що не узгоджується з паспортними даними), 01.01.2000 31.12.2007 (дані персоніфікованого обліку містять розбіжність у по батькові, що не узгоджується з паспортними даними), 01.01.2011 24.08.2024 (дані персоніфікованого обліку містять розбіжність у по батькові, що не узгоджується з паспортними даними).

Відповідно до положень ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до норм пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Колегія суддів зауважує, що відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. Підставою для призначення пенсії, є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Водночас, щодо незарахування до стажу позивача періодів роботи згідно з трудовою книжкою позивача, відповідачем-2 до стажу позивача не зараховано певні періоди.

За підрахунком суду першої інстанції, незарахований відповідачем-2 відповідно до трудової книжки стаж роботи позивача складає 21 рік 8 місяців 1 день.

На противагу доводам відповідача, трудова книжка позивача містить усі необхідні записи, що підтверджують факт роботи позивача у вказані вище періоди, а підстави для незарахування такого періоду трудової діяльності, є формальними та не впливають на суть спірних правовідносин щодо права на пенсію.

Наявність таких недоліків щодо заповнення трудової книжки, не є підставою вважати, що вказані спірні періоди роботи не підтверджують факту перебування особи на відповідних посадах, до того ж обов`язок щодо оформлення та ведення трудових книжок покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, а не на працівника.

Водночас, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (у частині спірних періодів) містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому, зазначені відповідачем недоліки не можуть бути самостійною підставою для відмови в зарахуванні до стажу вказаних періодів роботи позивача.

Крім того, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі, не можуть бути підставою для відмови в призначенні пенсії або в зарахуванні відповідного періоду роботи в стаж, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого та правильного висновку, що відповідач, відмовляючи зараховувати періоди роботи позивача 01.12.1980 31.08.1981; 19.10.1983 27.01.1985; 30.01.1992 30.06.1993; 01.07.1993 30.09.1993; періоди 2000 2007, 2011 2024 до загального стажу позивача, діяв не на підставі та не в спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Я.М. Василенко