Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №620/11274/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/11274/25 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Василенка Я.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору- Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 05.08.2025 № 254150036669 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період строкової військової служби в радянській армії, з 11.10.1978 по 10.10.1980 (2 роки, 0 місяців, 0 днів), період роботи в Племзаводі «Білорічицький», з 01.02.1981 по 31.05.1986 (5 років, 4 місяці, 0 днів), що дають право на призначення пенсії за віком, відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 29.07.2025.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказав на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для його звернення до суду.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 05.08.2025 № 254150036669 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в Племзаводі «Білорічицький», з 01.02.1981 по 31.05.1986, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», від 29.07.2025, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2026 та від 09.02.2026 відкрито апеляційне провадження, призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 29.07.2025 ОСОБА_1 звернувся до Головного Управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою щодо призначення пенсії за віком, відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Заява позивача про призначення пенсії за віком була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області та рішенням від 05.08.2025 № 254150036669, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки у нього відсутній необхідний страховий стаж. Додатково зазначено, що страховий стаж позивача становить 09 років 01 місяць 21день.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування до страхового стажу спірних періодів трудової діяльності, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Подані позивачем документи підтверджують стаж роботи у період з 01.02.1981 по 31.05.1986, згідно записів у трудовій книжці від 28.01.1981 НОМЕР_1 .

При цьому, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що саме в період, з 11.10.1978 по 10.10.1980 позивач проходив службу в радянській армії, оскільки запис № 4 у трудовій книжці позивача від 28.01.1981 НОМЕР_1 не містить жодних ідентифікуючих даних щодо періоду служби позивача, а відтак, позовна вимога в цій частині задоволенню не підлягає.

Натомість, відповідач вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, оскільки за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано період роботи в Племзаводі «Білорічицький» на посаді водія (шофера) автомобіля ГАЗ-51, оскільки в наданій архівній довідці Сухополов`янської сільської ради від 15.07.2025 №04-18/2403 зазначено, що відомості про звільнення з роботи відсутні.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів надання йому юридичних послуг: відсутні документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо), детальний опис робіт, виконаних адвокатом (юристом) та здійснення витрат для надання правничої допомоги, витрачений час на складання позову та інше.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII “Про пенсійне забезпечення” (далі - Закон №1788-XII), громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Таке ж визначення містить і частина 1 статті 24 Закону № 1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до норм частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно приписів частини 3 статті 26 Закону № 1058-IV, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років.

За визначенням ст. 56 Закону № 1788-ХІІ, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону № 1788-XII, передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Таким чином, як обґрунтовано виснував суд першої інстанції, основним документом, який підтверджує наявний стаж роботи є трудова книжка, а інші документи приймаються до уваги виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Проте, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що для призначення пенсії за віком, позивачем надано відповідачу трудову книжку від 28.01.1981 НОМЕР_1 , яка містить усі необхідні записи та підтверджує роботу позивача у період з 01.02.1981 по 31.05.1986 рік, а також, суд першої інстанції не встановив жодних виправлень, підчищень тощо у трудовій книжці позивача. Тобто, позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться всі відповідні записи про спірний період роботи із відомостями, які відповідають вимогам законодавства. Не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

З огляду на це, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що подані позивачем документи, в сукупності, підтверджують стаж роботи у період з 01.02.1981 по 31.05.1986, згідно записів у трудовій книжці від 28.01.1981 НОМЕР_1 .

У контексті доводів апеляційної скарги, колегія суддів зауважує, що період роботи в Племзаводі «Білорічицький» підтверджується архівною довідкою Сухополов`янської сільської ради від 15.07.2025 № 04-18/2402 в якій зазначено, що в архівному фонді ВАТ «Племзавод «Білорічицький» (правонаступник Племзавод «Білорічицький») в розрахункових відомостях із заробітної плати за 1981 - 1986 роки, ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата в період з лютого 1981 року по травень 1986 року, у розмірах відповідно до наданої таблиці. Також, відповідно до архівної довідки Сухополов`янської сільської ради від 15.07.2025 № 04-18/2403, зазначено, що в архівному фонді ВАТ «Племзавод «Білорічицький» в наказах з особового складу за 1981 - 1986 роки наявна інформація про прийняття ОСОБА_1 на роботу з 01 лютого 1981 року (наказ № 18-к від 04 лютого 1981 року), відомості про звільнення з роботи відсутні. Вищевказані довідки, відповідають вимогам п. 20 Постанови Кабінету Міністрів України № 637 «Про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» та містять всі необхідні дані.

Також, в апеляційній скарзі відповідач не погоджується із зменшеним судом розміром стягнутих з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судових витрат в сумі 2000 грн, та зазначає про відсутність детального опису робіт (надання послуг) до договору про надання правничої допомоги та платіжного доручення про сплату коштів за надання правничої допомоги, відсутність книги обліку доходів і витрат. Водночас, слід наголосити на тому, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом даної справи, у загальному розмірі 5000,00 грн суду було надано копії договору № 25/08/25 про надання правничої допомоги від 25.08.2025, додаткової угоди № 1 від 07.10.2025 (невід`ємна частина) до договору від 25.08.2025, акту про прийняття-передачі наданих послуг від 07.10.2025 на суму 5000,00 грн, квитанції до прибуткового касового ордера № 08/10 від 08.10.2025 про сплату коштів за правову (професійну правничу) допомогу, ордеру на надання правничої допомоги від 26.08.2025, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Тож, доводи в цій частині є безпідставними, адже витрати на правничу допомогу були доведені та перевірені судом.

З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

У частині відмови в задоволенні позовних вимог, рішення суду першої інстанції не переглядається, згідно норм ч. 1 ст. 308 КАС України.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Я.М. Василенко