Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №620/4473/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/4473/25 Суддя (судді) першої інстанції: Василь НЕПОЧАТИХ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Василенка Я.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просив:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії за віком з 03.02.2025, відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2022, 2023 та 2024 роки;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити з 03.02.2025 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком, відповідно до Закону України №1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2022, 2023 та 2024 роки, урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскільки звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» вперше, а тому відповідач при розрахунку розміру пенсії зобов`язаний був застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2022-2024 роки.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2026 та від 09.02.2026 відкрито апеляційне провадження, призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

22.01.2026, під № 2404 стороною позивача до суду подано відзив на апеляційну скаргу.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та з 26.07.2006 по 02.02.2025 отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с. 19).

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про переведення його з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та з 03.02.2025 почав отримувати вказану пенсію.

Як вбачається з копії листа Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 01.04.2025 № 3852-2996/М-02/8-2500/25, для розрахунку пенсії за віком позивачу врахована заробітна плата, яка визначена із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена, як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки та складає 3764,40 грн (а.с. 19-20).

Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2014, 2015 та 2016 роки, тому звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що у межах спірних відносин, мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому відповідач дійшов помилкового висновку про переведення позивача з одного виду пенсії (за вислугу років) на інший (за віком), оскільки право позивача на призначення пенсії за вислугу років виникло на підставі Закону № 1788, яким передбачено інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж Законом №1058. До того ж, Законом № 1058 не передбачений такий вид пенсії, як пенсія за вислугу років.

Натомість, відповідач вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, оскільки у 2025 році позивача було переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, що виключає застосування показника середньої заробітної плати (доходу) Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2022-2024 роки.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

За приписами частини другої статті 40 Закону № 1058, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп -заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск -сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Згідно з пунктом 2-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону №1058. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Водночас, частиною третьою статті 45 Закону № 1058, установлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Тож, з наведеного слідує, що показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058.

Як було встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач з 26.07.2006 по 02.02.2025 отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с. 19).

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про переведення його з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та з 03.02.2025 почав отримувати вказану пенсію.

Як вбачається з копії листа Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 01.04.2025 № 3852-2996/М-02/8-2500/25, для розрахунку пенсії за віком позивачу врахована заробітна плата, яка визначена із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена, як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки та складає 3764,40 грн (а.с. 19-20).

Відповідач виснував про відсутність у позивача права на застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2022-2024 роки з огляду на те, що його було переведено з пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону № 1788, на пенсію за віком, відповідно до Закону № 1058.

Колегія суддів вважає, що у випадку позивача, мало місце саме призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому, відповідач дійшов помилкового висновку про переведення позивача з одного виду пенсії (за вислугу років) на інший (за віком), позаяк, право позивача на призначення пенсії за вислугу років виникло на підставі Закону № 1788, яким передбачено інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж Законом № 1058. До того ж, Законом № 1058 не передбачений такий вид пенсії як пенсія за вислугу років, на чому цілком обґрунтовано наголосив і суд першої інстанції.

Відповідач мав керуватися, у даному випадку, положеннями частини другої статті 40, а саме, застосувати середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Отже, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого та правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату позивачу пенсії за віком з 03.02.2025 відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2022, 2023, 2024 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.

Доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Я.М. Василенко