Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №320/11471/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/11471/25 Суддя (судді) першої інстанції: Марич Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Василенка Я.М.,

Кузьменка В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Управління поліції охорони в м. Києві, про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо розгляду заяви позивача щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги згідно п. 2 п. 3 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850, та відповідно, зобов`язання відповідача розглянути таку заяву.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення про призначення чи відмову у призначенні йому одноразової допомоги, є протиправною та порушує його права.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги, відповідно до приписів п. 2, п. 3 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850. Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги, згідно приписів п. 2, п. 3 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Міністерство внутрішніх справ України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, при цьому, посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України з 10 червня 1982 року.

05 листопада 1986 року, на підставі Приказу № 92л/с, ОСОБА_1 , як співробітника управління вневідомчої охорони, відряджено для несення служби по охороні об`єктів народного господарства та особистого майна громадян в м. Прип`ять Київської області з 05 листопада 1986 року по 05 лютого 1987 року.

30.12.2005 року ОСОБА_1 звільнений з ОВС. На момент звільнення мав спеціальне звання прапорщик міліції та займав посаду міліціонера-водія служби супроводження Печерського ВДСО УДСО при ГУ МВС України в місті Києві.

05.06.2023 згідно довідки Акту огляду МСЕК серії 12 ААВ №765325, ОСОБА_1 установлена 2-га група інвалідності (первинна).

28 березня 2023 року Центральна міжвідомча експертна комісія розглянула звернення ОСОБА_1 , на предмет встановлення причинного зв`язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Висновок - захворювання пов`язане з виконанням службових обов?язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

07.03.2024 ОСОБА_1 подав на матеріали на призначення одноразової грошової допомоги згідно п. 2 п. 3 «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затвердженого постановою Кабінету Міністра України від 21 жовтня 2015 року № 850.

Натомість, всупереч положенням Порядку № 850, листом МВС України від 26.03.2024 № 8343-2024 документи на виплату одноразової грошової допомоги були повернуті на адресу Управління без прийняття рішення з посиланням на необхідність їх надсилання на розгляд до Національної поліції України.

Листом Управління від 29.03.2024 №1403/43/31/3/01-24, матеріали заяви ОСОБА_1 з висновком Управління про призначення одноразової грошової допомоги були надіслані до НПУ для прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 850.

На виконання доручення керівництва НПУ, листом Департаменту поліції охорони від 12.04.2024 № 31/3548-1742-2024 матеріали заяви ОСОБА_1 та висновок про призначення йому одноразової грошової допомоги були повернуті на адресу Управління з огляду на відсутність рішення МВС України про призначення або відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та для надсилання до МВС України згідно з п. 8 Порядку № 850 для прийняття відповідного рішення.

Листами Управління від 15.04.2024 №1597/43/31/3/01-2024 та від 08.11.2024 № 4585/43/31/3/01-2024, матеріали заяви ОСОБА_1 з висновком про призначення одноразової грошової допомоги були повторно надіслані до МВС України для прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 850.

Листами МВС України від 16.05.2024 № 14276/51-2024 та від 09.12.2024 № 33788-2024, документи на призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги знову були повернуті на адресу Управління без прийняття відповідного рішення з посиланням на необхідність їх надсилання на розгляд до НПУ.

На думку позивача, вбачається бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України, відносно розгляду заяви про виплату одноразової грошової допомоги, а також безпідставне надсилання відповідної зави на адресу Управління без прийняття рішення з посиланням на необхідність їх надсилання на розгляд до Національної поліції України, що і послугувало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що невиконання відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо прийняття в місячний строк після надходження матеріалів щодо позивача відповідного рішення свідчить про порушення ним вимог п. 9 вищезазначеного Порядку. Крім того, листи МВС не містять чіткого та однозначного рішення по суті про призначення чи про відмову в призначенні позивачеві одноразової грошової допомоги, а отже, не можуть вважатися «відмовою у призначенні одноразової грошової допомоги» в розумінні Порядку № 850.

Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк за приписами Порядку № 850 вбачається, що цим нормативно правовим актом передбачено нарахування та виплата одноразової грошової допомоги виключно працівникам міліції. Міністерство внутрішніх справ України не уповноважене здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги позивачу, оскільки у разі здійснення цього буде порушено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 22 Закону України від 20.12.1990 № 565-XII "Про міліцію", держава гарантує працівникам міліції соціальний захист.

Згідно з п. 5 розділу IX Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII, визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про міліцію".

Відповідно до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII, набрав чинності 07.11.2015.

Абз. 2 і 3 п. 15 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII, передбачено, що за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про національну поліцію".

Згідно з нормами ч. 6 ст. 23 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 № 565-XII, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції визначає Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 (далі - Порядок № 850).

Згідно з нормами п. п. 2 п. 2 Порядку № 850, днем виникнення права на отримання грошової допомоги, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

За змістом п. п. 2 п. 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Таким чином, як обґрунтовано зауважив суд першої інстанції, за колишніми працівниками міліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання чи встановлено інвалідність, що пов`язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про міліцію", виплата якої здійснюється відповідно до Порядку № 850. Таке право обумовлено наявністю визначених законодавством підстав, зокрема, захворювання особи повинно бути пов`язане, з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Відповідно до п. 7 Порядку № 850, працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Відповідно до положень п. 8 Порядку № 850, керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.

У свою чергу, МВС, відповідно до пункту 9 Порядку № 850, в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Згідно з пунктом 14 Порядку № 850, призначення та виплата грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: - учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; - учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; - навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); - подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.

Тож, з наведеного слідує, що керівник органу внутрішніх справ після реєстрації зазначених у пункті 8 Порядку документів готує та подає до МВС висновок щодо виплати грошової допомоги, а МВС після надходження документів приймає одне з двох альтернативних рішень: призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, відмова в призначенні грошової допомоги.

Отже, як доцільно виснував суд першої інстанції, компетенція МВС України в питанні призначення одноразової грошової допомоги обмежується прийняттям одного з двох рішень: про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в призначенні такої допомоги (за наявності підстав визначених пунктом 14 Порядку № 850), водночас, у даному випадку, МВС повернуло документи позивача через їх невідповідність Положенню № 1317 від 03.12.2009 та Порядку № 850 від 21.10.2015.

На переконання колегії суддів, оскільки повернення матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги Порядком № 850 не передбачено, тому МВС України зобов`язаний був прийняти рішення за результатом розгляду матеріалів позивача щодо виплати одноразової грошової допомоги, а не повертати матеріали відносно нього, ухиляючись від розгляду поданих документів та від прийняття обґрунтованого рішення. Крім того, листи МВС не містять чіткого та однозначного рішення по суті про призначення чи про відмову в призначенні позивачеві одноразової грошової допомоги, а отже, не можуть вважатися «відмовою у призначенні одноразової грошової допомоги» в розумінні Порядку № 850, на чому цілком обґрунтовано наголосив і суд першої інстанції.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, шляхом визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача щодо призначення йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, та прийняти одне із рішень, передбачених п. 9 Порядку № 850.

Апелянт стверджує, що виплата грошової допомоги колишнім працівникам міліції охорони має здійснюватися за рахунок коштів Національної поліції України (на підставі Постанови № 1146), а тому, МВС не є суб`єктом цих відносин, на що, колегія суддів зазначає, що предметом цього спору є бездіяльність МВС України щодо нерозгляду заяви, а не безпосереднє стягнення коштів чи зобов`язання здійснити виплату з конкретного рахунку. Відповідно до пункту 9 Порядку № 850, саме МВС України визначено єдиним органом, уповноваженим приймати рішення про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги. Навіть за умови, якщо фінансування здійснюється через бюджети інших відомств, МВС України, як суб`єкт владних повноважень не мав ігнорувати звернення громадянина, адже факт правонаступництва органів поліції охорони не звільняє МВС України від обов`язку розглянути заяву, подану в межах чинного Порядку № 850. Також, колегія суддів зазначає про те, що питання наявності чи відсутності у ОСОБА_1 права (залежно від дати довідки МСЕК та обставин служби) має аналізуватися МВС України безпосередньо під час розгляду заяви по суті. Оскільки відповідачем не розглянуто заяву у встановленому порядку, позивача позбавлений можливості отримати вмотивоване рішення.

Крім того, у контексті доводів апеляційної скарги, варто зауважити, що дискреційні повноваження передбачають свободу вибору між декількома юридично допустимими рішеннями (призначити ОГД або відмовити у призначенні). Проте, дискреція не дає права органу влади взагалі не діяти. Суд першої інстанції не вказував МВС України, яке саме рішення прийняти (задовольнити чи відмовити), а лише зобов`язав припинити бездіяльність і виконати обов`язок розглянути заяву. Таке зобов`язання повністю відповідає приписам ч. 2 ст. 245 КАС України та не є втручанням у дискрецію відповідача.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді Я.М. Василенко

В.В. Кузьменко