Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №620/6953/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/6953/25 Суддя (судді) першої інстанції: Олена ЛУКАШОВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Василенка Я.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини (доньки) ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини (доньки) ОСОБА_2 звернулись до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу, як дружині загиблого військовослужбовця та як законному представнику спільної малолітньої дитини, у перерахунку грошового забезпечення за період з 29.08.2022 по 17.04.2024 з урахуванням щорічної зміни розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; у підготовці та наданні оновленого грошового атестата та оновленої довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії; у наданні мені довідки про вартість речового майна, що належало до видачі загиблому військовослужбовцю; у виплаті грошової компенсації вартості за неотримане загиблим військовослужбовцем в періоді проходження ним військової служби речове майно.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у наданні ОСОБА_1 , довідки про вартість речового майна, що належало до видачі загиблому ОСОБА_3 .

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 надати ОСОБА_1 , довідку про вартість речового майна, що належало до видачі загиблому ОСОБА_3 в періоді проходження ним військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 (за формою, затвердженою додатком до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178).

Визнано протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 , як дружині, та ОСОБА_1 , як законному представнику (матері) спільної з загиблим чоловіком малолітньої дитини (доньки) - ОСОБА_2 , грошової компенсації вартості за неотримане загиблим ОСОБА_3 в періоді проходження ним військової служби у військовій частині НОМЕР_1 речове майно.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в особі законного представника ОСОБА_1 , грошову компенсації вартості за неотримане загиблим ОСОБА_3 в періоді проходження ним військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 речове майно.

У задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.12.2025 та від 09.02.2026 відкрито апеляційне провадження, призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_2 . (а.с.63)

Батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 . (а.с.64)

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_4 . (а.с.62)

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.02.2025 № 57, старшого сержанта призваного під час мобілізації ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час ракетного удару військами російської федерації по місцю тимчасової дислокації Військової частини НОМЕР_1 , виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення 18 квітня 2024 року. Смерть пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, пов`язана із захистом Батьківщини.

Відповідно до вказаного наказу, прийнято рішення про такі виплати: премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 486% місячного грошового забезпечення; надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% від посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення; грошову компенсацію за 10 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік; грошову компенсацію за 7 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік; грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, із розрахунку 14 календарних днів 2022, 2023, 2024 роки;

Все належне грошове забезпечення на підставі заяви виплатити дружині ОСОБА_1 .

Позивач 12.03.2025 звернулась до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_3 виходячи із розміру прожиткового мінімуму станом на 01 січня відповідного календарного року, виплату компенсації за неотримане речове майно, а також надання після перерахунку оновленого грошового атестата.

Відповідач листом 27.05.2025 повідомив про відсутність підстав для задоволення вимог заяви позивача.

Вважаючи, що така відповідь порушує її права та права дитини позивач звернулась в цим позовом до суду.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що:

- позивачка, як дружина загиблого військовослужбовця має право лише на виплату належного, але не отриманого ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)). Водночас, право на перерахунок грошового забезпечення належить виключно до особистих прав особи, яких вона набуває за наявності передбачених законом умов, та таке право не може переходити в порядку правонаступництва до іншої особи. Оскільки спір у даній справі виник, стосовно сум грошового забезпечення, які за життя ОСОБА_3 йому не належали, не були нараховані та присуджені, то такі суми, не можуть передаватися членам сім`ї померлого;

- з урахуванням пункту 4 Інструкції № 232, приписи пункту 17 розділу ІІІ Інструкції № 232 передбачає лише обмеження права військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період під час звільнення на отримання речового майна, яке не було отримане під час проходження служби, проте жодним чином не позбавляє їх права на отримання компенсації, право на яку вони мають відповідно до Закону № 2011-ХІІ;

- членам сім`ї та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, які звернулись із заявами про виплату компенсації за неотримане речове майно протягом трьох років з дня загибелі (смерті) військовослужбовця, виплачується грошова компенсація виплачується рівними частками.

Натомість, відповідач вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, оскільки Інструкцією № 232 передбачено звільнення мобілізованих в запас у тій формі одягу, що знаходилася в їх особистому користуванні, а також передбачено грошову компенсацію за неотримане речове майно лише для військовослужбовців, що проходили військову службу за контрактом. Законом № 2011-ХІІ не передбачена можливість компенсації речового майна при звільненні для всіх категорій військовослужбовців, а лише зазначено, що порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно військовослужбовців визначається Кабінетом Міністрів України. Аналогічний підхід застосований державою при визначенні грошової компенсації за піднайом (найом) жилого приміщення, який доступний лише для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом. Рішення суду першої інстанції нівелює передбачені законодавством заохочення військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та позбавляє мотивації підписання контрактів про проходження військової служби.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно абзаців 1, 2 частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Виплата грошового забезпечення в разі захоплення в полон чи заручниками, смерті (загибелі) військовослужбовців або якщо вони визнані безвісно відсутніми чи оголошені померлими врегульована розділом ХХХ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого Наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260).

Пунктом 1 розділу ХХХ Порядку № 260, визначено, що у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства – незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей. У разі відсутності зазначених осіб належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 розділу ХХХ Порядку № 260, грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату. Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим.

За таких обставин, позивачка, як дружина загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 , має право лише на виплату належного, але не отриманого ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)).

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що позивач звернулась до військової частини із заявою про видачу довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, проте відповідач листом від 27.05.2025 № 2/1457 відмовив у видачі грошової компенсації за речове майно, так як мобілізовані звільняються у запас у тій формі одягу, що знаходилась в їх особистому користуванні, при цьому предмети речового майна, які не були видані (незалежно від причини), під час звільнення не видаються, а отже грошова компенсація замість них не виплачується.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ, речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Відповідно до частини 1 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Кабінет Міністрів України постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затвердив Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної Гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної служби спеціального транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за не отримане речове майно» (далі - Порядок № 178).

Пункт 3 Порядку №178, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначає, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця; переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв`язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини.

Пункт 4 Порядку № 178, установлює, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Пункт 5 Порядку № 178, визначає, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 178, у разі загибелі (смерті) військовослужбовця грошова компенсація виплачується рівними частками членам його сім`ї та утриманцям. Члени сім`ї та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця подають за місцем його військової служби заяву про отримання грошової компенсації. Грошова компенсація членам сім`ї та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця виплачується у разі, коли заява надійшла протягом трьох років з дня загибелі (смерті) або з дня набрання законної сили рішенням суду про оголошення його померлим. Члени сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

Тобто, як обґрунтовано наголосив суд першої інстанції, право на компенсацію вартості за неотримане речове майно визначається саме Законом, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року № 232, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 травня 2016 року за № 768/28898, затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період.

Пунктом 4 розділу І Інструкції № 232, передбачено, що речове майно за цільовим призначенням поділяється на майно поточного забезпечення, майно фонду зборів і майно непорушних запасів, а за використанням - на майно особистого користування та інвентарне майно.

Майно особистого користування - це предмети військової форми одягу, взуття та спорядження, які видаються у власне користування військовослужбовців.

Інвентарне майно - це предмети військової форми одягу, взуття, спорядження, технічні засоби речової служби, обладнання, намети, брезенти, контейнери та інше устаткування, яке є власністю Міністерства оборони України та яким забезпечуються військовослужбовці за потреби у мирний час та особливий період.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ «Порядок забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном особистого користування в мирний час та особливий період» Інструкції № 232, військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

Згідно пункту 1 розділу V Інструкції № 232, основною метою речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період є створення умов, що сприяють успішному веденню військами (силами) бойових дій та виконанню інших завдань особливого періоду.

Відповідно до пункту 8 розділу V Інструкції № 232, з уведенням воєнного часу військові частини і установи Збройних Сил переходять на забезпечення речовим майном з норм мирного часу на норми воєнного часу. Наявне речове майно і технічні засоби речової служби, які перебувають на поточному забезпеченні (отримані у мирний час), за винятком непридатного майна, використовуються на забезпечення потреб військ (сил). Строки носіння предметів у тилу обчислюються за нормами воєнного часу з дня їх видачі.

Пунктом 28 розділу V Інструкції № 232, передбачено, що військовослужбовці, призвані на військову службу за мобілізацією, забезпечуються речовим майном за нормами забезпечення на особливий період.

Під час переведення військових частин на штати воєнного часу із введенням режиму воєнного стану дія норм забезпечення повсякденної форми одягу, військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, призупиняється.

Згідно змісту пункту 4 розділу ІІІ Інструкції № 232, військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, мають право за бажанням отримати або речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього.

Пунктом 29 розділу V Інструкції № 232, визначено, що у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються.

Колегія суддів вважає, що норма пункту 29 розділу V Інструкції № 232 спрямована саме на збереження в наявності у військової частини предметів речового майна для передачі їх за потреби новопризначеним військовослужбовцям, проте не обмежує право військовослужбовця на отримання компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі, яке встановлено статтею 9-1 Закону № 2011-XII. З огляду на наведене, пункт 29 розділу V Інструкції № 232, не може бути підставою для відмови у виплаті грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції цілком обґрунтовано виснував, що членам сім`ї та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, які звернулись із заявами про виплату компенсації за неотримане речове майно протягом трьох років з дня загибелі (смерті) військовослужбовця, виплачується грошова компенсація виплачується рівними частками.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що рішення суду першої інстанції нівелює передбачені законодавством заохочення військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та позбавляє мотивації підписання контрактів про проходження військової служби, колегія суддів вважає їх безпідставними, адже військовослужбовці, які звільняються в запас (зокрема й призвані за мобілізацією), мають однакові права на належне забезпечення або виплату компенсації за неотримані предмети одягу та екіпірування.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду першої інстанції не переглядалось, згідно норм ч. 1 ст. 308 КАС України.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Я.М. Василенко