Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №580/386/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/386/25 Суддя (судді) першої інстанції: Василь ГАВРИЛЮК

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В.В.,

суддів: Ганечко О.М., Василенка Я.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправними дій та скасування наказу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просив:

- визнати дії відповідача по застосуванню до ОСОБА_1 , завідувача сектору організації правової роботи юридичного управління Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області дисциплінарного стягнення у виді догани за прогул без поважних причин, вчинений у робочі дні з 27 по 28.12.2023, з 15.01. по 26.04.2024, з 21.05. по 30.08.2024, з 02.10. по 20.11.2024 протиправними;

- скасувати наказ Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 27.12.2024 № 17-С «Про накладення дисциплінарного стягнення».

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Позивач зазначає, що у 2023-2024 роках йому не було надано відпустки без збереження заробітної плати у зв`язку із сімейними обставинами. Позивач вважає, що підстави притягнення його до дисциплінарної відповідальності відсутні.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, позивач проходить державну службу у ГУ ПФУ в Полтавській області на посаді завідувача сектору організації правової роботи.

На підставі доповідної записки начальника юридичного управління Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 20.11.2024 № 5261/08-16 про можливе вчинення позивачем дисциплінарного проступку у виді прогулу через відсутність на робочому місці з 13.11. по 28.12.2023, з 15.01. по 26.04.2024, з 21.05. по 30.09.2024 та з 02.10. по 20.11.2024 з нез`ясованих причин, наказами від 22.11.2024 № 16-С, № 1142 Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області порушило дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 , утворило дисциплінарну комісію та затвердило її склад для здійснення дисциплінарного провадження.

16.12.2024 дисциплінарна комісія Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області внесла Подання, відповідно до якого Дисциплінарною комісією враховано, що ОСОБА_1, завідувач сектору організації правової роботи юридичного управління був відсутній на службі з 07.09.2023 до 20.11.2024 (дата доповідної записки № 5261/08-16) в тому числі:

- з 07 по 15.09.2023 через тимчасову непрацездатність, засвідчену листком непрацездатності № 8838023-2016675885-1,

- з 18 по 22.09.2024 через перебування у частині щорічної основної оплачуваної відпустки згідно із наказом від 06.09.2024 № 821-В,

- з 25.09. по 03.10.2023 через тимчасову непрацездатність, засвідчену листком непрацездатності № 9033848-2017031996-1,

- з 04.10. по 02.11.2023 через перебування у відпустці без збереження заробітної плати згідно із наказом від 03.10.2023 № 201-СОЦ,

- з 03 по 11.11.2023 через тимчасову непрацездатність, засвідчену листком непрацездатності № 9543095-2017943133-1,

- з 29.12.2023 по 12.01.2024 через перебування у щорічній додатковій оплачуваній відпустці як державному службовцю,

- з 29.04. по 10.05.2024 через тимчасову непрацездатність, засвідчену листками непрацездатності № 12077252-2022602552-1, № 12077252-2022726172-1, № 12077252-2022806019-1,

- з 11 по 20.05.2024 через перебування у частині щорічної основної оплачуваної відпустки згідно із наказами від 01.05.2024 № 371 -В, та від 20.05.2024 № 434-В.

- з 02.09. по 01.10.2024 через перебування у відпустці без збереження заробітної плати згідно із наказом від 02.09.2024 № 163-СОЦ.

Засобами телекомунікаційного зв`язку позивачем подавалися заяви про надання відпустки без збереження заробітної плати за сімейними обставинами (через догляд за хворою матір`ю, яка після перенесених інсультів потребує постійної сторонньої допомоги): від 12.11.2023 (вхідний від 13.11.2023 № 59377/8), від 23.11.2023 (вхідний від 23.11.2023 № 61644/8), від 12.01.2024 (вхідний від 12.01.2024 № 1745/8), від 20.05.2024 (вхідний від 12.01.2024 № 1745/8), від 30.06.2024 (вхідний від 01.07.2024 № 23699/8), від 01.10.2024 (вхідний від 01.10.2024 № 34846/8), від 21.10.2024 (вхідний від 21.10.2024 № 37369/8).

У наданні зазначених відпусток позивачу було відмовлено, про що його проінформовано на електронну пошту листами від 13.11.2023 № 1600-0701-8/82530, від 24.11.2023 № 1600-0701-8/85999, від 15.01.2024 № 1600-0701-8/3536, від 21.05.2024 № 1600-0701-8/37672, від 01.07.2024 № 1600-0701-8/48589, від 02.10.2024 № 1600-0701-8/72369, від 23.10.2024 № 1600-0701-8/78190.

Незважаючи на відмову у наданні зазначених відпусток із наголошенням на необхідності виконання посадових обов`язків, позивач був відсутній на службі у робочий час упродовж 34 робочих днів з 13.11. по 28.12.2023, 75 робочих днів з 15.01. по 26.04.2024, 74 робочих днів, з 21.05. по 30.08.2024 та 26 робочих днів з 02.10. по 20.11.2024, що зафіксовано актами відсутності працівника на робочому місці від 13.11.2023, 14.11.2023, 15.11.2023, 16.11.2023, 17.11.2023, 20.11.2023, 21.11.2023, 22.11.2023, 23.11.2023, 24.11.2023, 27.11.2023, 28.11.2023, 29.11.2023, 30.11.2023, 01.12.2023, 04.12.2023, 08.12.2023, 15.12.2023, 22.12.2023, 28.12.2023, 19.01.2024, 26.01.2024, 02.02.2024. 09.02.2024, 16.02.2024, 23.02.2024. 01.03.2024, 08.03.2024, 15.03.2024, 22.03.2024, 29.03.2024, 05.04.2024. 12.04.2024, 19.04.2024, 26.04.2024, 24.05.2024, 31.05.2024, 07.06.2024, 14.06.2024, 21.06.2024, 28.06.2024, 05.07.2024, 12.07.2024, 19.07.2024, 26.07.2024, 02.08.2024, 09.08.2024, 16.08.2024, 23.08.2024, 30.08.2024, 04.10.2024, 11.10.2024, 18.10.2024, 25.10.2024, 01.11.2024, 08.11.2024, 15.11.2024, 20.11.2024.

Листами від 21.11.2023 № 1600-0701-8/84757, від 23.11.2023 № 1600-0701-8/86513 позивачу було запропоновано надати пояснення та документальні підтвердження причин його відсутності на службі, у відповідях на котрі (вхідні від 23.11.2024 № 61642/8, від 30.11.2023 № 68517/8) останнім зазначено, що він здійснює догляд за хворою матір`ю, яка після перенесених інсультів потребує постійної сторонньої допомоги відповідно до висновку від 27.09.2023 № 490 лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради.

Дисциплінарна комісія листом від 25.11.2024 року № 1, який разом із копіями наказів від 22.11.2024 № 16-С та № 1142 направлений позивачу засобами поштового зв`язку та електронною поштою, запропоновувала ОСОБА_1 надати письмові пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та взяти участь у засіданні дисциплінарної комісії 05.12.2024.

Позивач на засідання дисциплінарної комісії 05.12.2024 не прибув, засобами телекомунікаційного зв`язку надав письмові пояснення (вхідний від 05.12.2024 № 42851/8), в яких зазначив, що немає змоги бути присутнім на засіданні дисциплінарної комісії. На засідання дисциплінарної комісії 16.12.2024, про яке позивача було повідомлено листом від 05.12.2024 № 2 засобами поштового зв`язку та електронною поштою, останній також не з`явився, про причини неявки не повідомив.

В ході розгляду справи дисциплінарною комісією критично оцінені пояснення позивача. Також, враховано, що відповідно до статті 26 Закону України «Про відпустки» за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 30 календарних днів на рік. Зазначено, що відмови позивачу у задоволенні всіх заяв про надання відпусток були зумовлені відсутністю згоди зі сторони відповідача. Зауважено, що заяв про надання відпусток з 14.02. по 26.04.2024, з 20 по 30.06.2024, 30.08.2024, з 06 по 20.11.2024 позивач не подавав. Дисциплінарна комісія виснувала, що доводи ОСОБА_1 про те, що відмова у наданні йому відпусток мала вибірковий характер, є безпідставними. Зв`язку між відмовами у наданні відпусток та його повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією порушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції» не виявлено. Зауважено, що для виконання обов`язку по догляду за хворою матір`ю згідно із п. 10 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відпустки» позивачу було двічі надано по 30 календарних днів (максимально допустиму тривалість) відпустки.

Як наслідок, Дисциплінарною комісією не встановлено поважних причин для відсутності позивача на службі у робочий час протягом 34 робочих днів з 13.11. по 28.12.2023, 75 робочих днів з 15.01. по 26.04.2024, 74 робочих днів з 21.05. по 30.08.2024, 36 робочих днів з 02.10. по 20.11.2024, що є складом передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу» дисциплінарного проступку - прогул державного службовця без поважних причин із порушенням положень п. 7 ч. 1 ст. 8, п. 1 ч. 1 ст. 61 Закону України «Про державну службу», п. 2 розділу III Правил внутрішнього службового розпорядку Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, затверджених загальними зборами державних службовців Головного управління (протокол від 07.06.2021 № 1).

Вирішено притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності у виді догани за прогул без поважних причин, вчинений у межах одного року перед прийняттям та/або оформленням /відповідного рішення.

Листом від 17.12.2024 № 4 відповідач повідомив позивача про необхідність згідно із ст. 75 Закону України «Про державну службу» надати суб`єкту призначення письмове пояснення, із відображенням часу, місця, обставин та причин вчинення дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі.

Наказом від 27.12.2024 № 17-С ГУ ПФУ в Полтавській області застосувало до позивача дисциплінарне стягнення у виді догани, згідно із п. 2 ч. 1 ст. 66 Закону України «Про державну службу» за прогул без поважних причин, вчинений у робочі дні з 27 по 28.12.2023, з 15.01. по 26.04.2024, з 21.05. по 30.08.2024, з 02.10. по 20.11.2024.

Вважаючи вказаний наказ протиправним, а свої права - порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що наказ Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 27.12.2024 № 17-С «Про накладення дисциплінарного стягнення» прийнятий відповідачем у відповідності та у спосіб, встановлений Законом.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначено Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).

За визначеннями, що містяться у ст. 1 Закону № 889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо:

1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів;

2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів;

3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг;

4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства;

5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням;

6) управління персоналом державних органів;

7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

На виконання ч. 1 ст. 8 Закону № 889-VIII державний службовець зобов`язаний:

1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки;

3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина;

4) з повагою ставитися до державних символів України;

5) обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації;

6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів;

7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення);

8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України;

9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції;

10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби;

11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності;

12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню;

13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.

Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах, та контракті про проходження державної служби (у разі укладення).

Згідно ч. 1 ст. 64 Закону № 889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

За приписами ч. 1 ст. 65 Закону № 889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Відповідно до п. 12 ч. 2 ст. 65 Закону № 889-VIII дисциплінарним проступком є прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 66 Закону № 889-VIII до державних службовців застосовується такий вид дисциплінарного стягнення як догана.

Як вірно виснував суд першої інстанції з вказаних норм, державний службовець зобов`язаний зокрема сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки. В свою чергу, за прогул без поважних причин, державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Як не заперечується сторонами та підтверджено матеріалами справи, підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стали висновки дисциплінарної комісії про те, що у діях позивача, які малі місце протягом 34 робочих днів з 13.11. по 28.12.2023, 75 робочих днів з 15.01. по 26.04.2024, 74 робочих днів з 21.05. по 30.08.2024 та 36 робочих днів з 02.10. по 20.11.2024, наявний склад передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 65 Закону № 889-VIII дисциплінарного проступку, а саме: прогулу державного службовця без поважних причин.

В той же час, позивач вважає, що у його діях відсутній склад дисциплінарного проступку, оскільки він неодноразово повідомляв відповідача про здійснення ним постійного догляду за матір`ю у зв`язку із її хворобою.

Так, дійсно, відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 25 Закону № 889-VIII відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов`язковому порядку працівникам для догляду за хворим рідним по крові або по шлюбу, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, - тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше 30 календарних днів.

Матеріалами справи підтверджено, що у 2023 та 2024 роках відпустку без збереження заробітної плати позивачу надано: з 04.10. до 02.11.2023 (згідно із наказом від 03.10.2023 № 201-СОЦ), та з 02.09. до 01.10.2024 (згідно із наказом від 02.09.2024 № 163-СОЦ).

Державні гарантії права на відпустки працівників, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи встановлює Закон України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР).

Частина 1 ст. 26 Закону № 504/96-ВР встановлює, що за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 30 календарних днів на рік.

Як вірно зауважив суд першої інстанції, надання відпустки без збереження заробітної плати на строк понад 30 днів у календарному році за приписами вказаної норми, не є безумовним обов`язком роботодавця, така відпустка певної тривалості, в тому числі понад 30 календарних днів на рік, може надаватися лише за одночасної наявності як бажання працівника, так і угоди між працівником та роботодавцем, тобто є диспозитивним правом відповідача.

Проаналізувавши вказані норми та обставини справи, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що у спірному випадку належними доказами підтверджені обставини допущення позивачем дисциплінарного проступку, відсутні порушення процедури дисциплінарного провадження, що вплинули б на правомірність прийняття відповідачем спірного наказу, отже наказ Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 27.12.2024 № 17-С «Про накладення дисциплінарного стягнення» прийнятий відповідачем у відповідності та у спосіб, встановлений Законом.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову, що відповідає правій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 14.03.2018 у справі № 760/2846/17 та від 14.02.2018 по справі № 536/583/17.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, у задоволенні яких належить відмовити.

Проаналізувавши вказані норми та обставини справи, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів не бере до уваги покликання апеляційної скарги, що судом першої інстанції не взято до уваги висновки, викладені у судових рішеннях у справах № 440/4856/22 та № 440/4004/22 за того ж суб`єктного складу, оскільки такі стосувалися інших предметів розгляду.

Колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга не містить суттєво інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у позовній заяві, з урахуванням яких, суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга позивача не містить.

Надаючи оцінку кожному окремому доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправними дій та скасування наказу - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. М. Ганечко