Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №620/9973/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/9973/25 Суддя (судді) першої інстанції: Дар`я ВИНОГРАДОВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В.В.,

суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просила про:

визнання протиправною бездіяльності відповідача, що виявилась у незарахуванні у подвійному розмірі до страхового стажу позивача періодів роботи в інфекційних закладах;

зобов`язати відповідача зарахувати у подвійному розмірі до страхового стажу позивача відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 09.08.2004 по 02.09.2025 в КЛПЗ «Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер», КНП «Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та небезпечних хвороб» Чернігівської обласної ради, ВСП «Центр фтизіатрії» КНП «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської обласної ради та здійснити перерахунок та виплату пенсії з 21.04.2024 (з моменту призначення пенсії), з урахуванням виплачених сум.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідач вважає, що позивач пропустила строк звернення до суду.

Доводи апелянта обґрунтовані зокрема тим, що відповідач на час виникнення спірних правовідносин діяв з дотриманням вимог чинного законодавства та законодавчих підстав для зарахування стажу у подвійному розмірі немає. Також, відповідач вважає, що відсутні підстави зараховувати стаж за період з 01.05.2024 по 02.09.2025, так як не пройшло два роки з моменту призначення пенсії.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та з 21.04.2024 отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», працює, пенсія призначена на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 у справі № 620/9378/24.

Позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» .

Листом від 18.07.2025 № 8390-7659/Т-02/8-2500/25 відповідач повідомив, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом України «Про пенсійне забезпечення». Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом України «Про пенсійне забезпечення». Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. За документами електронної пенсійної справи страховий стаж позивача складає 32 роки 02 дні (враховано по 30.04.2024), у тому числі стаж роботи за Списком №2 становить 14 років 09 місяців 15 днів (з 09.08.2004 по 23.05.2019).

Відповідно до копії довідки КНП «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської обласної ради від 18.06.2025 № 2-28/02/225, позивач працювала в КЛПЗ «Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер», КНП «Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та небезпечних хвороб» ЧОР з 09.08.2004 по 29.11.2022, а з 30.11.2022 по теперішній час - в КНП «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської обласної ради на посаді сестри медичної стаціонару фтизіатричного відділення з ліжками інтенсивної терапії Відокремленого структурного підрозділу «Центр фтизіатрії» КНП «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської обласної ради.

Згідно копії розрахунку форми РС-право наявного у матеріалах справи період роботи з 09.08.2004 зараховано в одинарному розмірі (кратність 1).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася з даним позовом до адміністративного суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано достатню кількість документів, якими підтверджується факт роботи, що за посадовою діяльністю дає право на зарахування стажу роботи у подвійному розмірі.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо можливості зарахування страхового стажу позивача у подвійному розмірі, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-ХІІ) робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-III (далі – Закон № 1645-III) лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров`я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров`я, заснованих у встановленому законодавством порядку на приватній формі власності. Згідно з роз`ясненнями Міністерства охорони здоров`я України від 27 січня 2010 року № 05.03-18-54/973 інфекційний заклад (відділення) є заклад (відділення), де надають медичну допомогу - хворим на інфекційні хвороби або працюють з матеріалом, який містить або потенційно інфікований збудниками інфекційних хвороб.

Відповідно до змісту листа Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України та Пенсійного Фонду України від 29.12.2005 року № 625/15-05/039-6 № 10.01.09/2606 № 16918/02-20 встановлено, що заклади охорони здоров`я, в тому числі кабінети інфекційних захворювань відносяться до таких, час роботи яких зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.

Статтею 1 Закону № 1645-III наведено визначення інфекційних хвороб, якими є розлади здоров`я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними (паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.

Зазначені інфекційні захворювання відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 19.07.1995 № 133 «Про затвердження переліку особливо небезпечних, інфекційних та паразитарних хвороб людини і носіїв збудників цих хвороб», відносяться до небезпечних інфекційних хвороб.

За визначенням, що міститься у ст. 1 Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз» від 05.07.2001 № 2586-III (далі – Закон № 2586-III) протитуберкульозні заклади – лікувально-профілактичні заклади охорони здоров`я (протитуберкульозні диспансери, лікарні, санаторно-курортні, інші заклади) чи їх структурні підрозділи, в яких надається медична допомога хворим на туберкульоз.

Відповідно до пунктів 7 та 12 ч. 1 Закону № 2586-III перелік протитуберкульозних закладів затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я;

туберкульоз - соціально небезпечна інфекційна хвороба, що викликається мікобактеріями туберкульозу.

На виконання ч. 1 ст. 10 Закон № 2586-III медична допомога хворим на туберкульоз надається амбулаторно або в умовах стаціонару протитуберкульозного закладу відповідно до галузевих стандартів надання медичної допомоги та стандарту інфекційного контролю за захворюванням на туберкульоз.

Як не заперечується сторонами у справі, КЛПЗ «Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер», КНП «Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та небезпечних хвороб» Чернігівської обласної ради, ВСП «Центр фтизіатрії» КНП «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської обласної ради, у яких працювала позивач, належить до закладів, передбачених ст. 60 Закону № 1788-ХІІ.

Відповідно до записів трудової книжки позивача НОМЕР_1 , остання працювала на таких посадах:

-з 09.08.2004 прийнята на роботу палатною медсестрою в госпітальне відділення на час лікарняного листка по вагітності основного працівника (наказ від 09.08.2004 № 67-0);

-з 07.12.2004 - палатна медсестра госпітального відділення на час відпустки по догляду за новонародженою дитиною до 3-х років основного працівника (наказ від 06.12.2004 № 103-0);

-з 31.05.2005 у зв`язку із змінами в штатному розписі і згідно класифікатора професій ДК 003-95 палатну медсестру перейменовано на сестру медичну стаціонару госпітального відділення для інвалідів війни (наказ від 31.05.2005 № 51-0);

-з 19.01.2006 переведена на посаду сестри медичної стаціонару госпітального відділення постійно (наказ від 16.01.2006 № 6-0);

-з 06.04.2007 переведена на посаду сестри медичної стаціонару в шосте терапевтичне відділення (наказ від 06.04.2007 № 34-0);

-з 10.07.2019 у зв`язку з реорганізацією закладу - КНП «Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та Небезпечних хвороб» Чернігівської обласної ради» (наказ від 10.07.2019 № 98);

-з 10.07.2019 у зв`язку з приведенням у відповідність до вимог інфекційного контролю шосте терапевтичне відділення - шосте фтизіатричне відділення (наказ від 11.07.2019 № 3-0);

-з 13.05.2020 переведена на посаду сестри медичної стаціонару в третє фтизіатричне відділення (наказ від 13.05.2020 № 61-0);

- з 29.11.2022 звільнена у зв`язку з переведенням до КНП «Чернігівська обласна лікарня» ЧОР, п. 5 ст. 36 КЗпП України (наказ від 25.11.2022 № 324-0).

- з 30.11.2022 прийнята на посаду сестри медичної стаціонару фтизіатричного відділення з ліжками інтенсивної терапії Відокремленого структурного підрозділу «Центр фтизіатрії» КНП «Чернігівська обласна лікарня» ЧОР в порядку переведення з КНП «Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та небезпечних хвороб» ЧОР, на час відсутності основного працівника (наказ від 30.11.2022 № 468/00/13) та працює по теперішній час.

Крім того, матеріали справи містять довідку № 2-28/02/225 від 18.06.2025, якою підтверджуються спірний період роботи позивача.

Отже, колегія суддів вважає, що відмова відповідача зарахувати до стажу позивача у подвійному розмірі періоди роботи позивача з 09.0.2004 по 02.09.2025 в протитуберкульозному закладі охорони здоров`я є протиправною.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 27.04.2023 в справі № 160/14078/22, від 08.06.2022 в справі № 689/1593/16-а, від 08.06.2022 в справі № 510/1593/16-а, від 20.04.2022 в справі № 214/3705/17, від 22.12.2021 у справі № 688/2916/17, від 27.02.2020 у справі № 462/1713/17, від 23.01.2019 у справі № 485/103/17 та від 04.12.2019 у справі № 689/872/17.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів відхиляє тезу апеляційної скарги, що позивач пропустила строк звернення до суду, так як матеріалами справи підтверджено, що пенсія позивача фактично призначена в 2025 році на виконання рішення суду у справі № 620/9378/24, яке набрало законної сили на наслідком апеляційного перегляду 28.02.2025.

Апеляційна скарга не містить суттєво інших обґрунтувань, ніж ті, які були оцінені судом першої інстанції. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку за наслідками розгляду даного спору.

Керуючись статтями 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. М. Ганечко