Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №640/3487/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/3487/21 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Златіна С.В., Карпушової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 04.05.2020 №0147629-3314-2651 на суму 108 952, 86 грн податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Позов мотивовано протиправністю оскаржуваного рішення з огляду на відсутність правових підстав для його прийняття. Позивач вважає, що оскільки об`єкт нерухомості, який належить позивачу на праві власності є об`єктом нерухомості, що використовується для промислової діяльності, а відповідно до п. 6 примітки до рішення №344 від 06.09.2017 року Власівської селищної ради м. Світловодськ Кіровоградської області, ставка податку за об`єкти, що використовується у промисловій діяльності, становить 0,000 % розміру мінімальної заробітної плати за 1 кв.м.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 звернулася до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційними скаргами (вих.№А/855/1068/26 від 08.01.2026, вих.№984 від 12.01.2026), в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 15 грудня 2025 року та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Враховуючи, що апеляційні скарги є ідентичними за змістом, суд вважає за можливе вважати їх однією апеляційною скаргою.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, зокрема в частині офіційного з`ясування всіх обставин справи, що мають значення для справи, а також оцінки наявних у ній доказів, внаслідок чого прийнято неправомірне рішення, яке підлягає скасуванню.

Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що об`єкт нерухомості - комплекс будівель не використовується позивачем в промисловій діяльності. Не були враховані технічні та конструктивні особливості об`єкта нерухомості, який є єдиним комплексом будівель і споруд, що складається з окремих функціональних елементів.

В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що нарахування відповідачем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за ставкою, яка не відповідає рішенню Власівської селищної ради від 06.09.2017 року №344, є не лише прямим порушенням вимог Податкового кодексу України, а й свідчить про зловживання владними повноваженнями з боку податкового органу. Ігнорування обов`язкових для застосування рішень органу місцевого самоврядування, якими встановлено нульову ставку податку для об`єктів нерухомості, що використовуються для промислової діяльності, призвело до безпідставного визначення податкових зобов`язань позивачу та створення для неї неправомірного фінансового тягаря.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2026 та від 04.03.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Від відповідача до суду 18.02.2026 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 04.05.2020 ГУ ДПС у м. Києві щодо позивача прийнято податкове повідомлення-рішення №0147629-3314-2651, яким нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковий період 2019 року на суму 108 952,86 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять доказів використання об`єкта нерухомості, а саме: комплексу будівель, який належить нерухоме майно в промисловій діяльності. Таким чином, вищезазначене нерухоме майно є об`єктом оподаткування в розумінні статті 266 Податкового кодексу України, а ОСОБА_1 є платником податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №71-VIІI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким, шляхом викладення в новій редакції ст. 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України), було введено новий вид податку для громадян України, яким передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі, нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 п. 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі, його частка.

Водночас, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі, його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі, їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності (п.п. 266.3.1, п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України).

Згідно п.п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

З наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що підставою для нарахування та сплати податку на нерухоме майно є право власності на відповідну житлову та/або нежитлову нерухомість. При цьому, об`єктом оподаткування може бути як об`єкт нерухомості в цілому, так і його частка.

З матеріалів справи вбачається, що комплекс будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності позивачу на підставі договору дарування, укладеного 30 березня 2017 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Комплекс будівель розташований на земельній ділянці розміром 0,5551 га, якою позивач користувався на підставі укладеного 26 травня 2017 року договору оренди землі між Власівською селищною радою і позивачем.

На підставі договору купівлі-продажу №896 24 травня 2019 року позивач набула право власності на вказану вище земельну ділянку, що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №167935876 від 24.05.2019. Цільове призначення земельної ділянки - для обслуговування промислових гаражів по АДРЕСА_1 .

Відповідно до державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000, призначеного для використання органами центральної, місцевої, виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України, об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 124) «Будівлі транспорту та засобів зв`язку» належить клас 1241.9 «Будівлі транспорту та засобів зв`язку інші».

Відповідно до декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 08.08.2014 року серія КД №14214220032 транспортну базу по обслуговуванню важкої техніки - комплекс будівель по АДРЕСА_1 визнано об`єктом готовим до експлуатації та віднесено до об`єктів з державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 - код 1241.9.

Таким чином, судом встановлено, що об`єкт нерухомості, який належить на праві власності позивачу, відноситься до коду 1241.9 класифікації будівель та споруд.

Щодо доводів апелянта про те, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що об`єкт нерухомості - комплекс будівель не використовується позивачем в промисловій діяльності, колегія суддів зазначає таке.

Верховним Судом у постанові від 09.07.2021 по справі № 816/523/17 акцентовано увагу на тому, що підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування. Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

Застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Аналогічна правова позиція була висловлена у постанові Верховного Суду від 17.02.2020 року по справі №820/3556/17.

Колегією суддів під час апеляційного розгляду встановлено, що факт використання об`єкта нерухомості для промислової діяльності підтверджується наступним.

Так, в матеріалах справи міститься договір оренди комплексу будівель по АДРЕСА_1 від 01.12.2017 згідно якого позивачем передано у користування ТОВ «Хімпрофіль», одним із засновників якого є позивач, комплекс будівель за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.211).

Видами діяльності даного підприємства, відповідно КВЕД є 45.20 - технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; КВЕД 46.75 - оптова торгівля хімічними продуктами; КВЕД 49.41 - вантажний автомобільний транспорт та інші, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. На підтвердження використання даного майна у промисловій діяльності до матеріалів справи додані також фотознімки комплексу.

Власівською селищною радою м. Світловодськ Кіровоградської області 06 вересня 2017 року прийнято рішення №344 «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» (зі змінами, внесеними згідно рішення селищної ради від 14.02.2018 р. №413).

Відповідно до додатку №1 до рішення Власівської селищної ради №344 від 06.09.2017 визначено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які встановлюються та вводяться в дію з 01.01.2018 року.

Так, згідно додатку, ставка податку для об`єктів нерухомості таких, як будівлі транспорту та засобів зв`язку інші (за кодом 1241.9 класифікації будівель та споруд відповідно до державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 ) встановлена за 1 кв. м. бази оподаткування у розмірі 1,5 відсотка від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Відповідно до п.6 примітки, яка відноситься до коду 1241.9 будівлі транспорту та засобів зв`язку інші, «ставка податку за 1 кв.м (відсотків розміру мінімальної заробітної плати) для юридичних та фізичних осіб на об`єкти нерухомості, що використовуються для промислової діяльності, становитиме 0,000%» (т.1, а.с.22-25).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Власівської селищної ради із запитом стосовно ставки податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на 2018 рік, у відповідь на який їй повідомлено, що рішенням Власівської селищної ради №344 від 06.09.2017 зі змінами від 14.02.2018 №418, передбачена ставка податку за 1 кв.м. - 0,000% розміру мінімальної заробітної плати на об`єкти нерухомості підкласу 1241.9 класу 1241 - будівлі транспорту, які використовуються для промислової діяльності. Враховуючи те, що комплекс промислових будівель та споруд, який належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 30.03.2017 року №208, розташований на землях промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (код класифікації цільового призначення земель 12.04), ставка податку на вищезазначене майно становитиме 0,000% розміру мінімальної заробітної плати за 1 кв.м. (т.1, а.с.20).

На підтвердження використання даного майна у промисловій діяльності представником позивача до суду надано також фотознімки комплексу.

У цій справі сукупність наявних доказів свідчить про те, що спірний комплекс будівель за своїми технічними характеристиками, функціональним призначенням, віднесенням до відповідного класу ДК 018-2000, а також фактичним способом використання пов`язаний із здійсненням промислової діяльності. Зокрема, об`єкт первісно введений в експлуатацію саме як транспортна база з обслуговування важкої техніки, віднесений до коду 1241.9 ДК 018-2000, розташований на земельній ділянці, цільове призначення якої пов`язане з обслуговуванням промислових гаражів, а в подальшому переданий в оренду суб`єкту господарювання, видами діяльності якого є, зокрема, технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, оптова торгівля хімічними продуктами та вантажний автомобільний транспорт.

Суд апеляційної інстанції проаналізувавши усі надані позивачем до суду першої та апеляційної інстанції докази зазначає, що в сукупності ці докази підтверджують як функціональне призначення об`єкта, так і його фактичне використання за цим призначенням.

Отже, суд першої інстанції, дійшовши висновку про відсутність доказів використання об`єкта у промисловій діяльності, не надав належної оцінки сукупності доказів, які характеризують функціональне призначення спірного комплексу та спосіб його фактичного використання.

Водночас комплексна оцінка доказів дає підстави встановити фактичне використання нерухомого майна відповідно до його функціонального призначення.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно частини другої вказаної статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкове-повідомлення рішення не навів достатнього обґрунтування, чому саме цей об`єкт не відповідає умовам застосування ставки 0,000%.

Саме по собі посилання контролюючого органу на необхідність оподаткування об`єкта без спростування наведених позивачем доказів не може вважатися належним обґрунтуванням правомірності визначеного податкового зобов`язання.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та прийняв рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду, а тому оскаржуване рішення слід скасувати.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 04.05.2020 №0147629-3314-2651 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, варто враховувати, що за змістом статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу підлягають усі здійснені документально підтверджені судові витрати.

Як свідчать матеріали справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову в розмірі 1089,60 гривень, що підтверджується квитанцією №20 від 10.02.2021, а також за подання апеляційної скарги - у розмірі 2 000,00 гривень, що підтверджується квитанцію від 08.01.2026 та у розмірі 724,00 грн, що підтверджується квитанцією від 26.01.2026.

Колегія суддів вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 813,60 гривень.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року у справі №640/3487/21 - скасувати, прийняти нове, яким позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 04.05.2020 №0147629-3314-2651.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 3 813 (три тисячі вісімсот тринадцять) гривень 60 копійок.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина

Судді С.В.Златін

О.В.Карпушова