Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №509/3672/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 509/3672/26

Головуючий в 1 інстанції: Козирський Є.С. Дата і місце ухвалення: 22.07.2026 р., Селище Овідіополь

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого – Ступакової І.Г.

суддів – Бітова А.І.

– Лук`янчук О.В.

при секретарі – Гудзікевич Я.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Овідіопільського районного суду Одеської області від 22 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И Л А :

04 червня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову №219 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 25.05.2026р., якою вона була притягнена до адміністративної відповідальності за скоєння нею адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію) і якою не неї було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34 000,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона, як головний спеціаліст з кадрової роботи сектору організаційного забезпечення Дальницької сільської Ради Одеського району Одеської області законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію не порушувала; не значні технічні порушення ведення обліку військовозобов`язаних ні на що не випливають та не є підставою для притягнення її за ч.3 ст. 210-1 КУпАП; на розгляд справи вона не викликалась і розгляд справи відбувся заочно без її присутності, чим були порушені її права передбачені ст. 268 КУпАП та її право на захист. З огляду на вказане вона просила задовольнити її позовні вимоги і визнати протиправною та скасування оскаржену нею постанову начальники ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Овідіопільського районного суду Одеської області від 22 липня 2026 року адміністративний позов задоволено частково. Постанову №219 начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 25 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34 000,00 гривень – скасовано.

У задоволенні вимоги про визнання оскарженої постанови протиправною – відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ІНФОРМАЦІЯ_4 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 22.07.2026 р. та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовлено.

В своїй апеляційній скарзі стосовно висновку суду про порушення відповідачем процедури притягнення до адміністративної відповідальності апелянт зазначає, що твердження суду про те, що відносно позивача не складався протокол, а також те що позивач не був запрошений на розгляд справи про притягнення її до адміністративної відповідальності не відповідає фактичним обставинам та надав відповідні докази, які спростовують позицію позивача, з якою погодився суд першої інстанції. Крім іншого, апелянтом надано докази ознайомлення позивача з Актом, що також спростовує висновки суду в цій частині.

Стосовно висновку суду про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП зазначається, що відповідно до розпорядження Дальницького сільського голови №55-КР від 03.08.2023р. «Про призначення за переведенням ОСОБА_1 » та №57-КР від 03.08.2023р. «Про призначення відповідального за ведення військового обліку»; листа Дальницької сільради №1130 від 03.08.2023р.; Додатку №1 «Повідомлення про призначення посадових осіб відповідальних за ведення за ведення військового обліку» та функціональних обов`язків вбачається, що позивачка була призначена відповідальною особою за ведення військового обліку у Дальницькій сільській раді Одеського району Одеської області і повинна була його вести відповідно до законодавства України, інструкції, наказів та розпоряджень Дальницького сільського голови.

28.04.2026 комісія у складі начальника відділення військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_2 майора ОСОБА_2 та начальника групи військового обліку сержантів і солдатів запасу ІНФОРМАЦІЯ_2 лейтенанта ОСОБА_3 , відповідно до розпорядження голови (начальника) Одеської районної державної адміністрації від 01.01.2026 № 1-р «Про стан військового обліку на території Одеського району у 2025 році та завдання щодо його поліпшення у 2026 році» проведено перевірку стану організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у Дальницькій сільській раді. За результатами перевірки стану організації та ведення військового обліку в Дальницькій сільській раді встановлено військовий облік ведеться із численними порушеннями встановлених строків, правил та вимог Порядку 1487.

Апелянт вважає, що доказом щодо доведення винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є лист Дальницької сільської ради від 16.06.2026 про усунення недоліків зазначених в акті від 28.04.2026 з додатками. В вказаному листі голова Дальницької сільської ради повідомляє, що порушення були усунуті уже після перевірки від 28.04.2026.

Щодо неподання відзиву в суді першої інстанції апелянт зазначає, що, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю одного з працівників, залучених до опрацювання відповідних матеріалів, відбулося збільшення службового навантаження на інших посадових осіб, що об`єктивно ускладнило своєчасну підготовку документів, необхідних для подачі відзиву.

В свою чергу позивачем до суду апеляційної інстанції подано відзив на апеляційну скаргу, а також доповнення до відзиву, в яких зазначає, що РТЦК наданим йому правом на подання відзиву з додатками на позовну заяву безпричинно не скористався, то суд цілком обґрунтовано розглядав справу за наявними у справі доказами, просить суд апеляційної інстанції не приймати до уваги докази надані до апеляційної скарги, оскільки відповідач є суб`єктом владних повноважень, а така підстава не подання відзиву та доказів до суду, як збільшення службового навантаження органу не є належною підставою для не виконання своїх обов`язків.

Щодо порушень законодавства з питання військового обліку, позивач вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим воно має бути залишене у силі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, позивачку та її представника, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що з розпоряджень Дальницького сільського голови №55-КР від 03.08.2023р. «Про призначення за переведенням ОСОБА_1 » та №57-КР від 03.08.2023р. «Про призначення відповідального за ведення військового обліку»; листа Дальницької сільради №1130 від 03.08.2023р.; Додатку №1 «Повідомлення про призначення посадових осіб відповідальних за ведення за ведення військового обліку» та функціональних обов`язків вбачається, що позивачка була призначена відповідальною особою за ведення військового обліку у Дальницькій сільській раді Одеського району Одеської області і повинна була його вести відповідно до законодавства України, інструкції, наказів та розпоряджень Дальницького сільського голови.

28.04.2026 р. працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 у Дальницькій сільській Раді була здійснена перевірка стану організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

За результатами перевірки стану організації та ведення військового обліку в Дальницькій сільській раді встановлено військовий облік ведеться із численними порушеннями встановлених строків, правил та вимог Порядку 1487, а саме:

1. Порушення ведення документації: Журнал обліку результатів перевірок стану військового обліку та звіряння облікових даних із даними ТЦК та СП, наявний у відповідальної особи, не зареєстрований у встановленому порядку діловодства, що є порушенням вимог щодо обов`язкового обліку та реєстрації службових документів.

2. Порушення строків реєстрації списків (п. 40): персональний військовий облік здійснюється з використанням списків персонального військового обліку у паперовому та електронному форматах. Проте списки персонального військового обліку (Додаток 5 до Порядку 1487) та відомість оперативного обліку (Додаток 12 до Порядку 1487) не були сформовані, підписані та зареєстровані у встановлені строки (щороку до 25 січня).

3. Не доведення Правил та відсутність контролю (п. 19, п. 34): виявлено факти не доведення Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів під особистий підпис під час прийняття на роботу (призначення на посаду). Зокрема, у військовозобов`язаного ОСОБА_4 відсутнє підтвердження ознайомлення з Правилами військового обліку під особистий підпис. Крім того, у порушення вимог пункту 19 Порядку 1487, відповідальною особою не забезпечено здійснення належного контролю за виконанням працівниками правил військового обліку та проведення відповідної роз`яснювальної роботи.

4. Порушення вимог щодо перевірки документів при прийнятті на роботу п. 34): стосовно військовозобов`язаного ОСОБА_4 здійснено взяття на персональний військовий облік за відсутності у його військово обліковому документі відміток (штампів, записів) відповідного ТЦК та СП про перебування на військовому обліку, що є порушенням вимог абзацу 2 пункту 34 Порядку 1487.

5. Порушення повноти облікових даних (п. 42): стосовно військовозобов`язаної ОСОБА_5 у повідомленні про зміну даних та в картці первинного обліку відсутні відомості про реєстраційний номер облікового запису в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг».

6. Несповіщення ТЦК та СП у встановлені строки (п. 34): стосовно військовозобов`язаного ОСОБА_6 у семиденний строк з дня видання наказу про призначення на посаду не направлено до відповідного ТЦК та СП повідомлення про зміну облікових даних (про прийняття на роботу / призначення), а також відсутні реквізити (вихідний номер та дата) такого повідомлення.

25.05.2026 р. начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 полковник ОСОБА_7 посилаючись на вищевказаний акт від 28.04.2026р. прийняв Постанову №291 «По справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення», якою визнав ОСОБА_1 винною у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, яке було вчинено нею у особливий період (під час дії воєнного стану) і наклав на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34000,00 гривень.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою позивач звернулася до суду з цим позовом.

Розглядаючи справу та задовольняючи позов, суд першої інстанції погодився з позицією позивача про те, що відповідач не склавши протокол про скоєння ОСОБА_1 адміністративного проступку і, не вручивши його останній, працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 був порушений порядок притягнення особи до відповідальності, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови. Також, судом першої інстанції в діях позивача не встановлено складу адміністративного правопорушення.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, згідно з ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

05 січня 2023 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України №1487 (далі - Порядок №1487) від 30 грудня 2022р., якою затверджено «Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів». Згідно абзацу першого п.34 цього Порядку, з метою ведення персонального військового обліку державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації здійснюють перевірку у громадян України під час прийняття на роботу (навчання) наявність військово-облікового документа.

Отже, обов`язок перевіряти наявність військово-облікового документа призовників, військовозобов`язаних та резервістів під час прийняття на роботу (навчання) у виник з 05 січня 2023 року.

За змістом п. 19 Порядку № 1487 призовники, військовозобов`язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.

Державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації виготовляють друкарським способом правила військового обліку (додаток 2) і вивішують їх на видному місці в загальнодоступних приміщеннях.

За змістом п. 33 Порядку № 1487 персональний військовий облік в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях ведеться за списками персонального військового обліку (додаток 5).

Згідно п. 34 Порядку № 1487 з метою ведення персонального військового обліку державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації здійснюють:

За наявності технічної можливості така перевірка відомостей щодо громадян України, крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ, розвідувальних органів, може проводитися з використанням функціоналу електронного кабінету ведення персонального обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - кабінет персонального обліку). Прийняття на роботу (навчання), взяття на персональний військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснюється тільки після взяття їх на військовий облік у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів. Під час воєнного стану зарахування на навчання до закладів освіти громадян, які підлягають військовому обліку та перебувають на тимчасово окупованій території або вибули з тимчасово окупованої території та територій активних бойових дій за кордон, здійснюється з відстроченням взяття їх на військовий облік і оформленням військово-облікових документів у семиденний строк з дати припинення чи скасування воєнного стану;

Пунктом 37 Порядку № 1487 передбачено, що списки формуються у справу та зберігаються разом із копіями військово-облікових документів призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пунктом 40 Порядку № 1487 встановлено, що щороку до 25 січня (станом на 1 січня) списки персонального військового обліку та відомості оперативного обліку підписуються керівником державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, а також особою, відповідальною за ведення військового обліку, та реєструються в установленому порядку в службі діловодства таких органів, підприємств, установ, організацій.

Згідно п. 42. Порядку № 1487 У разі звільнення з роботи, завершення навчання (відрахування із закладу освіти) призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформація про їх звільнення у п`ятиденний строк вноситься до списків персонального військового обліку, а також до відомості оперативного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», загальне керівництво роботою, пов`язаною з організацією та веденням військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, контроль за станом цієї роботи в центральних та місцевих органах виконавчої влади, інших державних органах (крім Служби безпеки України та розвідувальних органів України), органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форми власності здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами (підрозділами) Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, розвідувальними органами України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, правоохоронними органами спеціального призначення, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.

За змістом статті 42 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» керівники, інші посадові особи органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ, організацій та закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності та громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, підготовки громадян України до військової служби, взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби, проходження служби у військовому резерві, проходження зборів, мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності, призову на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, прибуття за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов`язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.

Частиною другою статті 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.

Пунктом 87 Порядку № 1487 передбачено, що посадові особи державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, несуть відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, – тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно ст.251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.

Суд першої інстанції розглядаючи справу встановив, що відповідачем протокол про адміністративне правопорушення не складався, постанова винесена без повідомлення про дату, час та місце розгляду справи та участі позивачки, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Однак, з наданих ІНФОРМАЦІЯ_4 доказами, разом з апеляційною скаргою, встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення № 291 було складено 20.05.2026 р. за участі ОСОБА_1 , про що в протоколі міститься її підпис, також в графі пояснення міститься запис «пояснення надамо у письмовому вигляді», також зазначений протокол містить інформацію про дату, час та місце розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Крім іншого, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач ознайомилась з Актом перевірки 19.05.2026 р., а постанову про притягнення до адміністративної відповідальності №291 від 25.05.2026 р. отримала 26.05.2026 р.

Встановлені вище обставини спростовують висновки суду першої інстанції, який погодився з позицією позивача, про те, що протокол не складався і що позивачка не була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи відносно неї.

Згідно з ч. 1,3 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно ч. 3, 4 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Також слід наголосити, що одним із принципів адміністративного судочинства є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, зміст якого зобов`язує адміністративний суд до активної ролі в судовому засіданні.

Принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, закріплений частиною четвертою статті 9 КАС України, зобов`язує суди вживати заходи для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі шляхом виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

З огляду на викладені обставини, враховуючи, що відповідачем до суду першої інстанції відзив на позовну заяву не подавався з причин викладених у апеляційній скарзі, проте до суду апеляційної інстанції було надано відповідні докази, які спростовують позицію позивача, яку прийняв суд першої інстанції, в частині, що стосується процедури розгляду справи, колегія суддів вважає за необхідне такі докази дослідити та прийняти, оскільки вони стосуються фактів на які посилаються учасники справи, зокрема позивач, та які були досліджені судом першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів встановила, що ІНФОРМАЦІЯ_4 при прийнятті постанови №219 від 25.05.2026р., якою ОСОБА_1 була притягнена до адміністративної відповідальності, діяв у межах та у спосіб передбачений Законом, а тому висновки суду першої інстанції в цій частині не знайшли свого підтвердження.

Що стосується встановлених актом перевірки порушень, колегія суддів зазначає що суд першої інстанції дослідивши наявні докази цілком обґрунтовано дійшов до висновку, що позивачкою не було допущено порушень, які підпадають у перелік порушень, які визначені ст.87 «Порядку», а тому прийняв правильне рішення, з огляду на наступне.

Щодо порушення про прийняття на роботу громадянина ОСОБА_4 , без постановки його на військовий облік, то колегія суддів встановила, що ОСОБА_1 повідомила працівників РТЦК, що вона перевірила документи ОСОБА_4 і встановила, що він перебуває на військовому обліку, а тому жодних перешкод у прийнятті його на роботу не було.

Факт знаходження Фіряєва на обліку об`єктивно підтверджені: копією військового білету ОСОБА_4 де є відмітка, що він перебуває на військовому квитка з 05.04.2004р; розпискою №4620 про те, що його військовий квиток НОМЕР_2 був 17.09.2025р. був вилучений РТЦК з метою надання йому розстрочки від призову та Витягу з «Резерв +» сформованого 15.11.2025р., про що на час йому була надана відстрочка від призову до 03.02.2026р.

Слід зазначити, що апелянт жодним чином не спростовує встановлені вище обставини.

Також, колегія суддів наголошує, що РТЦК володів всіма даними щодо перебування ОСОБА_4 на військовому обліку так як останніми було надано йому відстрочку від призову.

Згідно п.9 Порядку оформлення та видачі військово-облікового документа (затвердженого Постановою КМУ № 559), електронний військово-обліковий документ (е-ВОД) в застосунку «Резерв+» з унікальним QR-кодом є повним і офіційним відповідником паперового військового квитка.

Відповідно примітки до ст. 210 КУпАП положення статей 210 , 210-1 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Таким чином, ОСОБА_4 , який був прийнятий на роботу 02.10.2025 року перебував на військовому обліку і мав відстрочку від призову; РТЦК володів його даними; жодних порушень законодавства при прийнятті його на роботу позивачкою не допущено, а тому складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП у діях ОСОБА_1 не вбачається.

Що стосується встановленого порушення повноти облікових даних (п. 42): стосовно військовозобов`язаної ОСОБА_5 у повідомленні про зміну даних та в картці первинного обліку відсутні відомості про реєстраційний номер облікового запису в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», то слід зазначити, що станом на момент перевірки 21.04.2026 р. ОСОБА_5 перебувала на обліку у реєстрі «Оберіг» мала №2004420264078389300003, що підтверджується її військово обліковим документом «Резерв+», який сформований 21.04.2026р., що спростовує встановлене Актом порушення.

Щодо несповіщення ТЦК та СП у встановлені строки (п. 34): стосовно військовозобов`язаного ОСОБА_6 у семиденний строк з дня видання наказу про призначення на посаду не направлено до відповідного ТЦК та СП повідомлення про зміну облікових даних (про прийняття на роботу / призначення), а також відсутні реквізити (вихідний номер та дата) такого повідомлення, то слід зазначити, що законодавством не встановлено обов`язку юридичних осіб повідомляти РТЦК про прийняття на роботу осіб, які не перебувають на військовому обліку.

В свою чергу на момент прийняття на роботу ОСОБА_6 у його військовому квитку НОМЕР_3 від 09.12.1993р. на сторінці 32 існує відмітка, що він 12.05.2022р. був визнаний непридатний до військової служби в зв`язку з чим він був виключений з військового обліку, тому обов`язку подавати відомості про нього до РТЦК не було.

Крім іншого, знятий з військового обліку ОСОБА_6 був прийнятий на роботу Розпорядженням голови №2-кр від 30.01.2025 року з 03.02.2025р.

Згідно ст. 38 КУпАП строк для притягнення особи до адміністративної відповідальності становить 3 місяці з дня виявлення правопорушення, але не пізніше 1 року з дня його вчинення.

Семиденний строк на подання відомостей про нього до РТЦК сплив 07.02.2025р., у зв`язку з чим строк для притягнення ОСОБА_1 за правопорушення сплив.

Також слід зазначити, що порушення, які вказані у постанові, а саме: відсутність реєстрації наявного у сільраді журналу перевірок ведення обліку військовозобов`язаних; не реєстрація до 25.01.2026р. наявних у сільраді списків персонального військового та відомостей оперативного обліку; взяття на військовий облік ОСОБА_4 за відсутності у його військових документах штампів РТЦК та СП та відсутність його підпису ОСОБА_4 про ознайомлення його з правилами військового обліку; відсутність запису про РНОКПП у картці первинного обліку військовозобов`язаної ОСОБА_5 та не направлення у 7-ми денного строку до ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_6 є технічними помилками, які жодним чином не впливають на мобілізаційну підготовку, мобілізацію та оборону держави.

Так Порядок № 1487 вимагає від органів місцевого самоврядування вести та мати в наявності журнал для фіксації результатів перевірок ТЦК. Сам факт наявності журналу свідчить про виконання вимоги закону. Відсутність штампу реєстрації чи індексу за номенклатурою справ є виключно внутрішнім питанням ведення діловодства у сільраді. Це не є порушенням мобілізаційного законодавства та не несе за собою загрози обороноздатності країни, а тому не утворює складу правопорушення за ст. 210-1 КУпАП.

Суд враховує, що пунктом 87 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», який був затверджений Постановою КМ України № 1487 від 30 грудня 2022р. встановлений перелік за якими посадові особи державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій можуть бути притягнути до відповідальності за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію і якими є: неподання до районних (міських) ТЦК та СП громадян, які підлягають приписці до призовних дільниць; прийняття на роботу призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які не перебувають на військовому обліку; незабезпечення оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районного (міського) ТЦК та СП, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу; перешкоди у їх своєчасній явці на збірні пункти, призовні дільниці; несвоєчасне подання документів, необхідних для ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів; та неподання відомостей про таких осіб несуть відповідальність згідно із законом.

Оскаржувана постанова №291 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 25.05.2026р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності вказаних порушень не містить, а тому вірним є висновок суду першої інстанції в цій частині про те, що у посадової особи були відсутні підстави для притягнення її до адміністративної відповідальності.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують викладених вище обставин, а тільки зводять до того, що позивачем після складання Акту було фактично усунено порушення, що само по собі свідчить про погодження з Актом, проте слід зазначити, що приведення документації у належний стан та надання позивачем пояснень на підтвердження відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення не свідчить про її погодження з встановленими обставинами в Акті.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій у ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що судом першої інстанції безпідставно було встановлено порушення ІНФОРМАЦІЯ_4 процедури притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, проте судом першої інстанції вірно встановлено відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КпАП України та вірно скасовано оскаржувану постанову.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно ч.4 ст.317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки судом першої інстанції по суті правильно вирішено спір, однак судом помилково встановлено порушення ІНФОРМАЦІЯ_4 процедури притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, тому колегія суддів, на підставі п.4 ч.1 ст.317 КАС України, вважає за необхідне змінити оскаржуване рішення суду першої інстанції, шляхом виключення з його мотивувальної частини відповідних висновків суду.

В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити частково.

Рішення Овідіопільського районного суду Одеської області від 22 липня 2026 року змінити, виключивши з його мотивувальної частини посилання суду першої інстанції на порушення ІНФОРМАЦІЯ_4 процедури притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

В іншій частині рішення Овідіопільського районного суду Одеської області від 22 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення виготовлений 01 вересня 2026 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук