Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №420/31187/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/31187/25

Перша інстанція: суддя Хурса О. О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Терлецького Д.С., суддів Вербицької Н.В., Димерлія О.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

11.09.2025р. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці, в якому просив:

визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA100180/2025/000030/1 від 08.08.2025р. та №UA100180/2025/000032/2 від 21.08.2025р.;

визнати протиправними та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100180/2025/000295 від 08.08.2025р. та №UA100180/2025/000309 від 21.08.2025р.

На обґрунтування позовних вимог вказано, що Київська митниця неправомірно прийняла рішення про коригування митної вартості імпортованого ним вживаного промислового обладнання, безпідставно відмовившись від основного методу визначення вартості за ціною договору. Позивач надав повний пакет документів, передбачених ст. 53 Митного кодексу України, включно з контрактами, інвойсами, банківськими платіжними документами та CMR, що підтверджують заявлену митну вартість. Однак Київська митниця, посилаючись на формальні розбіжності та відсутність певних відомостей, застосувала другорядний метод і значно збільшила митну вартість товарів на основі цін на подібне обладнання, що змусило ФОП ОСОБА_1 сплатити надлишкові митні платежі.

Київська митниця надала відзив на позов, в якому просила суд визнати позовні вимоги необґрунтованими та відмовити в їх задоволенні, оскільки надані під час митного оформлення документи містили розбіжності та не підтверджували в повному обсязі заявлену вартість товарів. Зокрема, зазначено, що декларант подав банківські платіжні документи без відміток про виконання, не надав обов`язкову за договором заявку на транспортно-експедиторське обслуговування, а довідка про транспортні витрати не є належним первинним документом. На думку митниці, спрацювання системи управління ризиками (АСАУР) та виявлене заниження вартості порівняно з аналогічними товарами стали законною підставою для витребування додаткових документів і подальшого коригування митної вартості.

У відповіді на відзив вказано, що надані під час оформлення документи повністю підтверджували ціну договору та містили всі необхідні числові дані. Сумніви митниці ґрунтувалися лише на рекомендаціях автоматизованої системи ризиків та порівнянні з вищою вартістю інших оформлень, що за законом не є самостійною підставою для відмови у застосуванні основного методу визначення вартості.

У додаткових поясненнях Київської митниці зазначено про неналежність поданої платіжної інструкції SWIFT від 12.02.2025р., як доказу оплати: у реквізиті «Призначення платежу» вказано лише специфікацію без номера та дати інвойсу, що унеможливлює ідентифікацію платежу за конкретну партію товару. Повідомлення SWIFT FIN103 є лише інструкцією, а не підтвердженням фактичного списання коштів, і вказує на відсутність у документі обов`язкових реквізитів, передбачених Положенням Національного банку України №216, зокрема підпису відповідальної особи та коду країни отримувача.

Одеський окружний адміністративний суд залишив без руху адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 ухвалою від 17.09.2025р.

Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін ухвалою від 10.10.2025р.

Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 24.04.2026р. відмовив у задоволенні клопотання Київської митниці про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 24.04.2026р. задовольнив позов.

Визнав протиправними та скасував рішення про коригування митної вартості товарів №UA100180/2025/000030/1 від 08.08.2025р. та №UA100180/2025/000032/2 від 21.08.2025р.

Визнав протиправними та скасував картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100180/2025/000295 від 08.08.2025р. та №UA100180/2025/000309 від 21.08.2025р.

Стягнув з Київської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 6 095,2 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 21.05.2026р. Київська митниця звернулась з апеляційною скаргою до П`ятого апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити ФОП ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

П`ятий апеляційний адміністративний суд залишив без руху апеляційну скаргу Київської митниці ухвалою від 26.05.2026р.

П`ятий апеляційний адміністративний суд відкрив апеляційне провадження у справі за апеляційною Київської митниці ухвалою від 09.06.2026р.

П`ятий апеляційний адміністративний суд призначив справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження ухвалою від 09.06.2026р.

З 03 серпня 2026р. по 28 серпня 2026р. судді, які входять до колегії суддів, що розглядає цю справу, перебували у щорічній відпустці.

Обставини справи

ФОП ОСОБА_1 звернувся до Київської митниці у зв`язку з імпортуванням на територію України промислового обладнання, придбаного у компанії «Surplex GmbH» (Німеччина) на виконання зовнішньоекономічних контрактів №1001 від 10.01.2025р. та №1002 від 14.01.2025р.

Декларант ФОП ОСОБА_1 (ТОВ «БРОКСАЙД») здійснив декларування поставлених в Україну товарів за митними деклараціями №25UA100180507896U9 від 05.08.2025р. та №25UA100180508500U5 від 20.08.2025р., у яких митну вартість товарів визначено за першим методом - за ціною договору. Для підтвердження вказаних у деклараціях відомостей до митного органу подано пакет документів відповідно до статті 53 Митного кодексу України, зокрема: контракти №1001 від 10.01.2025р. та №1002 від 14.01.2025р., специфікації №6 від 31.01.2025р. та №2 від 27.01.2025р., інвойси №V7451-082 від 29.01.2025р. та №V7363-033 від 27.01.2025р., банківські платіжні документи MUR:73 від 13.02.2025р та MUR:72 від 05.02.2025р., CMR та договори на транспортно-експедиторське обслуговування.

Київська митниця прийняла оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів №UA100180/2025/000032/2 від 21.08.2025р. та №UA100180/2025/000030/1 від 08.08.2025р., якими збільшила митну вартість імпортованого обладнання. На підставі цих рішень митний орган видав картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100180/2025/000309 від 21.08.2025р. та №UA100180/2025/000295 від 08.08.2025р.

У рішеннях про коригування митної вартості товарів №UA100180/2025/000030/1 від 08.08.2025р. та № UA100180/2025/000032/2 від 21.08.2025р. зазначено, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості, щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1) декларант до митного оформлення відповідно до пункту 4 частини другої статті 53 Митного кодексу України на виконання контракту від 10.01.2025р. №1001 та від 14.01.2025р. №1002, специфікації від 31.01.2025р. №6 та від 27.01.2025р. №2 до контракту подано банківський платіжний документ від 13.02.2025р. №MUR:73 та від 05.02.2025р. №MUR:72, відповідно, який не містить дати виконання банком та відміток банківської установи про виконання;

2) у пункті 1.3 договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 06.05.2025р. №0605/403 між ТОВ «Самміт Логістік» (Експедитор) та ФОП ОСОБА_1 (Клієнт) передбачено, що «Під кожне перевезення Клієнт надає Експедитору заявку, в якій зазначається найменування та кількість вантажу, маршрут перевезення (порт завантаження, порт розвантаження, місце доставки вантажу), заплановану дату надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про вантажовідправника та вантажоодержувача, а також інша необхідна інформація, що стосується організації ТЕО. Заявка подається у письмовій формі, у тому числі із застосуванням електронної пошти, за 2 доби до початку завантаження і готовності вантажу до перевезення». Декларант до митного оформлення не подав заявку відповідно до пункту 1.3 договору про транспортно-експедиторське обслуговування;

3) в автотранспортних накладних (CMR) від 13.08.2025р. б/н та від 27.01.2025р. б/н зазначено, що перевізником оцінюваних товарів виступає BROTRANS LTD та LLC «KVR TRANS», відповідно. У статті 9 Закону України від 01.07.2004 № 1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Декларантом до митного оформлення не подано для підтвердженням витрат експедитора документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування.

У рішеннях зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Роз`яснено, що у разі незгоди з вказаним рішенням права на його оскарження до органу вищого рівня відповідно до глави 4 Митного кодексу України або суду, а також права викладені у частині третій статті 52 Митного кодексу України.

Оцінка суду першої інстанції

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов таких висновків.

У рішеннях про коригування митної вартості товарів №UA100180/2025/000030/1 від 08.08.2025р та №UA100180/2025/000032/2 від 21.08.2025р. зазначено, що подані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості, щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Щодо зауваження митного органу про те, що банківські платіжні документи №MUR:73 від 13.02.2025р. та №MUR:72 від 05.02.2025р. не містять дати виконання та відміток банку, суд вказав, що позивач надав документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, які у сукупності підтверджують заявлену вартість, платіжне доручення засвідчує факт переказу коштів і не має прямого зв`язку з визначенням митної вартості товару, що підтверджується правовою позицією Верховного Суду у справі №809/322/17. Контроль за виконанням цивільно-правових угод не входить до обов`язків митниці, а за умови відсутності аргументованих доказів недостовірності з боку митного органу, митна вартість має вважатися визнаною автоматично.

Щодо твердження митниці про неподання заявки на перевезення, передбаченої п.1.3 договору про транспортно-експедиторське обслуговування №0605/403 від 06.05.2025р., суд вказав, що за наявності сумнівів у достовірності відомостей про витрати на транспортування, підтверджених іншими документами, ненадання внутрішньої заявки не є підставою для відмови у визнанні митної вартості. Факт здійснення перевезення та розмір витрат повністю підтверджуються договором №0605/403 від 06.05.2025р., рахунком-фактурою від експедитора та міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR), які містять усю необхідну інформацію про маршрут та вартість послуг. Оскільки заявка є лише проміжною формою погодження замовлення між контрагентами і її відсутність не спростовує дані про фактичні витрати, такі претензії митниці є надмірним формалізмом, що суперечить положенням Митного кодексу України.

Щодо зауваження митного органу про неподання документів від безпосередніх перевізників BROTRANS LTD та LLC «KVR TRANS», зазначених у CMR, суд наголосив, що згідно зі статтею 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» та умовами договору ТЕО, клієнт розраховується безпосередньо з експедитором, а основним документом, що підтверджує витрати на транспортування для цілей митного оформлення, є рахунок-фактура (інвойс) саме від експедитора (ТОВ «Самміт Логістік»).

Відносини між експедитором та залученими ним третіми особами (субпідрядниками) є господарською діяльністю цих суб`єктів, а вимоги митниці надати внутрішні розрахунки між ними виходять за межі переліку документів, визначених ст.53 Митного кодексу України.

Оскільки факт перевезення підтверджений міжнародними накладними CMR, а вартість послуг - договором та рахунком експедитора, відсутність рахунків від третіх осіб не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості, що узгоджується з принципом обмеженого переліку документів, необхідних для митного контролю.

Суд зазначив, що відповідач не вказав яким саме чином вказані обставини впливають на визначення митної вартості товару.

Позивач надав усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Ціна товару визначена позивачем згідно з умовами контракту (договору). В той же час обставини, якими мотивоване рішення митного органу про необхідність витребування додаткових документів є необґрунтованими, оскільки надані документи у сукупності підтверджують визначену митну вартість товару позивачем (декларантом) за першим методом визначення митної вартості.

Водночас приписи Митного кодексу України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Крім цього суд зазначив, що решта доводів та заперечень відповідача приведених у відзиві не спростовують висновки суду по суті заявлених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги

Київська митниця на обґрунтування апеляційної скарги наводить доводи та міркування, які змістовно збігаються з правовою позицією, викладеною у заявах по суті під час розгляду справи судом першої інстанції. Зокрема, в апеляційній скарзі вказано, що декларант подав банківські платіжні документи без відміток про виконання, не надав обов`язкову за договором заявку на транспортно-експедиторське обслуговування, а довідка про транспортні витрати не є належним первинним документом. На думку митниці, спрацювання системи управління ризиками (АСАУР) та виявлене заниження вартості порівняно з аналогічними товарами стали законною підставою для витребування додаткових документів і подальшого коригування митної вартості.

Київська митниця твердить, що ФОП ОСОБА_1 була надана можливість підтвердження заявленої митної вартості товару, однак витребувані документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості та жодних пояснень з приводу виявлених розбіжностей надані не були.

Отже, ФОП ОСОБА_1 не скористався наданим йому правом шляхом надання необхідних додаткових документів та можливістю усунути розбіжності, включити усі складові митної вартості, спростувати сумніви щодо заявленого рівня митної вартості та довести й підтвердити заявлену ним митну вартість товарів, а отже, не було усунуто сумнівів відповідача у достовірності даних, які задекларовані.

Посилаючись на норми Митного кодексу України та наявну правозастосовну практику, в апеляційній скарзі стверджується, що митний орган правомірно застосував резервний метод при визначенні митної вартості товарів, адже декларантом не надано всіх запитуваних документів, а в наданих документах відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості та наявні розбіжності у поданих до митного оформлення документах, що не дає можливості митному органу перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі.

Позиція сторін у справі у справі на подану апеляційну скаргу

Представник ФОП ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» надала відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 р. у справі № 420/31187/25 – без змін.

Джерела права та оцінка суду апеляційної інстанції

За результатами апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення у межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи і правильність застосування норм матеріального і процесуального права, суд у складі колегії суддів дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 49 Митного кодексу України (далі – МК України, наводиться у редакції чинній, станом на дату прийняття оскаржуваних рішень) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний:

1) заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій із митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частиною першою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини четвертої статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з частиною першою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Згідно з частиною другою статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до частини третьої статті 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд у складі колегії суддів вважає за необхідне вказати на правовий висновок Верховного Суду, викладений за подібних правовідносин у постанові від 07.05.2020р. у справі № 826/10527/17, за яким «спрацювання системи управління ризиками є підставою для контролюючого органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта та не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками».

Як встановив суд першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, підставою для витребування додаткових документів слугувало спрацювання автоматизованої системи управління ризиками (АСАУР) та виявлене заниження вартості порівняно з аналогічними товарами.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів за митною декларацією №25UA100180508500U5 від 20.08.2025р. Київська митниця не визнала заявлену декларантом митну вартість товару та прийняла рішення про коригування митної вартості №UA100180/2025/000032/2 від 21.08.2025р., яким збільшила митну вартість товару №1 до 25 423,82 євро, товару № 2 – до 12 276,00 євро.

У зв`язку з коригуванням митної вартості Київська митниця 21.08.2025р. прийняла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100180/2025/000309 та надала роз`яснення права щодо випуску товару у вільний обіг за умови надання гарантій.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів за митною декларацією №25UA100180507896U9 від 05.08.2025р. Київська митниця не визнала заявлену декларантом митну вартість товару та прийняла рішення про коригування митної вартост№UA100180/2025/000030/1 від 08.08.2025р., яким збільшила митну вартість товару №1 до 7 000,30 Євро.

У зв`язку з коригуванням митної вартості Київська митниця 08.08.2025р. прийняла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100180/2025/000295 та надала роз`яснення права щодо випуску товару у вільний обіг за умови надання гарантій.

Згідно з частиною другою статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Оцінюючи надані для підтвердження митної вартості товарів документи, а також оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, за яким позивач надав усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містять усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Суд у складі колегії суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, за яким обставини, якими мотивовані рішення митного органу про необхідність витребування додаткових документів є необґрунтованими, оскільки надані документи у сукупності підтверджують визначену митну вартість товару позивачем (декларантом) за першим методом визначення митної вартості.

У цьому зв`язку суд у складі колегії суддів вважає за підставне вказати на правовий висновок Верховного Суду, викладений за подібних правовідносин у постанові від 19.02.2019р. у справі №805/2713/16-а, за яким «… обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації».

Також Верховний Суд у постанові від 12.03.2020р. у справі № 804/6243/14 дійшов правового висновку, що «на контролюючий орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей і зазначити документи, надання яких може усунути сумніви в достовірності цих відомостей».

Ураховуючи наведені правові висновки Верховного Суду, суд у складі колегії суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що рішення про коригування митної вартості товарів не відповідають вимогам статті 55 МК України, за якою прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування, тощо.

При цьому суд у складі колегії суддів погоджується з правовою оцінкою, наданою судом першої інстанції зауваженням Київської митниці, зокрема щодо банківських платіжних документів без відміток про виконання, довідки про транспортні витрати, яка не є належним первинним документом, а також ненадання обов`язкової за договором заявки на транспортно-експедиторське обслуговування.

Оцінюючи надані для підтвердження митної вартості товарів документи, суд у складі колегії суддів вважає, що зазначені зауваження Київської митниці не впливають на числові значення складових митної вартості товарів і не можуть бути визнані як достатня підстава для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості товарів.

Такий висновок, зокрема, враховує надані для підтвердження митної вартості договір на транспортно-експедиторське обслуговування №0605/403 від 06.05.2025р., довідки про транспортні витрати №AL5025-3 від 30.07.2025р., №AL5026 від 18.08.2025р., рахунки на оплату №1256 від 29.07.2025р., №1284 від 18.08.2025р., які підтверджують транспортні витрати, платіжні інструкції №MUR:72 (20:Ref: JBKLP24OAROYVU) від 05.02.2025р. та №MUR:73 від 13.02.2025р. (20:Ref: JBKLP2COATHR5K), які у сукупності з іншими документами підтверджують заявлену вартість товарів, а також надані до суду першої інстанції платіжні інструкції №72JBKLP2 від 04.02.2025р. та №73JBKLP2 від 12.02.2025р. та Instance Type and Transmission (20: Sender's Reference NJBKLP24OAROYVU) та Instance Type and Transmission (20: Sender's Reference NJBKLP2COATHR5K).

Суд у складі колегії суддів також ураховує при цьому правовий висновок Верховного Суду, викладений за подібних правовідносин у постанові від 31.05.2029р. у справі №804/16553/14, за яким «… Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів».

Відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені в апеляційній скарзі доводи і міркування не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи.

Висновки суду апеляційної інстанції

Згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Здійснивши в межах, визначених статтею 308 КАС України, апеляційний перегляд цієї справи, суд у складі колегії суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, таких висновків не спростовують, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні фактичних обставин, норм матеріального й процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду та відповідно до статті 139 КАС України, розподіл судових витрат зміні не підлягає.

З огляду на те, що суд першої інстанції правомірно відніс справу до категорії незначної складності й розглядав її за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Київської митниці – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026р. у справі №420/31187/25 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції відповідно до статті 325 КАС України набирає законної сили з дати її ухвалення.

Постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, які визначені у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Д.С. Терлецький

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: О.О. Димерлій