Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №420/31452/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/31452/25

Перша інстанція: суддя Білостоцький О.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Терлецького Д.С., суддів Вербицької Н.В., Димерлія О.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Рух і обставини справи

15.09.2025р. ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 або позивач) звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому просила:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови ОСОБА_1 на заяву від 19.11.2024р. у призначенні виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за заявою від 19.11.2024р.

На обґрунтування позову зазначено, що позивачу з 28.06.2024р. призначено пенсію за віком. До призначення пенсії позивач працювала на посаді завідувача комунального підприємства закладу охорони здоров`я «Голопристанська центральна районна аптека №14». Страховий стаж позивача, який зарахований відповідачем по 31.03.2022р., становить 40 років 5 місяців 25 днів, у тому числі 35 років 8 місяців на посадах, що передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993р. №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років». У період з 24.02.2022р. по 10.11.2024 р. позивач проживала на тимчасово окупованих територіях у м. Гола Пристань Скадовського району Херсонської області, оскільки мала там маломобільну родичку літнього віку та здійснювала догляд за нею.

Відсутність у Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області відомостей про сплату за позивача страхових внесків після 24.02.2022р. не може бути підставою для позбавлення особи права на отримання грошової допомоги. Водночас наявний страховий та спеціальний стаж, який набутий ОСОБА_1 до 24.02.2022р. та визнаний відповідачем, дозволяє їй отримати грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області заперечувало проти задоволення позову, оскільки в реєстрі застрахованих осіб з квітня 2022р. відсутні дані про нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків за позивачем, що не дає можливості встановити факт роботи в закладі державної або комунальної форми власності на дату досягнення нею пенсійного віку (27.06.2024р.), передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Оскільки не дотримані умови пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», підстави для призначення грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій відсутні.

Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін ухвалою від 07.10.2025р.

Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 15.10.2025р. витребував у Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області належним чином засвідчену копію пенсійної справи ОСОБА_1 в частині, що стосується грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зокрема, але не виключно, рішення, яким позивачу було відмовлено у призначенні грошової допомоги та зупинив провадження в адміністративній справі №420/31452/25 на підставі пункту 6 частини другої статті 236 КАС України.

Одеський окружний адміністративний суд поновив провадження в адміністративній справі №420/31452/25 ухвалою від 10.03.2026р.

Одеський окружний адміністративний суд позов задовольнив повністю рішенням від 15.05.2026 р.

Визнав протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області у призначенні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, передбаченої п.7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за її заявою від 19.11.2024р.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, передбаченої п.7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за її заявою від 19.11.2024р.

Стягнув з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого нею судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 968,96 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, неповноту встановлених обставин у справі, просить скасувати оскаржуване судове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

П`ятий апеляційний адміністративний суд відкрив апеляційне провадження у справі та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження ухвалами від 15.06.2026р.

З 03.08.2026р. по 28.08.2026р. судді, які входять до колегії суддів, що розглядає цю справу, перебували у щорічній відпустці.

Обставини справи

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області.

За твердженням позивача, 60-річного віку вона досягла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Водночас протягом періоду часу з 24.02.2022р. до 10.11.2024р. позивач перебувала на окупованій території – у м. Гола Пристань Скадовського району Херсонської області через здійснення догляду за маломобільною родичкою літнього віку. З огляду на це позивач звернулась за призначенням пенсії за віком 19.11.2022р.

Пенсію за віком позивачу призначено з 28.06.2024 р. згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за заявою від 19.11.2024р., враховано страховий стаж 40 років 5 місяців 25 днів.

Разом з заявою про призначення пенсії за віком позивач також подала заяву про отримання грошової допомоги у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

До вказаної заяви було додано, зокрема, трудову книжку серії НОМЕР_1 , в якій зазначено, що позивач з 01.08.1986р. працювала на посадах, пов`язаних із фармацевтичної діяльністю в комунальному підприємстві закладу охорони здоров`я «Голопристанська центральна районна аптека №14» (раніше - Голопристанська центральна районна аптека №14) (записи №1-13).

Проте у встановлений строк будь-якого рішення від пенсійного органу позивач не отримала, разова грошова допомога виплачена не була.

Представник позивача звернулась з адвокатським запитом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області з метою з`ясування обставин невиплати грошової допомоги позивачу.

Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області листом від 18.07.2025р. повідомило, що страховий стаж позивача зарахований по 31.03.2022р. та становить 40 років 5 місяців 25 днів, у тому числі 35 років 8 місяців на посадах, що передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993р. №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років». У реєстрі застрахованих осіб з квітня 2022 р. дані про нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків за позивачем відсутні, що не дає можливості встановити факт роботи в закладі державної або комунальної форми власності на дату досягнення нею пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Оскільки не дотримані умови пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», підстави для призначення грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій відсутні.

Вважаючи порушеним своє право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», позивач звернулась до суду з адміністративним позовом.

Оцінка суду першої інстанції

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов таких висновків.

Позивач відповідає вимогам п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та має право на отримання грошової допомоги у розмірі їх десяти місячних пенсій, оскільки на день досягнення пенсійного віку вона працювала в установі комунальної форми власності на посаді, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993р. №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років», мала страховий стаж не менше 30 років на такій посаді, та до цього не отримувала будь-яку пенсію.

Доводи апеляційної скарги

На обґрунтування вимог апеляційної скарги Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі – також скаржник) вказує, що суд першої інстанції залишив поза увагою факт того, що у відповідача відсутні дані, які підтверджують роботу в закладах та установах державної або комунальної форми власності на відповідних посадах на день досягнення позивачем пенсійного віку, що передбачено пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», вбачається відсутність підстав для нарахування та виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до положень пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позиція позивача у справі на заявлену апеляційну скаргу

Позивач, належно повідомлений про розгляд даної справи, своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Джерела права та оцінка суду апеляційної інстанції

За результатами апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи, правильність застосування норм матеріального і процесуального права, суд у складі колегії суддів дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина перша статті 46 Конституції України).

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (частина друга статті 46 Конституції України).

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом(частина третя статті 46 Конституції України).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України від 09.07.2003р. №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі – Закон №1058-IV).

Згідно з пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011р. №1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі - Порядок №1191).

Згідно з пунктом 1 Порядку №1191 цей Порядок визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та механізм її виплати.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені:

переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993р. №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».

переліком посад артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992р. №583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення».

Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 15.06.2022р. у справі № 200/854/19-а, «суть зазначеної грошової допомоги полягає в додатковій гарантії для працівників, які працювали в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Наявність такої гарантії спонукає осіб працювати саме в установах державної або комунальної форми власності і набувати необхідний стаж у зазначених установах».

За результатами аналізу наведених нормативних приписів суд у складі колегії суддів зазначає, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального

страхового стажу роботи на визначених законодавством посадах, досягненням пенсійного віку, працюючи на цих роботах, а також неотриманням такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.

Зазначений підхід до застосування пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 06.05.2025р. у справі №520/1949/24, від 05.03.2025р. у справі № 280/5256/22, від 05.03.2025р. у справі № 280/5256/22, від 21.03.2024р. у справі №580/2737/23 тощо.

Як правильно встановив суд першої інстанції, позивач станом на 24.02.2022р. працювала на посаді завідувача комунального підприємства закладу охорони здоров`я «Голопристанська центральна районна аптека №14» (Херсонська обл., Скадовський р-н, м. Гола Пристань), що підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 (останній запис за №13 в трудовій книжці – з 26.12.2018 року укладено контракт та призначено завідувачем комунального підприємства закладу охорони здоров`я «Голопристанська центральна районна аптека №14») (а.с.11 зв. бік).

За розпорядженням №2 начальника Скадовської районного військової адміністрації Херсонської області від 10.01.2025 року позивача було звільнено з посади завідувача комунального підприємства закладу охорони здоров`я «Голопристанська центральна районна аптека №14» (а.с.14).

Тобто, на день досягнення пенсійного віку (27.06.2024 р.) позивач займала посаду, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993р. №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».

Суд у складі колегії суддів також вважає за підставне вказати, що наявність у позивача необхідного трудового стажу на посаді, визначеній постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993р. №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років», у кількості 35 років 8 місяців, визнаний пенсійним органом у відповіді, наданій листом від 18.07.2025 р. (а.с. 56).

Отже, суд у складі колегії суддів констатує відповідність позивача встановленим у пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV умовам, тому позивач має право на отримання грошової допомоги у розмірі їх десяти місячних пенсій.

Суд у складі колегії суддів критично оцінює та відхиляє твердження скаржника про відсутність відомостей про нараховану позивачу заробітну плату та сплату страхових внесків за позивача у період з 24.02.2022р. по день звільнення, оскільки отримання грошової допомоги не узалежнено згідно з пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV від розміру заробітної плати та/або сплачених страхових внесків.

Висновки суду апеляційної інстанції

Згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Здійснивши в межах, визначених статтею 308 КАС України, апеляційний перегляд цієї справи, суд у складі колегії суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Доводи апеляційної скарги таких висновків не спростовують, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні фактичних обставин, норм матеріального й процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду та відповідно до статті 139 КАС України, розподіл судових витрат не здійснюється.

З огляду на те, що суд першої інстанції правомірно відніс справу до категорії незначної складності й розглядав її за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області – відмовити, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.05.2026 р. у справі № 420/31452/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції відповідно до статті 325 КАС України набирає законної сили з дати її ухвалення.

Постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, які передбачені в пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Д.С.Терлецький

Суддя: Н.В.Вербицька

Суддя: О.О.Димерлій