Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №420/27788/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/27788/25

Перша інстанція: суддя Попов В.Ф.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Терлецького Д.С., суддів Вербицької Н.В., Димерлія О.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Рух і обставини справи

15.08.2025р. ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 або позивач ) звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому просила:

визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України Чернівецькій області №155950023278 від 04.03.2025р. щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 з урахуванням записів у належній їй трудовій книжці.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що 25.02.2025р. позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою про призначення пенсії за віком. Заяву за принципом екстериторіальності передано для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

04.03.2025р. Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області прийняло рішення за №155950023278 про відмову в призначенні пенсії, оскільки страховий стаж заявника складає 14 років 6 місяців 21 день, що не є достатнім для призначення пенсії. До страхового стажу не зараховано: період навчання з 14.02.1983р. по 29.07.1983р. та період роботи в колгоспі з 1986 р. по 2004 р.

Позивач зазначив, що надані документи підтверджують спірні періоди, а відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області ґрунтується на хибному тлумаченні чинного законодавства.

Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі – відповідач) заперечувало проти задоволення позову та вказало таке. До страхового стажу не зараховано: період навчання з 14.02.1983р. по 28.07.1983р., оскільки запис в трудовій книжці не завірений печаткою та підписом відповідальної особи. Диплом про навчання в ЕПС відсутній; період роботи в колгоспі згідно з довідкою №0-212 від 29.08.2023р., оскільки зазначене в довідці прізвище «ОСОБА_2 » не відповідає дошлюбному прізвищу в свідоцтві про шлюб «ОСОБА_3 ».

Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін ухвалою від 20.08.2025р.

Одеський окружний адміністративний суд позов задовольнив частково рішенням від 23.04.2026 р.

Визнав протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 04.03.2025р. №155950023278 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 від 25.02.2025р. про призначення пенсії за віком з урахуванням записів у належній їй трудовій книжці.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовив.

Стягнув з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, 19.05.2026р. Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі – також скаржник) подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, неповноту встановлених обставин у справі, просить скасувати оскаржуване судове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22.05.2026р. залишив без руху апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05.06.2026р. повернув апеляційну скаргу Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернівецькій області скаржнику через відсутність доказів надсилання копії апеляційної скарги та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України.

09.06.2026р. Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно подало апеляційну, до якої долучило докази направлення копії апеляційної скарги та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи 05.06.2026р.

П`ятий апеляційний адміністративний суд поновив Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернівецькій області строк на апеляційне оскарження, відкрив апеляційне провадження у справі та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження ухвалами від 11.06.2026р.

З 03.08.2026р. по 28.08.2026р. судді, які входять до колегії суддів, що розглядає цю справу, перебували у щорічній відпустці.

Обставини справи

25.02.2025р. позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Заяву за принципом екстериторіальності заява передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області відмовило у призначенні пенсії згідно з рішенням №155950023278 від 04.03.2025р. з огляду на відсутність необхідного страхового стажу (а.с.16 зв. бік).

До страхового стажу не зараховано: період навчання з 14.02.1983р. по 28.07.1983р., оскільки запис в трудовій книжці не завірений печаткою та підписом відповідальної особи. Диплом про навчання в ЕПС відсутній; період роботи в колгоспі згідно з довідкою №0-212 від 29.08.2023р., оскільки зазначене в довідці прізвище « ОСОБА_4 » не відповідає дошлюбному прізвищу в свідоцтві про шлюб « ОСОБА_5 ».

Вважаючи порушеним своє право на призначення пенсії, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом.

Оцінка суду першої інстанції

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції спирався на позицію Верховного Суду, за якою працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому недотримання правил ведення трудової книжки не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині зарахування періодів трудової діяльності до страхового стажу.

Водночас вимога щодо зобов`язання призначити пенсію є передчасною, оскільки функцію по обрахунку страхового стажу із урахуванням спірних періодів пенсійний орган не виконав. Враховуючи, що пенсійним органом не була надана оцінка усьому періоду трудової діяльності позивачки, суд не може підміняти цей орган і обрахувати страховий стаж на предмет достатності для призначення пенсії за віком.

Доводи апеляційної скарги

На обґрунтування вимог апеляційної скарги Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області наводить доводи і обґрунтування, які змістовно відповідають правовій позиції, викладеній у відзиві на позовну заяву.

Позиція інших учасників у справі на заявлену апеляційну скаргу

Позивач, належно повідомлений про розгляд даної справи, своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Джерела права та оцінка суду апеляційної інстанції

За результатами апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи, правильність застосування норм матеріального і процесуального права, суд у складі колегії суддів дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина перша статті 46 Конституції України).

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (частина друга статті 46 Конституції України).

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом(частина третя статті 46 Конституції України).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України від 09.07.2003р. №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі – Закон №1058-IV).

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з абзацом другим частини першої статті 26 Закону №1058-IV починаючи з 1 січня 2018 р. право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2022р. по 31 грудня 2022р. – не менше 29 років.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з абзацом другим частини першої статті 24 Закону №1058-IV до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 62 Закону України від 05.11.1991р. №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон №№1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України затвердив постановою від 12.08.1993р. №637 Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок № 637).

Основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка (абзац перший пункту 1 Порядку №637).

За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (абзац перший пункту 3 Порядку №637).

Відповідно до абзацу першого пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постанові від 30.10.2025р. у справі №300/6020/23, який суд у складі колегії суддів вважає за підставне урахувати у цій справі, «…основним документом на підтвердження пільгового стажу роботи є трудова книжка, та за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Такими документами, зокрема, є архівні та уточнюючі довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання, тощо. Уточнюючі довідки мають подаватися у разі, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах» (пункт 19).

Здійснюючи перегляд цієї справи та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд у складі колегії суддів вказує, що згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України Чернівецькій області №155950023278 від 04.03.2025р. пенсійний орган не врахував до страхового стажу позивача період навчання з 14.02.1983р. по 28.07.1983р. та період роботи в колгоспі з 1986р. по 2004р.

Суд у складі колегії суддів зазначає, що згідно з абзацом першим пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993р. №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

У матеріалах справи наявна копія трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка містить послідовні записи про зарахування позивача 14.02.1983р. курсантом на курси підготовки водія тролейбуса, їх закінчення та присвоєння кваліфікації водія тролейбуса 28.07.1983р., прийняття позивача з 05.08.1983р. на роботу за фахом, а також записи про роботу в КСГ «Рассвет» («Світанок») у період з 12.07.1986р. до 24.09.2004р. (а.с. 14).

Суд у складі колегії суддів вказує на правовий висновок Верховного Суду, який викладено у постанові від 11.11.2020р. у справі №677/831/17 за яким, «…не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці» (пункт 36).

Застосовуючи наведений вище правовий висновок Верховного Суду до обставин цієї справи, суд у складі колегії суддів зазначає, що відсутність у трудовій книжці печатки на записі про закінчення навчання не повинна зумовлювати для особи негативних наслідків у вигляді відмови в зарахуванні спірних періодів, оскільки позивач не може нести відповідальності за ведення обліку трудової книжки.

Позивач також долучила до заяви про призначення пенсії архівну довідку від 29.08.2023р. №С-212, видану КП «Трудовий архів» Кілійської міської ради, відповідно до якої ОСОБА_7 , 1962р.н., працювала у колгоспі/ПОСП «Світанок» з 1986р. по 2004р. (а.с. 18).

Позиція скаржника щодо відмови у зарахування до трудового стажу періоду роботи 12.07.1986р. до 24.09.2004р. зводиться до невідповідності написання дошлюбного прізвища позивача (зазначено «ОСОБА_2 » замість вірного «ОСОБА_3 »), однак пенсійний орган залишив поза увагою наявність відповідних записів у трудовій книжці позивача.

Водночас у довідці від 29.08.2023р. №С-212 вказано актуальне прізвище позивача, дату її народження, а зазначені періоди та місце роботи збігаються із записами в трудовій книжці.

З огляду на це колегія суддів доходить висновку, що скаржник має оцінити довідку в сукупності з іншими наданими документами, а допущена описка не може вважатися достатньою підставою для відмови в зарахуванні страхового стажу, підтвердженого записами в трудовій книжці.

Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №155950023278 від 04.03.2025р. щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 прийнято без належного дослідження наданих документів, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

За результатами апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи, правильність застосування норм матеріального і процесуального права, суд у складі колегії суддів вважає, що суд першої інстанції правильно поклав на скаржника обов`язок повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.02.2025р. про призначення пенсії за віком з урахуванням записів у належній їй трудовій книжці.

Висновки суду апеляційної інстанції

Згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Здійснивши в межах, визначених статтею 308 КАС України, апеляційний перегляд цієї справи, суд у складі колегії суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Доводи апеляційної скарги таких висновків не спростовують, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні фактичних обставин, норм матеріального й процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду та відповідно до статті 139 КАС України, розподіл судових витрат не здійснюється.

З огляду на те, що суд першої інстанції правомірно відніс справу до категорії незначної складності й розглядав її за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області – відмовити, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 р. у справі № 420/27788/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції відповідно до статті 325 КАС України набирає законної сили з дати її ухвалення.

Постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, які передбачені в пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Д.С. Терлецький

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: О.О. Димерлій