Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №420/39402/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/39402/25

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Димерлія О.О.,

суддів Шляхтицького О.І., Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 02.07.2026 року у справі №420/39402/25, прийняту в порядку приписів ст. 382 КАС України, щодо прийняття звіту ІНФОРМАЦІЯ_1 про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року

У С Т А Н О В И В:

11 травня 2026 року ОСОБА_1 (далі – заявник) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із заявою в порядку статті 382 КАС України, у якій просив:

- встановити судовий контроль за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року у справі №420/39402/25.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення - задоволено.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 подати у строк до 22.06.2026 року звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року у справі №420/39402/25.

22.06.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_2 подано звіт про виконання рішення суду, у якому боржник зазначив про те, що на виконання рішення суду від 10 лютого 2026 року у справі №420/39402/25 комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 10.07.2024 року.

За результатами розгляду протоколом від 17.06.2026 року №24 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Як стверджував представник ІНФОРМАЦІЯ_3 , комісією враховано висновки суду, зокрема, що відповідач мав право додатково витребувати документи, а також відомості необхідні для розгляду питання щодо надання відстрочки ОСОБА_1 у зв`язку з загибеллю його батька - ОСОБА_2 .

Так, на виконання рішення суду від 10.02.2026 року за допомогою засобів «СЄДО» комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 направлено запити за вих. №ВОІБ/5554 до Військової частини НОМЕР_1 (підконтрольна в/ч НОМЕР_2 , перебуває в процесі ліквідації) та до Військової частини НОМЕР_2 щодо надання всіх наявних копій документів в підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця ОСОБА_2 під час настання його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Разом з цим, станом на 17.06.2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 жодної відповіді з військових частин не надходило. За таких обставин та з огляду на обмежений строк розгляду, комісією прийнято рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 10.07.2024 року у зв`язку із відсутністю будь-яких документів в підтвердження загибелі його батька під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02.07.2026 року у справі №420/39402/25 прийнято звіт ІНФОРМАЦІЯ_1 про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року.

Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив із того, що під час повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 10.07.2024 року комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 вжито відповідних заходів щодо виконання рішення суду від 10 лютого 2026 року у справі №420/39402/25.

При цьому, окружним адміністративним судом відхилено заперечення стягувача щодо підстав для відмови йому у наданні відстрочки, оскільки викладені ним аргументи стосуються виключно оцінки суті та процедури прийнятого ІНФОРМАЦІЯ_5 рішення, яке у свою чергу не входить в компетенцію суду під час розгляду питання щодо прийняття звіту про виконання рішення суду.

Не погоджуючись із означеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить апеляційний суд скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у прийнятті звіту про виконання судового рішення.

Як слідує зі змісту апеляційної скарги, обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує, що в результаті повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 10.07.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_5 прийнято аналогічне рішення про відмову у наданні відстрочки, однак без дослідження всіх обставин справи. Скаржник зауважив, що під час повторного розгляду заяви відповідачем фактично проігноровано правову оцінку, наданої судом у судовому рішенні від 10 лютого 2026 року у справі №420/39402/25.

В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту установлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування судом норм процесуального права, апеляційним судом з`ясовано таке.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року у справі №420/39402/25 позовні вимоги ОСОБА_1 – задоволено частково.

Визнано протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняте протоколом №44 від 05.11.2025 року та оформлене повідомленням від 06.11.2025 року №ВОІБ/21458 про відмову в наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.07.2024 року про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

На виконання судового рішення від 10 лютого 2026 року у справі №420/39402/25 ІНФОРМАЦІЯ_2 прийнято протокол №24 від 17.06.2026 року про відмову в наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 КАС передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Положеннями ч. 2 ст. 14 КАС України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.

Як установлено колегією суддів, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року у справі №420/39402/25, зокрема:

«Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_6 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.07.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.».

Приймаючи вказане судове рішення окружний адміністративний суд уважав, що при наявності відомостей зазначених в службовій характеристиці ОСОБА_2 відповідач для прийняття обґрунтованого рішення мав право додатково витребувати документи, а також відомості про отримання ним додаткової винагороди в підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Як слідує з матеріалів справи, до звіту про виконання судового рішення, окрім іншого відповідачем долучено повідомлення від 18.06.2026 року №1306/5089, згідно із яким на виконання рішення суду від 10.02.2026 року у цій справі комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 повторного розглянуто заяву ОСОБА_1 від 10.07.2024 року щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до п. 4 ч.3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

За результатами розгляду відповідачем повідомлено ОСОБА_1 , що протоколом від 17.06.2026 року №24 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

В якості підстав для відмови слугував факт відсутності документів в підтвердження обставин загибелі батька під час здійснення ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного часу.

При цьому, як убачається з матеріалів справи, під час повторного розгляду заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 враховано висновки суду, викладені у судовому рішенні від 10 лютого 2026 року у справі №420/39402/25.

Зокрема, комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 направлено запити за вих №ВОІБ/5554 до Військової частини НОМЕР_1 (підконтрольна в/ч НОМЕР_2 , перебуває в процесі ліквідації) та до Військової частини НОМЕР_2 щодо невідкладного надсилання усіх наявних у в/ч НОМЕР_1 копій документів в підтвердження обставин безпосередньої участі військовослужбовця ОСОБА_2 (батька ОСОБА_1 ) у бойових діях, виконані бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Водночас, як стверджував відповідач, станом 17.06.2026 року жодної відповіді від вказаних військових частин на адресу комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 не надійшло.

Відтак, комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 вирішено здійснити розгляд заяви ОСОБА_1 з урахуванням долучених до заяви документів, про що прийнято відповідне рішення у формі протоколу від 17.06.2026 року №24.

За наведених вище обставин, окружний адміністративний суд дійшов висновку про те, що комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 виконано рішення суду від 10 лютого 2026 року у справі №420/39402/25, яке у свою чергу підтверджується наданим до звіту повідомленням від 18.06.2026 року №1306/5089.

Разом з тим, апеляційний суд уважає необґрунтованим посилання суду першої інстанції на повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18.06.2026 року №1306/5089, яке, за висновком суду, свідчить про виконання рішення у цій справі.

Як слідує зі змісту судового рішення від 10 лютого 2026 року у справі №420/39402/25, мотивами його прийняття слугував висновок суду першої інстанції про порушення відповідачем процедури розгляду відповідної заяви з огляду на не витребування додаткових документів в підтвердження обставин загибелі батька ОСОБА_1 .

Так, як зазначено у судовому рішенні від 10 лютого 2026 року у справі №420/39402/25, відповідно до пункту 60 постанови Кабінету Міністрів України "Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" №560 від 16 травня 2024 року комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

З урахуванням викладеного, судова колегія уважає, що у даному випадку з огляду на мотиви прийняття судового рішення від 10 лютого 2026 року у справі №420/39402/25 та з метою повного виконання означеного рішення суду комісія ІНФОРМАЦІЯ_3 повинна була дочекатися відповіді на запити за вих №ВОІБ/5554, та за наслідками їх отримання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.07.2024 року.

У спірному випадку, заходи, які вживалися комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 для виконання судового рішення, на переконання апеляційного суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення від 10 лютого 2026 року у справі №420/39402/25.

Саме своєчасне і належне виконання судового рішення є ключовим елементом верховенства права, а право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін.

За наведеного правового регулювання, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що у свою чергу призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Тому, зазначена ухвала суду підлягає скасуванню, а справу належить передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

При цьому, наявність рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 у формі протоколу від 17.06.2026 року №24 не позбавляє суд можливості у даному випадку здійснювати заходи щодо судового контролю в межах справи №420/39402/25.

У свою чергу, судова колегія відхиляє вимоги апеляційної скарги позивача про необхідність суду апеляційної інстанції прийняти рішення щодо відмови у прийнятті звіту, оскільки саме суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції, здійснює судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах (ч. 1 ст. 382 КАС України).

Повноваження суду апеляційної скарги за наслідками розгляду апеляційної скарги визначено у приписах статті 312 КАС України.

Так, згідно із частиною 3 статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд до суду першої інстанції.

У відповідності до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

У зв`язку з порушенням судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, відповідно до приписів ч. 3 ст. 312, 320 КАС України, оскаржувана ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 02.07.2026 року у справі №420/39402/25 підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду питання щодо прийняття/неприйняття звіту про виконання судового рішення.

Керуючись ст. 308, 311, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 02.07.2026 року у справі №420/39402/25 - скасувати.

Справу №420/39402/25 направити до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду питання щодо прийняття/неприйняття звіту про виконання судового рішення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.

Суддя-доповідач О.О. Димерлій

Судді О.І. Шляхтицький Н.В. Вербицька