Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №420/10374/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/10374/26

Головуючий в 1 інстанції: Бабенко Д.А. Дата і місце ухвалення: 29.07.2026 р., м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого – Ступакової І.Г.

суддів – Бітова А.І.

– Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, 3-тя особа ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просило суд визнати протиправною та скасувати постанову від 31.03.2026 ВП №80475385 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що постанова Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 31.03.2026 ВП №80475385 є протиправною та такою що підлягає скасуванню.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 29.07.2026 р. та задовольнити позовні вимоги.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що рішення від 28.11.2025 по справі №420/29410/25 є виконаним, такі обставини, зокрема підтверджує наявне рішення №951060110451 від 02.02.2026. Загальний розмір пенсійної виплати, який належить до виплати, після виконання рішення суду становить 10616,62 грн. Сума доплати відсутня, оскільки ОСОБА_1 призначено пенсію за віком 12.10.1999, а після призначення пенсії відсутні будь які перерахунки пенсії за заявою позивача. Тобто, за перерахунками пенсії та переведенням з одного виду на пенсії на інший, ОСОБА_1 не звертався. Пенсія призначалася відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, та який враховується для обчисляння пенсії.

Апелянт зазначає, що перерахунки пенсій відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затвердженого Постановами КМУ №124 від 20.02.2019, № 251 №127 від 22.02.2021, №118 від 16.02.2022, №168 від 24.02.2023, №185 від 23.02.2024, №209 від 25.02.2025 проведені в повному обсязі автоматизованим способом, із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховано особу в цілому в Україні, з якою сплачені страхові внесків за (2014-2016) із розрахунку 3764,40*1.17*1.11*1.11*1.14*1.197*1.0796*1.115.

Апелянт звертає увагу, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 по справі № 420/29410/25 іншої величини щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховується під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії не передбачено.

Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до того, що після проведення перерахунку пенсії на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 по справі № 420/29410/25, розмір пенсії не змінився, тому сума доплати відсутня.

В свою чергу ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу та зазначає, що рішення суду є законим, тому просить в задоволенні апеляційної скарги відмвоити.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з бази даних КП «Діловодство спеціалізованого суду» та Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 по справі №420/29410/25, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2026:

- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у вигляді нездійснення автоматичного перерахунку пенсії з 01.03.2025 року ОСОБА_1 передбаченого Порядком КМУ №124 від 20.02.2019 року та Постановами КМУ- №124 від 20.02.2019 року, №251 від 01.04.2020 року, №127 від 22.02.2021 року, №118 від 16.02.2022 року, №168 від 24.02.2023 року, №185 від 23.02.2024 року, № 209 від 25.02.2025 року з застосуванням коефіцієнту збільшення за відповідні періоди (1,17,1.11, 1.11; 1.14; 1.197; 1,0796, 1.115);

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії та сплачувати пенсію ОСОБА_1 з 01.03.2025 року з урахуванням: Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затвердженого Постановою КМУ №124 від 20.02.2019 року, Постановою КМУ №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» від 20.02.2019 року-”- коефіцієнт збільшення 1.17, Постановою КМУ №251 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2020 році»- коефіцієнт збільшення 1.11, Постанови КМУ №127 від 22.02.2021 року «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» - коефіцієнт збільшення 1.11, Постанови КМУ №118 від 16.02.2022 року «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році»- коефіцієнт збільшення 1.14, Постанови КМУ №168 від 24.02.2023 року «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» - коефіцієнт збільшення 1.197, Постанови КМУ №185 від 23.02.2024 року «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» коефіцієнт збільшення 1.0796, Постанови КМУ №209 від 25.02.2025 року «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» - коефіцієнт збільшення 1.115.

23 лютого 2023 року Одеським окружним адміністративним судом видано ОСОБА_1 виконавчий лист по справі №420/29410/25.

В подальшому, старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 11.03.2026 виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №80475385 з виконання виконавчого листа №420/29410/25, виданого 23.02.2026.

19 березня 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області направило до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України лист від 19.03.2026 №1500-1904-5/40291 «Про виконання вимог виконавчого провадження».

У листі від 19.03.2026 №1500-1904-5/40291 вказано, що сума доплати згідно зазначеного рішення відсутня, оскільки розмір пенсії після виконання рішення суду не перевищив розмір пенсії до виконання рішення суду. В підсистемі «Реєстр судових рішень» Головним управлінням створено реєстраційну картку по рішенню Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 по справі №420/29410/25.

З наданого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області Розрахунку суми, що підлягає виплаті по пенсійній справі №951060110451 ОСОБА_1 , вбачається, що загальний розмір пенсійної виплати, який належить до виплати, після виконання рішення суду становить 10616,62 грн, сума боргу відсутня.

В подальшому, у ВП №80475385 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову від 31.03.2026, якою, за невиконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 по справі №420/29410/25, накладено на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області штраф у розмірі 5100,00 грн.

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, вважаючи протиправною постанову від 31.03.2026 у ВП №80475385 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн, звернулось до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції розглядаючи справу дійшов висновку про відсутність обставин, які б свідчили про протиправність дій державного виконавця під час винесення постанови про накладення штрафу, а доводи позивача зводяться виключно до незгоди з оцінкою державним виконавцем достатності наданих ним доказів виконання рішення суду, що саме по собі не спростовує правомірності оскаржуваної постанови.

Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Спірним у даній справі є правомірність прийняття постанови про накладення штрафу у розмірі 5100 грн за невиконання рішення суду у виконавчому провадженні № 80475385.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про виконавче провадження” від 02 червня 2016 року №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно із приписами частини першої статті 18 Закону України № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У відповідності до частини третьої статті 18 Закону України № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону та накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Положеннями частин першої та другої статті 63 Закону України № 1404-VIII передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Згідно до статті 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у установлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Таким чином, невиконання боржником рішення суду, за яким він зобов`язаний вчинити певні дії у строки, визначені законодавством, без наявності для цього поважних причин, тягне за собою відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі - 5100 грн. (для юридичних осіб), а в разі повторного невиконання рішення без поважних причин у вигляді штрафу у подвійному розмірі - 10200 грн.

Аналізуючи наведені положення законодавства України в контексті цієї справи слід зазначити, що накладення штрафу за невиконання рішення є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення). Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. При цьому, визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.

У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Отже, невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, установлені нормами Закону України “Про виконавче провадження”. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону України “Про виконавче провадження” можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Як слідує з позиції Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, викладеної в листі від 19.03.2026 №1500-1904-5/40291 та в апеляційній скарзі, загальний розмір пенсійної виплати, який належить до виплати, після виконання рішення суду становить 10616,62 грн, сума боргу відсутня, у зв`язку з чим відсутні підстави для стягнення будь-яких коштів на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 по справі №420/29410/25, а відтак, на переконання представника позивача, вказане рішення суду виконано в повному обсязі.

Апелянт зазначає, що перерахунки пенсій відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затвердженого Постановами КМУ №124 від 20.02.2019, № 251 №127 від 22.02.2021, №118 від 16.02.2022, №168 від 24.02.2023, №185 від 23.02.2024, №209 від 25.02.2025 проведені в повному обсязі автоматизованим способом, із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховано особу в цілому в Україні, з якою сплачені страхові внесків за (2014-2016) із розрахунку 3764,40*1.17*1.11*1.11*1.14*1.197*1.0796*1.115.

Апелянт звертає увагу, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 по справі № 420/29410/25 іншої величини щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховується під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії не передбачено.

Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до того, що після проведення перерахунку пенсії на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 по справі № 420/29410/25, розмір пенсії не змінився, тому сума доплати відсутня.

З цього приводу колегія суддів як і суд першої інстанції з бази даних КП «Діловодство спеціалізованого суду» та Єдиного державного судових рішень, встановили, що ухвалою від 20.02.2026 суд встановив судовий контроль за виконанням рішення у справі №420/15046/24.

В подальшому, ухвалами від 09.04.2026 та від 09.07.2026 суд відмовив у прийнятті звітів Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 по справі №420/29410/25.

Як зазначено у вказаних судових рішеннях, підставою для відмови у прийнятті вказаних звітів було те, що наведені у них відомості не підтверджують належного виконання рішення суду, а Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не надано достатніх обґрунтувань проведеного перерахунку пенсії відповідно до резолютивної частини рішення суду.

При цьому, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що Головне управління Пенсійного фонду України фактично обмежилось твердженням про проведення перерахунку та відсутність зміни розміру пенсії, однак не надаючи належних пояснень щодо причин, з яких виконання рішення суду не призвело до зміни розміру пенсійної виплати.

Повертаючись до обставин цієї справи, колегія суддів встановила, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 по справі №420/29410/25 позивача зобов`язано здійснити перерахунок та виплату пенсії та сплачувати пенсію ОСОБА_1 з 01.03.2025.

Водночас, апелянт посилається на те, що після проведення перерахунку розмір пенсії ОСОБА_1 залишився незмінним та становить 10616,62 грн, а сума доплати відсутня.

Разом із тим жодних детальних розрахунків, які б давали можливість перевірити правильність проведеного перерахунку, встановити алгоритм його здійснення, застосовані показники, коефіцієнти індексації, складові пенсійної виплати, а також причини, з яких застосування коефіцієнтів збільшення, визначених у резолютивній частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 у справі №420/29410/25, не призвело до зміни розміру пенсії, позивачем ані державному виконавцю, ані суду не надано.

Водночас саме на боржника покладається обов`язок підтвердити належне виконання судового рішення шляхом надання достатніх та переконливих доказів його фактичного виконання. Формальне повідомлення про проведення перерахунку без розкриття механізму такого перерахунку та без документального підтвердження його правильності не може свідчити про виконання рішення суду в повному обсязі.

Крім того, колегія суддів наголошує, що в межах здійснення судового контролю за виконанням рішення у справі №420/29410/25 ухвалами Одеського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 та від 09.07.2026 було відмовлено у прийнятті звітів Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області саме з підстав ненадання належного обґрунтування проведеного перерахунку та відсутності документального підтвердження належного виконання судового рішення. Судом вже було встановлено, що твердження про незмінність розміру пенсії не підтверджене відповідними розрахунками, які б дозволяли перевірити правильність виконання резолютивної частини рішення суду.

За таких обставин станом на дату винесення державним виконавцем постанови від 31.03.2026 у ВП №80475385 у відповідача були наявні достатні підстави вважати рішення суду невиконаним, оскільки боржником не було підтверджено його належне виконання та не надано доказів, які б свідчили про відсутність підстав для застосування заходів, передбачених статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», а тому позиція викладена в апеляційній скарзі щодо виконання рішення суду є спростованою встановленими вище обставинами.

Вирішуючи питання щодо наявності у позивача поважних причин невиконання рішення суду від 28.11.2025 у справі №420/29410/25 встановлено, що з матеріалів справи вбачається, що жодних об`єктивних обставин, які б унеможливлювали або істотно ускладнювали виконання судового рішення, позивачем не наведено та належними доказами не підтверджено. Натомість невиконання рішення, з урахуванням обставин встановлених в ухвалах Одеського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 та від 09.07.2026 по справі №420/29410/25, фактично зводиться до ненадання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області належного обґрунтування проведеного перерахунку пенсії та відповідних розрахунків, які б давали можливість перевірити правильність його здійснення і підтвердити відсутність заборгованості.

Отже, відсутність належного документального підтвердження виконання рішення суду є наслідком процесуальної поведінки самого позивача та не може розцінюватися як поважна причина невиконання судового рішення у розумінні статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Слід зазначити, що обов`язок доведення поважності причини невиконання у повному обсязі судового рішення покладається на боржника, який повинен надати належні та переконливі докази наявності такої поважної причини.

Відтак, відповідно до установлених у справі обставин, пенсійним органом не здійснено належних заходів, в межах наявних у нього повноважень, для повного та своєчасного виконання судового рішення у справі №420/29410/25.

Означене свідчить про невиконання боржником судового рішення у справі №420/29410/25 без поважних причин, що є законодавчо передбаченою підставою для накладення на позивача штрафу відповідно до приписів статті 75 Закону України “Про виконавче провадження”.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду попередньої інстанції, що спірна постанова про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду у виконавчому провадженні №80475385 є правомірною та не підлягає скасуванню.

З огляду на викладене вище, колегія суддів уважає, що суд попередньої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права.

У відповідності до ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно установив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 262, 263, 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 31 серпня 2026 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук