Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №420/35493/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/35493/25

Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф. Місце ухвалення рішення: м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Лук`янчук О.В.

суддів – Бітова А.І.

– Ступакової І.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Військова частина НОМЕР_1 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі №35493/25 визнано протиправним та скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.09.2025 № 828 “Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період” в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 .

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду заяви ОСОБА_1 від 06.08.2025 року про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

У задоволені іншої частини позову відмовлено.

Рішення набрало законної сили.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року за заявою ОСОБА_1 зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 протягом одного місяця з дня отримання копії цієї ухвали подати звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 року по справі № 420/35493/25.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року прийнято звіт ІНФОРМАЦІЯ_1 про виконання рішення суду у справі № 420/35493/25. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 протягом одного місяця з дня отримання копії цієї ухвали подати звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 року по справі № 420/35493/25.

27 липня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_2 подав звіт.

Із поданого звіту та доданих до нього документів убачається, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №36 від 07.04.2026 скасовано наказ від 19.09.2025 №828 в частині призову позивача на військову службу під час мобілізації, а відповідні зміни внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Також відповідач зазначив, що з метою виконання рішення суду заява позивача була винесена на розгляд комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 . За результатами її розгляду комісією, оформленого протоколом №120 від 28.04.2026, прийнято рішення не розглядати зазначену заяву у зв`язку з тим, що позивач перебуває у статусі військовослужбовця, а наказ про його виключення зі списків військової частини відсутній. Крім того, відповідач повідомив, що питання щодо скасування наказу про зарахування позивача до списків військової частини та поновлення його на військовому обліку є предметом судового розгляду у справі №420/19503/26.

До суду також надійшли заперечення позивача щодо прийняття поданого звіту, в яких останній просить відмовити у його прийнятті, встановити новий строк для подання звіту та застосувати до керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 заходи процесуального примусу у вигляді штрафу.

В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначив, що поданий звіт є тотожним попередньому, рішення суду у повному обсязі не виконано, оскільки його не поновлено на військовому обліку військовозобов`язаних, не надано відстрочку від призову та не внесено відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. На думку позивача, після скасування наказу про призов він не може вважатися військовослужбовцем, а тому відповідач мав можливість виконати рішення суду у повному обсязі. Також позивач вважає, що відповідачем без поважних причин не виконано судове рішення, що є підставою для застосування штрафу відповідно до статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2026 року прийнято звіт ІНФОРМАЦІЯ_1 про виконання рішення суду у справі №420/35493/25.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм права, просить ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2026 року – скасувати. Прийняти нову ухвалу, якою: у прийнятті Звіту ІНФОРМАЦІЯ_1 про виконання Одеського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 року, яке набрало законної сили 19.03.2026 року, у адміністративній справі № 420/35493/25 відмовити. Встановити новий мінімальний строк (десять календарних днів з дня отримання відповідної ухвали суду) для подання звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 року, яке набрало законної сили 19.03.2026 року, у адміністративній справі № 420/35493/25. Витребувати відомості про керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 (прізвище, ім`я та по-батькові, дата народження, РНОКПП, зареєстроване місце проживання) та вирішити питання в порядку ч.ч.2,3 ст.382-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що станом на день подання нового звіту про виконання судового рішення, яким є повністю тотожним попередньому звіту, та станом на теперішній час відсутні відомості про повне виконання та реальне виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 року у адміністративній справі №420/35493/25, яке набрало законної сили 19.03.2026 року, оскільки як вбачається з електронного військово-облікового документу, який роздрукований, що сформований 28.07.2026 року (мобільний застосунок «Резерв +), номер в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (АІТС «ОБЕРІГ») – 2507200220640429500012, а також Розширених даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів від 28.07.2026 року, ОСОБА_1 згідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, не рахується на військовому обліку військовозобов`язаних та відсутні відомості про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, виходив з того, що відповідачем виконано рішення суду в частині скасування наказу про призов та вжито заходів щодо його виконання в іншій частині. Невиконання рішення суду в частині надання відстрочки від призову за відсутності у нього статусу військовозобов`язаного є юридично неможливим до моменту зміни його правового статусу.

Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Відповідно до ч. 2-3 ст. 14 КАС України постанови і ухвали суду в адміністративній справі, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.

Статтею 382 КАС України передбачено судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах.

Відповідно до частини 1статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Частинами 2, 3статті 382 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина до Державного бюджету України.

Так, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі №35493/25 визнано протиправним та скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.09.2025 № 828 “Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період” в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 . Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду заяви ОСОБА_1 від 06.08.2025 року про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

На виконання рішення суду відповідачем було рішення суду в частині скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.09.2025 №828 в частині призову позивача виконано, що підтверджується наказом №36 від 07.04.2026 та іншими наданими доказами.

Що стосується виконання рішення суду в частині надання позивачу відстрочки від призову, колегія суддів наголошує, що відповідно до вимог Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” та Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, надання відстрочки від призову застосовується до військовозобов`язаних, тоді як на час подання звіту позивач має статус військовослужбовця.

Так, зі змісту поданого звіту та долучених документів вбачається, що на момент його подання позивач перебуває у статусі військовослужбовця, а не військовозобов`язаного.

При цьому, апеляційний суд зауважує, що питання щодо законності перебування позивача на військовій службі та скасування наказу про зарахування до списків військової частини не є предметом розгляду у даній адміністративній справі.

З наведеного вбачається, що надання позивачу відстрочки від призову за відсутності у нього статусу військовозобов`язаного є юридично неможливим до моменту зміни його правового статусу.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідачем виконано рішення суду в частині скасування наказу про призов та вжито заходів щодо його виконання в іншій частині. Невиконання рішення суду в частині надання відстрочки зумовлене існуванням обставин, які на даний час об`єктивно перешкоджають його виконанню.

Колегія суддів також вважає необґрунтованими доводи апелянта щодо наявності підстав для неприйняття звіту та накладення штрафу, оскільки дії відповідача не свідчать про умисне ухилення від виконання рішення суду чи безпідставне невчинення дій, покладених на нього судовим рішенням.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відповідач виконав рішення суду у частині скасування наказу, звернув заяву позивача на розгляд уповноваженої комісії та навів об`єктивні причини неможливості виконання рішення в іншій частині на цей час.

Так, відповідно до частини першої статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

За нормами частини другої статті 382-3 КАС України, суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У зазначеній вище нормі процесуального кодексу (ст. 382 КАС України), законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.

Враховуючи наведене, за наслідками розгляду звіту ІНФОРМАЦІЯ_1 про виконання судового рішення, суд першої інстанції мав підстави для висновку про наявність підстав для постановлення ухвали про прийняття цього звіту.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування чи зміни ухвали суду 1-ї інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення виготовлений 01 вересня 2026 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А.І. Бітов

Суддя: І.Г. Ступакова