Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №420/21242/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/21242/26

Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю.В. Місце ухвалення рішення: м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Лук`янчук О.В.

суддів – Бітова А.І.

– Ступакової І.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд:

- визнати протиправною відмову Відділу поліції №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області Національної поліції України від 08.07.2026 року №244831-2026;

- зобов`язати ГУНП в Одеській області надати запитувану публічну інформацію, а саме: копії відеозаписів з нагрудних відеореєстраторів (body-cam), здійснених поліцейською ідентифікаційний номер зазначеній на рукаві 0129197 за період останніх 30 календарних днів, що передують даті отримання цього запиту.

21.07.2026 року позивачем подано до суду заяву про забезпечення адміністративного позову, шляхом заборони Відділу поліції № 5 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області (65039, м. Одеса, вул. Канатна, 101-В), а також Головному управлінню Національної поліції в Одеській області (Код ЄДРПОУ: 40108740, адреса: 65012, Україна, Одеська область, місто Одеса, вулиця Єврейська 12, тел.: 048-779-4061, їх посадовим та службовим особам, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі №420/21242/26, вчиняти будь-які дії, спрямовані на видалення, знищення, перезапис, зміну, приховування або інше відчуження відеозаписів, здійснених портативним відеореєстратором (body-cam) поліцейської з ідентифікаційним номером 0129197 за період останніх 30 календарних днів, що передували 02 липня 2026 року.

На обґрунтування вказаної заяви позивач зазначив, що існує реальна та обґрунтована ймовірність того, що до моменту ухвалення судового рішення у даній справі запитувані відеозаписи будуть видалені (знищені).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову – відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову, якою вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Відділу поліції № 5 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області, а також Головному управлінню Національної поліції в Одеській області, їх посадовим та службовим особам, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі №420/21242/26, вчиняти будь-які дії, спрямовані на видалення, знищення, перезапис, зміну, приховування або інше відчуження відеозаписів, здійснених портативним відеореєстратором (body-cam) поліцейської з ідентифікаційним номером 0129197 за період останніх 30 календарних днів, що передували 02 липня 2026 року.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що існують достатні правові підстави для застосування судом заходів забезпечення позову, у зв`язку з тим, що строк зберігання відеозаписів обмежений. Відповідно до вимог наказу МВС України № 1026 строк зберігання відеозаписів, здійснених портативними відеореєстраторами поліцейських, становить 30 діб, якщо інший строк не встановлений законодавством або не прийнято рішення про їх подальше зберігання. Отже, після закінчення встановленого строку такі відеозаписи будуть автоматично видалені або знищені відповідно до порядку їх зберігання та експлуатації інформаційних систем Національної поліції. Висновок суду першої інстанції про те, що можливість видалення відеозаписів є лише припущенням, не відповідає нормативно встановленому порядку зберігання відеоінформації органами Національної поліції.

Враховуючи, що відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю суд апеляційної інстанції, відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Приймаючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником як не наведено, так і до заяви не додано належних, достатніх, допустимих, та юридично спроможних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам, та охоронюваним законом інтересам позивача, або про те, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття відповідних заходів забезпечення позову.

Надаючи правову оцінку ухвалі суду першої інстанції з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Положеннями ч.1 ст. 151 КАС України визначені види забезпечення позову, а саме:

1) зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) заборона відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановлення обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно із ч. 2 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду у разі задоволення позову; для задоволення судом заяви про забезпечення позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви, подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, а також довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.

Передумовою для вжиття таких заходів, з урахуванням положень ч.2 ст.151 КАС України, є існування та встановлення судом обставин, визначених ч.2 ст.150 Кодексу.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Предметом спору у даній справі є відмова відповідача у наданні копії позивачу відеозаписів з нагрудних відеореєстраторів (body-cam), здійснених поліцейською ідентифікаційний номер зазначеній на рукаві 0129197 за період останніх 30 календарних днів, що передують даті отримання цього запиту.

В свою чергу, заявник у заяві про забезпечення позову просить заборонити Відділу поліції № 5 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області (65039, м. Одеса, вул. Канатна, 101-В), а також Головному управлінню Національної поліції в Одеській області (Код ЄДРПОУ: 40108740, адреса: 65012, Україна, Одеська область, місто Одеса, вулиця Єврейська 12, тел.: 048-779-4061, їх посадовим та службовим особам, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі №420/21242/26, вчиняти будь-які дії, спрямовані на видалення, знищення, перезапис, зміну, приховування або інше відчуження відеозаписів, здійснених портативним відеореєстратором (body-cam) поліцейської з ідентифікаційним номером 0129197 за період останніх 30 календарних днів, що передували 02 липня 2026 року.

Так, колегія суддів зазначає, що заходи забезпечення позову про які просить заявник, без з`ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред`явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову.

Окрім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, що у своїй заяві позивач, серед іншого, зазначив: «…існує реальна та обґрунтована ймовірність того, що до моменту ухвалення судового рішення у даній справі запитувані відеозаписи будуть видалені (знищені)…», що у свою чергу свідчить про наявність суто припущень у позивача щодо ймовірного видалення/знищення запитуваних відеозаписів, не підтверджених жодним належним доказом/переконливим доводом, а отже не може слугувати безумовною підставою для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, позаяк суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

Більш того, зі змісту заяви вбачається, що позивач просить вжити заходи забезпечення позову, шляхом заборони службовим особам відповідача до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі №420/21242/26, вчиняти будь-які дії, спрямовані на видалення, знищення, перезапис, зміну, приховування або інше відчуження відеозаписів, здійснених портативним відеореєстратором (body-cam) поліцейської з ідентифікаційним номером 0129197 за період останніх 30 календарних днів, що передували 02 липня 2026 року.

Проте, на переконання суду, така вимога є необґрунтованою, не конкретизованою, та відповідно сформульованою не коректно, оскільки відеозаписи щодо заборони видалення, знищення, перезапис, зміну, приховування або інше відчуження, котрих просить заявник, можуть містити, у тому числі, відомості щодо інших фізичних осіб, та їх персональні дані, що у не стосується прав та інтересів позивача - ОСОБА_1 .

При цьому, сама ж лише незгода позивача із діями суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов`язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Так, колегія суддів звертає увагу, що застосування заходів забезпечення позову з підстав очевидної протиправності оскарженого рішення або дій допускається у виключних випадках. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову із цієї підстави допускається у виключних випадках.

В свою чергу заявником не доведено очевидної протиправності дій або рішення відповідача в частині невідповідності вимогам закону.

Крім того, наявність очевидних ознак протиправності дій або рішення відповідача, може бути встановлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за наслідком розгляду справи по суті.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на позивача. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Водночас, саме по собі посилання на негативний вплив рішень суб`єктів владних повноважень не є підставою для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі. Відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Верховний Суд у постанові від 03 травня 2023 року у справі №640/15534/22 вказав, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Отже, фактичні обставини справи, в тому числі питання щодо правомірності/неправомірності рішення та дій відповідача, на які посилається позивач, підлягають встановленню і доведенню на підставі зібраних у справі доказів та аналізу норм права, що регулюють спірні правовідносини, під час вирішення справи по суті.

На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення поданої заяви про забезпечення позову.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 288, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 01 вересня 2026 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А.І. Бітов

Суддя: І.Г. Ступакова