Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №420/886/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/886/25

Головуючий в 1 інстанції: Хлімоненкова М.В. Місце ухвалення рішення: м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Лук`янчук О.В.

суддів – Бітова А.І.

– Ступакової І.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року задоволено позов ОСОБА_1 .

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 22.05.2022 по 08.02.2023 за весь час затримки виплати по день фактичної виплати (22 грудня 2024 року).

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 22.05.2022 по 08.02.2023, відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” від 19 жовтня 2000 року № 2050-III, за весь час затримки виплати по день фактичної виплати (22 грудня 2024 року).

Рішення набрало законної сили. На виконання рішення суду, 28.11.2025 Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист.

24.06.2026 року від позивача надійшла заява про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення, в якій з урахуванням поданих 06.07.2026 уточнень, просив суд: Змінити спосіб виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року по справі №420/886/25 на: “Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 22.05.2022 по 08.02.2023, відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” від 19 жовтня 2000 року №2050-III, за весь час затримки виплати по день фактичної виплати (22 грудня 2024 року) у розмірі 144 295,00 грн. (сто сорок чотири тисячі двісті дев`яносто п`ять гривень 00 копійок).

В обґрунтування заяви було зазначено, що у поданому 22.06.2026 до суду у звіті про виконання рішення суду, відповідач зазначає про неможливість виконання судового рішення через відсутність фінансування. Проте, у звіті відсутні відомості щодо відсутності коштів у військової частини НОМЕР_4 , на фінансовому забезпеченні якої перебуває Відповідач згідно зі звітом. При цьому, як далі зауважує позивач, в силу вимог КАС України, невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, щодо здійснення виплат, протягом двох місяців, є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого рішення шляхом стягнення цих виплат з суб`єкта владних повноважень. З огляду на таке, вважає наявними підстави для задоволення його заяви. Крім того, зазначає, що у іншій адміністративній справі (420/884/25), яка розглядалась за його позовом до військової частини НОМЕР_1 , судом було прийнято ухвалу, якою змінено спосіб виконання рішення суду, після чого відповідачем рішення суду було виконано, що підтверджується листом ГУ ДКСУ Вінницької області.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення або зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі №420/886/25 відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм права, просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2026 року по справі №420/886/25, прийняти у цій частині нове рішення, яким задовольнити заяву про зміну способу виконання рішення у повному обсязі.

В своїй скарзі апелянт вказує, що у іншій адміністративній справі, яка розглядалась за його позовом до військової частини НОМЕР_1 , судом було прийнято ухвалу, якою змінено спосіб виконання рішення суду, після чого відповідачем рішення суду було виконано, що підтверджується листом ГУ ДКСУ Вінницької області.

Зазначає, що рішення суду залишається невиконаним з огляду на відсутність фінансування на здійснення виконання рішення суду. Вказана обставина, істотно ускладнює виконання рішення суду, як набрало законної сили, у зв`язку з чим наявні підстави для зміни способу і порядку виконання рішення передбачені статтею 378 КАС України.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, виходив з того, що виплата сум, нарахованих позивачу на виконання рішення суду у даній справі, здійснюється не безпосередньо відповідачем, а через фінансовий орган – ВЧ НОМЕР_4 . Відтак, зміна способу виконання рішення суду на стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь позивача компенсації втрати частини доходів не призведе до виконання рішення суду, оскільки військова частина НОМЕР_1 не має статусу розпорядника бюджетних коштів та не має власного рахунку.

Також суд зазначив, що компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, нарахування і виплата якої є предметом позову у цій справі, не відноситься до зазначених у нормі ч. 3 ст. 378 КАС України виплат (пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг), невиконання судових рішень щодо яких протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили є самостійною підставою для зміни способу і порядку його виконання.

Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За приписами ч. ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до ч.2, 3 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до ст. 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Згідно ч.3 ст. 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що частина 3 статті 378 КАС України визначає невиплату грошових сум на виконання рішення суду протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням як самостійну підставу для заміни способу та порядку виконання рішення суду шляхом стягнення з суб`єкта владних повноважень відповідних виплат виключно для пенсійних та соціальних виплат, соціальних доплат послуг та пільг.

Однак рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року стосується виплати позивачу, як військовослужбовцю компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, тому положення ч.3 ст. 378 КАС України не застосовуються до даних правовідносин.

Так, поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об`єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального законодавства, викладений в постанові Верховного Суду у справі № 420/6671/18 від 24.07.2023.

Так, у постанові від 24.12.2014 у справі №21-506а14 Верховний Суд України дійшов висновку, що зміну способу і порядку виконання судового рішення слід розуміти як застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку з неможливістю виконання цього рішення раніше визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.

Подібного підходу дотримується і Верховний Суд, зокрема у постановах від 07.03.2018 у справі № 456/953/15-а, від 16.07.2020 у справі № 130/2176/17, від 11.11.2020 у справі № 817/628/15 та від 17.02.2021 у справі № 295/16238/14-а.

Окрім того, Верховним Судом у постанові від 10.07.2018 у справі № 490/9519/16-а сформульовано наступний правовий висновок: «Змінивши спосіб виконання такої постанови із зобов`язання виплатити зазначені соціальні виплати на стягнення суми цих виплат, буде змінено постанову по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті».

Подібний висновок також було зроблено Верховним Судом у постанові від 30.07.2019 у справі №281/1618/14-а.

Так, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року задоволено позов ОСОБА_1 .

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 22.05.2022 по 08.02.2023 за весь час затримки виплати по день фактичної виплати (22 грудня 2024 року).

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 22.05.2022 по 08.02.2023, відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” від 19 жовтня 2000 року № 2050-III, за весь час затримки виплати по день фактичної виплати (22 грудня 2024 року).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у справі, який є боржником, не відмовляється виплачувати позивачу вказаних сум, проте виплата таких коштів здійснюється за рахунок відповідних надходжень з Державного бюджету України на фінансування вказаних видатків.

Відповідачем вчинено дії з метою замовлення коштів із Державного бюджету України для виплати позивачу на виконання зазначеного вище судового рішення і при надходженні цих коштів вони будуть виплачені позивачу.

Більш того, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2026 року встановлено військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 по справі №420/886/25 – 3 місяці з дня постановлення цієї ухвали.

Колегія суддів зазначає, що відсутність коштів для фінансування не є обставиною, яка свідчить про наявність підстав для висновку про неможливість виконання судового рішення, що відповідно до статті 378 КАС України було б підставою для зміни способу і порядку його виконання, адже виплата нарахованих сум буде здійснена відповідачем після надходження відповідних сум із державного бюджету.

Апеляційний суд також наголошує, що відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 18.02.2025р. у справі №640/7827/22 процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення виникає за наявності виняткових обставин, які б ускладнювали його виконання або робили його виконання неможливим, адже в такий спосіб змінюються висновки вже прийнятого судового рішення. Разом із тим, зміна способу чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями судового рішення, на які спираються висновки суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення. Здійснюючи зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд не може змінювати зміст резолютивної частини рішення або змінити обраний судом спосіб захисту порушеного права. Висновки судового рішення щодо способу і порядку його виконання чітко визначені та не можуть бути змінені іншим судовим рішенням без відповідного обґрунтування виняткової необхідності застосування такої зміни рішення.

Натомість, апелянтом не вказано на обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання рішення суду в обраний раніше спосіб захисту порушеного права, що виключає можливість задоволення поданої заяви.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування чи зміни ухвали суду 1-ї інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення виготовлений 01 вересня 2026 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А.І. Бітов

Суддя: І.Г. Ступакова