Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №400/10743/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/10743/24

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Димерлія О.О.,

суддів Вербицької Н.В., Терлецького Д.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 року у справі №400/10743/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В:

14 листопада 2024 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати за період з 01.03.2018 року до 18.07.2022 року із застосуванням щомісячної індексації-різниці в розмірі 4463 грн. 15 коп. відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату за період з 01.03.2018 року до 18.07.2022 року із застосуванням щомісячної індексації-різниці в розмірі 4463 грн. 15 коп. відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розмір підвищення доходу ОСОБА_1 в березні 2018 року був меншим за суму індексації грошового забезпечення, яка склалася в такому місяці, тож в силу вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення відповідач зобов`язаний із 1 березня 2018 року по 18.07.2022 року виплачувати йому фіксовану індексацію грошового забезпечення у розмірі 4463 грн. 15 коп. щомісяця як різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

За наслідками розгляду справи Миколаївським окружним адміністративним судом 27 лютого 2026 року прийнято судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року до 18.07.2022 року щомісячної індексації-різниці (фіксованої індексації) грошового забезпечення у сумі 2312 грн. 23 коп.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної індексації-різниці (фіксованої індексації) грошового забезпечення в сумі 2312 грн. 23 коп. в період з 01.03.2018 року до 18.07.2022 року, з урахуванням раніше проведених виплат.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги частково, окружний адміністративний суд виходив з того, що позивач має право на індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 18.07.2022 року, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, із виплатою індексації-різниці у розмірі 2312 грн. 23 коп. щомісяця. Разом з цим, як установлено окружним адміністративним судом, відповідачем в порушення вимог абзаців 4, 6 пункту 5 пункту 5 Порядку №1078 безпідставно не виплачено на користь позивача індексацію-різниці грошового забезпечення за вказаний період із застосуванням щомісячної фіксованої індексації у розмірі 2312 грн. 23 коп.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, Військовою частиною НОМЕР_1 (далі – скаржник) подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить апеляційний суд скасувати рішення суду в оскаржуваній частині та в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом після спливу строку звернення, визначеного приписами статті 233 КЗпП України, при цьому доказів поважності причин пропуску такого строку позивачем не надано.

В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при установленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, апеляційним судом з`ясовано таке.

У період з 01.03.2018 року до 18.07.2022 року ОСОБА_1 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується записами у послужному списку. (а.с.19)

17.09.2024 року представник ОСОБА_1 – адвокат Махмутов О. Л. звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із адвокатським запитом, у якому просив повідомити інформацію щодо нарахованого та виплаченого позивачу грошового забезпечення, у тому числі індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року до 22 жовтня 2022 року.

Листом від 26.09.2024 року відповідачем скеровано на адресу представника ОСОБА_1 – адвоката Махмутова О. Л., зокрема довідку щодо нарахування та виплату на користь позивача індексації грошового забезпечення у зазначений період. (а.с.9-11)

Уважаючи, що відповідачем неправильно здійснено розрахунок та виплату грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів.

Так, спірним питанням є застосування строку звернення до суду з позовом у спорі про порушення законодавства про оплату праці, визначеного статтею 233 КЗпП України.

Слід зазначити, що 06.04.2023 року Верховний Суд ухвалив рішення за результатами розгляду зразкової справи №260/3564/22, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року, предметом спору якої також є недотримання законодавства про оплату праці.

У вказаному рішенні сформовано наступні висновки:

«До 19.07.2022 року Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 року № 2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності».

Отже, в рішенні від 06.04.2023 року у зразковій справі №260/3564/22 Верховний Суд виклав правову позицію щодо поширення дії частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 року №2352-IX лише на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

Більше того, у постанові від 11 липня 2024 року у справі № 990/156/23 Велика Палата Верховного Суду також сформувала правовий висновок щодо питання про те, положення якої норми підлягають застосуванню у питанні визначення строку звернення до суду у справах, пов`язаних з порушенням закону про оплату праці у публічно-правових відносинах.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період до 19 липня 2022 року зазначила, що застосуванню підлягає норма частини другої статті 233 КЗпП України у редакції до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, якою визначено, що особа (працівник, службовець) має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Також питання щодо застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати вирішувалося Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного (далі - Судова палата) у постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23.

У вказаній справі Судова палата дійшла таких висновків:

«Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином:

- правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно із положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції);

- у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин").

Зважаючи на наведене, Судова палата відступила, зокрема, від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегій Касаційного адміністративного суду від 29 січня 2025 року у справі №500/6880/23 та від 28 серпня 2024 року у справі №580/9690/23, у яких судом касаційної інстанції до правовідносин щодо перерахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовця за 2016-2018 роки застосовано статтю 233 КЗпП України у редакції, що набула чинності з 19 липня 2022 року, оскільки саме вона була чинною на момент звернення позивачів до суду із позовом (жовтень 2023 року).

Предметом спору у цій справі є стягнення на користь ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення з 01.03.2018 року по 18.07.2022 року.

Слід зазначити, що у період з 01.03.2018 року до 19.07.2022 року приписи статті 233 КЗпП України діяли у редакції до внесення змін Законом №2352-IX, та визначали право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.

З урахуванням викладеного, у даному випадку заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 18.07.2022 року не обмежуються строком звернення до суду.

З огляду на викладене вище, колегія суддів уважає, що суд попередньої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права.

У відповідності до ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 року у справі №400/10743/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. Димерлій

Судді Н.В. Вербицька Д.С. Терлецький