Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №420/23107/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/23107/25

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Коваля М.П.,

суддів – Джабурія О.В,

– Вербицької Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року, прийняте у складі суду судді Лебедєвої Г.В. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:

- визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 19.05.2025 року № 155250018171, яким було відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 01.10.1991 року по 01.09.1999 року, та призначити пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 10.06.2025 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасувано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 19.05.2025 року № 155250018171 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.10.1991 року по 01.09.1999 року згідно трудової книжки НОМЕР_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.05.2025 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду в даній справі. У задоволенні іншої частини позовних вимог позивачу було відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області звернулося до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що оскаржуване рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що під час розгляду заяви позивачки від 12.05.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області правомірно прийнято рішення від 19.05.2025 № 155250018171 про відмову в призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу, так як за наявності у позивачки страхового стажу 16 років 03 місяці 26 днів та віку 62 роки 11 місяців 03 дні у неї відсутнє право на призначення пенсії згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, яка вимагає 29 років, а також право на дострокову пенсію за пунктом 4 частини першої статті 115 цього ж Закону. При цьому період роботи з 01.10.1991 по 01.09.1999 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 не підлягав зарахуванню, оскільки назва організації при прийнятті не відповідає назві організації на печатці про звільнення, а уточнюючі довідки про період роботи та перейменування, видані на підставі первинних документів, надані не були.

03 серпня 2026 року до П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивачки, в якій вона вважає, що доводи в апеляційній скарзі фактично зводяться лише до цитування норм законодавства, не спростовують аргументи які були наведені в позовній заяві та не спростовують висновки, до яких дійшов Одеський окружний адміністративний суд при ухваленні судового рішення по справі, а тому просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області – залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 року – залишити без змін.

Дана справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 12.05.2025 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Органом, що приймає рішення за заявою позивача від 12.05.2025 року, за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішенням № 155250018171 від 19.05.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

В обґрунтування рішення зазначено: «Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 12.05.2025. Пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", становить 60 років. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого ч.1 цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 та 65 років. Вік заявника 62 роки 11 місяців 03 дні. Необхідний страховий стаж згідно статті 26 Закону України № 1058 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", становить 29 років. Після досягнення віку 63 років з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року необхідний страховий стаж становить від 22 до 32 років та після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу не менше 15 років. Страховий стаж особи становить 16 років 03 місяці 26 дні. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано: - період роботи з 01.10.1991 по 01.09.1999 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки назва організації при прийнятті не відповідає назві організації на печатці, якою завірено запис про звільнення. Для зарахування необхідно долучити довідку про період роботи та перейменування видану на підставі первинних документів.».

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернулася до суду із даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що за ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII трудова книжка є основним документом про трудову діяльність, а недоліки її заповнення з вини роботодавця не позбавляють особу права на соціальний захист за ст. 46 Конституції України. Суд зазначив, що перевірка відомостей згідно з ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV та Положенням № 28-2 покладена на орган Пенсійного фонду, а не на позивача. Водночас, ураховуючи дискреційні повноваження відповідача щодо обчислення та призначення пенсії, належним способом захисту є зобов`язання повторно розглянути заяву з урахуванням висновків суду про обов`язкове зарахування спірного періоду до страхового стажу.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року, Законом України «Про пенсійне забезпечення», Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року.

Відповідно до пп. 1.8., 1.9. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року (далі Порядок № 22-1), звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб – члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Так, відповідно до приписів статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII), до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений (далі - Порядок №637).

Відповідно до ч.3 Постанови №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, відомості якої підлягають врахуванню при визначенні стажу роботи особи.

Колегія суддів звертає увагу на тому, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а зазначив, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Разом з цим, суд зазначає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточність записів не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Верховний Суд у постанові від 29.07.2020 у справі № 341/1132/17 дійшов висновку, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у реалізації конституційного права позивача на соціальний захист. До того ж, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06 лютого 2018 року у справі №677/277/17.

Тобто, аналізуючи вищезазначене, колегія суддів зауважує, що технічні помилки або формальні неточності, допущені особою, відповідальною за ведення кадрової документації на підприємстві, не є свідченням недостовірності відомостей про періоди трудової діяльності позивача. Обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

Дослідивши надану позивачкою трудову книжку НОМЕР_1 , колегія суддів зазначає, що записи про прийняття на роботу та звільнення у спірний період з 01.10.1991 року по 01.09.1999 року виконані послідовно, містять хронологічний порядок, номери та дати наказів, підписи уповноважених осіб та відбитки печаток, і у своїй сукупності беззаперечно підтверджують факт роботи позивачки у зазначений період.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, як суб`єкт владних повноважень, відповідальний за розгляд заяви за принципом екстериторіальності, у порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України не надало суду належних та допустимих доказів, які б спростовували відомості трудової книжки позивачки або доводили факт надання нею недостовірних даних.

Окрім цього, відповідач не реалізував надані йому ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV повноваження щодо самостійної перевірки підстав видачі документів та витребування необхідних відомостей від компетентних органів чи архівів, переклавши цей тягар на позивачку.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку, що записи у трудовій книжці позивачки НОМЕР_1 у своїй сукупності підтверджують факт її роботи у спірний період, а тому Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області протиправно відмовило ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 01.10.1991 року по 01.09.1999 року та прийняло оскаржуване рішення від 19.05.2025 року № 155250018171.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність у позивачки необхідного страхового стажу за ст. 26 Закону № 1058-IV та відсутність підстав для призначення дострокової пенсії за п. 4 ч. 1 ст. 115 цього Закону, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема у 2025 році — не менше 32 років. У разі відсутності такого стажу право на пенсію за віком виникає після досягнення віку 63 років (за наявності стажу від 22 до 32 років) або 65 років (за наявності стажу від 15 до 25 років).

Як встановлено з оскаржуваного рішення від 19.05.2025 № 155250018171, орган Пенсійного фонду обчислив страховий стаж позивачки в розмірі 16 років 03 місяці 26 днів, безпідставно виключивши період її роботи з 01.10.1991 року по 01.09.1999 року тривалістю 07 років 11 місяців 00 днів. Зарахування вказаного спірного періоду до страхового стажу позивачки суттєво змінює загальну тривалість її страхового стажу та безпосередньо впливає на наявність у неї права на пенсійне забезпечення.

Враховуючи, що саме неналежне оцінювання відповідачем документів про стаж призвело до передчасного висновку про відсутність у ОСОБА_1 необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком, посилання скаржника на недостатність стажу як на самостійну підставу для відмови є безпідставним, оскільки цей показник розрахований на основі незарахування спірного періоду роботи.

Стосовно посилань апелянта на п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058-IV колегія суддів зауважує, що позивачка звернулася до територіального органу ПФУ із заявою від 12.05.2025 року про призначення пенсії за віком на загальних підставах відповідно до ст. 26 Закону № 1058-IV, досягши на момент звернення віку 62 роки 11 місяців. Відтак, посилання органу Пенсійного фонду в оскаржуваному рішенні на норми п. 4 ч. 1 ст. 115 цього Закону є помилковим.

Щодо способу захисту порушеного права позивачки, обраного судом першої інстанції, колегія суддів зазначає таке.

За нормами ч. 1, 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов частково та обрати спосіб захисту права, який відповідає змісту порушення і забезпечує його ефективне поновлення.

Згідно з Порядком № 22-1 обчислення страхового стажу та безпосереднє прийняття рішення про призначення (або відмову в призначенні) пенсії належить до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України.

Колегія суддів зауважує, що суд не може підміняти уповноважений орган та перебирати на себе його дискреційні повноваження щодо остаточного розрахунку розміру стажу та призначення пенсії. Разом з тим, встановивши факт протиправного незарахування відповідачем спірного періоду роботи, суд першої інстанції обґрунтовано зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати період роботи з 01.10.1991 року по 01.09.1999 року до страхового стажу позивачки та повторно розглянути її заяву від 12.05.2025 року з урахуванням висновків суду.

Такий спосіб захисту повністю відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, принципу правової визначеності та забезпечує відновлення порушених прав позивачки у належний і пропорційний спосіб.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанції було порушено норми матеріального права. Суд правильно та повно з`ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку, відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: Н.В. Вербицька