Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №420/26161/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

———————————————————————————————————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/26161/25

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Коваля М.П.,

суддів – Джабурія О.В,

– Вербицької Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області та ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року, прийняте у складі суду судді Хурси О. О. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 13.06.2025 № 155850005311 про відмову у призначенні пенсії прийняте за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 для призначення пенсії за віком періоди трудової діяльності (роботи) ОСОБА_1 з 05.05.1993 по 30.07.1998 включно в ЗМК «Спектр», з 23.02.1999 по 06.04.2009 включно в селянському (фермерському) господарстві «Орлан», ідентифікаційний код юридичної особи 30128095 та, починаючи з 06.06.2025, призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 13.06.2025 № 155850005311. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 для призначення пенсії за віком періоди трудової діяльності (роботи) ОСОБА_1 з 05.05.1993 по 30.07.1998 включно в ЗМК «Спектр» та з 01.04.1999 по 30.09.1999, з 01.12.1999 по 30.09.2001 та з 01.02.2002 по 31.12.2003 включно в селянському (фермерському) господарстві «Орлан» та призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У задоволенні іншої частини позовних вимог позивачу було відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області звернулося до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що оскаржуване рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області діяло виключно на підставі та в межах своїх повноважень, а тому прийняло правомірне рішення згідно з п. 4.2, 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, виходячи з відсутності у позивача необхідного 25-річного страхового стажу за п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (зафіксовано 21 рік 5 місяців 27 днів). Також апелянт вказує на правомірність незарахування окремих періодів трудової та підприємницької діяльності через відсутність підтвердження сплати страхових внесків відомостями з Реєстру застрахованих осіб (форма ОК-5) відповідно до вимог п. 4 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Також із рішенням суду не погодився у частині відмови у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , тому звернулося до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що судом було ухвалане рішення за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального і процесуального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення частково у частині відмови у задоволені позовних вимог та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки та не зазначено мотивів відхилення наданих позивачем актів перевірок Пенсійного фонду України від 22.08.2001 та від 25.11.2008 № 42, які підтверджують повноту нарахування, своєчасність сплати страхових внесків СФГ «Орлан» та відсутність заборгованості за періоди роботи з 23.02.1999 по 30.06.2001 та з 01.08.2001 по 30.09.2008, а також безпідставно виключено з розрахунку страхового стажу січень 2002 року, сплата внесків за який підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 27.06.2024 № 1500-0605-8/97983. Крім того, в порушення приписів статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суд першої інстанції не визначив у резолютивній частині рішення конкретну дату, з якої Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області зобов`язане призначити позивачу дострокову пенсію за віком як учаснику бойових дій на підставі пункту 4 частини першої статті 115 вказаного Закону.

Дана справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, апеляційну скаргу позивача – задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволені позовних вимог з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 15.08.2024 позивач, маючи статус учасника бойових дій, звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення йому дострокової пенсії за віком на підставі п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За результатами розгляду заяви відділ призначення пенсій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії від 23.08.2024 № 155850005311, мотивуючи її тим, що зафіксований страховий стаж позивача становив 21 рік 5 місяців 27 днів, що є недостатнім, оскільки законодавство вимагає для чоловіків щонайменше 25 років стажу (а. с. 45).

З метою вирішення питання та надання додаткових документів для підтвердження стажу, позивач повторно звернувся до органів Пенсійного фонду України 04.09.2024. Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області винесло рішення від 11.09.2024 № 155850005311 про відмову у призначенні пенсії, вказавши на неможливість зарахування періоду роботи в ЗМК «Спектр» з 05.05.1993 по 30.07.1998 через відсутність ідентифікаційного коду підприємства на відтиску печатки в трудовій книжці колгоспника та окремих періодів роботи в селянському (фермерському) господарстві «Орлан» через відсутність відомостей про сплату внесків у системі персоніфікованого обліку (форма ОК-5) (а. с. 46).

27.12.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про підтвердження стажу роботи, в якій просив підтвердити період його трудової діяльності та факт сплати страхових внесків у селянському (фермерському) господарстві «Орлан» з 23.02.1999 по 06.04.2009. У відповідь на це звернення Одеське управління Пенсійного фонду України надіслало лист від 14.01.2025 № 1124-8/T-02/8-1500/25, у якому роз`яснило причину проблеми із персоніфікованим обліком (а. с. 55). Орган зазначив, що за період з 1999 по 2008 роки СФГ «Орлан» подавало відомості про заробітну плату позивача за помилковим податковим номером (2540206939), який насправді належить ОСОБА_2 . Оскільки господарство було ліквідоване у 2009 без правонаступників, управління ПФУ повідомило, що внести зміни до реєстру застрахованих осіб тепер можливо виключно на підставі судового рішення.

06.06.2025 позивач звернувся до сервісного центру Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення дострокової пенсії за віком. Та за результатами розгляду цієї заяви відділ призначення пенсій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області виніс рішення від 13.06.2025 № 155850005311 про відмову у призначенні пенсії, оскільки страховий стаж позивача становить 21 рік 5 місяців 27 днів замість необхідних 25 років (а. с. 61).

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що неналежне оформлення трудової книжки роботодавцем, зокрема відсутність коду ЄДРПОУ на печатці у період з 05.05.1993 по 30.07.1998, не може обмежувати конституційне право позивача на соціальний захист, а відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII та п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж за періоди до набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV; при цьому періоди роботи в селянському (фермерському) господарстві «Орлан» з 01.04.1999 по 30.09.1999, з 01.12.1999 по 30.09.2001 та з 01.02.2002 по 31.12.2003 підлягають зарахуванню до страхового стажу, оскільки за ці проміжки часу підтверджено фактичну сплату страхових внесків страхувальником, на якого ст. 21, 24 Закону № 1058-IV та ст. 14-1, 20 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI покладено обов`язок щодо подання достовірної звітності й сплати внесків, тоді як у зарахуванні решти періодів з 23.02.1999 по 06.04.2009 відмовлено через відсутність підтвердження сплати внесків за даними системи персоніфікованого обліку.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року, Законом України «Про пенсійне забезпечення», Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року.

Відповідно до пп. 1.8., 1.9. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року (далі Порядок № 22-1), звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб – члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Статтею 1 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Водночас, ст. 115 Закону № 1058-IV визначено пенсійне забезпечення окремих категорій громадян.

Підпунктом четвертим частини першої ст. 115 Закону № 1058-IV передбачено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції.

Відповідно до частин першої та другої статті 24 Закону України № 1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до її впровадження - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло раніше.

За змістом статей 1, 14-1, 16, 20 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) та Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, Реєстр застрахованих осіб є автоматизованим банком відомостей, створеним для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Сформований та контрольований органами Пенсійного фонду України Реєстр застрахованих осіб призначений для накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про страховий стаж і сплату страхових внесків. При цьому саме на органи Пенсійного фонду України закон покладає обов`язок забезпечувати своєчасне внесення відомостей до цього Реєстру, контролювати їх достовірність та здійснювати їх виправлення/уточнення у разі виявлення недостовірних даних або за результатами проведених перевірок (зокрема, згідно з пунктами 5, 6 розділу IV Положення № 10-1).

Водночас колегія суддів наголошує, що згідно з частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV та статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи за періоди до набрання чинності Законом № 1058-IV, є трудова книжка.

Системний аналіз зазначених норм у їх сукупності свідчить про те, що дані Реєстру застрахованих осіб є основним джерелом інформації про страховий стаж застрахованих осіб у період після запровадження персоніфікованого обліку. Проте наявність у Реєстрі технічних помилок, некоректного внесення відомостей страхувальником (зокрема помилок у РНОКПП) або відсутність окремих записів з вини роботодавця чи органу ПФУ не може слугувати безумовною підставою для позбавлення особи права на зарахування відповідного періоду роботи до страхового стажу, якщо факт належного виконання роботи та сплати внесків підтверджується іншими належними й допустимими доказами - первинними документами, актами перевірок та належно оформленими записами у трудовій книжці

Як встановлено у суді першої інстанції, відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області прийнято рішення від 13.06.2025 № 155850005311 про відмову позивачу у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 в зв`язку з відсутністю страхового стажу необхідної тривалості.

Колегія суддів з цього приводу наголошує, що відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений (далі - Порядок №637).

Відповідно до ч.3 Постанови №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, відомості якої підлягають врахуванню при визначенні стажу роботи особи.

Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а зазначив, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Дослідивши надану позивачем трудову книжку колгоспника від 10.07.1987 серії НОМЕР_1 , колегія суддів зазначає, що вона містить записи про роботу останнього у період з 05.05.0993 по 30.07.1998 в у ЗМК «Спектр». Дані записи виконані послідовно, містять хронологічний порядок, номери та дати наказів, підписи уповноважених осіб та відбитки печаток, і у своїй сукупності беззаперечно підтверджують факт роботи позивачем у зазначений період.

Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на те, що ГУ ПФУ в Київській області діяло виключно в межах повноважень за принципом екстериторіальності та об`єктивно позбавлене можливості зараховувати стаж за відсутності відомостей у Реєстрі застрахованих осіб (форма ОК-5) відповідно до Порядку Кабінету Міністрів України № 637, колегія суддів зазначає, що астосування принципу екстериторіальності при розгляді заява про призначення пенсії (згідно з Порядком № 22-1) визначено для оптимізації роботи органів Пенсійного фонду України, проте воно не звільняє уповноважений орган, до якого визначено за принципом екстериторіальності розгляд заяви, від обов`язку здійснювати всебічний, повний та об`єктивний аналіз наданих документів.

Приймаючи рішення про відмову, орган ПФУ формально обмежився випискою з електронної бази даних (форма ОК-5), ігноруючи факт, що реєстр є лише одним із засобів автоматизованого обліку.

Наявність у матеріалах пенсійної справи відповідача відомостей про технічну помилку у РНОКПП та наявність оригіналів актів перевірок зобов`язувала відповідача витребувати необхідні уточнені дані або врахувати наявні документи, а не перекладати наслідки помилки страхувальника на громадянина.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зарахування вказаного періоду до страхового стажу позивача.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги позивача - ОСОБА_1 щодо незаконності рішення суду першої інстанції в частині відмови у зарахуванні решти періодів роботи в СФГ «Орлан» з 23.02.1999 по 06.04.2009, колегія суддів вважає їх частково обґрунтованими з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції зарахував до страхового стажу позивача періоди роботи в СФГ «Орлан» з 01.04.1999 по 30.09.1999, з 01.12.1999 по 30.09.2001 та з 01.02.2002 по 31.12.2003, відмовивши у зарахуванні інших проміжків часу через відсутність відомостей про сплату внесків за даними системи персоніфікованого обліку.

Проте колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції припустився помилки та неналежно дослідив наявні у справі докази в порядку статті 90 КАС України.

Зокрема, у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 27.06.2024 № 1500-0605-8/97983 чітко зазначено про підтвердження сплати страхових внесків СФГ «Орлан» за період з 01.01.2002 по 31.12.2003.

Натомість суд першої інстанції у мотивувальній та резолютивній частинах рішення помилково вказав період «з 01.02.2002 по 31.12.2003», безпідставно виключивши з розрахунку січень 2002 року, що підлягає виправленню шляхом зарахування вказаного місяця до страхового стажу.

Крім того, на порушення вимог частини четвертої статті 246 КАС України, суд першої інстанції взагалі не надав оцінки та не зазначив у рішенні мотивів відхилення письмових доказів, поданих позивачем на підтвердження позовних вимог відповідно до статей 72– 77 КАС України, а саме:

Акта перевірки правильності повноти нарахування, своєчасності сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України та їх витрачання СФГ «Орлан» від 22.08.2001, складеного Пенсійним фондом України за період з 26.02.1999 по 30.06.2001;

Акта № 42 перевірки своечасності, достовірності, повноти нарахування зобов`язань зі сплати внесків (збору) на обов`язкове державне пенсійне страхування та достовірності подання звітності з персоніфікованого обліку відомостей СФГ «Орлан» від 25.11.2008, складеного Управлінням Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області за період з 01.08.2001 по 30.09.2008.

За результатами вказаних перевірок, проведених уповноваженими службовими особами Пенсійного фонду України на підставі первинних бухгалтерських документів господарства (Головної книги, розрахунково-платіжних відомостей, особових рахунків), будь-яких порушень, відхилень чи заборгованості зі сплати страхових внесків СФГ «Орлан» виявлено не було.

Відсутність відомостей у системі персоніфікованого обліку (форма ОК-5) зумовлена технічною помилкою у податковому номері позивача (втрата відомостей через подання звітності страхувальником із помилковим РНОКПП 2540206939), що письмово підтверджено листом ГУ ПФУ в Одеській області від 14.01.2025 № 1124-8/T-02/8-1500/25.

При вирішенні даного спору колегія суддів враховує, що відповідно до частин першої та другої статті 24 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно зі статтями 14, 15, 20 Закону України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» (що діяв у спірний період) та статтями 14-1, 20 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», обов`язок щодо нарахування, утримання, своєчасної сплати страхових внесків (єдиного внеску) та подання достовірної звітності до органів Пенсійного фонду України покладається виключно на страхувальника (роботодавця).

Правова позиція щодо недопустимості перекладення на працівника негативних наслідків у вигляді позбавлення права на пенсійне забезпечення через неналежне виконання роботодавцем обов`язку щодо подання відомостей персоніфікованого обліку чи сплати внесків є сталою у судовій практиці.

Зокрема, у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 688/947/16-а, від 27 березня 2019 року у справі № 392/717/17, від 24 травня 2023 року у справі № 480/3426/21 та від 21 грудня 2023 року у справі № 240/20349/21 Верховний Суд узвичаїв висновок про те, що сам по собі факт заборгованості підприємства зі сплати страхових внесків або відсутність відомостей у Реєстрі застрахованих осіб з вини роботодавця чи органу ПФУ не є підставою для незарахування відповідних періодів роботи до страхового стажу особи, якщо факт виконання роботи та нарахування заробітної плати підтверджений належними первинними документами або актами перевірок контролюючого органу.

Невиконання або неналежне виконання страхувальником обов`язку щодо подання персоніфікованих відомостей чи допущення технічних помилок при їх оформленні не може позбавляти застраховану особу права на зарахування до страхового стажу періодів роботи, факт сплати внесків за які належним чином підтверджений актами перевірок самого Пенсійного фонду України.

З огляду на викладене, періоди діяльності позивача в СФГ «Орлан» з 23.02.1999 по 31.03.1999, з 01.10.1999 по 30.11.1999, з 01.10.2001 по 31.01.2002 та з 01.01.2004 по 30.09.2008 підлягають безумовному зарахуванню до страхового стажу, оскільки вони повністю охоплюються періодами проведених органами ПФУ перевірок від 22.08.2001 та від 25.11.2008 № 42, якими встановлено відсутність заборгованості та підтверджено повноту сплату страхових внесків.

Водночас вимоги позивача про зарахування періоду роботи в СФГ «Орлан» з 01.10.2008 по 06.04.2009 задоволенню не підлягають з огляду на те, що акт перевірки № 42 охоплює період діяльності СФГ «Орлан» лише по 30.09.2008, тоді як належні та допустимі докази (у розумінні статей 73, 74 КАС України) на підтвердження нарахування та сплати страхових внесків за період з 01.10.2008 по 06.04.2009 у матеріалах справи відсутні та відомостями Реєстру застрахованих осіб (форма ОК-5) не підтверджені.

Оскільки з урахуванням зарахованих періодів роботи у ЗМК «Спектр» та СФГ «Орлан», тобто по 30.09.2008 рік включно, загальний страховий стаж позивача перевищує 25 років, позивач у повній мірі набув право на призначення дострокової пенсії за віком як учасник бойових дій на підставі пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV.

Вирішуючи питання щодо дати призначення пенсії, колегія суддів виходить з наступного.

В пункті 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 акцентується на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Згідно з рішенням ЄСПЛ від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" (заява № 11901/02) засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Доран проти Ірландії" (Doran v. Ireland, № 50389/99) поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) ЄСПЛ вказав на те, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Тому обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Враховуючи вищенаведене, формулювання судом першої інстанції у резолютивній частині рішення обов`язку «призначити пенсію» без визначення конкретної дати суперечить приписам частини першої статті 45 Закону № 1058-IV, згідно з якою пенсія призначається з дня звернення за пенсією (крім випадків, передбачених цією ж статтею).

До того ж, враховуючи, що позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з відповідною заявою про призначення пенсії 06.06.2025, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в цій частині із зазначенням конкретної дати, з якої виникає обов`язок відповідача призначити пенсію – тобто з 06.06.2025.

Вказаний підхід забезпечує дотримання вимог статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо гарантування особі ефективного засобу юридичного захисту (effective remedy), який мусить бути спроможним безпосередньо поновити порушене право.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, оскільки суд першої інстанції правильно встановив протиправність оскаржуваного рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії, проте припустився помилки щодо обсягу зарахування страхового стажу та не визначив конкретну дату, з якої виникає обов`язок призначити пенсію, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог із прийняттям у цій частині нового рішення про їх задоволення.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 292, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року - задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти у цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 для призначення пенсії за віком періоди роботи в селянському (фермерському) господарстві «Орлан» (ідентифікаційний код 30128095) з 23 лютого 1999 року по 31 березня 1999 року, з 01 жовтня 1999 року по 30 листопада 1999 року, з 01 жовтня 2001 року по 31 січня 2002 року та з 01 січня 2004 року по 30 вересня 2008 року включно.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 06 червня 2025 року.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року у справі № 420/26161/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: Н.В. Вербицька