Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №420/3362/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/3362/26

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Коваля М.П.,

суддів – Джабурія О.В,

– Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу адвоката Шаранича Сергія Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року, прийняте у складі суду судді Харченко Ю.В. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просив суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (Окни) щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- зобов?язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Окни), виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , правил військового обліку;

- зобов?язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Окни) вжити заходів щодо направлення повідомлення Національній поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення військовозобов`язаного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 до ТЦК та СП.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому, через застосунок «Резерв +» останньому стало відомо, що він перебуває у розшуку. При цьому, позивач зазначає, що оскільки постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності не складалася, він не є порушником правил військового обліку.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, адвокат Шаранич С.С. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції ухвалив рішення за відсутності належних, допустимих та достатніх доказів притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 КУпАП, а також без належного дослідження обставин справи щодо наявності правових підстав для внесення відомостей про порушення правил військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів і звернення до органів Національної поліції щодо затримання та доставлення позивача, чим порушив вимоги щодо всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи й принципи обґрунтованості та законності судового рішення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , перебуває на обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з відомостями з електронного військово-облікового документа, сформованого 30.12.2025 року з мобільного застосунку від Міністерства оборони України «Резерв +», позивач є військовозобов`язаним, номер в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» - 090820210640706300005, перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості щодо постанови та дати ВЛК – відсутні відомості, звання - солдат, дата уточнення даних – 12.05.2025 року, наявний запис - «Порушення правил військового обліку».

Крім того, згідно з відомостями з електронного військово-облікового документа з мобільного застосунку від Міністерства оборони України «Резерв +», наявна відмітка від 04.12.2025 року Причина звернення до Нацполіції: «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП».

Позивач не погоджується з діями відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів запису про порушення ним правил військового обліку, у зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. 56 Порядку № 1487 звернення ТЦК та СП до органів Національної поліції є правомірним заходом для розшуку та доставлення особи з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення за ст.ст. 210, 210-1 КУпАП, а отже, наявність попередньо складеного протоколу не є обов`язковою передумовою такого звернення. Також, відображення у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів запису «Порушення правил військового обліку» має інформаційний характер, спрямований на сповіщення особи про необхідність прибуття до ТЦК та СП, і не є рішенням про притягнення особи до адміністративної відповідальності. До того ж, предметом даного адміністративного спору є правомірність внесення відомостей до інформаційної системи (Реєстру), а не встановлення наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення та вини особи, що становить предмет окремого розгляду.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України (ст. 65 Конституції України).

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (із подальшим продовженням такого строку).

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон України № 2232-ХІІ).

Відповідно до ч. 14 ст. 2 Закону України № 2232-XII виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актам.

Частиною 2 статті 33 Закону України № 2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України № 2232-ХІІ персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154).

Відповідно до п. 1 Положення № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

За приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

З урахуванням вищезазначеного, ІНФОРМАЦІЯ_1 є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з п.3 Порядку №1487 військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період. Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пункт 79 Порядку №1487 передбачає, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку;

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки забезпечують виконання військового обов`язку громадянами України, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, здійснюють взяття, зняття та виключення з військового обліку в установленому порядку.

Відповідно до Порядку № 1487, на позивача як військовозобов`язаного покладені обов`язки щодо того, аби він став на військовий облік, повідомляв про зміну місце проживання та уточняв свої персональні дані у строк, визначений законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач вчасно уточнив свої дані 12.05.2025 року, про що свідчать наявні матеріали справи.

Водночас, позивач в апеляційній скарзі вказує про те, що суд першої інстанції проігнорував сукупність наданих ним доказів, у тому числі відповідь відповідача на адвокатський запит, яка підтверджує відсутність складеного стосовно нього протоколу чи постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 КУпАП, а відтак і відсутність законних підстав для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів запису «Порушення правил військового обліку» та ініціювання його затримання й доставлення органами Національної поліції.

Так, для повного та всебічного розгляду справи, з метою вжиття заходів щодо з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2026 року колегією суддів було витребувано від П??ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 письмові пояснення та належним чином засвідчені копії документів на підтвердження інформації про порушення ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

05 серпня 2026 року до П`ятого апеляційного адміністративного суду, на виконання ухвали від 29 липня 2026 року про витребування доказів, від відповідача по справі надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, до якого було додано:

- розпорядження № 105 від 14.04.2025 року за № 992 про оповіщення ОСОБА_1 , згідно виписаної повістки про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- повістка № 3178907 від 14.04.2025 року про виклик ОСОБА_1 для уточнення даних;

- інформація по розпорядження № 105 від 404.2025 року за № 992, щодо оповіщення військовозобов`язаних, які перебувають на військовому обліку окрузі Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області;

- письмові пояснення від 16.04.2025 року від матері позивача, ОСОБА_2 про те, що її син, ОСОБА_1 , проживає в м. Одеса і додому, довготривалий час, не приїздив.

Оцінюючи вказані докази, колегія суддів зауважує, що згідно із ч. 7 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) передбачено, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) ТЦК та СП.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Додаток 2 до Порядку № 1487, далі - Правила № 1487) військовозобов`язані повинні перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з підпунктом 7 пункту 1 Правил № 1487 військовозобов`язані зобов`язані особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати з паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) ТЦК та СП для взяття на військовий облік.

Крім того, за приписами підпункту 8 пункту 1 Правил № 1487 у разі зміни персональних даних (зокрема відомостей про місце проживання та фактичне перебування) військовозобов`язані зобов`язані повідомити про такі зміни в семиденний строк через електронний кабінет або особисто шляхом прибуття до ТЦК та СП.

Як установлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, позивач не повідомив у визначений законодавством семиденний строк ІНФОРМАЦІЯ_2 про зміну свого фактичного місця проживання та переїзд до м. Одеси, що призвело до неможливості його належного оповіщення за зареєстрованим місцем обліку згідно з розпорядженням № 105 від 14.04.2025 та повісткою № 3178907.

Відповідно до пунктів 3 та 4 Правил № 1487 невиконання зазначених обов`язків кваліфікується як порушення правил військового обліку та законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що неповідомлення позивачем ІНФОРМАЦІЯ_2 про зміну свого місця фактичного проживання становить самостійний факт порушення вимог законодавства про військовий обов`язок та правил військового обліку, а тому внесення відповідачем до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення позивачем правил військового обліку та направлення відповідного звернення до органів Національної поліції в порядку пункту 79 Порядку № 1487 відбулися у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Також колегія суддів наголошує, що приписами ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі – Закон № 3543-XII) визначено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти СБУ - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти СЗР України - за викликом керівників відповідних підрозділів СЗР України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до ч. 11 ст. 38 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Тобто, аналізуючи вищевикладені норми, відповідно до ч. 7 ст. 1, ч. 11 ст. 38 Закону № 2232-XII та ч. 3 ст. 22 Закону № 3543-XII, виконання військового обов`язку та з`явлення за викликом до ТЦК та СП у строки, зазначені в отриманих документах, є імперативним обов`язком військовозобов`язаного.

Колегія суддів також наголошує, що повістка є лише засобом письмового оповіщення особи про необхідність виконання нею конституційного обов`язку та не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні ст. 19 КАС України, оскільки не встановлює нових прав чи обов`язків, а лише деталізує час та місце виконання обов`язку, вже встановленого безпосередньо законом.

До того ж, створивши умови, за яких особисте вручення документів за задекларованою адресою стало неможливим через те, що позивач змінив своє фактичне місце проживання та переїхав до м. Одеси, без належного повідомлення органу ведення військового обліку, позивач не може посилатися на відсутність підтвердження вручення повістки як на підставу для визнання дій відповідача протиправними.

Колегія суддів зауважує, що повістка про виклик позивача до ТЦК та СП є актом індивідуальної дії та не породжує самостійних правових наслідків, а обов`язок військовозобов`язаної особи з`явитись за викликом до відповідного ТЦК установлений не повісткою, а Законом №2232-XII.

Дана правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року по справі №380/2838/24.

До того ж, апеляційний суд звертає увагу на те, що факт оновлення даних особою не нівелює повноважень ТЦК та СП щодо здійснення подальшого контролю за актуальністю наданих відомостей та їх перевірки, що містяться в інформаційних базах, оскільки обов`язок з`явитися за повісткою є самостійним та імперативним законодавчим обов`язком військовозобов`язаного, виконання якого не ставиться в залежність від суб`єктивної оцінки громадянином доцільності такого виклику

На підставі вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що дії відповідача щодо формування та направлення повістки є лише технічним етапом реалізації владних повноважень у сфері військового обліку, що не свідчить про факт порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів позивача, а тому доводи апелянта в цій частині не спростовують законності оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Щодо інших доводів апелянта стосовно незаконності звернення ТЦК до поліції та оголошення позивача у розшук, колегія суддів зазначає наступне.

Варто зауважити, що норми пункту 56 Порядку №1487 містять поняття «адміністративне затримання та доставлення призовників»; норми пункту 9 Положення №154 містять поняття «доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення», а за статтею 259 КУпАП «Доставлення порушника», з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, порушника може бути доставлено в поліцію, в підрозділ Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до органу Державної прикордонної служби України, штабу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону чи громадського пункту з охорони громадського порядку поліцейським, посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби України або членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а при порушенні законодавства про державну таємницю або порушенні військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України, правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - до органів Служби безпеки України її співробітником.

Своєю чергою, за правилами статті 262 КУпАП, органи (посадові особи) Національної поліції правомочні здійснювати адміністративне затримання, зокрема, при порушенні призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Колегія суддів звертає увагу на те, що сама по собі наявність у застосунку «Резерв+» примітки «Порушення правил військового обліку» не свідчить про вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлено статтею 210 КУпАП.

Відповідно до положень частини п`ятої статті 258 КУпАП, в особливий період протокол про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210, 210-1 КУпАП, не складається у разі неявки особи за викликом без поважних причин, за умови наявності доказів її належного повідомлення. У такому випадку, доставлення особи органами Національної поліції здійснюється не для складання протоколу, а для забезпечення процедури розгляду справи та винесення керівником ТЦК та СП постанови про накладення адміністративного стягнення, що вимагає особистої присутності особи для реалізації її права на захист та надання пояснень.

Водночас, апелянт не погоджується із діями ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо оголошення його в розшук.

Колегія суддів з цього приводу зауважує, що відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, а також порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію визначено приписами статтями 210, 210-1 КУпАП. Відтак, питання правомірності дій щодо проведення процедури притягнення до адміністративної відповідальності, має вирішуватись під час притягнення особи до відповідальності по КУпАП.

Колегія суддів акцентує увагу на необхідності розмежування понять матеріального складу адміністративного правопорушення та порушення правил військового обліку. Правила військового обліку є сукупністю встановлених Законом № 2232-XII обов`язків, порушення яких є об`єктивним юридичним фактом, що виникає в момент невиконання особою конкретної вимоги (зокрема, неявки за повісткою), незалежно від моменту винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.

Тобто правила військового обліку є цілісною системою встановлених Законом № 2232-XII та Порядком № 1487 обов`язків, виконання яких має безумовний та безперервний характер, а порушення цих правил є об`єктивним юридичним фактом, що виникає безпосередньо в момент невиконання особою конкретної вимоги закону або законного розпорядження органу військового управління, зокрема, неявки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за належним чином надісланою повісткою. Такий юридичний факт існує незалежно від моменту винесення постанови про накладення адміністративного стягнення, оскільки адміністративна відповідальність за статтями 210, 210-1 КУпАП є лише формою державного реагування на вже вчинене правопорушення, а не підставою для виникнення статусу особи як такої, що порушила правила військового обліку.

Отже, відмітка в реєстрі «Оберіг» або звернення ТЦК та СП до органів поліції щодо доставлення особи є наслідком саме зафіксованого об`єктивного факту ігнорування військового обов`язку, що за своєю правовою суттю є реалізацією превентивних та виконавчих функцій у сфері мобілізаційної підготовки, а не актом притягнення до адміністративної відповідальності в розумінні КУпАП.

В той же час, ч. 3 ст. 38 Закону №2232-ХІІ визначено, що органи Національної поліції України у встановленому законом порядку зобов`язані за зверненнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України доставити до таких територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки з метою виконання покладених на них завдань звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП (порушення військовозобов`язаними чи призовниками законодавства про військовий обов`язок і військову службу; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію) з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення.

Варто зауважити, що сама по собі наявність в застосунку «Резерв+» примітки «Порушення правил військового обліку» свідчить лише про те, що відповідачем, шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС було автоматично сформовано звернення Національної поліції щодо доставки позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Системний аналіз Закону №2232-ХІІ, Закону №1951-VIII, КУпАП та Порядку №1487 дає підстави для висновку, що вказані закони та постанова взагалі не містять такого поняття як розшук призовника, військовозобов`язаного та резервіста, а відтак у ТЦК та СП відсутній механізм оголошення розшуку військовозобов`язаних та резервістів. Вищенаведені положення не підпадають під визначення «розшук», незважаючи на те, що окремого порядку доставки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення не існує, а тому відомості в «Резерв +» такого змісту – «Розшукує ТЦК та СП», на переконання колегії суддів, мають суто інформативний характер, як це і передбачено ст. 2 Закону №1951-VIII.

Колегія суддів наголошує, що процедура адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних і резервістів під час дії воєнного стану спрямована виключно на забезпечення складання і розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 210-1 КУпАП. Такий захід не є видом відповідальності, не має каральної мети і не може бути використаний як інструмент примусового призову або мобілізації особи.

Інститут адміністративного затримання не наділяє ні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, ні органи Національної поліції повноваженнями щодо фактичного обмеження свободи особи поза межами часу, необхідного для складання матеріалів справи та передачі її для розгляду. У свою чергу, ухилення від мобілізації є кримінально караним діянням згідно зі статтею 336 Кримінального кодексу України, тому будь-які заходи примусового фізичного доставлення з метою мобілізації виходять за межі адміністративно-правової процедури та суперечать принципам, встановленим статтями 19 Конституції України та статей 260, 263 КУпАП.

Колегія суддів наголошує на тому, що адміністративне затримання може застосовуватися виключно для забезпечення розгляду справи про адміністративне правопорушення, але не для примусового направлення особи до проходження військової служби, здійснення мобілізаційних заходів або виконання наказів військового командування. Використання такого заходу з іншою метою є протиправним.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення позивачем правил військового обліку, а також дії щодо направлення звернення до органів Національної поліції для адміністративного затримання позивача та його доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 , є правомірними.

Таким чином доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанцій було порушено норми матеріального права. Суд правильно та повно з`ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку, відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Шаранича Сергія Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: Н.В. Вербицька